Скільки не волали військові про те, що ЗСУ критично потребують системних реформ, їх ніхто не почув. І ось тепер показово судять трьох бойових генералів за провал на лінії фронту. Але чи дійсно вони винні?
Питання відповідальності керівників – ключове для розуміння ситуації, яка зараз склалася на фронті і в державі. Всім, хто хоч в якісь мірі дотичний до армії, прекрасно зрозуміло, чому молодші командири брешуть старшим командирам, старші командири брешуть Головнокомандувачу, а Головнокомандувач бреше Верховному Головнокомандувачу, пише у своєму дописі на Фейсбук Сергій Марченко, засновник рекрутингової агенції "Борщ".
Такий кругообіг брехні в ЗСУ склався не тому, що в нас, ніби-то "совєцькі" генерали, вважає він. Насправді проблема в тому, що наш Верховний Головнокомандувач не любить поганих новин і любить сталінське "Ні шагу назад!!!"
Саме через цю нелюбов Верховного до об'єктивної реальності, Сирський вимагає від підлеглих хороших новин за будь-яку ціну. І так по всьому ланцюжку генерали дрючать полковників, полковники – майорів, майори – лейтенантів, лейтенанти – солдатів. Будь-яка погана новина гарантовано засмутить начальника, бо йому треба доповідати вищому начальнику. І військові командири брешуть, недоговорюють, маніпулюють фактами для того, щоб зберегти посаду. І коли підрозділи без підготовки кидають у зустрічний бій, щоб повернути втрачену позицію, це ж не від того, що командири некомпетентні й нічого не розуміють. Все вони прекрасно розуміють. Просто якщо лейтенант втратить позицію, Зеленський ввалить Сирському, а Сирський ввалить всім по вертикалі і комбат з комбригом ризикують злетіти з посад.
Хороші новини для Верховного – понад усе. Тому, якщо пішла така п'янка і для виправдання невдач на фронті під суд пішли бойові командири, то справедливо було б судити й тих, хто віддавав їм накази, хто вимагав хороших новин.
Політикам хочеться перекласти вину на військових. Але суспільство – не таке дурне, щоб не розуміти, звідки вітер віє. За наругу над армією політики обов'язково понесуть відповідальність. Електоральну і, я сподіваюся, фізичну і юридичну, зауважує автор допису.
Наші інтереси:
Розуміємо, що чинна влада намагається в усіх своїх провалах звинуватити військових. Не буде дивно, якщо за розмінування Чонгару призначать винуватим якогось полковника, який в той час там служив. Маємо розуміти, що уся відповідальність лежить на Зеленському та його владі – як київській, так і на місцевій. Ганьба усім тиловим пристосуванцям та підлабузникам, які не мають совісті та принципів, але керують державою. Крім того, не припустимо зараз так показово судити військових, що є аморальним і демотивує. Чому не притягають до відповідальності тилових мародерів та усю гниль, що наживається на війні? Чому не судять корупціонерів?
Це концентрований виклад і озвучення статті про принцип чотирьох стадій розвитку живих істот. З погляду Євангелія, звичайна людина не є вершиною людської еволюції. Це лише підготовчий етап переходу...
Армія як розсадник брехні і приписок. Чи справжніх винуватців судять?
Категорія:
Світ:
Скільки не волали військові про те, що ЗСУ критично потребують системних реформ, їх ніхто не почув. І ось тепер показово судять трьох бойових генералів за провал на лінії фронту. Але чи дійсно вони винні?
25012801.jpg
Питання відповідальності керівників – ключове для розуміння ситуації, яка зараз склалася на фронті і в державі. Всім, хто хоч в якісь мірі дотичний до армії, прекрасно зрозуміло, чому молодші командири брешуть старшим командирам, старші командири брешуть Головнокомандувачу, а Головнокомандувач бреше Верховному Головнокомандувачу, пише у своєму дописі на Фейсбук Сергій Марченко, засновник рекрутингової агенції "Борщ".
Такий кругообіг брехні в ЗСУ склався не тому, що в нас, ніби-то "совєцькі" генерали, вважає він. Насправді проблема в тому, що наш Верховний Головнокомандувач не любить поганих новин і любить сталінське "Ні шагу назад!!!"
Саме через цю нелюбов Верховного до об'єктивної реальності, Сирський вимагає від підлеглих хороших новин за будь-яку ціну. І так по всьому ланцюжку генерали дрючать полковників, полковники – майорів, майори – лейтенантів, лейтенанти – солдатів. Будь-яка погана новина гарантовано засмутить начальника, бо йому треба доповідати вищому начальнику. І військові командири брешуть, недоговорюють, маніпулюють фактами для того, щоб зберегти посаду. І коли підрозділи без підготовки кидають у зустрічний бій, щоб повернути втрачену позицію, це ж не від того, що командири некомпетентні й нічого не розуміють. Все вони прекрасно розуміють. Просто якщо лейтенант втратить позицію, Зеленський ввалить Сирському, а Сирський ввалить всім по вертикалі і комбат з комбригом ризикують злетіти з посад.
Хороші новини для Верховного – понад усе. Тому, якщо пішла така п'янка і для виправдання невдач на фронті під суд пішли бойові командири, то справедливо було б судити й тих, хто віддавав їм накази, хто вимагав хороших новин.
Політикам хочеться перекласти вину на військових. Але суспільство – не таке дурне, щоб не розуміти, звідки вітер віє. За наругу над армією політики обов'язково понесуть відповідальність. Електоральну і, я сподіваюся, фізичну і юридичну, зауважує автор допису.
Розуміємо, що чинна влада намагається в усіх своїх провалах звинуватити військових. Не буде дивно, якщо за розмінування Чонгару призначать винуватим якогось полковника, який в той час там служив. Маємо розуміти, що уся відповідальність лежить на Зеленському та його владі – як київській, так і на місцевій. Ганьба усім тиловим пристосуванцям та підлабузникам, які не мають совісті та принципів, але керують державою. Крім того, не припустимо зараз так показово судити військових, що є аморальним і демотивує. Чому не притягають до відповідальності тилових мародерів та усю гниль, що наживається на війні? Чому не судять корупціонерів?
Зверніть увагу
Євангеліє про перехід до надлюдини: основи метаморфозу та палінгенезії – Добре Знання (+аудіо)