Божественна експансія: аріянство, націоналізм, безсмертя (+аудіо)

Аудіоверсія статті : Божественна експансія: аріянство, націоналізм, безсмертя

Нові ігрові світи

Творець Всесвіту – це соборна, тобто колективна особистість, яка складається з індивідуальних божественних сутностей. Це подібно до того як народ, будучи соціальним організмом, складається з окремих людей. Творець Всесвіту – це божественний народ. Він живе у божественному світі, який наші предки називали словом Права. Це світ неймовірно високих енергій, швидкостей, знань. Світ неймовірної досконалості. Проте що досконаліша система, то активніше вона розвивається. 

Згідно з аріянським світоглядом, Творець Всесвіту постійно розширює і поглиблює свою присутність у навколишньому просторі. Він постійно перетворює навколишній хаос на впорядкований космос, постійно творить дедалі досконаліші лад, гармонію, красу. Він постійно творить нові прекрасні світи.

Творення нових світів відбувається згори донизу – від божественного до земного. Підказку для уявлення цього процесу дає фантастичний фільм «Тринадцятий поверх» (1999).

Після впорядкування Прави – божественного рівня світоустрою, колективний Творець Всесвіту сотворив гармонійний світ духів. Цей світ наші предки позначали словом Нава. У порівнянні з божественним рівнем, тут нижчий рівень вібрацій, енергій, швидкостей, інформаційної ємності. Духи – це божественні сутності (боги), які здобули духовну оболонку. Духовна оболонка для бога – це наче його «духовна плоть». Тому духовна сутність – це бог, втілений у духовному світі.

На наш час світ духів уже досягнув високого рівня досконалості. Ще не такого високого, як у божественному світі, але вже достатнього для того, щоб духовні сутності були безсмертними. Безсмертність – це важливий критерій досконалості.

Подальше вдосконалення Нави супроводжується творенням наступного світу нижчого рівня. Це фізичний світ, який прийнято позначати словом Ява. Творення Яви дозволяє духовним сутностям краще зрозуміти основи творення і застосувати їх для вдосконалення Нави. Подібним чином ми черпаємо ідеї з комп’ютерних ігор і застосовуємо їх для вдосконалення нашого фізичного світу.

У порівнянні з духовним світом наш явний, тобто фізичний світ має ще нижчий рівень вібрацій, енергій, швидкостей, інформаційної ємності. Тут ще багато недосконалого і незрозумілого, тут багато чого треба створити – і тому цей світ надзвичайно цікавий! Нові пригоди, нові творчі звершення, подолання перешкод, нова Гра – це те, що найбільше приваблює божественно-духовних гравців у світі Яви.

Ігрове поле і його гравці

Періодичне втілення безсмертних духів у фізичному світі позначається терміном «реінкарнація» або євангельським терміном «палінгенезія». У світі Яви уже втілилися мільярди божественно-духовних сутностей. Це очевидний прояв масштабної божественної експансії.

Постійне збільшення божественної присутності в нашому світі і зростання його гармонійності зусиллями людей – вихідна точка арійського світогляду, фундаментальний принцип аріянства.  

Втілюючись у фізичному світі, колективний Бог-Творець отримує радість від творення нового – красивого, чарівного, продуктивного. Колективне творення фізичного світу Він здійснює у формі людських істот, звідси відоме прислів’я: «У Бога нема інших рук, окрім наших». Тому гармонізація, окультурення, одухотворення нашого фізичного світу – це богоугодна справа. Натомість усіляке відхилення від цього шляху колективної сотворчості – богопротивне.

Створивши наш фізичний світ, Бог-Творець заснував ігровий майданчик – простір для великої Гри. Це було створення іззовні. Подібним чином команда розробників створює комп’ютерну гру.

Втілюючись у фізичному світі, божественно-духовні сутності продовжують творення світу із-середини. Слово «людина» (гомо люденс) означає «гравець». Завдяки людям наш ігровий майданчик наповнюється подіями. Це нагадує ситуацію, коли розробники гри самі поринають у сотворений ними світ і стають гравцями.    

Людина, яка творить, розвиває і вдосконалює наш світ із-середини, є сотворцем Божої справи.

Творення фізичного світу має два аспекти – внутрішній і зовнішній. Перший – це коли людина творить саму себе, зовнішній – це коли вона творить соціум.      

Творення внутрішнього космосу

Істота, яка є втіленим духом у фізичній плоті, позначається терміном Гомо сапієнс, що буквально означає «оселя мудрості». Це тому, що носієм мудрості є духовна сутність, відтак наша психофізична оболонка – це справді оселя для цієї духовної сутності. Синонімами слова «мудрість» є «розум» і «раціо». Їх не можна плутати зі словом «інтелект», який є інструментом психіки, своєрідним програмним забезпеченням для нашої плоті. Натомість мудрість – це властивість духу.   

Оскільки фізичний світ ще молодий і несформований, то в ньому існує величезна різниця між рівнями розвитку гомо сапієнсів. Ми розрізняємо п’ять рівнів розвитку:

гобіт – це гомо сапієнс, який не усвідомлює себе втіленим духом, а тому керується автоматичними внутрішніми програмами (інтелектом) і зовнішніми впливами;

людина – це гомо сапієнс, який уже частково усвідомлює себе втіленим духом, прагне посилити зв’язок зі своєю духовною сутністю і жити власним розумом;

арій – це реалізована, самостійно мисляча людина; арії мають чисту духовну свідомість – завдяки очищенню психіки і плоті від хвороб,  інформаційного бруду, паразитичних програм і світоглядних деформаторів;

ельф – це реалізований арій, який рухається в напрямку перетворення на боголюдину; ознакою ельфів є довгоживучість (уявне і умовне безсмертя), а також універсалізм – вони однаково ефективно можуть діяти як брахмани, кшатрії чи господарі. 

боголюдина – це реалізований ельф, який усвідомлює себе не лише духовною, а й божественною сутністю і має досконалу, а тому безсмертну плоть.

Що вищий рівень розвитку гомо сапієнса, то довший час він може фізично жити без «перезавантаження», тобто без смерті і наступного народження. Гобіти зазвичай короткоживучі, люди при бажанні можуть жити довше, для аріїв властиве активне довголіття, а ельфи досягають уявного і умовного безсмертя. Повного безсмертя досягають боголюди – сини божі і доньки божі. Повне безсмертя – це стан, коли для його підтримання не треба докладати зусиль: для боголюдей безсмертя є звичною нормою, природним станом.

Гелленське слово «космос» (κόσμος) означає порядок, лад. Проявом космосу є краса, звідси слово «косметика». Поліпшення внутрішнього ладу, тобто вдосконалення духу, душі та плоті, є проявом збільшення божественної присутності в людині. Відтак вдосконалення самого себе є фундаментальним завданням людини.

Постійна робота над собою – це те, що відрізняє людину від тварини. Перехід від стану гобіта до стану безсмертної боголюдини є релігійною вимогою аріянства – істинної релігії: «Істинно кажу вам: ви, що пішли за Мною, в палінгенезії у сто разів більше одержите і життя вічне успадкуєте» (Матвій 19.28–29).

Аріянство – це релігія божественної експансії. Вдосконалення внутрішнього космосу – це богоугодна справа, яка відповідає волі Творця Всесвіту.

Творення зовнішнього космосу

Гомо сапієнси, як і всі інші живі істоти, мають соціальну природу. Тобто СТАЛЕ продовження роду, культурний розвиток і життєспроможність можливі лише у складі достатньо великих груп – народів. Народи – це біосоціальні організми, колективні істоти. Саме народи є природними структурами людства. Відмінність одних народів від інших визначають етнічна самосвідомість, спільний егрегор, мова, світогляд, культура, генофонд.

Народи (популяції, від лат. populus — народ) є елементарними одиницями еволюційного процесу. Це значить, що еволюція  (від лат. evolutio – розгортання, розвиток) можлива лише у складі свого народу.

Народ може перебувати на різних рівнях розвитку – від аморфного етносу до структурованої нації з власною державою. Нація – це народ, який живе власним розумом, відтак є суб’єктом історії, сувереном, самостійним гравцем.

Оскільки народ, за словами Платона, – це «велика людина», то для нього властива уже знайома нам типологія розвитку: «гобіти», «люди», «арії», «ельфи», «боголюди».

Рівень розвитку народу визначається рівнем тих гомо сапієнсів, які ним керують. Якщо народом керують гобіти, то це народ-гобіт, тобто етнос. Якщо керують люди, то народ може стати нацією. Якщо керують арії, то це вже точно нація, причому культурна і добре впорядкована. Якщо керують ельфи, то нація щаслива, здорова, гармонійна, динамічна, передова. Якщо керують боголюди, то відбуваються чудеса.

Свою керівну групу народ витворює з власного середовища. Так наче вирощує собі голову. Ось як про це писав Євген Маланюк: «Справді, на перший погляд, є то чудом нашої історії: обезголовлений національний організм – власним внутрішнім зусиллям – вирощує собі голову... Козацтво... було зроджене з лона обезголовленого національного тулубу».   

Отже, індивідуальний розвиток від гобіта до боголюдини є частиною загального процесу еволюції. Розвиток людства відбувається шляхом його структурування, природними структурами є нації, а формування націй здійснює націотворча еліта.

Структурування людства на нації та  розвиток цих націй – це найвищий прояв божественної експансії у наш фізичний світ.

Як відомо, розвиток системи визначає надсистема. Такою «керуючою» надсистемою для гомо сапієнсів є народ, до якого вони належать. Народ розвивається від етносу до нації. Відтак народ є головним «замовником» зростання національної еліти. І що масштабніший національний проект, то потужніший запит народного організму на індивідуальний розвиток членів нації від гобіта до людини і далі – до арія, ельфа, боголюдини.

Як це конкретно працює?

Річ у тім, що саме національні проекти дають найпотужнішу мотивацію до саморозвитку. Як відомо, ідеологія націоналізму дає потужний імпульс для духовного, психічного і фізичного вдосконалення, передусім молоді.

Якщо ж процес націотворення чи національної трансформації вимагає часового ресурсу в 50, 100 чи більше років, то національний інтерес вимагає формування довгоживучої національної еліти – ельфійської.  А якщо стоїть завдання творення нової раси, тобто на порядок масштабніший проект, то для цього необхідна організація безсмертних боголюдей.     

Аріянство і націоналізм

В аріянській традиції індивідуальний і колективний розвиток є обов’язковими складниками єдиного процесу божественної експансії. Що розвиненіші особистості, то потужніший їхній націотворчий потенціал. Що масштабніші національні проекти, то потужніша енергетика «підтримки згори» особистого розвитку учасників таких проектів.

Етнічна культура – це завжди язичництво. Аріянство – це завжди перетворення етносів на етнічні нації. Тобто аріянство – це націоналізм. Аріянство виступає в ролі активного, творчого, сонячного чинника, який окультурює, просвітлює, спрямовує язичництво.

Як відомо з історії, аріянство не бореться з язичництвом – воно ним опікується і підносить до свого рівня. Це пояснює стрімке поширення аріохрестиянства в усьому світі. Аріяни не зустрічали опору, бо одразу ж вивчали місцеві традиції, все продуктивне підтримували, священні тексти перекладали на народні мови, відкривали школи, засновували громади, запроваджували передові організаційні форми. Цим аріянство докорінно відрізняється від іудохристиянства, яке з самого початку несло уніфікацію, приниження та знищення місцевих мов та традицій – Аріянство і язичництво.  

Аріянство і націоналізм є природовідповідними вченнями, тому вони нерозривно пов’язані. Тож природно, що ідеологія націоналізму є підрозділом аріянства, а саме компонентом його політичної філософії.

Аріянська еволюційна тріада

Аріянський світогляд оснований на трьох головних положеннях.

1. Колективний Творець Всесвіту постійно здійснює еволюційну експансію в наш фізичний світ. Це означає, що збільшуючи свою присутність у цьому світі, Творець його впорядковує, структурує, гармонізує, вдосконалює, розвиває, розмножує, урізноманітнює.

2. Базовими еволюційними одиницями є народи. Це означає, що розвиток народів є головним проявом божественної експансії у фізичний світ. Без народів нема еволюції.

3. Індивідуальний розвиток людини найсильніше мотивується розвитком її рідного народу і є невід’ємною частиною цього розвитку. Прагнення еволюції свого народу – від етносу до нації – є головним рушієм особистого розвитку. Ельфами можуть стати тільки націоналісти, оскільки лише масштабні національні проекти дають початкову мотивацію до безсмертя.  

Правий шлях і збочення

Світогляд і практика, основані на Аріянській еволюційній тріаді «Бог–Народ–Людина» роблять людей співробітниками і сотворцями грандіозного процесу божественного розгортання у фізичному світі.

Натомість ігнорування або заперечення хоча б одного елемента еволюційної тріади означає відмову від співробітництва з Творцем Всесвіту і протидію Його волі.   

Хто виступає в ролі противників Бога-Творця?

1. Вчення, які заперечують сам факт божественної експансії. Головними з таких віровчень – «псевдорелігіями втечі» є іудохристиянство, іслам, буддизм, іудаїзм – Вертикальна типологія релігій: у що вірять люди і у що не вірять гобіти.

2.  Вчення, які пропонують індивідуальний розвиток поза межами своїх націй. При цьому національний чинник або ігнорується, або заперечується. Про сенс такого роду безнаціональних вчень відверто і ясно висловився Іван Франко: «Все, що йде поза рамками нації, – це або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими “вселюдськими” фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації».

На світоглядно-релігійному рівні правий шлях пропонує Аріянство. На ідеологічному рівні правим шляхом йде націоналізм, натомість збоченнями є етатизм і лібералізм. Легко побачити що «псевдорелігіям втечі» відповідає етатизм (комунізм, соціалізм, соціал-демократія), а вченням безнаціонального розвитку – лібералізм (анархізм). Про це у статтях:

• Націоналізм, етатизм, лібералізм: виправлення імен, порівняльний аналіз
• Що таке націоналізм: традиція, сучасний стан, постіндустріальна перспектива
• Національний солідаризм, скорочено – націоналізм: виправлення імен
• Націоналізм і шовінізм – протилежні світогляди: ліве і праве, здорове і хворе

З усього сказаного вище слідує ще один важливий висновок: Аріянство – це релігія творення і вдосконалення нашого світу, активного підходу до національних, соціальних, екологічних, технологічних, расових проблем. Про це у статті: Найголовніша зовнішня духовна практика сучасних аріїв і 5 критеріїв її успішності   

Продовження: Аріянство і націоналізм – два крила Великої Гри