Пісня жахів "Ой, летіли дикі гуси"

Мене завжди кумарили наші жіночки-інтелігентки - такі собі страдалички, які знають (до десятої долі) скільки разів московські царі-супостати нашу солов’їну до вжитку забороняли, до яких розмірів у колгоспників животи та ноги опухали у 33-му і таке інше, і тому подібне з підбірки садо-мазохістських "практик". При цьому ані слова для уславлення відчайдушного спротиву цим усім зазіханням з пролиттям рік ворожої (саме ворожої) кравіщі.

Не є винятком і берегиня нашої "безвредної цнотливости", співачка Ніна Матвієнко із своєю тужливою "Ой, летіли дикі гуси". Ну раз її амплуа змінити не можна (кожен має займатися тим, що може), його можна "розбавити" ззовні, приписавши їй, що мудра Матвієнчиха "зашифрувала" своїх "гусей", мовляв, мудрий зрозуміє.

Тобто, яке назвисько у карателів або найманців? Окрім "псів війни", особливо, за часів совєтської пропаганди, проскакувало - "дикі гуси". Овва, от виявляється, на що натякала мудра співачка за часів тотальної цензури.

І тут на мене, на тлі україно-московітської війни, зійшло осяяння - розкрити нарешті сакральний смисл цієї пісні. Так з Божою поміччю і народились мої "дикі гуси", які не у якийсь там вирій летіли, а "на Москву залишити з неї прах"...

Свого часу - ще у середині 80-х - я написав пісню (за плином часу, забув, на жаль, і її мелодію, і більшість тексту), яка розпочинається з таких рядків: "Шикуйтесь полки, шикуйтесь полки, йдемо на кордон з москалями! Совєтський Союз загроза страшна соборній нашій Державі"...

Як бачимо, ці рядки наповнились реальним змістом майже 30 років потому. Тож є всі підстави сподіватись, що і мої "дикі гуси" невдовзі перетворять Москву на велике озеро, куди ми, будемо приїздити на рибалочку.

Приємного прослуховування. Хай буде!

З повагою, Віталій Асауленко (Бард Рой)

Ой, летіли дикі гуси (mp3)