ЛЕБЕДИНИЙ КЛИЧ НАПЕРЕДОДНІ ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ // Міра Києвець, Дана Либуше

Чи простить Лебедина земля своїм губителям?

Сподівання на обіцяну успішність та ефективність антитерористичної операції після виборів президента, на жаль, не справдилися. Операція розтяглася не на тижні, а на місяці, і кінця їй не видно. Донбас захлинається кров’ю, опинившись у горнилі війни між темною ордою чужинців-диверсантів та доморощених манкуртів – ворогів самостійної України, з одного боку, та урядовими військами й правоохоронцями України, які сприймаються багатьма як карателі, – з другого.

Ось що ми бачимо сьогодні:

тисячі убитих і покалічених вояків-солдатів, яких погнали захищати незалежну країну з дірявими рубежами, відкритим кордоном; 

людей, покинутих напрозволяще в кам’яних мішках-містах, які стирають з лиця землі ракетними установками „Град”, відрізають від газо-, водо- й енергопостачання, прирікаючи людей на вірну смерть без води та харчів;

убитих горем матерів та батьків, жінок та дітей-сиріт, які вже ніколи не забудуть жахіття війни та біль втрат.

Чи на це ми сподівалися, обираючи самостійність та незалежність країни? Чи про таке майбутнє своїх дітей мріяли? І хто відповість за заподіяне лихо Неньці Україні?

Так, ми знаємо свого зовнішнього ворога! Так, ми розуміємо всю небезпеку з боку Росії! Але ж є сила в середині країни, яка є набагато небезпечніша, ніж Росія з усім її збройним арсеналом та найманцями-вбивцями. І то є внутрішній ворог українського народу, то є замасковані псевдонародні діячі, які роками гноблять український народ, підгодовуючи його своїми обіцянками-цяцянками та дифирамбами про незалежність та самостійність України.

Про яку незалежність іде мова, якщо вся вертикаль влади, починаючи з найвищих посадовців, усі роки незалежності служила іншій державі? Про яку незалежність, самостійність та цілісність може йти мова, якщо усі активи та ресурси вивозилися за кордон, в офшори, прирікаючи народ на зубожіння і вимирання, а країну на занепад? Чи має така незалежність держави сприйматися  ІСТИННОЮ ЦІННІСТЮ ТА ЗАВОЮВАННЯМ НАРОДУ, якщо незалежність та цілісність країни насправді має статус тільки юридично окресленої території місцевих князьків-олігархів, які нещадно дерибанять національне надбання без урахування інтересів народу?

Ці запитання – перш за все до всіх поборників свободи та незалежності …

Але спочатку нехай дадуть відповідь наші можновладці, нехай відзвітують перед українським народом, нащадками прадавньої України-Русі  напередодні ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ.

Чому за 23 роки Україна так і не стала незалежною, але залишається залежною і від  Росії, якій продовжують постачати (незважаючи на війну на Сході!) продукцію оборонної промисловості, і від світу, бо живемо на подачках Міжнародного валютного фонду, а шалені гроші виводяться за межі країни крадіями народного багатства?

ЯКУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ВІДЗНАЧАТИМЕ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД 24 серпня 2014 року?

Чи на таку жертовну самостійность і незалежність очікувала Україна та її  народ, чи про таке життя мріяла і мріє молодь країни, яка не знає за що вона вмирає?

ЗА ЩО  ж гинуть прості хлопці, справжні патріоти та спасичі України-Русі?

Хтось має на це відповісти і пояснити реальний стан речей, якщо Україна насправді має легітимну, обрану народом владу?

Майте ж сміливість, шановні добродії, хоч напередодні Свята Незалежності України публічно поясніть простому українському люду, за яку незалежність, самостійність та цілісність гинуть вояки-відчайдухи, які пішли добровольцями на фронт, та юні хлопці-строковики, яких рве на шматки ворожа артилерія.

Поясніть, будь ласка, про яку цілісність України йдеться, якщо вже майже півроку відкриті кордони, через які масово просуваються колони російської військової техніки та КАМази із сотнями бойовиків-найманців.

Про яку самостійну державу мова, якщо держава не спроможна закрити дірки в державній прикордонній зоні? На кого працює ця держава, що вбиває кожного дня своїх співвітчизників, дозволяючи проповзати ворогу через незахищені державні кордони, сіючи безЛАД  в Україні-Русі?

Так що ж відзначатиме  наша країна 24 серпня 2014 року, яка майже 23 роки претендє на статус самостійної і незалежної держави?

Можливо, мова йде про незалежність та самостійність зажерлої олігархічно-кланової, корумпованої верхівки, незалежність перш за все від українського народу, надійного «постачальника» гарматного м’яса, який і досі слухняно торує бізнесові та контрабандні коридори  через кордон для  нашої  псевдоеліти?

І ось за ці КОРИДОРИ СМЕРТІ, що є коридорами надприбутків депутатів і так званих ряжених патріотів усіх мастей, наші хлопці-солдати та добровольці гинуть і віддають своє життя під гаслами НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ. Кощунство й цинізм не мають межі.

І не треба вішати локшину на вуха людям, розповідаючи баєчки про те, що бракує якогось ресурсу чи чого там ще. Те, за що вже заплачено людськими життями, уже ніколи не відмиє тих, хто спричинив таке нелюдське знущання  над своїм народом. Якщо вам ваші статки дорожчі за людей, вам немає чого робити на нашій землі. Влада, яка не береже свій головний скарб – народ, повинна залишити свої посади, бо вона має служити цьому народові, а не поборювати його. Інакше така влада не може мати довіри.  

Хто відповість за жахіття нинішньої війни, спричинені короткозорістю нинішньої влади? Хто понесе відповідальність за зрадницькі помилки генералів та корумпованих чиновників, які собі заробляють криваві статки на життях  патріотів?

Хто має вибачитися перед українським народом за усі промахи та помилки?

Сумніваємося, що буде достатньо сміливців! На покаяння й спокуту спроможні лише ті, хто відчувають чужий біль, як свій, і ті, що розуміють відмінність між Добром і Злом. Та чи є такі люди серед нашої владної верхівки? Чи мають вони чесноти, які дають право називатися людиною? Чи, може, взагалі вони вже втратили всякий острах перед своїм народом та перед Богом, що так відверто ведуть власний народ на погибель?

Доколи ми будемо мовчки спостерігати таке зухвальство – над собою, над своїми дітьми, рідними  та близькими? Чи не час цьому зрадницькому коблу сказати Своє СЛОВО, Слово Народу, що є Гласом Божим? Чи для того ми стояли на Майдані й відстоювали свою Гідність та чесноти Вільного життя, щоб купка олігархічно-корумпованих  пройдисвітів поклала на жертовний вівтар наші досягнення? Чи для того пішла Небесна сотня у Вирій і ще сотні й тисячі лебединців-вояків і невиних людей, щоб хтось спричинив війну і перетворив її на засіб примноження своїх статків?

Годі спостерігати! Годі надіятися, що все саме по собі розсмокчеться, що завтра усе припиниться.  Війна розповзається по теренах України і завтра вона може прийти у дім кожного з нас. Можливо, й хотілося б нашій владі закінчити АТО на Донбасі до Дня Незалежності. Можливо, і парад готували до цієї  дати як символ перемоги за незалежність.  Можливо…

Але як можна пояснити, що військові вертольоти знаходяться на балансі комерційних структур, а наші вояки здійснюють воєнні операції на шкільних автобусах? Як можна пояснити, що генерали наказують військовим частинам розбивати воєнний табір у відкритому полі, роблячи їх живою мішенню для ворога?

Як можна посилати своїх солдатів з автоматами проти „градів”? Як можна посилати сотні бійців на смерть, а потім відхрещуватися, що їх взагалі не було в зоні бойових дій?

Як можна безперешкодно на відкритій місцевості по автошляху пропустити колону бойовиків з бронетранспортерами у місто-мільйоник Донецьк і зробити його мешканців та міста-супутники ареною для артилерійського двобою української армії та бойовиків-терористів?

Багато буде запитань і у тих, хто повернеться з війни на Донбасі і у тих жителів Сходу, які залишаться в живих до київської влади:

Чому залишали бригади без підкріплення?

Чому здавали бойові позиції, а потім звинувачували бійців у зрадництві?

Чому своєчасно не забезпечували якісними бронежилетами, бронетехнікою та боєприпасами?

Чому прирікали солдатів на голод і холод?

Чому постачання бойових частин доведено до того, що вояки мусять пити воду з калюж?

Чому вели артобстріли по жилих кварталах міст?

Чому не попередили мирне населення про небезпеку з повітря і не відтягнули лінію фронту від міст та населених пунктів, а навмисно впустили колону смерті з терористів-бойовиків у саме серце Донбасу?

Чому? Чому? Чому?

А потім…

ЗА ЩО? ЗА ЩО? ЗА ЩО?

За що легітимна влада так знущається і глузує зі свого власного народу? 

Чи може вона ще й досі марить надією втримати старі позиції, коли народ животіє, а влада багатіє? Чи не зрозуміло, що СВІТ УЖЕ ЗМІНИВСЯ, і ми вже ніколи не повернемося до стану біомаси, за яку нас тримала влада упродовж усіх років так званої незалежності?

Земля увійшла у фотонний пояс, а це означає, що усі думки, усі бажання кожного зрозумілі іншому, «УСЕ ТАЙНЕ СТАЄ ЯВНИМ». Усі темні думки вже відображуються на обличчі і в очах людини, і чого б там їй не кортіло, усе вже наперед відомо: від Бога ця людина, чи від Диявола.

Тож не марнуйте часу, шановні «слуги народу», на те, щоб украсти в українського народу, нащадка  Лебединих угідь, останні ласі шматки після губителя-зрадника й утікача, який за допомогою своїх вандалів ще й досі знущається над самостійністю й цілісністю нашої країни.

Тож майте сміливість, владні мужі нашої країни, дайте пряму відповідь народу України.

Якщо на Сході йде справжня війна й відкриті кордони, чому ми ще досі граємось у АТО?

Якщо це справді Антитерористична операція, то «замінуйте кордони», як вам радять прості військові патріоти. Це ж невелике прохання вашого народу, який хоче врятувати сотні тисяч, а то й мільйони невинних життів.

ЗРОБІТЬ ЛАСКУ! Подаруйте до Дня Незалежності України українцям хоч раз СПРАВЖНІЙ  ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, а не апофеоз позірної незалежності в «історичному епосі» самостійної України.  Тоді й буде до вас і повага і шана. Як на небі, так і на землі.

І вклоняться вам Матері-берегині України, які своїми молитвами створюють Обережне Коло для країни, для Синів-Спасичів, для  Миру та Злагоди.

Тож чекаємо Мужнього Вчинку можновладців, бо час відведений Небом уже спливає.

А біль Материнський, що крається у серці відчаєм, болем в душі відгукується. І здіймаються догори руки Оранти-Молящої. І чує Цариця Небес Лебединий Плач невгамовних матерів України. І розгортається Небо Клином Лебединим. І обіймає згорьованих у відчаї Жінок-матерів. І кличе постати Оберегом – живим ланцюгом коло прикордонної служби державної, яка й досі допускає коридори смерті – відкриті дірки на кордоні.

Тож Станьмо у Коло Лебедине – тисячі Матерів, лебедиць Берегині-України, Великої Матері-Слави!

Тримаймо в Лебединій облозі неповоротких кордонників-очільників до тих пір, поки не створять вони потужний оберіг кордону, як того вимагає Лада Богородиця, Оранта-Берегиня, сама Володарка Небес, Покрова-Пирогоща, Хранителька рубежів Східних – оберегів Сіверських. Даймо приклад надійності лебединих кордонів, як треба охороняти рубежі української держави, щоб кордон був «на замку».

З’єднаємося у Коло Лебедине, Коло Обережне, Жінки-Матері!

І стоятимемо на сторожі Державної прикордонної служби України, надихані Кличем Лебединим, самою Ладою-Богородицею, і отримаємо Її Божу допомогу, Її захист, Її Обережну Силу.

Бо ж Вона, Цариця Небесна завжди була і є Берегинею, Покровою і Воєводою наших прадавніх українських земель – земель козацьких вольностей, де Воля дорівнює Життю. Саме цим і визначається Справжня Лебедина Незалежність Неньки України.

Як на небі, так і на землі.