Чому наші західні союзники так гальмують з наданням зброї

Вже майже рік тягнеться гаряча фаза повномасштабного вторгнення російських військ в Україну в російсько-української війни, що триває з 2014 року. І протягом цього року регулярно виникає питання: чому наші західні союзники так гальмують і надають нам зброю дуже повільно, дуже дозовано. І це турбує не тільки нас. Так в самих США регулярно і республіканські, і демократичні політики звертаються до адміністрації Джо Байдена із закликами «дати нарешті Україні всю необхідну для Перемоги зброю». Про деякі з цих закликів я розповідав на своєму каналі. У нас в Україні так само регулярно розганяється «зрада», що західні союзники нас кинули.

Так ось. Можна сперечатися про ступінь «зради», можна вираховувати, наскільки пізніше до нас прийшов той чи інший вид озброєння порівняно з тим, коли він був потрібний, можна перетирати ще безліч нюансів, проте залишається головне питання: Чому наші західні союзники (насамперед США) так гальмують з наданням зброї.

У своїх роликах і статтях я вже згадував, так би мовити, партійно-тактичну причину такого повільного дійства. Річ у тому, що адміністрації Джо Байдена вигідно, щоб, по-перше, Україна не програла, а по-друге, щоб війна тривала до літа 2024 року і закінчилася перемогою України. Але зараз я не буду на цьому докладно зупинятися, тому що хочу розказати про більш потужну, так би мовити, стратегічну причину, яка вже не залежить від партійного протистояння в Америці.

Отже, скажу головну тезу: колективний Захід зацікавлений в тому, щоб Україна не просто не програла, а щоб перемогла в цій війні. Але щоб не перемогла завчасно.

Звучить досить дивно, але зараз все поясню. Почну здаля.

Ті, хто цікавиться історією, знають, що Першу світову війну Німеччина програла і капітулювала. При тому бойові дії на території Німеччини не відбувалися, її армія воювала на територіях сусідніх країн. Але фронт сипався, армія деградувала, логістика була знищена. І німецькі генерали, щоб уникнути повної катастрофи, пішли на капітуляцію. Щоб врятувати хоч щось від армії та запобігти важким боям на території Німеччини. Таким чином вони ціною власної ганьби врятували Німеччину від повного знищення.

Але. Населення Німеччини не бачило бомб, не бачило знищених міст, не бачило іноземних окупантів. І це населення, яке було впевнено, що німецька армія воює за кордоном і всіх перемагає – раптом узнає, що Німеччина капітулювала. Тому після першої світової війни в німецькому суспільстві була масова переконаність, що якійсь внутрішні вороги й зрадники «здали» Німеччину, були дуже поширені реваншистські настрої, бажання помститися за програш у великій війні.

А от після другої світової війни ситуація була іншою. Німеччина повною мірою пізнала, що таке війна, що таке знищені міста, що таке лінія фронту, що перекачується через міста і села. І після другої світової війни настрої були геть інші. Бажання знову почати війну вже не було. І немає досі.

Так ось уявіть собі, що було б, якби отримавши в диню під Києвом, Росія зупинила б свою так звану «спецоперацію» ще наприкінці березня? Вони б просто вивели свої війська за лінію розмежування на 24 лютого 2022 року і почали б готуватися до нового нападу. І так постійно.

Тому колективний Захід зацікавлений в тому, щоб Росія не просто програла, а програла в затяжній, виснажливій війні, по закінченні якої у кожного росіянина буде почуття власної нікчемності. Щоб кожен росіянин переконався, що його уряд – нікчема, його армія – нікчема, еліти – нікчеми, він сам – нікчема, а його країна – повний лузер.

А для цього потрібно, щоб всі, абсолютно всі росіяни відчули на собі цю війну. Щоб війна увійшла в кожну оселю. Щоб у кожного росіянина загинув хтось із родичів чи близьких друзів, щоб кожен відчув на собі економічний крах, щоб наступні кілька поколінь кожен з них панічно боявся лише думки про війну.

Зараз Путін фактично втілює у життя цей план Заходу – десятки і сотні тисяч погано навчених, погано екіпірованих «чмобиків», які тисячами гинуть в Україні – це і є ото саме входження війни у кожну російську оселю. При тому Путін мобілізує все нових і нових і жене їх на убій, а відтак все більше і більше російських родин відчувають на собі дихання війни.

Тому то колективний Захід зацікавлений, щоб ми перемогли в цій війні, але, щоб не перемогли завчасно, щоб війна була тривалою і виснажливою для Росії (для нас вона теж виснажлива, але тут Захід буде нас підтримувати, щоб ми в жодному разі не програли), щоб війна увійшла в кожну російську оселю, і щоб на кілька поколінь відбити бажання і здатність десь воювати.

Отже. Ми в жодному разі не програємо – колективний Захід зробить все, щоб ми не програли. Зброя нам буде і далі йти, але дуже повільно і дуже дозовано, щоб ми не перемогли завчасно. Щоб ми перемагали повільно, виснажуючи Росію. А якщо ми будемо використовувати цю зброю більш дієво, ніж від нас очікували, і будемо все одне перемагати швидше, ніж від нас чекають – заважати нам не будуть.

Колективний Захід вже вирішив, що Україна – це частина Західної цивілізації, а РФ у її поточному вигляді має бути знищена. Тому процеси йдуть саме в цьому напрямку. Не так швидко, як би нам хотілося – але в тому самому напрямку і невідворотно.