28 чеснот Великого Переходу – навички, вміння, нідги та сідги – 7х4 (+аудіо)

Аудіоверсія

Попередні статті:

• Вічне життя: 7 необхідних компонентів режиму керованої молодості
• Чорний лебідь «Ганса»: три компоненти керованої молодості – мотивація, еволюція, організація
• Стратегія заснування нового світу та вічне життя – розшифрована Нагірна проповідь
• Віра – сила, що пересуває гори: звідки вона береться і як проявляється

Обов’язковою умовою переходу до нової цивілізації Золотої ери є формування людини четвертого рівня розвитку – універсальної людини, у термінах арійської традиції – «лебедя». Формування нової людини і нової цивілізації – це єдиний процес. Його здійснення вимагає низки послідовних кроків, які полягають у виробленні чеснот – соціально важливих корисних звичок.

Три типи людини

Людиною ми називаємо представників виду «Homo sapiens», що етимологічно означає «носій духу»: «гомо» – це людиноподібна оболонка, житло, дім (англ. Home), а «сапієнс» – «розумна» або «мудра»).

Будь-яка людина є втіленою божественно-духовною сутністю, тому має чотири складники, які наче вкладені одне в одне:

• плоть (фізичне тіло, зовнішня оболонка);
• душа (психіка);
• дух (духовна істота);
• бог (внутрішня божественна сутність, іскра Божа, божественне ядро), звідси євангельське «Люби господа, бога твого» (не «нашого», а «твого», тобто внутрішнього бога). Натомість до Творця всесвіту (соборної істоти, організації багатьох богів) застосовуємо «Отче наш». Тому що внутрішній бог індивідуальний у кожної людини, а Творець всесвіту (Бог-Творець, Бог) спільний для всіх.

У залежності від того, який з цих складників керує людиною, вона належить до одного з трьох типів:

Гомо сімплекс (людина проста, Homo simplex, «гобіт») – керується душею;

Гомо дуплекс (людина подвійна, Homo duplex) – керується духом;

Гомо триплекс (людина потрійна, Homo triplex) – керується внутрішнім богом.

Чесноти: навички, вміння, нідги та сідги

У попередніх статтях ми говорили про те, що для ефективного здійснення будь-якої конкретної діяльності треба виробити до неї звичку. Що більше корисних індивідуальних звичок виробить людина, то вона продуктивніша.

Деякі звички є дуже важливими для розвитку соціуму (народу, корпорації, ордену, товариства). Такі соціально важливі звички називаються чеснотами. Вони заохочуються і плекаються соціумом, відтак стають складниками культури, тобто «того, що культивується, плекається, вирощується». Щоб розвиватися і ставати щораз культурнішою людиною, треба виробляти в собі чесноти.

Кожен з чотирьох компонентів людини – «плоть», «душа», «дух» і «бог» – розвивається шляхом накопичення власних звичок і чеснот. У цій статті нас цікавлять лише чесноти. Кожний компонент людини має 7 головних чеснот, відтак всього маємо 28 головних чеснот. Розвиток від сімплекса до боголюдини відбувається шляхом накопичення («збирання») цих чеснот, тобто їх вироблення та плекання (культивації).

Сім чеснот плоті: базові соціальні інстинкти

Навичка – це така звичка, яка робиться автоматично, не задумуючись, на рівні інстинктів. Якщо використовувати комп’ютерні аналогії, то це «апаратний софт» – програми, зашиті в «залізо» – мікропрограми, драйвери, BIOS тощо.

Ті навички, які є соціально важливими та обов’язковими для плекання, називаємо «чеснотами плоті», хоча для цього поняття бажано знайти коротший термін у вигляді одного слова. До чеснот плоті (базових соціальних інстинктів) відносимо:

1. Розбірливість – звичка розрізняти своїх і чужих, безпечне і небезпечне, корисне і шкідливе («цяця», «ляля», «кака», «бєка», «вава»). Відповідно, ця навичка допомагає брати корисне й уникати шкідливого. Науковий термін для цього соціального інстинкту – «споріднена консолідація та неспоріднена ізоляція».

2. Вдячність – звичка виражати почуття цінування отриманого добродійства.

3. Працелюбність – звичка допомагати іншим і ретельно виконувати доручену роботу.

4. Слухняність – звичка слухатися старших, відчувати своє місце в ієрархії («вертикальна консолідація»).

5. Ввічливість – звичка викликати приязність і уникати марних конфліктів («горизонтальна консолідація»).

6. Охайність – звичка підтримувати чистоту, носити чистий одяг, підтримувати лад.

7. Дисциплінованість – звичка дотримуватися встановленого порядку та норм поведінки («конформна консолідація»).

Описані навички називаються «чеснотами плоті» тому, що вони проявляються навіть у маленьких дітей, які ще тільки вчаться думати й говорити. За великим рахунком, подобу цих автоматичних навичок можна виробити навіть у домашніх тварин, тому що це, по суті, соціальні інстинкти. Завдання правильного виховання полягає в тому, щоб розкрити ці вроджені інстинкти, окультурити та спрямувати на спільне благо.

Таким чином, сім чеснот плоті – сім базових соціальних інстинктів – це головні соціально важливі навички, які виробляються навіть при несформованій душі, зокрема у маленьких дітей і навіть у тварин. Це, до речі, критерій, за яким ми відрізняємо «чесноти плоті» від «чеснот душі», адже «чесноти душі» вже потребують розвиненої психіки. Якщо ж подобу відповідної чесноти (корисну звичку) можна виробити у тварини, то це «чеснота плоті».

Найскладнішою є остання, сьома «чеснота плоті» – дисциплінованість, адже вона передбачає початкові уявлення про соціальні норми. Дисциплінованість є «трампліном» для переходу до вироблення чеснот вищого рівня – чеснот душі.

Сім чеснот душі: головні вміння – «septim artes»

Вміння є ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ навичками, тому це вже не рівень плоті, а рівень душі (психіки, від гелленського ψυχή – псюхе, псіхе), частиною якої є інтелект. Вироблення вмінь полягає в засвоєнні вже НАЯВНИХ соціальних норм та правил, тому вміння не потребують творчості.

Головні соціально важливі вміння – «сім чеснот душі» – відповідають європейській традиції «septim artes liberalis» у середньовічній середній школі. Цю семерицю перекладають з латини як «сім вільних мистецтв». Насправді йдеться не про мистецтва (адже поняття «мистецтво» передбачає наявність творчості), а саме про вміння, адже латинське слово «ars» первинно означало «ремесло», «майстерність». Отже, «сім чеснот душі»:

1. Мова – вміння розуміти мову і висловлювати свої думки.

2. Письмо – вміння читати й писати.

3. Логіка – вміння виробляти правильні рішення та вести діалог.

4. Арифметика – вміння рахувати, тобто оперувати числами.

5. Геометрія – вміння визначати довжини, площі та об’єми.

6. Навігація – вміння орієнтуватися у просторі.

7. Музика – вміння співати або грати на інструментах.

Наголосимо, що на відміну від НАВИЧОК («апаратного софту»), ВМІННЯ є проявами нашої душі, передусім її інтелекту. Вміння – це складні програми людського біокомп’ютера. Найскладнішим умінням є музика, адже вона здійснює дотик до якостей вищого рівня – краси, гармонії, цілісності, творчості – а це вже духовні якості, тому музичне вміння є трампліном до вироблення духовних чеснот.

Чесноти душі доступні навіть інтелектуальним тваринам – інтелісам (Гомо інтеліс), людиноподібним істотам, розмовляючим тваринам. І це є критерієм, за яким ми відрізняємо «чесноти душі» від «чеснот духу»: якщо чеснота доступна інтелектуальним тваринам, то це не духовна чеснота. А все тому, що інтеліси не мають духу, тому духовні чесноти їм недоступні.

Сім чеснот духу: нідги – духовні скарби

Для позначення головних чеснот духу індоарійська традиція застосовує термін «нідги» (на санскриті निधि, nidhi), що означає «скарби». Якщо виходити з фоносемантики, то нідги – це «те, що надихає» або «те, що дає надію».

Саме про нідги – духовні скарби – говорив Ісус Хрестос: «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробаки нищать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте собі скарби на небесах, де ні міль, ні хробаки не точать і де злодії не проломлюють стін і не крадуть. Бо де твій скарб, там і твоє серце буде» (Матвій 6.19-21). Під «серцем» Ісус розумів серцевину, «нутро» людини (Марко 7.21), тобто її духовно-душевний комплекс, що його складають дух, психіка та канал зв’язку між ними. Саме для розширення доступу душі до її духу й необхідно накопичувати нідги.

Нідги – сім головних духовних чеснот – описані в Нагірній проповіді у вигляді семи так званих «блаженств»:

1. Скромність – звичка позбуватися всього зайвого і здобувати тільки необхідне. Скромність робить людину легкою й динамічною. Але найголовніше в тому, що ця нідга вводить до Царства божого – Простору волі: «Щасливі скромні, бо їхнє Царство боже». Зверніть увагу: скромні вже – тут і тепер – мають Царство боже, а не колись у майбутньому.

Без скромності Царство боже неможливе. Річ у тім, що в цьому просторі подій нема зовнішніх обмежень, тож для керування собою людина має увімкнути обмеження внутрішні. Якщо їх нема, то для блага самої ж людини всесвіт застосовує обмеження зовнішні. Але як тільки людина бере у свої руки керування власними апетитами та спокусами, то всесвіт знімає зовнішні обмеження і відкриває людині Простір волі. Скромність – це самообмеження, здійснюване духом людини, а не зовнішніми обставинами (звідси конструкція «убогі духом» гелленською мовою). Тому ця чеснота є обов’язковою для переходу у простір Царства божого (Простір волі).

З другого боку, скромність є фундаментальною чеснотою шляхетної людини (реалізованої людини, арія). Фактично, це показник досягнення людиною третього рівня розвитку, тому згадане вище «блаженство» можна перекласти так: «Щасливі шляхетні, бо їхнє Царство боже». Брама до Простору волі відкривається тільки шляхетним.

2. Приязність – звичка дружньої взаємодії з собі подібними. Це обов’язкова умова творення арійських організацій (організацій аріїв), головними з яких є арійські варни – «брахмани», «кшатрії», «господарі».

3. Реалізм – звичка розглядати життя в усій складності, з усіма плюсами та мінусами. Відповідне «блаженство» сучасною мовою звучить так: «Щасливі реалісти, бо вони отримають допомогу».

4. Праведність – звичка знаходити й застосовувати вишні (найвищі, метафізичні) знання, правду – від давньоукраїнського і санскритського «паравіда» – найвищі знання (пара – найвищий, віда – знання). Праведні прагнуть необмеженого доступу до правди.

5. Милосердя – звичка до відкритого, спокійного, неупередженого ставлення до будь-яких джерел знань. Милосердя дає співчуття до будь-якого джерела, а відтак і спроможність витягувати з нього вишні знання – будь-якими мовами, у будь-якій формі.

6. Святість – звичка підтримувати «чистоту серця», тобто чистоту своєї духовно-психічної структури. Кристальна чистота й повна прозорість «серця» відкривають перспективу побачити свого внутрішнього бога: «Щасливі чисті серцем, бо вони бога побачать». Слово «побачать» вказує на те, що наразі святі ще не бачать бога. Вони його побачать тоді, коли зроблять ще один крок і здобудуть наступну, сьому нідгу – чесноту миротворчості.

7. Миротворчість – готовність та компетентність творити новий лад – нові світи, нові цивілізації. Оскільки на досягнення цієї мети може піти кілька століть, то для творення нового миру (нової рівноваги) треба здобути біологічне безсмертя – «вічне життя». Тому миротворці – це вічно молоді «лебеді». Миротворчість – це не миролюбність і лагідність, а рішучість та спроможність творити нові світи.

Навіщо накопичувати нідхи, тобто «збирати небесні скарби»

Вироблення духовних чеснот необхідне для переходу від дуплекса до триплекса. Цей перехід відбувається у Просторі волі (Царстві божому), а починається з рівня шляхетної людини, яка володіє скромністю: «Щасливі скромні, бо їхнє Царство боже». Далі відбувається поступове накопичення нових духовних чеснот – приязність, реалізм, праведність, милосердя, святість.

Остаточний перехід від дуплекса до триплекса (від арія до «лебедя») відбувається після здобуття чесноти миротворчості. Виробивши цю нідгу, арій отримує доступ до внутрішнього бога, здобуває біологічне безсмертя і перетворюється на «лебедя». Потім ці окремі «лебеді» організовуються у варну «Лебідь» (на санскриті – «Ганса») і починають формувати з аріїв три арійські варни. Заснування системи з трьох арійських варн означає заснування нового світу.

«Лебеді» дуже зацікавлені у творенні нового світу, адже в ході цього творення вони накопичують інші – божественні – скарби, які відкривають їм шлях перетворення на боголюдей.

Як і в попередніх трьох «семерицях», остання духовна чеснота – миротворчість (світотворчість) – служить трампліном для переходу на вищий рівень і вироблення вже не духовних, а божественних чеснот.

Ще раз наголосимо, що перехід від універсальної людини до боголюдини відбувається лише в ході творення нового світу: «Щасливі миротворці, бо вони синами Божими стануть». Отже, щоб стати боголюдиною, треба активно творити нову цивілізацію.

Сім божественних чеснот: сідги

Як ми вже знаємо з попередньої статті, для позначення божественних чеснот в індоарійській традиції застосовують термін «сідги», тобто «досягнення» (на санскриті – सिद्धिः, siddhi). Сідга – це стала спроможність здійснення надприродної дії. Це ніщо інше, як ЗВИЧКА до здійснення певної надприродної дії. Чудесні речі з нами інколи відбуваються й на нижчих рівнях розвитку, проте вони мають випадковий характер. Сідга – це гарантоване досягнення успіху – як підняти руку чи випити води.

З погляду фоносемантики, сідга – це «те, що дає силу». Вочевидь, йдеться про божественну силу, яка позначається словом «віра», про що ми вже говорили у статті «Віра – сила, що пересуває гори». З кожною новою сідгою зростає загальний потенціал віри.

У Добрій Новині розповідається про те, що Ісус опанував 7 сідг (божественних чеснот): миттєве зцілення, матеріалізація речей, яснобачення, левітація (ходіння по воді), керування стихіями (вітром і блискавкою), телепортація, воскресіння зі стану смерті, в тому числі самовоскресіння. Отже, ми знову виходимо на сім чеснот, цього разу божественних.

1. Зцілення – спроможність силою слова швидко відновлювати людей чи технічні пристрої, передусім тонку електроніку.

2. Матеріалізація – спроможність матеріалізувати будь-які речі – від харчових продуктів до предметів побуту чи паперових документів.

3. Левітація – спроможність змінювати свою вагу, ходити по воді.

4. Керування стихіями – спроможність керувати вітром, блискавкою, дощем, теплом.

5. Телепортація – спроможність миттєво переміщуватися у просторі.

6. Воскресіння – спроможність повертати життя, тобто відновлювати зі стану смерті.

7. Самовоскресіння є критерієм досягнення рівня боголюдини. Якщо біологічне безсмертя свідчить про досягнення рівня універсальної людини, то самовоскресіння – про досягнення рівня боголюдини.

Для чого потрібні сідги

По-перше, збирання божественних чеснот (сідг) необхідне для перетворення універсальної людини (лебедя) на боголюдину (спаса). Найвищою чеснотою з божественної семериці є сідга самовоскресіння. Людина, що опанувала цю чесноту, стає боголюдиною.

По-друге, сідги полегшують процес заснування нового світу і дозволяють його здійснити за коротший час. Тому миротворці – безсмертні лебеді – виробляють нові сідги, починаючи з базової, яка полягає в миттєвому зціленні.

По-третє, що більше сідг, то цікавіше жити! За наявності сідг творення нового світу – це вже не робота, а захоплива гра.

У наступній статті поговоримо про 5 рівнів розвитку і про те, що Добра Новина про них розповідає і яку для цього використовує термінологію. Це дуже важливо для ввімкнення віри – головного чинника здобуття біологічного безсмертя і перетворення на вічно молодих «лебедів».

Висновки

1. Розвиток людини відбувається шляхом накопичення корисних звичок.

2. Соціально важливі звички називаються чеснотами.

3. Кожний з чотирьох компонентів людини – плоть, душа, дух і бог – має 7 головних чеснот.

4. Духовні та божественні чесноти традиційно позначаються термінами «нідги» та «сідги».

5. Шлях від простої людини до боголюдини передбачає послідовне накопичення 28 чеснот.

Руслана - Остання поема