Маніфест онлайн-учителя

Інтернет не вирішує проблему доступу до вищої освіти,  але він дійсно провокує на нові форми взаємодії і дає можливість отримувати освіту новим аудиторіям: хворим людям, молодим мамам, солдатам на службі закордоном, пенсіонерам, людям, чиї помешкання містяться у дуже віддалених від навчальних центрів місцях (наприклад, у Австралії діти ходять в інтернет-садочки), тощо.  Термін "онлайн-курс" вже не потребує пояснень, він грунтовно закріпився у педагогіці й обростає досвідом.
?У чому особливість педагогіки інтернет-курсів?

1. Учитися онлайн можна і самостійно, і в групах. Неважливо, чи вони становлять 20, 500 або 100 000 осіб. Масштаб курсу та його окремих завдань впливає, але не визначає те, як студенти навчаються.

2. Будь-яке навчання обов'язково повинно стати «гібридним». Кращі онлайн - курси не обмежено навчанням за  комп'ютером  - вони вимагають роботи в зовнішньому світі (за межами дому та навчального сайту).

3. Відкритість інтернету - це його найважливіша властивість. Тому організатори не повинні працювати в системах, які заздалегідь налаштовані на закрите та ще й захищене паролем навчальне середовище.

4. Інтернет-курси  - не масова забава. Потрібно чітко уявляти  як відкритість позначиться на студентах: і на тих, хто навчається за гроші, і на тих, хто відвідує заняття неофіційно безкоштовно. Мета будь-якого освітнього проекту - допомагати як власним учням, так і суспільству в цілому. Змусити дві ці аудиторії спілкуватися одна з одною  - у багатьох випадках є ефективною педагогічної стратегією.

5. Нав'язані дисципліна і строгість не працюють. Не варто проектувати перешкоди заздалегідь, вибудовуючи неприступну фортецю і очікуючи, що студенти обживуться в ній. Доречно створювати умови, щоб учасники самі захотіли випробувань.

6. Розробка онлайн-курсу  -  це також створення та утримання інтерфейсу. Робота вимагає великих зусиль у плануванні, прогнозуванні і техпідтримці. У багатьох випадках є проблема роз'єднаності між розробниками програм і викладачами. Досвідченим вчителям варто або самим створювати свої курси, або тісніше співпрацювати з тими, хто знається на технологіях.

7. Онлайн -освіта створена не лише для комерційних компаній, хоча починалася вона саме з ідеї забезпечення корпоративного навчання. В онлайн-освіті відбувається новаторська, педагогічно здорова робота, що має моральне значення. Саме  це перспективний напрям її розвитку.

8. Не розмахуйте звітністю як мечем.  Не потрібно заздалегідь вирішувати, чому треба навчити. Імпровізація, гра і експеримент - ось що важливо.

9. Якщо ви хочете, щоб студентські роботи обговорювалися публічно, повідомляйте вашому курсу про це заздалегідь, надайте можливість зберегти анонімність, не вивішуйте оцінки на загальний огляд і не забувайте про авторське право.

10. Немає правил, які підійдуть для всіх. Сам процес навчання не розділяється на відрізки (як це можна зробити з курсами). Ми створюємо курси, тому що їх укладено в бізнес-моделі і тому що це зручно (наприклад, коли потрібно зібрати групу в конкретний час у вказаному місці). А ось поділ на 10 тижнів, 15 тижнів, семестри, чверті - умовність. Курс - не завжди найкраща упаковка для знань.

11. Спілкування та обговорення не є випадковими або побічними продуктами  курсу. Вони і є курс. Не можна просто зібрати людей в одній кімнаті і чекати, що  між ними відразу зав’яжеться розмова. Подібне і в онлайн-просторі. Треба створювати платформи, які спочатку вимагають спілкування і всіляко заохочують його, а потім  - моделювати конструктивну взаємодію. У кращих онлайн-курсів є характер, вони створюють живі відносини між учасниками і ставлять перед ними запитання, що вимагають серйозної розумової роботи.

12. Учитель, що знає свій предмет, – не завжди хороший учитель.  В інтернеті багато експертів із різних питань. Хороший вчитель змішує в різних пропорціях експертні знання та педагогічні техніки. Він не просто посередник - він використовує те, що сам дізнався про свій предмет (історію, теорії, методології), щоб направляти і структурувати роботу студентів, допомогти їм самим у всьому розібратися. Як тільки курс розпочався, розумнішими повинні ставати студенти, а не викладач.

13. В онлайн-навчанні потрібно менше кількісних і більше якісних оцінок. Студенти - не колонки в таблиці. Більшість систем управління навчанням показують красиві і охайні результати на виході. Звичайно, щось можна оцінити об'єктивно, але зміст навчання не в цьому. Цифри - всього лише орієнтир, привід для серйознішої розмови про те, чому ж студенти навчилися, точка відліку для більш корисною якісної оцінки. Втім, найважливіше - це самооцінка, тобто, як сам студент оцінює свої знання.

14. Перша помилка багатьох онлайн-курсів в тому, що вони намагаються дублювати те, що роблять у звичайних класах -  переносять кам'яні університети в цифровий простір. Багато чого перенести просто неможливо - і це чудово. Краще запитати себе, що можна зробити в цьому новому просторі, інтерфейсах і спільнотах, пробувати конструювати інші типи класів і пропонувати інший досвід.