Початок:
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)
Метаполітика Третього Гетьманату: Пролог Великої Гри – «Проблема 5/95» та її розв’язання

2. Традиційна соціальна структура

Усе, що робиться з власної волі, – добро.
Усе, що робиться з чужої волі, – зло.
Необхідно знати це коротке визначення добра і зла.
(Закони Ману)

2.1. Розширена сім’я

Базовою соціальною структурою завжди була сім’я, яка охоплювала всі три покоління, мінімально це 5 осіб – дід і баба, чоловік і жінка, дитина. В сучасних термінах це «розширена сім’я». Слово «сім’Я» означає «сІм’я» (наголос на І), тобто зерно, спроможне розмножуватися, «насіння». Наявність дитини є обов’язковою, тому що засвідчує спроможність сім’ї до продовження роду, що, власне, і робить цю групу сім’єю.

Подібним чином наявність життєспроможного продукту є критерієм того, що інноваційна компанія є повноцінним стартапом, а не його імітацією. Дід і баба є критично важливими для сім’ї, оскільки лише вони зазвичай володіють ресурсами, достатнім життєвим досвідом, вміють плекати дітей, мають для цього час і бажання. Подібним чином для успішного стартапу необхідні два інвестори, які дають ресурси та стратегічні поради. Це ази науки стартапів.

2.2. Громада

Наступним ієрархічним рівнем традиційно була громада: на санскриті – «грама» (село), на гелленській (давньогрецькій мові) – дем, демос (село). Громада об’єднувала як сім’ї, так і окремих людей. Громади (села), коли зростали настільки, що люди вже не пам’ятали усіх односельців, зазвичай ділилися на дочірні громади (так звані «кути») з власним самоврядуванням.

Особливістю традиційної громади є те, що вона самокерована (живе своїм розумом) та самодостатня (живе власною силою), в ній усі знають усіх і є механізм управління – «п’ятірка».

Чому саме п’ятірка? Тому що людина має на руці п’ять пальців, а це наш перший «комп’ютер»: коли дитина вчиться рахувати, то вона правою рукою загинає пальчики на лівій руці. З цієї причини людина може одночасно утримувати у своїй увазі не більше 5 об’єктів, а найпростіша система оцінки здійснюється за п’ятибальною шкалою.

В українській традиції керівна п’ятірка складалася з лідера (голови) та чотирьох членів старшИни. Ця керівна структура присутня на всіх організаційних рівнях Козацької держави, тобто на рівні сотень, полків та гетьманату:

1) голова (лідер, політик – «узгоджувач інтересів»);

2) писар (мудрець, цілитель);

3) суддя (правник, арбітр);

4) осавул (воїн, шериф);

5) скарбник (господар, бізнесмен).

2.3. Держава

Громади об’єднувалися з іншими громадами й засновували громади другого рівня – «громади громад» («волості»). Так само формувалися «громади громад» третього рівня («повіти») і четвертого рівня («князівства»). В результаті виникала народна держава – сокупія («со» – спільно, «купа» – громада, група). У новогрецькій мові це слово звучало як «скіфія». Латинським відповідником «сокупії» є «республіка» (res publica – спільна справа).

Козацька держава, яка охоплювала близько трьох мільйонів населення, також мала чотири рівні управління: село (містечко) – сотня – полк – гетьманат. Оскільки це була військова держава, то вагомість територіальної одиниці визначалася її спроможністю виставити сотню (100 – 500) чи полк (3000 – 20000) козаків.

Якщо абстрагуватися від історичних реалізацій народної держави, то можна видобути її центральну ідею – «ідеальний тип» або ж «чистий тип», який пронизує всі рівні соціальної ієрархії. Ця стрижнева ідея народної держави називається «демоси».

Далі буде. 

Тінь Сонця - Козаки