Бойовий медик заявив, що його затримав ТЦК і «кинув на підвал» на три дні, забравши телефон

Той просив, аби його доправили в авіаційну бригаду, однак у ТЦК відмовили. Замрій заявляв, що має бронювання, однак йому відповіли: «У тебе немає телефона, отже, немає документів!».

За три дні, за словами Замрія, їх доправили до військової частини. Однак там військові відмовилися брати до лав піхоти майора авіації, а також почали сваритися на працівників ТЦК та СП, які мобілізували медика. 

Ось, що написав Замрій у Фейсбук: "Це правда, що 04 червня ввечері на блокпосту в Чернівецькій області поблизу Хотина, мої документи взяв на перевірку представник ТЦК, після чого сів в мій автомобіль і попросив підвезти його до військомату, щоб скинути документи, які підтверджують моє право на відтермінування на адресу військомату. На порозі військомату він попросив телефон, щоб занести туди дані, куди переслати фотографії, але одразу забрав телефон і зник. Цього працівника я більше ніколи не бачив.

Вийшов офіцер і сказав, що повезе на ВЛК, поки вони розглядають моє право на відтермінування, при чому повторював, що все добре, просто проведуть ВЛК і віддадуть документи, бо підстави їм достатні. ВЛК було цирком. Я взагалі не заперечую, що придатний до служби і тому не розумію навіщо робити такий цирк. Рентгену просто нема, він відсутній. Від слова зовсім. Там просто пишуть, що ви здорові. Так що навіть туберкульоз - це проблема вже потім війська, а не цього моменту. Я зрозумів, що це цирк і просто вже ради правди сказав, що у мене камінці у нирках. Мені сказали, що нема". 

Далі його кинули у підвал. Але за це представник обласного Чернівецького ТЦК вибачився і просив не писати про підвал і що підвалу нема.

"Ок. Вибачте, привезли вночі в кімнату, вікно якої виходить на якийсь темнющий склад і на ньому решітка. Все за ґратами. На вас направлена камера, двері зачиняють ззовні на замок. Кімната побита, смердюча і дихати нічим. Вона не відрізнялась від підвалу нічим. Далі - неволя. На жодні запитання відповідей нема. 
- У мене бронь!
- покажи!
- В телефоні!
- у тебе немає телефону, а отже і броні!

Я це слухав наступні кілька днів.
- Що не так з моїми документами?
- якими?
- Які дають право на відтермінування!
- де вони?
- У телефоні, я ж вам вислав!
- у тебе немає телефону, отже немає документів!

Щоб отримати доступ до туалету, потрібно товкти у двері. Бо ви на замку. Але можуть відкрити, а можуть і ні. У першу ніч давали воду і годували. Вдень перевезли в військкомат. Стало зрозуміло, що мобілізують, пишуть тести, розпитують дані. Зі мною був ще офіцер. Він майор, служив в авіації з 2014 по 2019 роки. У нього було відношення до авіаційної бригади. Він просив зв'язатись з ними. Вони приїдуть і заберуть до себе, але ні. В тому ТЦК мали план і його дотримувались. Радянська система проникла так далеко на захід України!

Я просив зв'язатись з 57 бригадою, називав дані, щоб мене відправили до моїх. Ніхто нічого не слухав. За одну годину, запихнули в бус і завезли в ту ж кімнату, закрили на замок. Наступні 2 дні повітря, чи щось за межами кімнатки ми не бачили. Ввечері перестали кормити і давати воду.

Близько 21:00 закинули хлопця, йому 27 років, він не мав ні броні, ні підстав для відтермінування, він знав, що могли мобілізувати і був не проти, тому не ховався і не тікав. Він катався з дівчиною на велосипедах, зробили великий заїзд з Хмельницького до Чернівців. Посеред дороги, скинули з велосипеда, забрали телефон, вкинули до нас. Він благав про телефон, щоб просто сказати дівчині покинути велосипед, змиритись із втратою і просто повертатись додому. Але з нього просто сміялись.

Я дивився на цих двох чоловіків. Молодий хлопець зі сльозами на очах, він просто хотів подбати про дівчину... Він казав, що до сьогодні був не проти служити, тому не бронювався і не ховався. Але тепер... Він таку країну захищати не бажає... Він знайде спосіб, щоб тепер не служити...

Майор авіації повторював, що відправив хвору матір на нагляд, бо прийняв рішення повернутись на службу в авіацію, але тепер не бачить сенсу, бо те, що він побачив перевернуло його світогляд, більше бажання служити нема!"

Близько 01:00 чоловіків підняли з ліжок і запихнули в автобус, розповів Замрій. Їхати понад 16 годин. Без їжі й води. На прохання Замрія зупинятися, щоб купити води, не зупинилися. 

Коли доїхали до місця передачі в частину, перший же офіцер військової частини, поставився до нас вперше за 3 доби як до людей, зауважує Замрій. Далі описує, що каже ТЦКашник:
- Ми вже провели по всім наказам, він мобілізований. Ми не можемо це повернути, забирайте його.

Офіцер бригади:" У цього діюча бронь! Ви.... ...., як ви можете його мобілізувати, відкрийте ж його телефон!" "У цього перша група інвалідності, навіщо? Як ви могли?... .... ...." "Майор з авіації??? Ми не візьмем його. Ми піхота, таких як він на країну лиш сотні, завезіть його в авіаційну бригаду, ви що .... ..... .... "

"Це продовжувалось годинами. Годинами не налазило на голову ні мені, ні кому з рештками здорового глузду! Без мобілізації нашій країні не встояти! Та немає більшого злочину у військовий час, ніж вбити бойовий дух своїх же чоловіків, своїх же мобілізованих, своїх же солдат. Почуйте мене, всі, хто ще має хоч краплю здорового глузду в цій країні! Немає більшого злочину, ніж вбити бойовий дух армії!", – написав Роман Замрій.

Він зауважує, що якщо людина хоче в авіацію, чи до своїх, відпустіть, нехай там служать. Якщо ж закони не дозволяють вам того чи іншого мобілізувати, не переступайте закон, або сідайте до в'язниці!  "Навіщо ви робите так, що останнє побачене солдатом перед війною, – таке розчарування у своїй країні? Ви хочете, щоб вони не тікали й вірно служили, показуючи їм три дні закритих на замку, без зв'язку з рідними і без права на туалет, позбавлені свободи і останню добу їжі і води?"

Він пише, що його не били, але майора на його очах били. "Я не все написав, що хотів, бо ми без мобілізації програємо війну і всі загинемо. Я не все написав, повірте, далеко не все, що я бачив за ці 3 дні! – написав він. – Не в мобілізації справа! А в ваших методах!"