Друге дно: дивимося фільм Початок / Inception (2010)

Якраз на моє розуміння через деякий свій життєвий досвід - сон є неприродний стан. Але в цьому ми дотикаємося до питання, наскільки ми правильно усвідомлюємо свою власну природу. Зрозуміло, що іронічне сприйняття подібних ідей має право бути. Але в подібних випадках дуже важливим є власний досвід людини. Скажімо, мені свого часу розмови про "ауру" здавалися незрозумілою дурнею, поки я сам не відкрив для себе, що я бачу цю ауру. Просто треба налаштувати певним чином свій зір. На мою думку для цього не треба бути якимось "екстрасенсом". Хоча не можу сказати, що до того не відбувались певні, скажимо так, психологічні зміни через свої пошуки розвитку, через "зламний" варіант зміни свідомості.
Навряд чи правильним було б говорити, що всі ці окремі прояви не пов"язані між собою. В розумінні розвитку свідомості особистості це, думаю, було б помилкою. Інша справа, що будь-який досвід однієї людини не є причиною для узагальнення. В суспільному розумінні. Тому скептичне ставлення - правомірне.
Проте для самої певної людини цей свій, власний, досвід частіше стає важливішим, ніж т.зв. наукові уявлення.
При цьому не є великим відкриттям думка, що фактично ми не знаємо про природні можливості свого тіла. Ця теза, гадаю, не викличе ні у кого спротиву. Але якщо до питання про "неприродність сну" ще й додати, що є свої підстави думати, що для існування людині зовсім не потрібне "3-х разове за день харчування", що, цілком можливо, потреба в їжі є наслідок саме не вміння правильно використовувати можливості власного тіла - для Вас це теж буде смішною думкою.. якщо Ви не маєте свого певного досвіду.
Але критичність до подібних думок - потребує узагальнення досвіду різних, хто так чи інакше дотикався до подібних проявів у своєму житті. Такі "крихти" було б цікаво зібрати для аналізу. Це стосується і щодо питання, чи, насправді, потрібно спати до 8 годин за добу, чи достатньо хвилин 30-40 але "покійного" стану, хоча цілком можливо, що в цьому стані людина може мати потребу перебувати і не один місяць.. І його не треба у реанімацію волокти чи до моргу.
Між іншим, Ви не задумувались, що в силу наявності понять "їсти" і "харчуватись" - це є свідчення, що далеко не про один і той же процес йдеться мова? А це якраз пов"язано з тим, наскільки ми знаємо, як працює наш організм.

Мені цікаво було б поспілкуватись, хто має власний досвід існування поза тілом. Як це відбувається, які відчуття виходу та поверненя. Чи є оце відчуття, що вихід відбувається через не стільки те, що ти не відриваєшься над тілом, але спочатку йде зрушення через тім"я: відбувається зрушення у напрямку "верх" голови, хоча для стану лежачи - те зрушення спочатку горизонтальне, а вже потім якось трохи припіднімає ся.. І перше зрушення, як вже політ чи відлітання, відбувається за відчуттями - ногами вперед.. Потім руки-ноги відчуття зникають і є відчуття наче ти у якійсь "оболонці" рухаєшься..
За цими малими враженнями я вбачаю якийсь зв"язок, скажимо у традиції покійника виносити саме ногами вперед. Читав колись, що тибетьські монахи якраз допомагають умираючому, роблячи руками відповідні паси над саме тім"ям людини, бо з того починається рух "душі".
Щодо процесу повернення у тіло - то там є свої відповідні особливості, які, дуже схоже, могли б дозволити зрозуміти, чому поки що люди "не пам"ятають" свої минулі життя. Якийсь існує барьєр-"темрява", крізь який відбувається повернення у тіло.. При тому, що таке повернення починається через пошкодження отої "оболонки", воно ніби проривається чомусь - через невправні дії - і відчуття як ти із якимось здуваючимся посвітом падаєшь кудись.. Потім якийсь бар"єр-відключка і відчуття, що вихопився з цього стану вже у власному тілі..
Воно нібито "сон", але за цим - оскільки є своє повторення - це інший варіант. Так в усякому разі - розумію.. Є ще деякі речі, що дозволяють мати здогад, що за цим криється інший стан свідомості і існування. Можливо, з того невеличкого, що мені вдалось пережити зроблю опис і оприлюдню.
Але особисті відчуття - це лише особисті, цікаво було б проаналізувати і узагальнити подібне від різних людей.. кому знайомі подібні переживання-відчуття.
В цьому розумінні тимчасовий варіант (повернення у знайоме тіло), чи повернення у нове тіло - судячи з усього, близькі механізми. Відповідно, поняття "смерть" як і "сон" набувають не відповідного дійсності означення чогось іншого, якогось іншого існування, яке поки що виявляється "закритим\зачиненим" для нашого сприйняття. Якийсь бар"єр-заборона робить свою справу поки що. Зняти оцю "заборону" - оце є найперше завдання щодо уявлень про т.зв. духовний розвиток особистості.
Такі справи, як на мій розсуд. :) Тому відволікання на якісь "схибленні уявлення" це є не пошук, а відхилення від справжнього напрямку пошуку і знаходження.. :)

Так як основна частина людства знаходиться в неусвідомленому стані, день за днем руйнуючи свої тіла, сон являється необхідниим станом. Коли людина приходить до відновлення зв"язку з собою, сон як відпочинок втрачає сенс.
Наша істинна природа - вічне життя, І фізичне тіло є безсмертним, воно завжди здатне трансформуватись, з любого стану! З найважчого стану можна прийти до повного оздоровлення, все від сприйняття.
Люди безсмертні і це недалеке майбутнє. Головне навчитись вірно сприймати себе, все решта випливе з Цілісності.

Ви про "позатілесний досвід" і "астральні подорожі"? Так усвідомлені сновидіння - це те саме. Я перестав колись ними займатися тому що зрозумів що це блукання по астралі, переважно по нижніх його сферах, де зовнішні форми є тінню матеріальних речей, а події і картинки творяться переважно підсвідомістю "сновидця". І взагалі дійшов висновку, що під час земного життя треба повністю зосереджуватись на ньому, а не блукати по вищих світах. Цим ефективніше займатись у період між фізичними життями.

Це Ви мабуть про сердечну чакру. Під час усвідомлених сновидінь (астральних подорожей), якщо прислухатися до своїх відчуттів, можна відчути як сильно "гудить, вібрує" сердечна чакра, на тому місті де в фізичному тілі в людини серце. А коли після такого сну повертатися у фізичне тіло, то в той момент коли ще не встиг проснутися повністю, чути як сильно б'ється серце, аж вискакує з грудей. Це мабуть теж ще чакра. І ще є багато цікавих ефектів.

справа не в подобається чи ні, пане Ігоре. Тим більше, що у обговоренні я якраз приймаю участь активну :)
Питання чи воно варте того, аби це за зразок брати для розвитку, чи це навпаки - відволікає, тобто не зменшує ілюзорність у осмисленні світу, а поглиблює.. Оскільки це Ви робите "вкидання м"яча", то це питання - чи у ту гру Ви закликаєте грати.