1943-й: Різдво у 28-й добровольчій дивізії СС «Валлонія»

«На Різдво 1943-го в кожній хаті поставили ялинку. Ми прикрасили їх ватою, взятої у санітарів.

«Я давно хотів відвідати бліндажі наших солдатів. Орієнтуючись по струмкам пічного диму, я пройшов майже 10 кілометрів в глибокому снігу, і заходив у кожен бліндаж, що зустрічався на моєму шляху. У деяких підрозділах, особливо в недавно прибулих, люди виглядали бадьорими, задоволеними і веселими, але в більшості випадків я бачив втомлені і серйозні обличчя. А один солдат взагалі не стримався і впавши на сніг став плакати і кликати своїх батьків.

«Точно опівночі, тільки-но ми заспівали в пів-голосу «О Свята Ніч», небо над нами вибухнуло вогнем: це були не були Ангели Геральда, ні труби Віфлеєму. Нас атакували! Червоні, знаючи про те що в цей час ми зазвичай вже сидимо за святковим столом, відкрили вогонь з усіх своїх гармат всією їх артилерією і почали нас атакувати.

«Це не було несподіванкою для нас. Ми посхоплювалися з місць. В снігу розривалися снаряди, над нами пролітали трасуючі кулі, всюди були спалахи гарматних пострілів, червоні, зелені і білі сигнальні ракети ... Таким чином ми провели Святий Вечір відбиваючись від атакуючого ворога на березі річки Вільшанки.

«Настав світанок. За спеціальним сигналом підрозділ за підрозділом почали зніматися зі своїх позицій і збиратися біля каплиці. Священик з «Валлонії», одягнений в форму кольору фельдграу, і літній сільський священик у фіолетовій митрі проводили за всіма християнськими звичаями Різдвяну Месу.

«Там зажурені солдатські серця отримували умиротворення. Їх батьки, їхні дружини, їх улюблені діти слухали вдома точно таку Месу і отримували таке ж благословення. Солдати поверталися назад з очищеними душами, чистими як безмежна засніжена степ, що виблискує під полуденним Різдвяним сонцем».

«Програвши цю війну, втратила шанс свого великого майбутнього не тільки Німеччина, але вся Європа, весь світ. Подивіться, який світ побудували сьогодні переможці, його вороги. Царство грошей, насильства, змішання, виродження, ницих, нелюдських інстинктів. Все навколо запопадливо, низько і матеріально. Немає вищої Ідеї.

 Ми боролися за щось Велике. І, Ви знаєте, духовно ми не програли. У них немає одного – Віри. Вона є тільки у нас. Ми як справжні європейці боролися за Красу, Гармонію, Духовність, Справедливість. Це була війна ідеалістів і романтиків проти двох типів матеріалізму – капіталістичного і марксистського. Вони можуть відібрати в нас наше життя. Нашої Віри у нас вони не заберуть».

Леон Дегрелль