Але це навчить Трампа важливого уроку. Колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон написав, що йому були огидно бачити, як Путіна приймали на американській землі. "Аж нудота підступила до горла", коли він бачив, як йому аплодував Трамп.
Бо́рис Джонсон (1964 р.н.) – британський політик та колишній журналіст
"Мене нудило, коли я бачив його посмішку Голлума, коли він став одним з небагатьох світових лідерів, яких запросили проїхатися в президентському лімузині", написав колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон у своїй статті для The Daily Mail.
"Було просто огидно чути, як йому надали американську трибуну для його брехні про причини війни в Україні – країни, яка у 2014 році, коли він вперше напав на неї, не становила жодної загрози для Росії. Коли я слухав його маслянисту і нудну передбачуваність, з якою він намагався і лестити, і тактовно принижувати Дональда Трампа, мені хотілося блювати. Б'юся об заклад, вам теж – і більшість з нас навіть не українці.
Уявіть, як це – бути одним із тих героїв, що борються за свободу своєї країни в окопах поблизу Покровська, і чути, як президент Сполучених Штатів – капітан Вільний світу – називає Владіміра Путіна «босом». Мене нудить. Подумайте про десятки тисяч українських вдів і сиріт. Подумайте про покалічених і понівечених, подумайте про українських цивільних, які щодня і щоночі живуть у страху перед бомбами й ракетами Путіна, які все ще сиплються, попри так звані переговори, що відбуваються в Алясці", – пише Борис Джонсон і продовжує:
"Запитайте себе, що відчували ці люди, коли чули, як президент США – в певному сенсі найвищий гарант свободи та демократії у світі – говорив про «фантастичні відносини», які він має з Путіним, диктатором, який вже три з половиною роки катує їхню країну. Це був огидний момент, бо Путін – військовий злочинець, чиї постійні брехні, обман і агресія є прямим аналогом Гітлера. Іноді можна почути, що метою Білого дому є «зупинити смерть» або «зупинити вбивства» в Україні, нібито провина лежить на обох сторонах.
Яка нісенітниця! Кров кожного росіянина, який загинув у цьому конфлікті, на руках Путіна. Кров кожного українця, який загинув, на руках Путіна. Уся ця різанина і трагедія в Україні – це провина одного чоловіка, бо зараз не було б війни, не було б кровопролиття, не було б катастрофи, якби не постійна зарозумілість, дурість і фундаментальна прорахунки Владіміра Путіна. Ось чому так важко було дивитися на Путіна, який вихвалявся на саміті в Алясці. Ось чому ця подія викликала таке обурення".
І все ж, на думку Джонсона, ця зустріч була виправданою і навіть необхідною. Хоч як би це не було огидно, Він вважає, що Трамп вчинив правильно, що спробував, що зустрівся з Путіним. Він вважає, що хоча мільйони українців з жахом дивилися на реабілітацію російського тирана на червоній доріжці, вони також дивилися з надією.
Вони сподівалися, що, можливо, цей легендарний нью-йоркський ділок зможе знайти рішення, яке покладе край війні, але при цьому збереже те, чого вони хочуть і чого потребують, – а саме свободу, суверенітет і незалежність своєї країни.
"Дональд Трамп мав і має рацію, ризикнувши, бо знає, що одного дня Путін справді укладе угоду. Його позиції в Москві набагато слабші, ніж це здається. Російська економіка починає тріщати під тягарем війни. Безробіття зростає, як і інфляція та процентні ставки. Путін побачив, як один з його найбільших покупців нафти – Індія – раптово опинилася під санкціями Трампа, а Bloomberg повідомляє про ознаки того, що індійські покупці нафти вже відмовляються від Росії.
Найголовніше, що Путін досі не може і не зможе придушити дух українського опору. Так, для українських бійців зараз дуже важкі часи, і так, завдяки титанічним зусиллям і витратам Путіну вдалося досягти невеликих успіхів на сході – театрально розрекламованих під час саміту на Алясці. Але ці просування знову були стримані українцями, і станом на зараз – середину серпня – багато анонсований масштабний російський літній наступ 2025 року досі не матеріалізувався, не кажучи вже про успіх.
Трамп на 100% правий, відчуваючи шанс на мир і прагнучи його досягти. Він один з тих, хто, як і Бенджамін Франклін, вважає, що не буває хороших воєн і поганих мирів, і в цьому він також має рацію. Але спостерігачам цього саміту було очевидно – і, на мою думку, це було цілком зрозуміло американським переговорникам у залі – що Путін не хоче миру, принаймні не на умовах, які могли б прийняти США чи Україна.
Кожен, хто працював із Трампом і знає його настрої, міг сказати, що ця зустріч не була успішною. Оголошений обід не відбувся. Не відбулося жодної з прогнозованих дискусій про нове привабливе торгівельне партнерство між США і Росією або про співпрацю в Арктиці. Натомість саміт закінчився раптово, на кілька годин раніше, повністю порожньою пресконференцією, на якій Трамп – що надзвичайно нехарактерно для нього – не відповів на запитання журналістів. Зустріч була цінною лише в тому сенсі, що на Алясці Трамп зіткнувся з реальністю.
Путін фундаментально прагне контролювати Україну і знову перетворити її на васальну державу Москви. Українці фундаментально прагнуть бути вільними – і в цьому прагненні вони мають тривалу підтримку інших західних демократій, а також, що дуже важливо, самого Трампа і, звичайно, першої леді Меланії Трамп, яка відіграє дедалі більшу роль у формуванні поглядів свого чоловіка. Трамп-ріелтор зрозумів, що тут не йдеться про нерухомість. Тут не йдеться про географію чи територію. Тут йдеться про долю.
Йдеться про право українців обирати власну долю як вільної та незалежної європейської нації. Це означає, що війна не закінчиться, доки Путін не визнає правду: він програв битву за долю України. Тільки коли це станеться – коли Путін прийме істину, очевидну для кожного, хто відвідує Україну, – тоді у нас буде мир.
Чесно кажучи, я сумніваюся, що Дональду Трампу сьогодні сподобаються світові заголовки. Не думаю, що йому сподобається думка про те, що Путін переміг його, що Трамп розстелив червону доріжку для ізгоя – і витратив багато політичного капіталу – і нічого не отримав натомість. Невдача на Алясці, на мою думку, зміцнить його переконання, що єдиний спосіб виправити це – посилити тиск на Путіна.
Ніхто насправді не очікував, що президент США запровадить вторинні санкції проти країн, які продовжують купувати російську нафту та газ, – і все ж він це зробив.
А як щодо Британії? А як щодо Європи? Коли ми наберемося сміливості зробити те саме? Це наш континент. Ми постійно вимагаємо лідерства від Америки, але нам навіть не вистачає сміливості наслідувати цей приклад.
Одного дня ця війна закінчиться миром, який захистить українську свободу, але, як сказав Трамп на Алясці, європейцям – на чолі з Британією – доведеться взяти на себе ініціативу", – написав Борис Джонсон.
Наші інтереси:
Аналізуємо ситуацію, що склалася. Погляд Бориса Джонсона допомагає це зробити.
Відкрийте для себе шлях до надлюдини – шлях ельфізму! Знання про перетворення людини на ельфа є суттю Євангелія та Бгаґавад-ґіти – проявів єдиної Гіперборійської Традиції. Ключем до цієї дивовижної...
Борис Джонсон: "Це був чи не найблювотніший епізод у всій вульгарній історії міжнародної дипломатії"
Світ:
Але це навчить Трампа важливого уроку. Колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон написав, що йому були огидно бачити, як Путіна приймали на американській землі. "Аж нудота підступила до горла", коли він бачив, як йому аплодував Трамп.
250817-boris-johnson-2.jpg
"Мене нудило, коли я бачив його посмішку Голлума, коли він став одним з небагатьох світових лідерів, яких запросили проїхатися в президентському лімузині", написав колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон у своїй статті для The Daily Mail.
"Було просто огидно чути, як йому надали американську трибуну для його брехні про причини війни в Україні – країни, яка у 2014 році, коли він вперше напав на неї, не становила жодної загрози для Росії. Коли я слухав його маслянисту і нудну передбачуваність, з якою він намагався і лестити, і тактовно принижувати Дональда Трампа, мені хотілося блювати. Б'юся об заклад, вам теж – і більшість з нас навіть не українці.
Уявіть, як це – бути одним із тих героїв, що борються за свободу своєї країни в окопах поблизу Покровська, і чути, як президент Сполучених Штатів – капітан Вільний світу – називає Владіміра Путіна «босом». Мене нудить. Подумайте про десятки тисяч українських вдів і сиріт. Подумайте про покалічених і понівечених, подумайте про українських цивільних, які щодня і щоночі живуть у страху перед бомбами й ракетами Путіна, які все ще сиплються, попри так звані переговори, що відбуваються в Алясці", – пише Борис Джонсон і продовжує:
"Запитайте себе, що відчували ці люди, коли чули, як президент США – в певному сенсі найвищий гарант свободи та демократії у світі – говорив про «фантастичні відносини», які він має з Путіним, диктатором, який вже три з половиною роки катує їхню країну. Це був огидний момент, бо Путін – військовий злочинець, чиї постійні брехні, обман і агресія є прямим аналогом Гітлера. Іноді можна почути, що метою Білого дому є «зупинити смерть» або «зупинити вбивства» в Україні, нібито провина лежить на обох сторонах.
Яка нісенітниця! Кров кожного росіянина, який загинув у цьому конфлікті, на руках Путіна. Кров кожного українця, який загинув, на руках Путіна. Уся ця різанина і трагедія в Україні – це провина одного чоловіка, бо зараз не було б війни, не було б кровопролиття, не було б катастрофи, якби не постійна зарозумілість, дурість і фундаментальна прорахунки Владіміра Путіна. Ось чому так важко було дивитися на Путіна, який вихвалявся на саміті в Алясці. Ось чому ця подія викликала таке обурення".
І все ж, на думку Джонсона, ця зустріч була виправданою і навіть необхідною. Хоч як би це не було огидно, Він вважає, що Трамп вчинив правильно, що спробував, що зустрівся з Путіним. Він вважає, що хоча мільйони українців з жахом дивилися на реабілітацію російського тирана на червоній доріжці, вони також дивилися з надією.
Вони сподівалися, що, можливо, цей легендарний нью-йоркський ділок зможе знайти рішення, яке покладе край війні, але при цьому збереже те, чого вони хочуть і чого потребують, – а саме свободу, суверенітет і незалежність своєї країни.
"Дональд Трамп мав і має рацію, ризикнувши, бо знає, що одного дня Путін справді укладе угоду. Його позиції в Москві набагато слабші, ніж це здається. Російська економіка починає тріщати під тягарем війни. Безробіття зростає, як і інфляція та процентні ставки. Путін побачив, як один з його найбільших покупців нафти – Індія – раптово опинилася під санкціями Трампа, а Bloomberg повідомляє про ознаки того, що індійські покупці нафти вже відмовляються від Росії.
Найголовніше, що Путін досі не може і не зможе придушити дух українського опору. Так, для українських бійців зараз дуже важкі часи, і так, завдяки титанічним зусиллям і витратам Путіну вдалося досягти невеликих успіхів на сході – театрально розрекламованих під час саміту на Алясці. Але ці просування знову були стримані українцями, і станом на зараз – середину серпня – багато анонсований масштабний російський літній наступ 2025 року досі не матеріалізувався, не кажучи вже про успіх.
Трамп на 100% правий, відчуваючи шанс на мир і прагнучи його досягти. Він один з тих, хто, як і Бенджамін Франклін, вважає, що не буває хороших воєн і поганих мирів, і в цьому він також має рацію. Але спостерігачам цього саміту було очевидно – і, на мою думку, це було цілком зрозуміло американським переговорникам у залі – що Путін не хоче миру, принаймні не на умовах, які могли б прийняти США чи Україна.
Кожен, хто працював із Трампом і знає його настрої, міг сказати, що ця зустріч не була успішною. Оголошений обід не відбувся. Не відбулося жодної з прогнозованих дискусій про нове привабливе торгівельне партнерство між США і Росією або про співпрацю в Арктиці. Натомість саміт закінчився раптово, на кілька годин раніше, повністю порожньою пресконференцією, на якій Трамп – що надзвичайно нехарактерно для нього – не відповів на запитання журналістів. Зустріч була цінною лише в тому сенсі, що на Алясці Трамп зіткнувся з реальністю.
Путін фундаментально прагне контролювати Україну і знову перетворити її на васальну державу Москви. Українці фундаментально прагнуть бути вільними – і в цьому прагненні вони мають тривалу підтримку інших західних демократій, а також, що дуже важливо, самого Трампа і, звичайно, першої леді Меланії Трамп, яка відіграє дедалі більшу роль у формуванні поглядів свого чоловіка. Трамп-ріелтор зрозумів, що тут не йдеться про нерухомість. Тут не йдеться про географію чи територію. Тут йдеться про долю.
Йдеться про право українців обирати власну долю як вільної та незалежної європейської нації. Це означає, що війна не закінчиться, доки Путін не визнає правду: він програв битву за долю України. Тільки коли це станеться – коли Путін прийме істину, очевидну для кожного, хто відвідує Україну, – тоді у нас буде мир.
Чесно кажучи, я сумніваюся, що Дональду Трампу сьогодні сподобаються світові заголовки. Не думаю, що йому сподобається думка про те, що Путін переміг його, що Трамп розстелив червону доріжку для ізгоя – і витратив багато політичного капіталу – і нічого не отримав натомість. Невдача на Алясці, на мою думку, зміцнить його переконання, що єдиний спосіб виправити це – посилити тиск на Путіна.
Ніхто насправді не очікував, що президент США запровадить вторинні санкції проти країн, які продовжують купувати російську нафту та газ, – і все ж він це зробив.
А як щодо Британії? А як щодо Європи? Коли ми наберемося сміливості зробити те саме? Це наш континент. Ми постійно вимагаємо лідерства від Америки, але нам навіть не вистачає сміливості наслідувати цей приклад.
Одного дня ця війна закінчиться миром, який захистить українську свободу, але, як сказав Трамп на Алясці, європейцям – на чолі з Британією – доведеться взяти на себе ініціативу", – написав Борис Джонсон.
Аналізуємо ситуацію, що склалася. Погляд Бориса Джонсона допомагає це зробити.
Зверніть увагу
Крішна, Хрестос та їхні ельфи: Бгаґавад-Ґіта про те, як діяти проти всіх і стати надлюдиною (подкаст)