Попередня стаття: 
12. Денар, глорія та гетьманський стандарт – формула безінфляційного майбутнього Української Вільної Держави

13. Без податків

Не секрет, що нинішній бюджет України – це діряве відро, з якого витікають струмки й цілі ріки в кишені тих, хто збирає податки та розпоряджається бюджетом. Наприклад, навколо ПДВ створена ціла паразитична індустрія, коли одні масово займаються шахрайствами, а інші (ціла армія чиновників) з ними борються або «дахують» за відкати, тобто виступають в ролі суперпаразитів (паразитують на паразитах).

13.1. Історія питання

У доіндустріальну епоху, починаючи з Трипільської доби, економічна діяльність була вільною, а для її здійснення не потрібно було жодних дозволів. Держави були зацікавлені у розвитку виробництва й торгівлі, тому майже не втручалися у внутрішні економічні процеси, натомість забезпечували захист торгових шляхів, знищували розбійників, творили справедливий суд. За надані послуги держава отримувала винагороду у вигляді торгового мита.

Система податків була максимально простою. У Давньому Римі в мирний час податків взагалі не існувало. Славетно відомий італійський теолог Тома Аквінський (13 ст.) вважав податки однією з форм пограбування народу.

Витрати на управління містами були мінімальні, оскільки обрані магістри виконували свої обов’язки безоплатно – ця робота вважалась дуже почесною. Щобільше, багаті громадяни прагнули виборних посад для того, щоб мати можливість витрачати своє багатство на благо громади і здобувати за це славу.

За часів Першого Гетьманату члени козацького стану (шляхта) були повністю звільнені від податків: лише міщани й селяни платили податок на утримання війська, а також сплачували податок з промислових прибутків.

Після заснування США в 1776 році федеральних податків взагалі не існувало – держава фінансувалась шляхом збирання тарифів на імпорт, запроваджених пізніше – лише у 1789 році. Податок на доходи фізичних осіб ввели ще пізніше – у 1861 році під час Громадянської війни.

13.2. Джерела фінансування Третього Гетьманату

Українська Вільна Держава твориться поступово, знизу догори, починаючи від самоорганізації сотенних демосів. Фінансування сотень відбуватиметься механізмом облікованого дарування, коли громадяни підтримують свій демос роботою і грошима, здобувають за це сотенну ϟ галію (локальну квазівалюту), яку можуть обмінювати на власному локальному ринку. Після заснування першого полку починаємо карбувати «денар» – безінфляційну ігрову валюту.

13.3. Автоматичний збір 1%

За надання фінансового сервісу здіснюється автоматичний збір 1% з кожної фінансової транзакції. Цього буде досить для фінансування усіх потреб держави. Згідно з деякими оцінками, зробленими в Україні ще на початку цього століття, для забезпечення усіх потреб тодішньої держави (дуже неефективної та витратної) було достатньо 2% від кожної транзакції.

13.4. Митні тарифи, збори, акцизи, послуги

Другим джерелом фінансування держави будуть митні тарифи, а також митні збори (плата за сервіс, наданий митницею).

Третім джерелом фінансування будуть акцизні збори на обмежений перелік товарів. Це так звані «податки на гріхи» (sin taxes) – податки на товари та послуги, які вважаються шкідливими для здоров’я або суспільства (алкоголь, тютюн, азартні ігри, солодощі, вейпінг), з метою зменшити їх споживання та покриття соціальних витрат, зокрема на оздоровлення та екологію. Ці податки роблять «гріховні» (хибні) товари дорожчими, спонукаючи людей споживати їх менше.

Держава також зароблятиме на сервісах, які вона пропонує громадянам та компаніям, у тому числі й іноземним. Люди мають платити тільки за те, що їм справді потрібно – і за що вони бажають платити.

13.5. Від етатизму до приватної ініціативи

Досвід України та США переконує, що великі проекти, які раніше були під силу тільки державі, тепер доступні неформальним спільнотами, громадянським об’єднанням, благодійним фондам, приватним компаніям та акціонерним товариствам. Наприклад, приватні компанії США успішно опановують космос, допомагають Україні розвідкою та зброєю (Palantir Technologies). Українські приватні компанії та волонтерські спільноти, в умовах паралічу державного управління, виробляють передову зброю, утримують армію та допомагають ближнім. Те, що Україна зупинила російську навалу, відбулося не завдяки, а всупереч етатичній державі – забюрократизованій, некомпетентній, корумпованій та зрадливій.

13.6. Переваги безподаткової системи

Скасовуючи всі податки, Третій Гетьманат пропонує очевидні переваги:

– сервіс і добровільність замість примусового вилучення;

– зменшення в кілька разів податкового навантаження;

– автоматичний збір замість «пекельної» податкової звітності (нині приблизно чверть свого часу підприємці витрачають на податкову звітність та боротьбу з «наїздами» податківців);

– ліквідація податкової інспекції та інших допоміжних служб, щедро фінансованих з державного бюджету;

– ліквідація всієї копумпованої системи податкового шахрайства з його рекетом, відкатами та «оптимізаціями»;

– гроші не розкрадаються на шляху від збирання до реалізації.

Дуже важливо, що змінюється мотивація громадян. В етатичній системі – це уникання: мінімізація податків та тінізація. Натомість в Гетьманаті домінують Гра та Слава – громадяни змагаються за статус, накопичуючи локальну ϟ галію та глобальну Глорію.

Держава Третього Гетьманату – це не паразит на тілі народу, а сервісна платформа. Ви платите за фінансовий інструмент (денар і гривня), за безпеку кордонів та за справедливий суд. Все інше – простір вільної творчості, гри та толоки.

13.7. Чи вистачить грошей для фінансування держави та армії?

Грошей обов’язково вистачить, адже держава володіє достатніми засобами для підтримання необхідного балансу надходжень та витрат, та й сама держава стає у сто разів ефективнішою. Питання «Чи вистачить грошей?» у Третьому Гетьманаті вирішується не через пошук нових джерел поборів, а через усунення марнотратства та впровадження високотехнологічних механізмів управління капіталом. Армія та наука стають справою не «міністерства», а всієї нації через прямі інвестиції, ділову активність та ефективний менеджмент.

1. Радикальне скорочення видатків (принцип «мінімальної держави»)

У традиційних державах бюрократичний апарат споживає до 30-50% бюджету. У Третьому Гетьманаті:

13.8. Вибухове зростання продуктивності (ефект звільненої праці)

Економіка Третього Гетьманату базується на принципі «звільнення творчої енергії», що приводить до якісного стрибка в ефективності.

Ліквідація «податку на бюрократію». У сучасній системі підприємець витрачає до 30% свого часу на адміністрування податків, звіти та спілкування з перевірчими органами. У Гетьманаті цей час повністю інвестується у розвиток продукту та інновації.

Стимул до автоматизації. Оскільки людина в новій системі – це найцінніший ресурс, то рутинна праця максимально делегується штучному інтелекту та рόботам. Це автоматично підвищує додану вартість кожного продукту.

Детінізація економіки. Коли держава перестає бути паразитом, що відбирає ресурси через інфляцію та корупційні податки, капітал починає працювати на масштабування бізнесу, а не на його приховування в тіні.

Пряма вигода. Кожна заощаджена на бюрократах грошова одиниця залишається в обігу, що створює ефект мультиплікатора – гроші працюють на громаду, а не вимиваються в офшори чи бездонні бюджетні діри.

Багатство Третього Гетьманату створюється не через перерозподіл існуючого «пирога», а через різке збільшення його розмірів. Звільнена від кайданів паразитичної системи людина стає у десятки разів ефективнішою, що і є головним джерелом фінансування армії, науки та соціального добробуту.

Далі буде...