Що важливо для пом’якшення категоричності моїх висловлювань – отримати розуміння, що це точки однієї координатної прямої. Тобто хтось із нас більше інтроверт, хтось «екстравертніший». Я ж стверджую, що більшість українських бізнесменів є інтровертами, які щосили намагаються мати вигляд екстравертів. Робота у них така. Що подумає громадськість, якщо раптом…
Але спочатку про те, чому бізнес належить інтровертам:
Навіщо ж «із таким щастям» виходити на трибуну і розігрувати з себе «свого хлопця»? Масовий тренд зобов’язує.
Усі засоби бізнес-інформації являють собою індустрію виживання трудових мігрантів у сучасному мегаполісі. У кожній книжці, статті та інтерв’ю нам пояснюють, як важливо працювати в команді й вітати незнайомих людей із днем народження. Нетворкінг стає щоденним обов’язком. Нещасний і антисоціальний той, хто обідає наодинці!
Яка в тебе матеріальна власність – настільки ти й успішний. Нікого не цікавить, наскільки цікаві проекти ти розвиваєш. Причому цей феномен характерний саме для України. Адже у нас триває первинне накопичення капіталу.
Разом з тим найвищою свободою, яку дають гроші, є свобода «не їсти, а творити». Творити те, що тебе збуджує, а не те, що годує. У нас успішний бізнесмен купує собі автомобіль не своєї мрії, а свого статусу. Який його обтяжує. Але це – дрібниці.
Головне, що він заводить собі вдвічі більше «друзів», ніж потрібно його психіці. Щоб відчувати себе лідером. Проповідувати перед своєю паствою. Насправді йому з ними нудно, а «друзі» є відвертими сапрофітами.
Проблема полягає в тому, що маси не знають міри у фарбуванні всього в чорне чи біле. У тому числі й щодо того, як має виглядати хрестоматійний бізнесмен. Водночас у природи є маса варіантів, як залишитися соціальним, не порушуючи свого внутрішнього усамітнення.
Найбільш іронічний із них – соціальні мережі. Це елегантний спосіб «дружити» з тисячами, перебуваючи на відстані гарматного пострілу. Саме тому пости в Facebook за екстравертів пишуть їх прес-секретарі. За інтровертів – ніхто. Вони роблять це самостійно і без особливого примусу.
Припустимо, що прочитавши цю статтю, ви усвідомили себе екстравертом. Або згадали, що були сором’язливі в дитинстві, але за допомогою футболу чи бойових мистецтв стали чудовим екстравертом на всі 100%. І вам здається, що все написане вище – не більше ніж «самоіндульгенція» автора. Прошу вас! Не намагайтеся змінити інтровертів. Забудьте про сліпе копіювання загальноприйнятих норм і правил гри. Вам, до речі, ніколи не спадало на думку, що, якщо всі люди будуть такими ж веселими і безпосередніми, як ви, то планета стане нестерпно нудним місцем для життя?
На закінчення скажу, що мої батьки – інтроверти. Мої діти теж інтроверти. І ми цілком щасливі цим фактом.
Чудова публікація! Дійсно, це дуже важливо бути самим собою!
У світі зараз на одного інтроверта припадає три екстраверта. Тому і все підлаштовано для зручності екстравертів. "Показуха і слова" ціняться більше ніж справжня робота і нестандартне мислення. Тому більшість інтровертів вважають, що мають грати роль екстравертів, щоб мати успіх в житті, але при цьому почувають себе дуже незручно. І все міняється в кращу сторону коли стають самі собою.
Щодо бізнесу, то згадав думку, що в кожній компанії насправді є 2 керівника. Один публічний екстраверт, який роздає інтерв’ю і тішиться зі своєї слави, а інший інтроверт, який проводить реальне управління компанією. Тому згоден, що реальні керівники і власники успішних бізнесів у більшості випадків інтроверти.
Коментарі
Чудова публікація! Дійсно, це дуже важливо бути самим собою!
У світі зараз на одного інтроверта припадає три екстраверта. Тому і все підлаштовано для зручності екстравертів. "Показуха і слова" ціняться більше ніж справжня робота і нестандартне мислення. Тому більшість інтровертів вважають, що мають грати роль екстравертів, щоб мати успіх в житті, але при цьому почувають себе дуже незручно. І все міняється в кращу сторону коли стають самі собою.
Щодо бізнесу, то згадав думку, що в кожній компанії насправді є 2 керівника. Один публічний екстраверт, який роздає інтерв’ю і тішиться зі своєї слави, а інший інтроверт, який проводить реальне управління компанією. Тому згоден, що реальні керівники і власники успішних бізнесів у більшості випадків інтроверти.
Звідки така думка?
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Я колись читав книжку присвячену темі про інтровертів, там психологом наводилася саме така статистика. Схоже на правду.
Автор тієї книги інтроверт?
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Так.
Кожна жаба хвалить своє болото), але прогрес виникає від взаємодії протилежностей, а їх протиставлення, звеличення і самодурство вбиває.
Немає поганих кращих чи гірших рис характерів, вони усі потрібні в одинаковій мірі в окремих випадках.
Волю не здобувають на одинці
Абсолютно згоден! Тільки не треба цінності одного з типів людей робити загальнолюдськими цінностями.
Теперішня "психологія бізнесу", якої навчають на всяких тренінгах, дійсно розрахована для екстравертів. І там часто вчать всяких дурниць, які категорично не підходять інтровертам.
"Тільки не треба цінності одного з типів людей робити загальнолюдськими цінностями."
Це про статтю чи мій коментар?
Волю не здобувають на одинці
Давайте оцінювати статтю відверто й конкретно, а не вашим і нашим.
Як на мене то стаття - нісенітниця. Крім того, що є різна екстраверсія по суті, не враховано і різні типи особистості.
Діяльність самітника ніколи не зможе конкурувати і з діяльністю цеху чи іншої групи.
Стосовно характерних рис інтровертів то поряд із небагатьма вірними визначеннями є багато "хуцпи" або самодурства.
Визначення подано шляхом виривання з контексту замісь подачі системного цілісного опису.
Твердження, що бізнес належить інтровертам рівнозначне твердженню, що Місяць належить стратегам.
Волю не здобувають на одинці
А до чого тут самітник і цех? Головна різниця між інтро та екстра в тому що перші спочатку думають, а потім роблять чи говорять. А другі все з точністю до навпаки.
Наприклад?
Стосовно "перші спочатку думають, а потім роблять чи говорять, а другі навпаки" Це напевне визначення із соціоніки Альберта Саїна.
Взагалі то загальноприйняте визначення дещо інше, якщо перефразувати ваше то звучить так:
інтроверти - аналізують наявну інформацію (віддає перевагу роздумам і уяві в операціях з реальними зовнішніми об'єктами),
екстраверти - створюють нову (практично необхідну в т.ч. оточеню),
за таких умов стверджувати, що одні думають, а інші ні це помилка, оскільки, думають і одні і другі але по різному.
Можливо є різна результативність, якщо говорити про довершений кінцевий продукт але то вже зовсім інша мова.
Цех чи інша організація - це коли думають і працюють перші та другі системно над спільним питанням доповнюючи один одного.
Взагалі то інтуїція (те що, як розумію, мали на увазі про дію екстравертів без усвідомлення) з вашим визначенням також не має нічого спільного, оскільки, вона побудована на основі усвідомлення (сама по собі є думкою). До слова, чанелінг - коли субєкт функціонує на зразок радіоприймача при цьому вважає що все сприйняте - придумана ним істина, також не має нічого спільного із екстраверсією.
Нерозуміння між інтровертами та екстравертами в т.ч. ознак цих явищ не є вироком. При відкритій предметній взаємодії все із задоволенням, відразу та легко стає на місця, оскільки, кожен має в собі одне і друге, а наочний приклад відкриває внутрішні резерви та шлях до прогресу.
Волю не здобувають на одинці
Стаття по суті побудована за принципом "розділяй і володарюй".
Її попунктний аналіз повиненн був би проводитись не в порядку монологу, як пропонуєте, а предметного діалогу, в його результаті сторонам прийшлося б усвідомити набагато ширше коло в даному випадку віртуальних питань ніж описані в статті. Тому з урахуванням відсутності реального предмету статті крім протиставлення, її аналіз вважаю є нераціональний, краще обговорювати ці питання на прикладах "в операціях з реальними зовнішніми об'єктами").
Волю не здобувають на одинці
Хочеться багато зробити! Та чи є в тому сенс?
Роблю! А чи є в тому сенс, то побачимо!
Де тут інтроверт, а де екстраверт? І що ліпше?
Si vis pacem, para bellum