- Visits: 1
- Accès: 1
Чому важливо не говорити заздалегідь про плановані справи
Світ:
Спецтема:
Table des matières
У більшості випадків, я не досягав своїх особистих цілей. На половині шляху втрачав інтерес і звертав з дороги. Це були граблі, на які я наступав знову і знову. Кожен раз дивувався синцям на лобі, але розуму більше не ставало.
Я абсолютно не усвідомлював неефективну модель поведінки, яка не дозволяла мені доводити почате до кінця. І так було багато років. До тих пір, поки я не провів сам собі сеанс психотехніки, який називається Чистий Простір.
Під час сеансу, я виявив неусвідомлювану стереотипну поведінку, яка зводила нанівець всі мої починання. Трохи пізніше я помітив, що подібна поведінка властива більшості людей.
Не стану говорити за всіх. Є люди, які прекрасно знають про цю помилку і діють правильно. І вони домагаються особистих цілей. Вони доводять розпочате до кінця.
Особисті цілі є у кожного
Скинути вагу. Вивчити англійську. Створити комп'ютерну гру. Навчитися грати на гітарі. Ходити в спортзал. Написати книгу. Бігати щоранку. Освоїти сліпий метод набору тексту. Подорожувати. Фотографувати. Відкрити бізнес. Випускати підкасти або вести особистий блог.
Все перераховане відноситься до області особистих цілей.
Кожен раз, коли я ставив нову особисту мету, я ділився цією новиною з друзями, батьками та колегами по роботі. Я говорив їм, що збираюся зробити те-то і те-то. Або повідомляв, що вже почав це робити.
- " До речі, я збираюся написати роман "
- " Ми з друзями пишемо комп'ютерну гру "
- " Я збираюся зайнятися своїм бізнесом "
Коли я оголошував свої наміри, то в 95% випадків я не доводив почате до кінця. Мета переставала бути бажаною або шлях до неї опинявся довгим і не приносив радість.
Так само, я помітив, що частіше досягав цілей, про які нікому не розповідав.
Цікавий експеримент
Я вирішив пошукати в інтернеті, і виявилося, заново відкрив Америку! Німецький професор психології Пітер Гольвітцер вивчає даний феномен вже більше 15 років. Одного разу він провів цікавий експеримент.
В якості "піддослідних мишей" Гольвітцер відібрав групу студентів юридичного університету. Мета експерименту: з'ясувати, чи впливають публічні заяви про свої наміри на досягнення особистих цілей.
Для цього Гольвітцер склав список тверджень на кшталт: "Я збираюся якомога більше взяти від юридичної освіти", "Я збираюся стати успішним адвокатом" і так далі. Кожне із тверджень студенти повинні були оцінити за шкалою від "Повністю згоден" до "Повністю не згоден".
Опитування проводилося анонімно. При бажанні, можна було написати своє ім'я. Так само, в анкетах студентів попросили перерахувати три конкретні речі, які вони збираються зробити, щоб стати успішним адвокатом.
Типовими відповідями були: "Я маю намір регулярно читати юридичну періодику" або щось в цьому роді.
Коли студенти здали анкети, Пітер Гольвітцер виявив, що більшість студентів відповіли на запитання і підписалися своїм ім'ям. Деякі взагалі не заповнили опитувальники і зберегли свої наміри в секреті.
Ті, хто зберегли свої наміри в секреті ...
Студенти не підозрювали, що їхні наміри будуть перевіряти на практиці. Вони здали свої анкети і забули про це. Але дослідники на чолі з Пітером Гольвітцером дещо задумали ...
Психологи виждали деякий час, а потім штучно створили ситуацію, щоб перевірити опитаних "на вошивість" :-) Вони попросили студентів допомогти їм у проекті, який вимагав аналізу двадцяти кримінальних справ.
Студентам сказали, що вони повинні працювати так завзято, як тільки можуть. При цьому, у кожного є право "забити" на допомогу і піти в будь-який момент.
Кримінальні справи були непростими. Вони вимагали включення мізків на повну котушку і посидючості.
Результати експерименту були однозначними.
Кожен, хто публічно оголосив в анкеті свої наміри на майбутнє, "злився" з роботи. Вони ухилилися від досягнення поставленої мети. І це незважаючи на відданість ідеї побудувати кар'єру в області юриспруденції!
Тільки ті, хто зберегли свої надії при собі, змогли по-справжньому виконати важку роботу і довести почате до кінця.
Чому люди розповідають оточенню про свої наміри?
Гольвітцер вважає, що це має відношення до почуття самоідентифікації і цілісності.
Всі ми хочемо бути ідеальними людьми. Але заяви про наші наміри важко і наполегливо працювати, найчастіше, є чисто символічним актом. Це всього-лише допомагає нам самовизначитися зі своєю роллю. Наприклад: "Я юрист", "Я письменник", "Я фотограф", "Я програміст".
Але ненаситний Пітер Гольвітцер провів ще один експеримент, щоб додатково переконатися у своїй правоті.
Студентам показали п'ять фотографій верховного суду. Фотографії відрізнялися розмірами. Від дуже маленької до дуже великий. Випробовуваних запитали: "Наскільки ти відчуваєш себе класним юристом зараз?"
Піддослідні повинні були оцінити свою крутість і відповісти на питання, вибравши одну з п'яти фотографій - "Чим більшу фотографію ти вибереш, тим більш завершеним себе відчуваєш".
Ніхто не здивувався коли студенти, які раніше заявили про свої цілі і провалилися на практиці, схилялися до вибору фотографії побільше. Навіть одна лише заява про свої плани стати хорошим юристом, змусила їх відчувати себе так, ніби вони вже були хорошими юристами.
Це збільшило їх зарозумілість, парадоксально зменшивши їх можливість до важкої роботи. Вони стали легендами у своїй уяві. А легенди не роблять курну і брудну роботу.
Іван Пиріг
Зверніть увагу
Кращий коментар
Розказуй чи не розказуй про свої плани,все залежить від твого енергетичного потенціалу,який ти здатен задіяти до здійснення своєї мети..У низьких просторах людина як те крутьоло,якою крутять обставини,а метушливий розум малює все нові вершини,які треба здолати..Натомість у Просторі Волі все здійснюється просто,як у Грі..при чому присутнє якесь незрозуміле везіння..
Дякую Арсене за цікавий допис на цікаву тему..
Вірю в те, що розумію.
Commentaires
Цікаве підтвердження приказки, правда?
"Якщо хочеш розсмішити Бога - розкажи йому про свої плани"
Є думка, що звичайно, краще не загадувати/планувати, щоб не викликати «заздрість богів»...
Хм-м-м-м... А як же розподілити обов'язки і завдання без оголошення планів?
Може, деякий сенс є у цих соловах:
«13 Послухайте ви, що говорите: сьогодні або завтра підемо в таке-то місто і проживемо там один рік, і будемо торгувати й одержимо прибуток; 14 ви, які не знаєте, що станеться завтра: бо що таке ваше життя? Воно є пара, що з'являється на короткий час, а потім зникає. 15 Замість того, щоб вам говорити: коли угодно буде Господові і будемо живі, то зробимо те або інше; 16 ви, по своїй гордовитості, лиха всяка подібна хвальба. (Як. 4,13-15)."
Ще дехто робить так: "Я особисто не будую плани, а тільки намічаю завтрашній день, без подробиць … і вибудовую свої справи за ступенем важливості … не вдаючись у подробиці … що вдається за день — добре. що не виходить — буде ще раз завтра))".
Козаки ж кажуть:
"Буде - що буде, а буде - що Бог дасть".
Смішімо Бога кожен день!? ;) РаДіймо! :)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Стратегія поведінки щодо повідомлення планів залежить від:
1. Простору подій (у просторі боротьби плани треба приховувати).
2. Оточення (повідомляти можна тільки прихильникам).
3. Мети (якщо хочеш зробити сюрприз - мовчи, хочеш організувати людей - повідомляй).
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Згоден.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Стаття цікава. Але наскільки знаю, в психології є ще такий прийом, коли про щось задумане розповідають іншим, для того щоб вже не було дороги назад і мати стимул довести справу до кінця, або ж осоромитися перед іншими :) Можливо декому таке допомагає.
Так. Публічна обіцянка зобов’язує і заохочує.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Дуже цікавий допис!
Буквально учора прочитав статтю по цій же темі:
http://econet.ru/blogs/20-vse-o-zdorovom-obraze-zhizni-i-dolgoletii/posts/661-karma-opredelyaetsya-nashey-rechyu
В ній ці питання розглядаються за ведичними принципами, один з яких полягає у тому, що при розмові багато енергії витрачається на саму розмову, а не на справу. І тому про реалізацію задуму, зазвичай, забувають.
Від себе хочу додати, що у слухачів ЗАВЖДИ (у кого більш, а в кого менш) присутня звичайна людська заздрість, тому вони, хочуть того, чи не хочуть генерують певну кількість енергії протидії, яка заважає втіленню озвученого задуму!
А коли слухач налаштований дружньо, то він своїм «одобрямсом» задуму того, хто говорить, видає, так би мовити, НАГОРОДУ за те, що ще не зроблено, і таким чином підсвідомо знімається стимул до здійснення задуму. Адже навіщо напружуватись, якщо вже похвалили! Ми ж усі свідомо чи несвідомо розуміємо, що за кожну дію нагорода чи покарання можуть бути застосовані тільки один раз. Два рази не судять за один і той же злочин, тобто якщо убивця тут відсидів за свій злочин, то на «тому світі» його вже не каратимуть! Відповідно і не нагороджуватимуть. Такі ж самі речі відбуваються і з хвалькуватими людьми.
Взагалі, то це питання дуже широке, і його можна обговорювати і обговорювати…
Я є той, хто я є!
Дякую за посилання на цікаву статтю! Теж відчуваю, що як багато щось обговорюю, то потім значно менше сил і стимулу для виконання цього.
Але з іншої сторони, коли починав щось нове робити і розповідав про це друзям, то вони давали цінні поради, які допомагали робити це краще.
Дійсно широке питання. Варто орієнтуватись на ті принципи про які написав Миро в коментарях. Якщо мета дуже висока і світла, то ніщо не завадить її реалізації.
Згоден... Миро має рацію!
Але це широке питання можна порівняти, наприклад, з питанням: з якою швидкістю правильно їздити автомобілем? 150 км/год, чи 80, чи може й 10, чи "Ікс"?
Однозначної відповіді тут немає: у певних випадках правильно буде їхати з однією швидкістю, в інших - з іншою, а іноді й, взагалі, треба вмикати задню!
Я є той, хто я є!
Дякую, Анатоліє, за линк на гарну статтю!
Ось її переклад - Мова як основа і показник досконалості
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Арсене, дякую!
...за те, що ви мали натхнення, витратили свій час і зробили гарний переклад! Буду поширювати його на інших форумах. РаДію з того, що зміг поділитися знанням з тими, хто його потребує!
Я є той, хто я є!
Це відбувається з тими в кого відсутня віра в себе
Братайтеся, єднайтеся зі світлими - це сила!
Згоджуюсь. Це вартісне, ємкісне пояснення. Дякую, друже, Миро!
Дійсно, не слід "відчувати" фатуму в оголошенні планування - адже "фатуму не існує".
Гарні коментарі й Доброслава, Анатолія, Олега.
Значить, індикація особистісного простору перебування проста - вдається, чи не вдається оголошений план.
У Вольних - вдається!
Підіймаємось!
Запитую себе: - В якому нині я просторі? І маю відповідь, що ще на шляху до Простора Волі... Бо на сьогодні серед моїх оголошених планів було - поїхати з синами на дачу і погосподарювати там.
Мета(3) відповідала, слід було організувати шість осіб; серед оточення(2) самі прихильники (може, не всі хотіли їхати? ;) ); Позаяк план не реалізовано... причина - занадто вітрова погода - бачу, що простір(1) точно не Волі...
Хто втрутився в мої плани?
А у вас, любі мої соколійці, як з плануванням і Рухом до Простору Волі?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
В мене дуже часто так буває, коли я розповідаю будь кому, про свої задуми, то не можу їх потім здійснити. Замислювався над цим, можливо не треба нікому говорити про свої плани? І дійсно, так воно і працює, коли не розповідаєш, то твої задуми реалізовуються майже постійно, а коли розповідаєш, то майже ніколи.
Дякую, друже Арсене за це нагадування, а то буває про це забуваєш і розповідаєш людям, а коли згадаєш що не варто було, то вже запізно :)
Інформація - це те, що приховується.
Все інше - реклама.
Друзі Олеже і Енею, а Ви пробували проаналізувати свої планування-здійснення за схемою друга Миро? Спробуйте. Своє я ось зробив - цікаво виходить!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Розказуй чи не розказуй про свої плани,все залежить від твого енергетичного потенціалу,який ти здатен задіяти до здійснення своєї мети..У низьких просторах людина як те крутьоло,якою крутять обставини,а метушливий розум малює все нові вершини,які треба здолати..Натомість у Просторі Волі все здійснюється просто,як у Грі..при чому присутнє якесь незрозуміле везіння..
Дякую Арсене за цікавий допис на цікаву тему..
Вірю в те, що розумію.
Я Радий, що допис цікавий для моїх любих соколійців!
Просто бачу, що коли усвідомлюєш, що обставини штучно створені і намагаються тобою крутити - малювати ті свої вершини, які чомусь маєш долати - покинь їх(баласт?)! І вже виринаєш із просторів і відчуваєш РаДі(й)сність! Грати у свою гру набагато цікавіше, ніж у нав'язану ;). Тому, покинув минуле і зайнявся теперішнім із думкою про майбутнє! (А хто має вуха, той мене почує ;) )
А ось як казав дідо Андрій Ворон про Життя як Гру:
Ну і що, що на дачу не поїхали! Зате в дворі прибрали і велосипед полагодили!
;) Вирішив собі ваш Арсен наступне: Плануєш - плануй, та, якщо можеш, почекай розповідати ;) Грай собі і РаДій! Хай здійсниться! А там, дивись, люди і розкажуть :).
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Гравцю Арсену дякую за цю статтю. Маєш від радійця Анатолія 5 галів. Я теж думав над піднятими питаннями намірів, планів і їх реалізацією. Дійшов до такого висновку: наміри і плани людей часто бувають взаємосуперечливими. Лише тоді, коли вони УЗГОДЖЕНІ між собою для родини, колективу, громади, народу, людства - такі плани, мабуть, і втілюються. Ось для чого треба час. Наші плани узгоджує Творець! Оце є його - Вчителя, участь у Школі, в якій ми, люди, є учнями.
Хотіння, бажання чи воля до мети це дуже добре, але не меньш важливе значення мають оточуючі обставини та реальні дії (ми всі хочемо реалізації ідей НО але з однеї сторони до їх реалізації далеко, а з іншої мало ресурсу для відкриття вже наявної реальності). Однією лише волею немодливо змінити реальність, як мінімум воля повинна бути направлена та забезпечити вчинення дії та узгоджена з оточуючим середовищем.
Так само із оголошенням планів - усвідомлене оголошення планів забезпечує процес відкриття нелінійної реальності та реалізацію потреби в прогресі, а пусте оглошення лише випущену в простір енергію.
В наведених дослідах ніхто не досліджував чи реальні дії мали під собою, як грунт питання про мету навчання задані на попередніх дослідах та характерні риси опитуваних.
Волю не здобувають на одинці