Прагнучи законсервувати ситуацію, ми все одно перебуваємо у потоці змін, і в такому випадку вони діють не на нашу користь. Тобто за період нашої інертності все-таки час забирає частину нас самих, а ми, не зумівши вчасно заповнити цю прогалину, відчуватимемо опустошеність.
Отже, напрошується висновок: щоб зміни сприяли нашому росту, примноженню, збагаченню, обов’язково треба прикладати зусилля, не боятися змін, що перетворюють нас відповідно до наших бажань. Робити все, що сприяє нашому духовному й фізичному розвитку. Це може бути захоплення новим видом спорту, завдяки якому станемо сильнішими фізично, прочитання нової книжки (звичайно, вартісної), що наповнить нас внутрішньо і спонукатиме до цікавих думок, ідей, спілкування тощо.
Додасть нових сил та емоцій цікава подорож, наприклад, у гори чи сплав річкою. Такий відпочинок увіллє у нас новий заряд енергії, буде нагодою для спілкування, знайомств і приємних несподіванок. Окрім цього, гори і вода мають цілющий вплив на людський організм. Піднімаючись високо в гори, ми зможемо охоплювати все нові і нові краєвиди, що відкриватимуться перед нашим зором, зачаровуючи красою, відриваючи від буденних клопотів, мовби підносячи десь у піднебесся, де є лиш заколисуючий шепіт трав, легіт вітру й дивовижні краєвиди. Де народжується глибоке бажання злитись із цією красою, вдихнути на повні груди духмяний дух різнотрав’я. Де витає зовсім інше життя, і наші щоденні проблеми стають нічим. Бо саме тут, на верхів’ях гір, осягаєш, що справжнє життя таїться у чомусь вищому, глибшому, досконалішому — зумій лишень ту вищість, глибину, досконалість розгадати, знайти й зберегти, хоч краплину, у собі.
Це також може бути творча діяльність, яка нас наповнює, надихає, перероджує, або й суспільна робота, виконуючи яку, ми усвідомлюємо, що вносимо власну лепту у розвиток суспільства, працюємо над його перетворенням тощо...
Так, усе змінюється, невблаганно, беззупинно, щомиті. Це зміни, які перетворюють наше життя у рух. Рух вниз або вгору. Вниз, коли ми живемо в очікуванні змін, склавши руки. Це зміни, які нас спустошують, і наше життя стає суєтою, марнотратством часу та власного духовного й фізичного потенціалу. Ми стаємо інертними і байдужими до всього. Зміни, що нас умертвляють.
Зміни вгору нас наповнюють почуттям радості, здоров’я, щастя, вдячності, бажанням творити і самому змінювати це життя на краще. Ми стаємо динамічними, енергійними, готовими перевернути гори, якщо це буде потрібно.
Отож, рух вниз чи вгору — вибір за нами.
Вгору просування - без краплі вагання! (Цифрона 18)
Мініатюру для анонсу краще робити вручну розміром 100*100 - тоді вона гарно відтворюється на головні сторінці (виправив).
Перед початком абзацу не треба вставляти пробіли - абзаци і так відділені відступом (виправив).
Бажано не допускати довгих абзаців - це утруднює читання.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Comments
Вгору просування - без краплі вагання! (Цифрона 18)
Мініатюру для анонсу краще робити вручну розміром 100*100 - тоді вона гарно відтворюється на головні сторінці (виправив).
Перед початком абзацу не треба вставляти пробіли - абзаци і так відділені відступом (виправив).
Бажано не допускати довгих абзаців - це утруднює читання.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Дякую! Буду зважати на такі нюанси.
Творімо разом мову Сенсар!
Згоден, пані Оксано.
"...чіпляючись за минуле, намагаючись його зберегти, ми нічого не набуваємо — лишень втрачаємо."
Давно це знав, але лише зараз, як кажуть "зачепило за живе". Завжди любив "копирсатися" в історії людства. Щось мені не дає спокою. Якісь фрагменти (там то сталося те то, а там - те. Ніякого зв'язку між фрагментами). Шукаю. Що?... Чіпляюся за минуле? Було, каюсь. Зараз прозріваю - моє "чіпляння", це шукання зв'язку між картинками світобудови, або, якщо хочете, пазл мого світосприйняття. І мене це надихає, радує, робить щасливим. Отже - я рухаюсь! Дійсно "вгору просування", залишилося лише вичавити вагання до краплі.
Дякую, стаття надихає. То ж - рухаємось!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Чудова стаття!
Дякую, дуже енергетична і позитивна стаття - після її прочитання у мене відразу покращився настрій. Навіть виникло відчуття, ніби я вже добре порухався, і тепер треба трохи перепочити :-))
Дякую за теплі слова.
Творімо разом мову Сенсар!
Звичайно - ТІЛЬКИ ВПЕРЕД!!!
Поетапно, послідовно задуми Творця здійснюємо!
Дякую.
Хай Буде!
Підкуємось браття, знаннями вишніми!
!Хочу добавити ще один "двигун" для творчого руху - КОХАННЯ!
!Хай Буде!
Підкуємось браття, знаннями вишніми!
Але, на жаль, кохання - це те почуття, яке приходить без запрошення, і йде, не попрощавшись. Тому воно є двигуном лише тоді, коли горить.
Творімо разом мову Сенсар!
Згоден, але частково...
Хтивість та закоханість - явища тимчасові, а от КОХАННЯ - зовсім інша субстанція. Велике щастя його відчути людині. Є й такі, що навіть не здогадуються про існування цієї потужної енергії.
Підкуємось браття, знаннями вишніми!