Альфред Розенберг про Україну: незалежна Українська держава в союзі з Німецьким райхом

Український народ протягом багатьох століть перебував у постійній боротьбі проти поляків і росіян. Перше місто, засноване вікінгами, від початку було справжньою столицею всієї Руської імперії і набагато пізніше було посунуте Москвою. Великороси виявилися чисельно сильнішими і багато в чому стійкішими, крім того, починаючи з XVIII століття, вони стали все ширше залучати до керівництва німців, так що всі договори, які передбачали рівноправність росіян і українців, могли безкарно порушуватися Москвою.

З історичної точки зору, вже в давні часи існував постійний зв'язок з Центральною Європою через Кавказ, територію сьогоднішньої України, і народам цих територій завжди вдавалося знайти спільну мову. Так і після краху 1918 року українське керівництво зробило верховному командуванню Вермахта пропозицію не повертати війська додому, а прийняти українське громадянство і задіяти німецьких солдатів на Україні проти Москви і більшовизму. Для таких масштабних планів на той момент забракло політичної рішучості, і Україна, до цього вже зайнята німецькими військами, стала жертвою єврейсько-більшовицького терору.

По відношенню до України повинні бути сформульовані інші політичні цілі, ніж у Остзейских провінціях. Якщо стосовно останніх доводиться говорити про певну форму німецького протекторату, то тут необхідно завзято домагатися створення незалежної української держави, яка буде знаходитися в тісному, нерозривному союзі з Німецьким рейхом. Щоб досягти цього, вермахт і політичне керівництво повинні з самого початку підкреслити, що німці та українці ніколи не вели між собою воєн, у німців по відношенню до українців завжди були симпатії, але російський царизм не дозволяв здійснювати політичне співробітництво. Історичне обґрунтування цього погляду було дано 13 років тому в спеціальному виданні журналу «Світова боротьба» у статті «Україна - вузлова точка світової політики».

При введенні військ на Україну необхідно бути готовими до найгіршого. Обстановку там не можна порівняти з жодною західноєвропейською країною. Колишня інтелігенція, гадаю, здебільшого розстріляна або замучена голодом, а інші верстви населення 20 років нічого не бачили і не чули про Західну Європу. Усуспільнення матеріальних благ і колективізація селянства напевно надзвичайно сильно придушили інстинкт самостійності, що була в українців. Раніше українець відрізнявся від московитів своїм уявленням про власність. Якщо московити були колективістські орієнтовані на общинне землеволодіння, то українці завжди відстоювали особисту селянську власність. Це визначальне розуміння власності природним чином формує інакший народний характер і, врешті, є проявом сприйняття життя, відмінного від того, який був характерний для Москви.

Таким чином, робота зі створення такої незалежної української держави передбачає подальше культивування української мови, на введення якої врешті-решт був змушений піти Радянський Союз. У сфері української шкільної та вищої освіти буде необхідно зробити все можливе, щоб крок за кроком змінювати мислення простого народу і фокусувати його на власній державності і союзі з німецькою нацією. Щоб знайти шлях до душі українського народу, одними з найперших заходів має стати заснування великого українського університету в Києві, розвиток української писемності та українського мистецтва в цілому.

Для Німеччини ж Україна в першу чергу важлива в якості великої житниці Європи. Тут ми також зіткнемося з великою розрухою, і оскільки трактор як державна власність замінив тяглову худобу і коней, все залежатиме від того, чи буде у нашому розпорядженні необхідна кількість нафти, щоб підтримати виробництво. Це питання, в свою чергу, тісно пов'язане з окупацією областей Дону і Кавказу ...

Головним центром варязької держави, правляча верства якого була утворена скандинавами, став Київ. Але навіть після татарської навали Київ ще довгий час грав роль контрполюса Москви. Його національний спосіб життя, всупереч постулатам московитської історіографії, яка домінувала у всій європейській науці, ґрунтується, по суті, на майже безперервній традиції. Політичним завданням на цій території може стати сприяння зростанню національної самобутності, можливо, аж до створення суверенної держави, яка могла б або самостійно, або у взаємодії з Доном і Кавказом у формі Чорноморського союзу здійснювати постійне стримування Москви та гарантувати безпеку зі сходу для великого німецького життєвого простору. З економічної точки зору цей район міг би одночасно виконувати функції великої сировинної бази та допоміжного джерела продовольчого постачання для Великого німецького рейху.

До тієї частини, що в СРСР прийнято вважати суто українською, також можна було б приєднати прикордонні райони російського центру. У даному випадку мова може йти про частини Курського та Воронезького адміністративних округів. На досягнення цієї політичної мети пізніше має бути також зорієнтоване адміністративне і економічне облаштування всієї цієї території.