Попередня стаття: 25 стратегем НС. Розділ перший. ЗАСНУВАННЯ ДЕРЖАВИ
1. Люби Бога понад усе! Люби досконалого Творця Всесвіту, стався з пошаною до Його творіння, будь завжди вдячним за диво Життя, адже найменша жива клітинка є досконалішою за атомну електростанцію.
2. Люби себе як Бога! Ти є втіленою божественною сутністю, частинкою Творця Всесвіту, безсмертним духом, що розвивається шляхом багаторазового втілення у фізичному світі. Твоє тіло – храм Святого Духа.
3. Люби ближнього свого як себе самого! Ближні – це ті, що допомагають один одному. Люби тих, хто тебе любить і робить тобі справи милосердя, підтримуй однодумців. Солідарність – запорука Перемоги!
Все, що робиться з власної волі, — добро.
Все, що робиться з чужої волі, — зло.
Треба знати це коротке визначення добра і зла.
Ця настанова записана в «Законах Ману» («Законах Боголюдини»). Судячи з її змісту, вона була подарована людству на зорі Трипільської цивілізації — 7500 років тому. Це вихідна точка мислення вільної людини, що усвідомлює себе творцем своєї долі, паном-господарем, відповідальним за всі свої вчинки. Будь-які справи, зроблені «з-під палки», не йдуть в жодне порівняння зі справами, зробленими добровільно. Людина, що прийняла Вольовий імператив, усвідомлює себе в центрі подій: причини своїх перемог і своїх поразок шукає не назовні, а в собі.
Ці настанови мають найдавніше походження: вони з’явилися одночасно з появою людини. Їх виконання гарантує динамічний розвиток людини і спільноти.
Освячуйся! Розвивай правильний світогляд і вольові якості, здобувай знання, плекай позитивні емоції, тримай в чистоті своє тіло, окультурюй навколишнє природне середовище, дбай про штучну природу – техносферу.
Озброюйся! Захищай життя і плоди людської творчості. Беззахисність провокує зовнішню агресію, породжує тривогу за своє майбутнє. Натомість озброєність – світоглядна, наукова, технологічна – дає впевненість у майбутньому, заохочує до мирної праці.
Плодися! Поширюй свій генофонд і свою культуру, дбай про наступні покоління українців, підтримуй і примножуй все найкраще і найздоровіше.
Символіка – це сконцентрований світогляд. Первинним у символіці завжди є герб – «емблема», «знак», «карб» (зарубка, знак, позначка, нагадування). Призначення герба – ідентифікувати організацію і нагадати про щось дуже суттєве, їй притаманне. Ідею звільнення, що є головним сенсом майбутньої Української держави, в європейській традиції відображає Сокіл Волі. Він зафіксований на розписах храмів Європи, монетах Володимира Великого, цеглі головного релігійного центру Русі – Десятинної церкви в Києві.
Срібленик Володимира Великого зі знаком Сокола Волі на зворотній стороні.
Гербом Національного Собору є сонячний Сокіл Волі на блакитному щиті (див. ВОЛЯ – українська національна ідея). На цьому гербі легко прочитується слово ВОЛЯ. Він відрізняється від існуючого Тризуба – герба пострадянської держави – назвою і формою крил. Тризуб (від «тризубець») – це передусім сільськогосподарський інструмент; у нього крила з перетинками – як у кажана. Натомість Сокіл Волі – це вільна сонячна істота, він має крила птаха, виразно представлені на державному гербі Володимира Великого.
Девіз герба НС: «Атакуй першим!». Це означає: виявляй ініціативу, дій на випередження, твори майбутнє. Вертикальний політ атакуючого сокола символізує блискавичну дію божественної вертикалі, що єднає небесне і земне.
Відповідником Соколу Волі є руна «Соул» ϟ (Сонце, Блискавка). Це руна перемоги, могутності й цілісності.
Активний сонячно-гарячий (жовтий) Сокіл Волі є давнім європейським символом Святого Духа, який просвітлює і одухотворяє пасивну холодну матерію, символізовану блакитним (водянистим, облочистим) тлом. Головним кольором є жовтий, а вторинним (допоміжним) – блакитний. Під час опису кольорів символіки завжди першим називають головний колір.
Прапор, стяг, знамено з’явилися пізніше і є похідними від герба; фактично вони є максимально спрощеними версіями герба, призначеними для огляду з великої відстані і об’єднання людей («стяг» – той, що стягує, гуртує).
Головний колір прапора завжди зображується вгорі, а допоміжний – внизу. Тому український прапор, який є відповідником герба Сокіл Волі, вгорі має жовту смугу (головний колір герба), а внизу блакитну смугу (допоміжний колір). Це символ Сонця над Водою, які разом народжують Життя.
Оскільки першим у назві прапора завжди наводиться головний колір, то український прапор називається жовто-блакитним або сонячно-блакитним. Співець української Визвольної революції видатний поет Олександр Олесь 1917 року вітав українське військо такими словами:
Українське військо,
мов з могили встало,
Загриміло в бубни,
в сурмоньки заграло,
Розгорнуло прапор
сонячно-блакитний,
Прапор України!
Рідний, заповітний!
Прапор НС не є перевернутим синьо-жовтим прапором нинішньої держави – це зовсім новий прапор нової держави – і за назвою, і за кольорами, і за змістом:
1) він Сонячно-блакитний, а не синьо-жовтий (у цих назвах нема жодного спільного слова);
2) верхня сонячна смуга складає 62% (майже дві третини) висоти прапора, а нижня блакитна – 38%, що відповідає Золотій пропорції, покладеній в основу устрою живих істот («стандарт життя»);
3) на ньому Сонце над Водою, а не небо над полем (символіка має абсолютно інший сенс).
Кольори Сонячно-блакитного прапора відповідають стандарту Pantone 107-284. Співвідношення висоти до ширини 100:162.
Таким чином місія, мета, світогляд і символіка Національного Собору являють собою гармонійну цілісність. Символіка об’єднує засновників Української держави навколо спільної мети і нагадує про велич цивілізаційної місії НС.
Прапор Української держави - Третього Гетьманату
Продовження: Стратегеми 11 - 15. Розділ третій. ДЖЕРЕЛА ЕФЕКТИВНОСТІ
Милосердя (божественна любов, любов-агапе) не потребує взаємності.
Хотів би доповнити. Але не сподівайся на адекватну відповідь. (Психологія. Правило очікуваних сподівань).
Про любов-агапе читайте ТУТ.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Commentaires
Заповідь "Люби ближнього свого як себе самого!" потребує деякого уточнення. Згідно притчі про доброго самарянина нашим ближнім є той, хто вчинив нам милосердя.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Уточнив. "Люби тих, хто тебе любить і робить тобі справи милосердя, підтримуй однодумців. Солідарність – запорука Перемоги!"
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Не багато гідності у тому, щоби лише відповідати на любов. До того ж, це аж ніяк не сприяє її зростанню і поширенню. Тому, на мій поглад, краще казати: люби всіх, кого спроможний любити і постійно розширюй їхнє коло настільки, наскільки тобі вистачає на це душевних сил.
Все починається з Любові.
Я би сказав навпаки: ближній - той, кому ми вчинили милосердя. Спочатку це коло вузьке: рідні, родичи. З розвитком, воно шириться. Подібне коло було і у священника, і у левіта, але у самарянина воно виявилось ширшим, тому до нього потрапив і постраждалий. Тож, кожен сам визначає своє коло ближніх масштабом власної душі. Скільки до снаги вмістити в себе, стільки у тебе і ближніх.
Все починається з Любові.
Не кожному варто робити милосердя, а тільки тим, що спроможний до відчуття вдячності. Тут про це докладніше: Коли радіє Всесвіт.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Цікаво, як самарянин з притчи виявляв наявність відчуття вдячності у перехожого.
Я думаю, зовсім неважливо, буде вдячність у відповідь чи ні. Важлива наша власна спроможність на милосердя, як показник нашого розвитку.
Все починається з Любові.
Людина, яка робить милосердя, пропонує стати ближнім. Цю пропозицію можна прийняти або відкинути. Ключем є наявність вдячності. Відсутність вдячності означає відкидання пропозиції стати ближнім.
Ближніми є люди, які взаємно готові робити один одному справи милосердя. Це двосторонній процес.
1. Самарянин запропонував перехожому стати ближніми, бо зробив йому милосердя.
2. З погляду самарянина, перехожий був потенційним (можливим) ближнім.
3. Якщо перехожий відчув вдячність щодо самарянина, тобто бажання віддячити йому (зробити йому справу милосердя), то перехожий і самарянин стали ближніми.
4. Якщо перехожий не відчув вдячності (не зробив крок назустріч), то вони не стали ближніми.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Ми - діти Божі і повинні брати з Нього приклад. Сподіваюсь милість нашого Отця не підлягає сумніву. Звичайно, Творець розраховуе на нашу вдячність, але готовий ждати її появи, скільки завгодно довго.
Подібно до цього, і ми, проявляючи милосердя, не повинні очікувати негайного відгуку.
Ми апріорі "призначаємо" ближнім того, кому робимо добро (на всіх нашого серця поки що не вистачає) і прагнемо одержати взаємність. Коли вона затримується, ми розчаровуваємся в людині, а бува, і в самому добрі. А дарма. Требі вміти чекати.
Все починається з Любові.
Я знаю напевне як легко виявити наявність відчуття вдячності у людини.
Навіть в незнайомця при контакті чи на відстані має бути чітке випромінення світла. ?Як це відчути, - просто вмикаємо інтуїцію, якщо відчуваємо позитив - діємо.
Наприклад: бувало на швидкості пролітав повз людини, яка "голосує" на дорозі і після "спрацювання сигналу" інтуїції розвертався, щоб її підібрати.
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.
Людина недосконала. Якщо станемо шукати для спілкування і проявлення милосердя тільки світлих, їх кількість не збільшиться. Це звичайна гординя. Самі ми давно стали світлими? Самотужки чи народились такими? Хтось вкладав в нас свою енергію, не сподіваючись на вдячність. Нарешті ця енергія запалила вогник в нашій душі. І що ми бачимо? Тепер ми будемо його зберігати, не двруючи негідним. Ми привласнили собі право визначати гідних і негідних? Почуття оманливі. Хто може буди впевненим, що не помиляється?
Все починається з Любові.
Насамперед хочу до всіх звернутися з пропозицією писати спочатку коментар, а потім додавати цитату дописувача, якому Ви відповідаєте у своєму коментареві. Так як робить це Миро Продум. На запитання Чому? відповідь така: тому, що на головній сторінці в рубриці "Останні коментарі" в такому разі бачимо цитату, а коментар зазвичай приховано. Коли ж писати перше свої думки, то їх буде видно одразу - зацікавилась людина ними перейшла і далі читає.
Тепер хочу додати "свою баночку" до слів пана Святослава.
Гарно сказали. Чесно. І Правильно кажете:
Це якщо спеціально шукати ))
Отже, "чи стали ми світлими самі". Стати на шлях світла, це ще не довершений факт.
А що самі стали на цей шлях, то це факт. Вибір завжди за нами - червона чи синя пігулка.
Це правильно. Але спочатку цю енергію ми потребували - це відчули ті, хто вирішив нам допомогти. А потім ми відчуваємо вдячність до нього, яка приносить добрі плоди для обох.
Привласнювати таке право не має сенсу. Це ніби накопичувати гроші в банках (скляних) і не "пускати їх в діло", ніби це те ж, що й "метати перли перед свиньми". Ефективність їх нульова!
Не помиляється той, хто нічого не робить.
"Бути, чи не бути", "давати, чи не давати", "допомагати, чи не допомагати" - це завжди вибір і хай він буде ПРАВильним у кожного, ДІЙмо по совісті.
А там видно буде! ;))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Хм-м-м...
А як це поєднати?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Любов-агапе (милість) може жити без взаємності, так як сонце світить усім. Проте за наявності вдячності спрацьовує "оклик-відгук", вмикається обмін енергіями любові, виникає резонанс - і це робить обох щасливими.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Хотів би доповнити. Але не сподівайся на адекватну відповідь. (Психологія. Правило очікуваних сподівань).
"Народ не повинен боятися влади. Влада повинна боятися народу"
"V означає ВЕНДЕТТА"
Милосердя (божественна любов, любов-агапе) не потребує взаємності.
Про любов-агапе читайте ТУТ.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Усе живе є ближнім..Розум поділив,ми повірили і попали у його пута..Любити і усвідомлювати потрібно саме Життя без поділу на людей,тварин і тд..Як можна когось любити,коли людина не знає хто вона є..спотворене бачення себе ,спотворює усе на світі..в тому числі і любов...дякую..
Вірю в те, що розумію.
Напевне для початку треба полюбити себе: пізнати себе, навчити себе, вилікувати себе.
Наливаючи горілочки, даючи ближньому сигаретку чи даючи гроші, щоб ближній купив собі дозу - Ми проявляємо милосердя? Навчаємо чогось доброго? Оздоровлюємо?
Si vis pacem, para bellum
Ближні – це ті, що допомагають один одному.
Це двосторонній процес. Якщо допомагає один, а інший це ігнорує - такі люди не є ближніми.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Дякую! Тепер все стало на свої місця.
Отже, коли відчуваєш духовну єдність із людиною - допомагаєш;
коли людина ігнорує твою допомогу (ну помилився ти з відчуттям духовної
близькості! ;) ) - дотримуємось рекомендацій:
,
бо інакше це перевитрата енергії, "розкидання бісеру перед свиньми".
Так?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Нічого не стало на місце пане Арсен,як завжди Ми все ускладнили..Немає ближнього чи дальнього.Навіть вбиваючи ворога,ми повинні його любити і поважати,ким би він не був...Маленький промінь любові до Світу повертається рікою Світла..дякую..
Вірю в те, що розумію.
Тобто, в дусі часу, сьогодні це означатиме - "Змилуйся над ворогом - убий його!"?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Вислів п. Арсена: "Змилуйся над ворогом - убий його!" має всі можливості стати крилатим, адже якщо не спрацювали інші заходи з нейтралізації ворога, то треба такого ворога варто ліквідувати для його ж блага, щоб у наступному втіленні він мав можливість виправитись.
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.
Дякую за визнання, пане Святославе ;) :D
Здається, нещодавно ми розбиралися з тим, "хто є наш ближній?"
Залишається тільки визначитися "Хто є нашим ворогом?". Чи всі з ким ми незгідні автоматично стають нашими ворогами? ("Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці").
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Так, це розкидання перлів.
А ще в Євангелії є настанова: "Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей і кинути щенятам".
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
До речі, щодо вислову "метати бісер перед свиньми". Десь прочитав що "бісер" перекладається з івриту як "знання", "повідомлення". Інформацію цю не перевіряв, але якщо це так, то по-перше, дещо стає на свої місця, а по-друге, слава перекладачам!!!
"Народ не повинен боятися влади. Влада повинна боятися народу"
"V означає ВЕНДЕТТА"
Євангелія були написані гелленською (давньо-грецькою) мовою, тому іврит тут ні до чого. В гелленському оригіналі євангелій вжито слово μαργαρίτας (маргарітас) - перли.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Гарне фото!
Пані Олено, а де "Прапор Української держави - Третього Гетьманат" купується?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)