Цей вивих важко зрозуміти

Цей вивих важко зрозуміти, 
Ось так народи і щезають, 
Коли з тобою рідні діти, 
Як чужоземці, розмовляють.

Вже пізно буде нарікати, 
Батьки тут винні, а не діти, 
Що «папой» тата стали звати, 
Цей вивих важко зрозуміти.

Бо ж навіть звірина чи птиця 
Всяк по-своєму розмовляє, 
Щоб не пропасти, не згубиться, 
Хоч інші мови розрізняє.

Ти ж не папуга, ти людина!
Цінуй своє і вчись чужому!
Щоб розквітала Україна 
І лихо не прийшло додому.

Все починається з малого, 
І будуть діти «кушать», «пить», 
Байдуже буде їм до всього, 
Душа в манкуртів не болить.

І ось ці дочки і сини - 
Уже не плоть свого народу, 
А «население страны 
Русскоязычное» від роду.

У світі лиш огидні змії, 
В яких роздвоєний язик.
Від думки дурень багатіє.
Яка різниця? Я так звик.

Різниця є, сліпий не бачить, 
Що так підрубують коріння. 
Тобі майбутнє не пробачить 
Асимільоване насіння!

Вбивають мову, щоб народ, 
Країну згодом розділити. 
«Рускоязычные, мол, вот» - 
І їх потрібно захистити.

Для цього Думою закони 
Давно вже прийняті в Москві, 
Прибрати хочуть перепони, 
Державність знищити в крові.

Це зроблять нашими руками, 
І участь візьмуть наші діти. 
Невже ми дурні, щоб віками 
Дітей чужої мови вчити!

30. 05. 2011 р.

автор: Мирослав Вересюк (Ці пророчі слова написані в 2011 р.)

Подробнее