200 років найуспішнішої країни світу одразу на дно не пустиш. Але до нього вірним шляхом ведуть товариші з Білого дому, яким сьогодні аплодував би й Сталін. Навіть він до такого не додумався: оголошувати “внутрішніми терористами” батьків дітей, які мають нахабство не погоджуватися з черговими “освітніми” нововведеннями у школах.
А нововведення такі – щоб підростаюче покоління навчали так званої “критичної теорії раси” (КРТ), або ж щирого расизму, пише Людмила Пустельник на Global Village.
Хто ще не в курсі: ось Ви, боронь Боже, народилися зі світлим кольором шкіри й дуже цим завинили перед тими, в кого вона темніша. Як “чому”?! Бо всі білі, незалежно від походження, соціального, майнового тощо статусу – “гнобителі“ по життю й історії. Тож, коли Ваша дитина має кращі, ніж її однокласники, здібності до навчання, це не тому, що ви займаєтеся з нею вдома, а через “вроджену схильність білих до домінування й расизму” – згідно з КРТ. Як у класика, “і мертві, і живі, і не народжені“ повинні перед небілими каятися. Постійно. З усіма витікаючими з цього наслідками, також і матеріальними.
Більшовики в 1917-му практикували подібне, але радикальніше – “до стінки” усіх непролетарського походження. Бо змалечку – класові вороги, революція не церемонилася. У порівнянні зі своїми російськими колегами новітні американські соціалісти при владі – ще, вважайте, гуманісти. Бо вироки, які “шиють”, хоч і достатньо серйозні, але несмертельні. Наразі, звичайно.
Прикметно, що чимало представників афроамериканської громади виступають проти КРТ як відверто для них принизливої. Не бажаючи вважатися терпилами всюди й скрізь. Але в Білому (до речі!) домі сьогодні інший порядок денний, і таких темношкірих активістів уже встигли записати до расистів. Білих, зрозуміло, хіба ж інші бувають?
Та не КРТ єдиною живиться войовничий більшовицький маразм. “Ворогами народу“ стають і ті, хто проти сексуалізації дітей та трансгендерства у школах. Це, коли 10-11-річних заохочують “не соромитися власної бісексуальності”. Плювати “педагогам“, що дитина: а) навіть терміну такого не чула; б) чудово почувається з тією статтю, з якою прийшла на світ. Або, коли хлопцям, які почуваються більше дівчатами, можна заходити до жіночих вбиралень. Перші жертви цієї “рівності“ не забарилися: в Лаудені, Вірджинія, в середній школі Стоун Брідж 15-річну дівчину зґвалтував у туалеті однокласник – про це повідомляли нечисленні сьогодні у США консервативні ЗМІ. Про гвалтівника відомо, що визначає себе бісексуальним і любить носити жіноче вбрання.
Батько постраждалої прийшов до школи. Почав сперечатися з присутнім там активістом трансгендерства, його заарештувала поліція – як порушника. Та ні, не активіста схопили, а батька дівчини. Звичайно, про нього тепер знають “компетентні органи” – як про потенційного “внутрішнього терориста”.
Саме так – терористами – велить сприймати непоступливих батьків наказ Генпрокурора США Мерріка Гірленда. Хто наполягає на традиційних цінностях у школах, суперечить “цінностям” лівим – в прямому та переносному розуміннях – тими займатиметься ФБР, не менше. Воно, мабуть, уже скрутило усіх кривавих маніяків та інших небезпечних злочинців, їм залишилося тільки відправити за ґрати мам і тат.
Вкрасти й не сісти – бо “пригнобленим” можна
Тим часом з насиджених місць переїжджають чимало мешканців Каліфорнії, Нью-Джерсі, Орегону та інших штатів, де губернатори та більшість мерів – представники сьогодні керівної і спрямовуючої партії в США, “демократичної”. Життя в згаданих регіонах – неспокійне й небезпечне, а бути власником бізнесу – собі дорожче.
Скажімо, в Каліфорнії це вже на рівні законодавства – за крадіжку в магазині, що не перевищує суми 950 доларів, карати злодія не можна. Ех, гуляй душа пролетарська, грабіжницька! То й не карають, а покидьки спокійно набивають собі кишені чужим добром. “Вони ж бо пригноблені, бідолахи, треба з розумінням поставитися…”. Наступного разу черговий “пригноблений”, дивись, не лише крамницю собі вподобає, а приватний будинок чи автівку. І ціле щастя, коли не відправить на той світ їхнього господаря.
Вже котрий місяць спостерігаємо щось схоже на велике переселення американського народу. З великих міст – у провінції, із Сан-Франциско та Нью-Йорка – кудись у Теннессі чи аграрну Айову. Там поки спокійніше, і в школах ще навчають, а не калічать дітям психіку.
Та чи надовго втримаються ці “острови” класичної Америки?
Харч дорожчає щодня і щотижня, як і бензин, і далі буде. Чи то пак, може й взагалі не бути – якихось видів продуктів. Бо вже сьогодні не милують ока напівпорожні, як в часи пізнього СРСР, полиці крамниць, по великих і не дуже містах.
Днями зайшла до популярного в нашій околиці європейського магазину – завжди купую там українські смаколики, як-от гречку, оселедці, житній хліб. Господарі – з наших, ціни тримають більш-менш демократичні. Але на минулих вихідних з бажаного знайшла тільки гречку – один з останніх у продажу наявних пакунків. Холодильники, де раніше було повно копченостей й риби, стояли пусткою, як і стелажі з відсутніми на них звичними товарами. Продавець Микола винувато розвів руками: минулого тижня до нас так і не приїхали дві вантажівки з крамом. Транспортний колапс в країні, вибачте.
В традиційних великих супермаркетах вибір, як і раніше, гідний. Мабуть, завдяки місцевим виробникам. Тільки платити за споживчий кошик доводиться більше, ніж донедавна, бо ціни зростають. У порівнянні з весною 2021-го – на 30-40%.
І ще треба довго покружляти по місту, аби знайти за доступною ціною бензин. Біля таких заправок одразу ж шикуються черги.
Так, у традиційно ситій Америці вже котрий тиждень перебої з постачанням, і не лише продовольства. В морських портах стоять нерозвантаженими кораблі з різним товаром з Європи та Азії. Відповідно, його не розвозять великі фури-траки, або ж прибувають зі значними запізненнями. І поки аналітики прогнозують серйозний економічний спад, який ще належить пережити країні, подальші стрибки цін та інфляцію, уряд товариша Байдена пояснює тимчасовими труднощами. По-перше, пандемія винна, а по-друге – зажерся, бачте, американський народ, купувати став більше, тому й бракує всім усього.
Натомість нема ані слова про ще одну причину кризи – що масово звільняються представники сфери обслуговування, і серед них – продавці супермаркетів, вантажники та водії вантажівок тощо. Бо відмовляються від примусової вакцинації як обов’язкової умови продовження роботи. Не лише вони, а ще медсестри й лікарі, поліцейські, пожежники, військові. Через це десь були змушені закрити пологове відділення шпиталю – бо нема кому там працювати. Десь без шерифа залишилася дільниця.
Також і на рівні звичайного людського спілкування. У вакцинованих у розпалі тренд: рвати стосунки з друзями, які не погодилися на укол. Запустили свого часу в ЗМІ голівудські зірки – недарма я ніколи не любила Дженіфер Аністон! – а “свідомі громадяни” по всій країні підхопили. В авторки цих рядків таким чином недавно поменшало на двох давніх, ще з України, знайомих. Якось перетнулися в місті, я така: “Агов, чого не заходите, куди пропали?” Вони у відповідь, ніяковіючи: “Людо, нічого особистого, але знаємо про твою позицію стосовно вакцини. А ми так не думаємо. Ну, ти повинна розуміти…”
Я все одно не зрозуміла, попрощалися.
Але ще дружимо з одним вакцинованим подружжям, як і раніше. Отримавши свої дві дози, через чотири місяці вони злягли з ковідом. Заразили своїх батьків і свекрів. Вакцинуватися більше не агітували.
Натомість ми з ними говорили про те, чому американці так швидко здали позиції соціалістам. Якщо й протестують, то, знову ж таки, більше, як ми колись, за ссср – випускаючи пару в колі своїх. З тією різницею, що за Союзу – в себе на кухнях, а вони сьогодні – в соцмережах.
“Ми розуміємо, що втрачаємо країну – гірко зітхнув глава сімейства. – Але масових протестів, як воно у вас в Україні, тут не буде. Знаєш, чому? В американців це закарбовано на рівні підсвідомості, що держава – це захисник і друг. Всього протягом кількох “ковідних” років такого переконання не зміниш. Хоч до більшості вже дійшло: сьогоднішні керівники створюють державу гноблення”.
Дитяче питання і народний фольклор
Днями спостерігала фейсбучну істерику в одній мамській групі: жінка скаржилася, що в доньки-шестикласниці розвинулися стрес і збудливість. Бачте, вчителька в школі не вимагає від дітей, щоб закривали обличчя постійно, а лише час від часу. А та дівчинка – дуже серйозна, навіть вдома у масці ходить, і її нервує, коли хтось без маски, плаче і скандалить. Далі був категоричний, дуже по-радянськи, заклик: якщо ви – нормальні батьки, то повинні колективно тиснути на школи, щоб посилювали масковий режим! Щоб негайно звільняти з роботи таких, як ота наша, вчителька! Я тут чернетку петиції підготувала, підписуйте. Мами в групі відмовилися, авторка обізвала їх безвідповідальними й обіцяла повідомити, “куди треба”.
Але незабаром на її вулиці буде свято – уряд запроваджує вакцинування для дітей, починаючи з 5 (!) років. Їх вколоти можна буде де завгодно – в лікаря-педіатра, в аптеці, навіть у школі. Дарма, що такі малі, коли й хворіють “короною“, то вельми рідко, і в легкій формі. Проте, в кращих соціалістичних традиціях влада вирішила “ощасливити” дозами геть усіх, навіть наймолодших.
Твіт Рейвена Кейна: “Треба відбирати дітей у батьків, які не бажають їх вакцинувати!”
“Одобрямс” цій “мудрій політиці” замовляли? Прошу дуже, по соцмережах гуляє скріншот з допису на Твіттері такого собі діяча на ім’я Рейвен Кейн (на фото вище): “Треба забирати дітей у тих батьків, які відмовляються їх вакцинувати”. А там і до спецзон для невколотих – бо ж “вороги народу” – рукою подати, еге ж? Ми подібне вже проходили в одній недоброї пам’яті країні.
Одне тішить – американський народ все ж “не бєзмолствуєт“ і віднедавна збагатив свій фольклор популярною кричалкою, на кшталт відомої в нас: “Путін – ***йло!“. В Америці під час футбольних матчів тепер скандують ось такий слоган загальної любові до свого очільника “F*** Joe Biden!”.
Ла-ла-ла-ла.
Наші інтереси:
Стежити, що відбувається в США (у країні, яка задає тенденції у світі).
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Америка “червоніє”, викликаючи спогади про СРСР. Що та як змінилося в CША, суб’єктивні нотатки
Категорія:
Світ:
Спецтема:
200 років найуспішнішої країни світу одразу на дно не пустиш. Але до нього вірним шляхом ведуть товариші з Білого дому, яким сьогодні аплодував би й Сталін. Навіть він до такого не додумався: оголошувати “внутрішніми терористами” батьків дітей, які мають нахабство не погоджуватися з черговими “освітніми” нововведеннями у школах.
21102402.jpg
А нововведення такі – щоб підростаюче покоління навчали так званої “критичної теорії раси” (КРТ), або ж щирого расизму, пише Людмила Пустельник на Global Village.
Хто ще не в курсі: ось Ви, боронь Боже, народилися зі світлим кольором шкіри й дуже цим завинили перед тими, в кого вона темніша. Як “чому”?! Бо всі білі, незалежно від походження, соціального, майнового тощо статусу – “гнобителі“ по життю й історії. Тож, коли Ваша дитина має кращі, ніж її однокласники, здібності до навчання, це не тому, що ви займаєтеся з нею вдома, а через “вроджену схильність білих до домінування й расизму” – згідно з КРТ. Як у класика, “і мертві, і живі, і не народжені“ повинні перед небілими каятися. Постійно. З усіма витікаючими з цього наслідками, також і матеріальними.
Більшовики в 1917-му практикували подібне, але радикальніше – “до стінки” усіх непролетарського походження. Бо змалечку – класові вороги, революція не церемонилася. У порівнянні зі своїми російськими колегами новітні американські соціалісти при владі – ще, вважайте, гуманісти. Бо вироки, які “шиють”, хоч і достатньо серйозні, але несмертельні. Наразі, звичайно.
Прикметно, що чимало представників афроамериканської громади виступають проти КРТ як відверто для них принизливої. Не бажаючи вважатися терпилами всюди й скрізь. Але в Білому (до речі!) домі сьогодні інший порядок денний, і таких темношкірих активістів уже встигли записати до расистів. Білих, зрозуміло, хіба ж інші бувають?
Та не КРТ єдиною живиться войовничий більшовицький маразм. “Ворогами народу“ стають і ті, хто проти сексуалізації дітей та трансгендерства у школах. Це, коли 10-11-річних заохочують “не соромитися власної бісексуальності”. Плювати “педагогам“, що дитина: а) навіть терміну такого не чула; б) чудово почувається з тією статтю, з якою прийшла на світ. Або, коли хлопцям, які почуваються більше дівчатами, можна заходити до жіночих вбиралень. Перші жертви цієї “рівності“ не забарилися: в Лаудені, Вірджинія, в середній школі Стоун Брідж 15-річну дівчину зґвалтував у туалеті однокласник – про це повідомляли нечисленні сьогодні у США консервативні ЗМІ. Про гвалтівника відомо, що визначає себе бісексуальним і любить носити жіноче вбрання.
Батько постраждалої прийшов до школи. Почав сперечатися з присутнім там активістом трансгендерства, його заарештувала поліція – як порушника. Та ні, не активіста схопили, а батька дівчини. Звичайно, про нього тепер знають “компетентні органи” – як про потенційного “внутрішнього терориста”.
Саме так – терористами – велить сприймати непоступливих батьків наказ Генпрокурора США Мерріка Гірленда. Хто наполягає на традиційних цінностях у школах, суперечить “цінностям” лівим – в прямому та переносному розуміннях – тими займатиметься ФБР, не менше. Воно, мабуть, уже скрутило усіх кривавих маніяків та інших небезпечних злочинців, їм залишилося тільки відправити за ґрати мам і тат.
Вкрасти й не сісти – бо “пригнобленим” можна
Тим часом з насиджених місць переїжджають чимало мешканців Каліфорнії, Нью-Джерсі, Орегону та інших штатів, де губернатори та більшість мерів – представники сьогодні керівної і спрямовуючої партії в США, “демократичної”. Життя в згаданих регіонах – неспокійне й небезпечне, а бути власником бізнесу – собі дорожче.
Скажімо, в Каліфорнії це вже на рівні законодавства – за крадіжку в магазині, що не перевищує суми 950 доларів, карати злодія не можна. Ех, гуляй душа пролетарська, грабіжницька! То й не карають, а покидьки спокійно набивають собі кишені чужим добром. “Вони ж бо пригноблені, бідолахи, треба з розумінням поставитися…”. Наступного разу черговий “пригноблений”, дивись, не лише крамницю собі вподобає, а приватний будинок чи автівку. І ціле щастя, коли не відправить на той світ їхнього господаря.
Вже котрий місяць спостерігаємо щось схоже на велике переселення американського народу. З великих міст – у провінції, із Сан-Франциско та Нью-Йорка – кудись у Теннессі чи аграрну Айову. Там поки спокійніше, і в школах ще навчають, а не калічать дітям психіку.
Та чи надовго втримаються ці “острови” класичної Америки?
Харч дорожчає щодня і щотижня, як і бензин, і далі буде. Чи то пак, може й взагалі не бути – якихось видів продуктів. Бо вже сьогодні не милують ока напівпорожні, як в часи пізнього СРСР, полиці крамниць, по великих і не дуже містах.
Днями зайшла до популярного в нашій околиці європейського магазину – завжди купую там українські смаколики, як-от гречку, оселедці, житній хліб. Господарі – з наших, ціни тримають більш-менш демократичні. Але на минулих вихідних з бажаного знайшла тільки гречку – один з останніх у продажу наявних пакунків. Холодильники, де раніше було повно копченостей й риби, стояли пусткою, як і стелажі з відсутніми на них звичними товарами. Продавець Микола винувато розвів руками: минулого тижня до нас так і не приїхали дві вантажівки з крамом. Транспортний колапс в країні, вибачте.
В традиційних великих супермаркетах вибір, як і раніше, гідний. Мабуть, завдяки місцевим виробникам. Тільки платити за споживчий кошик доводиться більше, ніж донедавна, бо ціни зростають. У порівнянні з весною 2021-го – на 30-40%.
І ще треба довго покружляти по місту, аби знайти за доступною ціною бензин. Біля таких заправок одразу ж шикуються черги.
Так, у традиційно ситій Америці вже котрий тиждень перебої з постачанням, і не лише продовольства. В морських портах стоять нерозвантаженими кораблі з різним товаром з Європи та Азії. Відповідно, його не розвозять великі фури-траки, або ж прибувають зі значними запізненнями. І поки аналітики прогнозують серйозний економічний спад, який ще належить пережити країні, подальші стрибки цін та інфляцію, уряд товариша Байдена пояснює тимчасовими труднощами. По-перше, пандемія винна, а по-друге – зажерся, бачте, американський народ, купувати став більше, тому й бракує всім усього.
Натомість нема ані слова про ще одну причину кризи – що масово звільняються представники сфери обслуговування, і серед них – продавці супермаркетів, вантажники та водії вантажівок тощо. Бо відмовляються від примусової вакцинації як обов’язкової умови продовження роботи. Не лише вони, а ще медсестри й лікарі, поліцейські, пожежники, військові. Через це десь були змушені закрити пологове відділення шпиталю – бо нема кому там працювати. Десь без шерифа залишилася дільниця.
Також і на рівні звичайного людського спілкування. У вакцинованих у розпалі тренд: рвати стосунки з друзями, які не погодилися на укол. Запустили свого часу в ЗМІ голівудські зірки – недарма я ніколи не любила Дженіфер Аністон! – а “свідомі громадяни” по всій країні підхопили. В авторки цих рядків таким чином недавно поменшало на двох давніх, ще з України, знайомих. Якось перетнулися в місті, я така: “Агов, чого не заходите, куди пропали?” Вони у відповідь, ніяковіючи: “Людо, нічого особистого, але знаємо про твою позицію стосовно вакцини. А ми так не думаємо. Ну, ти повинна розуміти…”
Я все одно не зрозуміла, попрощалися.
Але ще дружимо з одним вакцинованим подружжям, як і раніше. Отримавши свої дві дози, через чотири місяці вони злягли з ковідом. Заразили своїх батьків і свекрів. Вакцинуватися більше не агітували.
Натомість ми з ними говорили про те, чому американці так швидко здали позиції соціалістам. Якщо й протестують, то, знову ж таки, більше, як ми колись, за ссср – випускаючи пару в колі своїх. З тією різницею, що за Союзу – в себе на кухнях, а вони сьогодні – в соцмережах.
“Ми розуміємо, що втрачаємо країну – гірко зітхнув глава сімейства. – Але масових протестів, як воно у вас в Україні, тут не буде. Знаєш, чому? В американців це закарбовано на рівні підсвідомості, що держава – це захисник і друг. Всього протягом кількох “ковідних” років такого переконання не зміниш. Хоч до більшості вже дійшло: сьогоднішні керівники створюють державу гноблення”.
Дитяче питання і народний фольклор
Днями спостерігала фейсбучну істерику в одній мамській групі: жінка скаржилася, що в доньки-шестикласниці розвинулися стрес і збудливість. Бачте, вчителька в школі не вимагає від дітей, щоб закривали обличчя постійно, а лише час від часу. А та дівчинка – дуже серйозна, навіть вдома у масці ходить, і її нервує, коли хтось без маски, плаче і скандалить. Далі був категоричний, дуже по-радянськи, заклик: якщо ви – нормальні батьки, то повинні колективно тиснути на школи, щоб посилювали масковий режим! Щоб негайно звільняти з роботи таких, як ота наша, вчителька! Я тут чернетку петиції підготувала, підписуйте. Мами в групі відмовилися, авторка обізвала їх безвідповідальними й обіцяла повідомити, “куди треба”.
Але незабаром на її вулиці буде свято – уряд запроваджує вакцинування для дітей, починаючи з 5 (!) років. Їх вколоти можна буде де завгодно – в лікаря-педіатра, в аптеці, навіть у школі. Дарма, що такі малі, коли й хворіють “короною“, то вельми рідко, і в легкій формі. Проте, в кращих соціалістичних традиціях влада вирішила “ощасливити” дозами геть усіх, навіть наймолодших.
“Одобрямс” цій “мудрій політиці” замовляли? Прошу дуже, по соцмережах гуляє скріншот з допису на Твіттері такого собі діяча на ім’я Рейвен Кейн (на фото вище): “Треба забирати дітей у тих батьків, які відмовляються їх вакцинувати”. А там і до спецзон для невколотих – бо ж “вороги народу” – рукою подати, еге ж? Ми подібне вже проходили в одній недоброї пам’яті країні.
Одне тішить – американський народ все ж “не бєзмолствуєт“ і віднедавна збагатив свій фольклор популярною кричалкою, на кшталт відомої в нас: “Путін – ***йло!“. В Америці під час футбольних матчів тепер скандують ось такий слоган загальної любові до свого очільника “F*** Joe Biden!”.
Ла-ла-ла-ла.
Стежити, що відбувається в США (у країні, яка задає тенденції у світі).
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля