Таємничий Епіменід

Епіменід народився приблизно в сьомому або восьмому столітті до ери Хрестової. За походження був критянин, але зачіску носив, схожу на спартанську. Прославився тим, що позбавив афінян від епідемії, котра, на думку Епіменіда, була викликана нечистотою тирана Кілона. Це відбулось орієнтовно в 596 - 593 роках до Хрестової ери. Він був творцем окремої космогонічної системи, котру виклав у праці "Теогонія". Також є автором "Походження куретів і корибантів", "Про жертвоприношення в критській державі", поеми про Ясона та аргонавтів, прозового твору про Міноса і Радаманта. Збереглись свідчення про його листування із мудрецем Солоном, де закликає останнього не сумувати після втрати влади і пропонує йому оселитись на Криті.

Надзвичайну розповідь про Епіменіда подає Діоген Лаертський. Одного разу Епіменід пішов шукати вівцю, що загубилась. Втомившись від марних пошуків, він приліг відпочити у гаю (за іншими джерелами в печері) і задрімав. Проспав Епіменід 57 років, хоча після пробудження йому здавалось, що він спав зовсім трохи. Після цього він довго не міг знайти свій дім, бо в місті, де жив, багато чого змінилось за той час. Але зрештою він знайшов свого молодшого брата, який до того часу вже постарів. Через це геллени почали вважати його улюбленцем богів. І саме тому до нього звертались афіняни про допомогу. Доповнення цієї розповіді можна знайти у Цицерона і Максима Тірського. Вони стверджують, що цей сон був сповнений видінь, під час котрих Епіменід стрічався з богами і спілкувався з Істиною. За словами самого Епіменіда, сон став його вчителем.

Після цього Епіменід уже ніколи не спав, а у вільний час збирав зілля. Епіменід не випорожнювався і ніхто не бачив як він їсть, бо поживу він отримував дивовижним чином, про що розповідають легенди. Також про нього розповідають, що він жив багато разів, його душа могла покидати тіло і повертатись назад. Термін його життя становив більше 150 років, з яких третину він проспав. Інші розповідають, що він прожив близько 300 років.

Дослідники Меулі і Додс висловлюють припущення, що коріння техніки виходу душі з тіла, котру міг застосовувати Епіменід, слід шукати у скіфо-фракійському шаманізмі. Андрій Зайков вважає цю гіпотезу недостатньо обґрунтованою. Єдине, що може хоч якось пов'язувати Епіменіда зі Скуфією, це тісний зв'язок зі Спартою і схожість його діяльності з Абарісом Гіперборійським. Стверджується, що в Спарті Епіменід заснував святилище, надавши спартанцям пергамент зі священними знаннями, відомий як "шкіра Епіменіда". Вдячні лакедемоняни спорудили йому пам'ятник в палаці ефорів.

Міф про Епіменіда ліг в основу «Пробудження Епімініда» авторства Ґьоте.