5 кроків зі створення власної мікронаціі

FAQ: Все, що потрібно знати про мікронації

Що це таке: Мікронації вважають себе незалежними державами, хоча їх не визнають уряди інших країн і міжнародні організації - найчастіше, вони навіть не підозрюють про їх існування. Зазвичай мікронації створюються однією людиною або невеликою групою людей в якості політичного експерименту, філософського висловлювання або просто заради екстравагантного розваги. Деякі мікронації існують виключно в інтернеті, інші - намагаються розжитися власною територією. Всі вони стверджують, що претендують на який-небудь великий шматок Землі в реальному світі.

Приклад мікронації: Самий розхожий приклад — Сіленд (Sealand). Це колишня артилерійська платформа, яка знаходиться в нейтральних водах недалеко від берегів Великобританії. Нею в даний момент керує князь Майкл I.

Хто їх створює: Звичайні люди з усього світу, які намагаються запропонувати альтернативу існуючим формам держави. Між реальними країнами завжди є якийсь антагонізм - наприклад, як зараз між Росією і Заходом. Подібні протистояння можуть тривати століттями. Творці мікронацій хочуть уникнути цього антагонізму, бо втомилися брати участь у вічній політичній грі.

Навіщо вони потрібні: Мікронації - це фактично експериментальний стартап, місце для експериментів і проявів індивідуальності. Це спосіб людського самовираження і прояву автономії. Не варто романтизувати мікронації або говорити, що вони пропонують рішення у вигляді кращого світу, але це частина важливої тенденції. На них варто дивитися як на цікавий феномен - це і критика традиційних політичних структур, і спроба вибратися з існуючої реальності.

Два типи мікронацій: Частина мікронацій є віртуальними. Вони не претендують на землю, існують виключно в інтернеті або в уяві кількох людей. Деякі, втім, вважають своїми «володіннями» спальню творця. Інші мікронації, навпаки, існують у форматі реальних спільнот на реальній території. Прикладом може служити згаданий вище Сіленд або фермерське господарство Хатт-Рівер в Західній Австралії.

Як створити свою мікронацію?

Мікронаціі можуть мати безліч форм і сповідувати найрізноманітніші політичні та філософські погляди. Багато з них є монархіями, хоча бажання бути королем не варто сприймати серьйозно - це скоріше форма протесту. Проголосити себе монархом в країні типу Нідерландів чи Швеції - значить поставити себе в якості альтернативи королівській сім'ї. Крім монархії дуже популярні різноманітні ліві спільноти. Але в цілому все залежить від волі і поглядів творця - мікронація може бути абсолютно будь-якою. Ось як побудувати свою власну:

Крок 1: Придумайте гарну концепцію

У фундаменті завжди повинна лежати міцна ідея. Візьмемо, наприклад, мікронації лівого спрямування. Це відмінна можливість для соціалістів, у яких немає широкої суспільної підтримки. Ці люди не хочуть залишатися маргіналами і створюють свої мікронації, це їх маніфест. За моїми спостереженнями, в основному такі проекти складаються з чоловіків, яким подобається поговорити. Це щось на зразок клубу дебатів і любителів книг. І насолоджуючись згодою між собою, вони намагаються сформулювати нову соціалістичну утопію.

Для деяких мікронацій - це гра. Якось після однієї з лекцій до мене підійшов хлопець і запитав: «От ми говоримо один з одним по-ельфійськи. Ми можемо створити мікронацію, засновану на мові?» І я сказав: «Це виключно ваша справа». Насправді, у багатьох мікронаціях є елемент ескапістської гри: ви живете фантазією, ви ототожнюєте себе з іншим казковим світом. Це такий перформанс. Але я не знаю, якою може бути стратегія і майбутнє у такого мікродержави.

Приклад: Віртландія
Віртландію заснували в 2008 році після конфлікту в Південній Осетії. Автори, що приховують свої справжні імена, вважають, що нинішня держава не рятує людство від загибелі в результаті воєн і конфліктів. Як рішення вони запропонували створення в інтернеті міжнаціонального співтовариства, яке володіє всіма атрибутами державності і згодом може стати нацією і в офлайні.

Крок 2: Знайдіть прихильників

Якщо мікронація складається з кількох молодих людей, що сидять у своїх спальнях, це буде просто нежиттєздатна маргінальна культурна форма. Але якщо такі спільноти стають популярними, якщо люди починають ідентифікувати себе з ними, у таких мікронацій є шанс. Навіть якщо вони просто існують в інтернеті.

Ваші прихильники повинні розділяти ваші погляди. Ви самі вибираєте конституцію і форму правління, але інші повинні бути лояльні до цих ідей. Тільки тоді вони будуть по повній вкладатися в проект. Справжні мікронації формуються через практику спільного будівництва нових державних інститутів і власної бюрократії.

Можливість вибору ідеології і форми правління - найцінніше, що мікронації можуть запропонувати. У звичайному світі більшість з нас не має такої можливості.

Крок 3: Зрозумійте як взаємодіяти з державою

Навіть якщо у мікронації є своя територія, вона не обов'язково є проблемою для держави. Мікронації можуть бути просто своєрідним типом експерименту, інновації, пожвавлення людської і політичної волі. Деякі мікронації хочуть діалогу з владою для донесення до них своїх ідей. Як, наприклад, австралійська Імперія Атлантіум під управлінням імператора Георга Другого. Вони використовують мікронацію для того, щоб активно критикувати політику, і таким чином привертають антиглобалістів і прихильників лівої ідеї з усього світу.

Приклад: Фландренсіс
Іноді мікронаціі не просто взаємодіють з офіційною владою, вони звідти і ростуть. Державу Фландренсіс створив бельгійський студент Нільс Вермерш, який працює в одній з міських рад. Для нього мікронація стала чимось на зразок моделі міськадміністрації, в рамках якої молоді люди вчаться ухвалювати рішення і планувати розвиток території. Фландренсіс випускає власні марки і претендує на шматок Антарктиди.

Крок 4. Вигадуйте офлайн-активність

Мікронаціі проводять Олімпійські ігри. Їх ініціатор - творець Молоссії (одна з найстаріших віртуальних держав). Це показує, що мікронаціі зацікавлені в самих різних формах альтернативного управління. Або подивіться на Polination, конференцію представників мікронацій - це майже як ООН, тільки на іншому рівні. При цьому треба розуміти, що все це не спроба поступово з мікронацій перетворитися на реальні держави. Це скоріше викликано бажанням розвинути свій власний тіньовий світ з власними офлайн-справами, не більше того.

Приклад: Талосса
Мова теж може бути основою для існування мікронаціі. Приклад - Королівство Талосса, одна з найвідоміших мікронацій. Її творець Роберт Бен Медісон в певний момент придумав свою мову, талоссанську, яка налічує вже кілька тисяч слів. Більшість жителів Талосси якщо й не вільно спілкуються цією мовою, то принаймні можуть сказати «привіт» або «бувай». Талосса регулярно проводить спеціальні фестивалі в штаті Мілуокі, де громадяни говорять вигаданою мовою, влаштовують змагання і просто добре проводять час.

Крок 5. Займайтеся економікою

Економічне функціонування мікронацій може розвиватися різними способами. Це залежить від того, чим вони будуть займатися. У жителів Христианії в Копенгагені є свої паспорти і місцеві гроші. Є інші містечка в Італії чи Британії, які також намагалися експериментувати з подвійною валютою. В основному мікронаціі намагаються пропонувати якійсь додаткові послуги - випускають пам'ятні поштові марки, продають громадянство і дворянські титули

Приклад: Сіленд
Конституційна монархія Сіленд активно торгує паспортами, грамотами, кружками та монетами. У минулому Сіленд спробував побудувати на належній мікронації артилерійської платформі захищений інтернет-хостинг - втілення лібертаріанських та анархістських фантазій про вільне поширення інформації. Ідея закінчилася провалом.

Джерело:  Николай Овчинников: 5 шагов по созданию собственной микронации

Мій коментар.

"Народний Оглядач" вже писав про два приклади мікронацій:
Москаленко й Дирда створили Чернігівське сударство
Оранія. Чорні повинні залишити місто

На сьогодні ТГ є типовою віртуальною мікронацією з власною концепцією, мовою (Сенсар), віртуальною валютою, оф-лайн активністю тощо. От тільки цілі та амбіції у ТГ набагато масштабніші за інші мікронації. Чи вдасться їх втілити у життя — покаже майбутнє. А поки що треба уважно вивчати досвід інших мікронацій, щоб уникнути їхніх помилок.

До речі, варто ще почитати: «Делиться надо» (рос. мовою).