Філософія не знає вікових і професійних обмежень. Аристотель став учнем платонівської Академії в 17 років. Натомість видатний філософ-неоплатонік Плотін знайшов свого вчителя Амонія й розпочав під його керівництвом філософські студії майже тридцятирічним зрілим чоловіком.
У ХІІІ столітті на факультеті мистецтв (базовому факультеті для середньовічної університетської освіти, на якому власне й викладалася філософія) навчалися юнаки віком від 15-16 років. Наприклад, Тома Аквінський розпочав своє навчання в Неаполітанському університеті у 15-річному віці (де йому довелося читати природничо-філософські твори Аристотеля).
Арман Жан дю Плесі (майбутній кардинал Рішельє), поступивши в 9 років у Наварський коледж, на третьому, філософському, циклі навчання читав і коментував твори Аристотеля в оригіналі, коли йому було приблизно 13-14 років. Геґель студіював «Критику чистого розуму» Канта у неповні 19 років, а засновник американського прагматизму Чарльз Пірс почав вивчати цей твір у 16-річному віці. Причому Пірс читав «Критику чистого розуму» більше трьох років по дві години щодня й два роки поспіль щодня подовгу обговорював ідеї Канта зі своїм батьком (видатним математиком і послідовником філософії Джона Стюарта Міля). Хто читав «Метафізику» Аристотеля або «Критику чистого розуму» Канта краще зрозуміє, що означає читати ці твори у такому ранньому віці.
Вже трирічна дитина задає дорослим філософські запитання (часто у формі «чому?»). Але свідоме ставлення до філософських проблем виникає вже у підлітковому віці, у 13-15 років. Найчастіше стимулом для постановки перших філософських питань стає художня література (кращі її взірці), фільми і, звичайно, власний життєвий досвід.
Необхідність викладання філософії у школі.
5 грудня 2015 року я був членом комісії ІІ Всеукраїнської олімпіади школярів з філософії, що проводилася за сприяння Малої академії наук. Завдання членів комісії полягало в тому, аби уважно прочитати й оцінити філософські есе школярів 8-11 класів. Читаючи ці есе я пересвідчився, що приклади з голлівудських блокбастерів значно переважають приклади з художньої літератури. Другим, навіть головним чинником формування філософського інтересу (і джерелом натхнення творчих робіт), був особистий досвід – досвід першого кохання і дружби, досвід зради і страждання, намагання зрозуміти своє місце у світі й своє покликання.
У той день мені сподобалось багато есе. Але чогось мені явно не вистачало в більшості робіт. Чого саме? Спробую сформулювати свою відповідь таким чином. Відомо, що сприйняття інформації телеглядачами (сюди можна додати і відеоролики в youtube та інші відеоматеріали) і читачами має суттєві відмінності. Сприйняття друкованого слова активізує ті ділянки мозку, що відповідають і за логічне, і за образне мислення. Коли ми читаємо «Острів скарбів», «Діти капітана Ґранта», частини роману «Володар перснів» (The Lord of the Rings) або цикл романів «Пісня льоду й полум’я» (A Song of Ice and Fire), ми уважно слідкуємо за сюжетом, вибудовуємо логічні зв’язки між різними частинами оповіді й активно реконструюємо реальності, описувані в цих текстах. Читач книги є справжнім співавтором, він сам стає повноправним учасником подій. Ділянки головного мозку, відповідальні за процес мислення, постійно активізуються під час читання.
Зовсім по-іншому сприймається візуальна інформація. Як зазначає Альберт Гор у своїй книзі «Атака на розум», «примітивна чіткість телевізійних образів стимулює інстинктивну реакцію, подібно до реакції, викликаної реальністю самою по собі – без застосування логіки, розуму і рефлексії». Телебачення (як і різноманітні форми відеоінформації) пропонує вже завершене, сформоване уявлення про реальність. Так само екранізація згаданих вище романів, якою б якісною вона не була, не тільки спрощує задум авторів і сюжетні лінії (перетворюючи все на привабливий «екшн»), але й пропонує певну інтерпретацію літературних творів.
Я жодною мірою не виступаю проти екранізацій класики, проти мистецтва кіно, проти комп’ютерних ігор чи проти відео-лекцій. Навпаки, я усвідомлюю їхню корисність і сам в учбових цілях раджу своїм слухачам різні відеоматеріали. Мені тут ідеться про інше, а саме про формування важливих компетенцій, затребуваних сьогодні й у найближчому майбутньому.
Школа й університет повинні формувати такі важливі у найближчому майбутньому компетенції, як аналітичне і творче мислення, уміння аргументувати і знаходити правильні рішення. Для цього особливу увагу варто приділяти трьом, на перший погляд простим та зрозумілим, навичкам: (1) повільному і вдумливому читанню, (2) вмінню виражати свої думки у письмовій формі (у формі есе) й (3) умінню аргументовано викладати й обґрунтовувати власну позицію (у доповідях, дискусіях і дебатах). Для розвитку цих компетенцій найкраще допомагають якісна література і філософія (можна сюди додати окрім літератури й інші мистецтва).
Сучасна українська школа, на жаль, мало звертає уваги на літературу (попри існування такого предмета, найчастіше все зводиться до механічної передачі якоїсь елементарної інформації) і повністю нехтує філософією. Натомість у гімназіях та ліцеях Франції, Німеччині, Австрії та Італії філософія викладається два або три роки (іноді досить поглиблено). У віці, коли відбувається формування особистості, філософія могла б не тільки сприяти розвиткові згаданих трьох компетенцій, але окрім цього допомогти краще зрозуміти ті «екзистенційні» питання, які в цей час хвилюють молодих людей. Адже філософія розвиває головне уміння – задавати питання, у першу чергу – самим собі. Залишається тільки сподіватися на позитивні зміни…
Українська філософська традиція є досить молодою. У нас ще не так багато перекладів класичних філософських творів, у нас ще не так багато філософських досягнень. Але це не є якимось недоліком або вадою. Навпаки, це дає нам великі шанси підключитися до загальносвітової інтелектуальної роботи і сказати своє вагоме слово. Хочеться вірити, що це слово буде сказано незабаром. Можливо тими, хто саме зараз закінчує середню школу. А може тими, хто тільки іде до школи.
Філософія допомагає розвивати раціональне мислення.
Перед початком її викладання треба створити нову теоретичну базу і залучити нових викладачів на цю життєво важливу дисципліну, які мають бути всебічно розвиненими людьми.
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.
Коментарі
З подивом дізнався, що в кінці 40-х років у Радянському Союзі у середніх школах почали вивчати логіку та психологію. Здавалося б: Сталін - тиран, деспот, кат, якому не потрібні розумні та думаючі люди. Але факт залишається фактом...
Завантажуйте тут:
http://rghost.ru/39249997
http://rghost.ru/39250140
"Народ не повинен боятися влади. Влада повинна боятися народу"
"V означає ВЕНДЕТТА"
Нiчого дивного. Сталiн будував станове суспiльство. За Сталiна середнiх шкiл було дуже мало. Усi вони готували випускникiв до вступу у ВНЗ. Абсолютна бiльшiсть навчалася сiм рокiв пiсля чого йшла або до колгоспу (у селах), а або у так званi училища ФЗН (фабрично-заводське навчання).
Наприклад, у вiйську кiнця сорокових - початку п'ятдесятих рокiв минулого сторiччя молодий офiцер мав отримати згоду на шлюб вiд офiцерського товариства свого полку, бо дiвчина мала бути iз вiдповiдного середовища.
Хай Буде!
У текстi за вашим посиланням йдеться про 598 школи на цiлий СРСР.. Це пiдтвердження мого попереднього коментаря.
Хай Буде!
Отримаєте цікаву відповідь, якщо спитаєте людей, що таке філософія: більшість сприймає її як заняття для базік, які люблять комусь пудрити мізки. Саме таку "філософію" викладають в наших вищих школах.
Правильне значення таке:Філосо́фія — (дав.-гр. φιλοσοφία, дослівно: любов до мудрості) особлива форма пізнання світу, що виробляє систему знань про фундаментальні принципи буття людини, про найзагальніші суттєві характеристики людського ставлення до природи, суспільства та духовного життя у всіх його основних проявах.[1]. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду.
Своїм основним завданням філософія має встановлення перших, основних істин, які слугують першопочатком або принципами для інших істин. Як наука філософія встановлює свої істини шляхом дослідження і доведення. Тобто філософія прагне раціональними засобами створити гранично узагальнену картину світу і місця людини у ньому, досліджуючи пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне й естетичне ставлення людини до світу
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.
Перед початком її викладання треба створити нову теоретичну базу і залучити нових викладачів на цю життєво важливу дисципліну, які мають бути всебічно розвиненими людьми.
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.
Розуміння Філософії приходить для кожного у різний час і спосіб. Той спосіб яким втовкмачувалася Цариця наук у школі і ВУЗі скоріше слугував для віднадження від філософії. Пам'ятаю репліку викладача філософії у ВУЗі в коментарі до запитання "Що таке філософія": "- Тільки не кажіть мені, що це любов до мудрості!" :-))))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Мені здається гарними ілюстраціями до статті є ось ці мотиватори:
Ну, як? Посміхнуло?! :-) ))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Освіта обов'язково повинна мати ідейний стрижень, на який будуть нанизуватися отримувані учнями знання з різних предметів. Роль такого стрижня і повинна виконувати філософія.
Для створення в Україні модерного освітнього світоглядного курсу поступово створюються всі передумови. Я не згодна з автором статті, що " у нас ще не так багато філософських досягнень". Праці Ігоря Каганця є визначним досягненням української філософської думки. На моє переконання, ці праці мають бути покладені в основу філософії, яку потрібно вивчати в старших класах української школи.
О! Дуже гарне зауваження!
Бо я вже хотів питати - яку філософію: Піфагорову, Арістотелеву, якусь із східних? А тут: філософія Каганця. Чудово !
Я багато часу присвятила вивченню філософських і езотеричних праць - українських і зарубіжних. Намагалася отримати відповіді на свої запитання в українських і зарубіжних підручниках з філософії, які тривалий час були моїми настільними книжками. Що можу сказати - інформація в них часто подається досить плутано, система у викладі якщо і є, то має характер суто оглядовий. І часто, вивчаючи матеріал у цих підручниках, я згадувала слова Антона Чехова: "Філософствувати - значить не розуміти".
Той, хто опрацював "Пшениця без куколю" і "Арійський стандарт", погодиться зі мною, що в цих видатних працях можна знайти відповіді на основні питання, які хвилюють сучасну людину. Тут немає філософствування, а є доступний, логічний, переконливий виклад основних понять, явищ, процесів, які стосуються і мови, і культури, і історії, і метафізики тощо.
Ці праці є логічним і закономірним продовженням філософських здобутків вітчизняних і зарубіжних мислителів - як західних, так і східних.
Для любителiв iзотерики: "Яхве против Баала - хроника переворота" -
http://lah.ru/text/sklyarov/mono/mono-text.htm
Хай Буде!