Наконечники, кераміка, грецькі амфори різних періодів, предмети часів Візантії – це неповний список того, що бачили на території, яка колись була дном Каховського водосховища, йдеться у статті BBC NEWS. Україна.
Історики визнають, що правильно опрацювати цю територію, та ще й в умовах війни буде дуже складно. Але якщо цього не робити, багато пам’яток буде втрачено. Зате незвідані території вже приваблюють незаконних мисливців за старожитностями, яких часто називають "чорними археологами".
Територія, яку в 1950-х роках затопило через будівництво Каховської ГЕС, є абсолютно унікальною, твердять історики.
"Це була мережа островів, заток, річечок, які були пуповиною українського козацтва", – каже історик Олександр Алфьоров. Ми публікували його відео, де він розповів про Великий Луг – там існували в різний час п’ять запорозьких січей – Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька та Нова або Підпільненська січ.
Великий Луг впродовж тисячоліть був неймовірно плодючою територією з найкращими пасовиськами – щось на кшталт африканської дельти Нілу, каже Максим Остапенко, історик та археолог, колишній директор заповідника "Хортиця".
Тому від неоліту тут залишили свій слід різні народи – скіфи, слов’яни, греки, візантійці та інші.
Потенційно в товщі ґрунту можна знайти дивовижні речі, визнають історики. Це може бути зброя, козацькі човни та стародавніші судна, прикраси, кераміка, древні поселення та могильники.
До прикладу, середина Великого лугу – десь між сучасним Нікополем та Енергодаром – це місцевість, де могли ховати скіфських царів. Недалеко звідти у 1971 році на Товстій могилі знайшли знамениту золоту скіфську пектораль, каже Максим Остапенко.
Правильні розкопки на території старовинних січей можуть відкрити цілий пласт історії – показати, як жило козацтво, як виглядав їхній побут, звичаї, матеріальна культура.
Перед тим, як затопити цю територію, певні дослідження проводили, але вони не були значними, визнають історики. До того ж все, що стосувалося історії козацтва, радянська влада воліла обійти увагою.
Історик та археолог Геннадій Тощев, який понад 30 років займався розкопками стародавнього могильника Мамай-гора, каже, що з одного боку вода, під якою перебували всі ці місця, безперечно, нашкодила багатьом пам’яткам. А з іншого боку, – дещо могло навіть законсервуватися.
"Особливо, у мулі, особливо, це стосується виробів з дерева, стародавніх будівель і землянок", – каже він.
Нині ж нові методи ведення археологічних розробок та нові технології – металодетектори, георадари – відкривають перед фахівцями багато можливостей.
"Цей варварський крок, який зробила Росія, підірвавши ГЕС, зараз створює ситуацію історичного клондайку, бо територія, яка вважалася назавжди втраченою і неможливою для досліджень, тепер відкрилася", – каже Максим Остапенко.
Але це і нові виклики. Вода, що відступала, сильно розмила ґрунт, через це пам’ятки, які вимиваються з товщі землі і стають вразливими перед сонцем, можуть бути зруйнованими чи розграбованими.
Керівник однієї з військових адміністрацій Херсонщини, на території якої вже були цікаві знахідки, каже, що, щоб захистити берег від "копачів", налагодив співпрацю з нацполіцією, теробороною та військовими. Тому у них берег відносно закритий, але лазівки все одно є. В інших громад ситуація гірша.
Він просить не розголошувати назву громади, щоб не приваблювати непотрібну увагу. І закликає владу на законодавчому рівні хоча б дозволити місцевим краєзнавчим музеям проводити експедиції не для археологічних робіт, але для збору інформації, цікавої для історії краю.
"У нас зараз відкрилася територія, яка не має жодного інтересу для археологів, це – вулиці, затоплені у 1956 році, але вони мають історичну цінність для громади, тому що це – приклад варварської політики комуністичного режиму", – каже він.
"Місцеві історики та краєзнавці знають майже поіменно тих, хто жив на затоплених вулицях, для нас це важливо, але вони не мають права на будь-яке втручання в цю землю, бо це сфера Інституту археології", – пояснює посадовець.
Несподіваний поворот в ході війни. Відкриється правда затоплення комуністами Великого Лугу.
Це дуже цікава тема, принаймні, для мене! Тож, є прохання: пишіть на цю тему ще!
Якщо прагнеш чуда - створюй його!
Коментарі
Це дуже цікава тема, принаймні, для мене! Тож, є прохання: пишіть на цю тему ще!
Якщо прагнеш чуда - створюй його!