Хіба ми знали, коли просто собі жили,
Сміялися, буденне щось робили…
Хіба ми знали в ті звичайні мирні дні,
Що є така любов у нашій глибині?
Ти завжди була, але якось повсякденно,
Ну просто як земля, над головою – небо,
Ти як повітря, що його не помічаєш,
А просто з диханням всяк час в себе впускаєш.
Ти ніби сонце, що над нами вічно сяє,
І кожен з нас в собі те сонце завжди має…
Але коли біда продерлася до хати,
Одразу спалахом: Пречиста наша Мати!
Тебе лиш маємо плекати, боронити,
Тебе від злого наша воля захистити…
Бо б’ється серце в грудях: ти єдина,
Ти наша доля, наше ВСЕ – ТИ, УКРАЇНА!
Наталка Артанія Кобза
13 червня 2014 р.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Це концентрований виклад і озвучення статті про принцип чотирьох стадій розвитку живих істот. З погляду Євангелія, звичайна людина не є вершиною людської еволюції. Це лише підготовчий етап переходу...
Commentaires
Чудові слова! Дякую, Наталко!
Щиро вдячна за відгук, пане Анатолій. Хай щастить!
Sapienti sat.
Дуже гарно! Серце саме сказало ці слова. Дякую.
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Вдячна Вам, Зоріно, щиро.
Sapienti sat.
Файні слова! Продовжуйте творити.
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.
Дякую щиро, Святославе!
Sapienti sat.