Знайома ситуація: картридж закінчився, ви знаєте, що його можна заправити за 300 гривень, але замість цього йдете в магазин і купуєте новий за 3000. Навіщо? Логіки нема, але в голові чітке відчуття - нове надійніше. Звідки воно береться і скільки нам коштує ця ілюзія?
У 1960-х американські виробники зіткнулися з проблемою. Холодильники, пральні машини, автомобілі служили по 15-20 років. Люди купували раз - і забували про магазини. Треба було змінювати правила гри.
Так з'явилася концепція "запланованого старіння" і маркетинг новизни. Рекламні кампанії почали продавати не функціональність, а відчуття застарілості. Ваша техніка працює? Не важливо - вона вже не модна. Це створило психологічний патерн: нове = краще, старе = ненадійне.
Тепер цей патерн живе у нас автоматично. Навіть коли ми знаємо, що заправлений картридж друкує однаково якісно, підсвідомість шепоче: "А раптом підведе на важливому документі?"
Експеримент, який пояснює все
Психолог Дан Аріелі провів дослідження. Двом групам людей дали ідентичне вино, але одній сказали, що воно коштує 10 доларів, іншій - 90. Група з "дорогим" вином оцінила смак вище на 40%. МРТ мозку показала: центри задоволення справді активнішими. Мозок відчував більше насолоди не від вина, а від ціни.
З картриджами та іншою технікою працює так само. Новий за 3000 здається надійнішим не тому, що він кращий, а тому, що дорожчий. Ми підсвідомо шукаємо виправдання своїм витратам.
Культурний код: чому в Німеччині ремонтують, а в Україні викидають
У Німеччині працює 19000 майстерень з ремонту побутової техніки на 83 мільйони населення. В Україні до війни було близько 3000 на 40 мільйонів. Різниця не в достатку - в ставленні до речей.
Німці виросли на філософії "кваліті штатт квантіті" - якість важливіша за кількість. Відремонтована річ не соромна, а розумна. В пострадянському просторі, навпаки, ремонт асоціювався з бідністю та вимушеністю.
Війна змінює це сприйняття. Коли немає можливості поїхати в магазин або доставка коштує як сам товар, люди переосмислюють відношення до ремонту. Офісний принтер в Ірпені чи Бучі заправляють, а не міняють - не від бідності, а від прагматизму.
Що впливає на вибір
Купити новий
Заправити/відремонтувати
Психологічний комфорт
Високий (нове = надійне)
Середній (треба довіряти майстру)
Реальна надійність
Залежить від виробника
Залежить від майстра
Вартість
1500-4000 грн
250-450 грн
Час на рішення
0 (без роздумів)
Потрібен пошук сервісу
Ілюзія контролю і страх помилитися
Коли ви купуєте новий картридж у великому магазині, здається, що ви контролюєте ситуацію. Бренд, упаковка, чек - все знайоме і передбачуване. Якщо щось піде не так, можна повернути.
З заправкою інша історія. Потрібно знайти майстра, довірити йому техніку, покластися на його кваліфікацію. Це вимагає зусиль і створює невизначеність. Мозок не любить невизначеність і готовий платити за її уникнення.
Але ось парадокс: статистика відмов показує, що якісно заправлений картридж виходить з ладу не частіше нового сумісного. А іноді навіть рідше, бо досвідчений майстер одразу бачить зношені деталі і міняє їх.
Як перестати переплачувати за спокій
Рішення просте - знайдіть "свого" майстра. Один раз спробуйте заправку в перевіреному місці (наприклад, Витратник працює з 2002 року і обслуговує Київську область), переконайтеся, що якість друку не відрізняється, і ваш мозок переключиться.
Психологи називають це "розривом патерну". Після першого позитивного досвіду страх зникає, а економія стає очевидною. Річна економія офісу з трьома принтерами - близько 30000 гривень. Це не дрібниці.
Статусне споживання: коли картридж - це не про друк
Є ще один фактор - статус. В корпоративній культурі нові оригінальні витратники асоціюються з серйозністю компанії. Заправлені картриджі - з економією, яка може сприйматися як ознака фінансових проблем.
Але тренди змінюються. Європейські компанії публічно заявляють про політику повторного використання. Це вже не "економія від бідності", а "відповідальне споживання". IKEA, Patagonia, навіть Apple запустили програми ремонту та апгрейду замість заміни техніки.
В Україні цей тренд тільки формується, але війна прискорює процес. Коли бізнес рахує кожну гривню, розумна економія перестає бути соромною. Вона стає конкурентною перевагою.
Висновок: ціна ілюзії
Ми переплачуємо не за якість, а за психологічний комфорт. За ілюзію контролю, новизни, надійності. Але коли починаєш рахувати - 2200 гривень переплати помножити на 12 місяців, виходить 26400 на рік. Тільки на картриджах.
Додайте сюди інші категорії товарів, де діє та сама психологія - одяг, техніка, меблі. Сума стає відчутною. Питання не в тому, щоб відмовитися від нового взагалі. Питання в тому, щоб усвідомлювати, коли ви платите за функцію, а коли за емоцію.
Іноді емоція вартує своїх грошей. Але частіше - це просто звичка, яку можна змінити.
Наші інтереси:
Зважені рішення.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Метафізичне ядро Скандинавської міфології є найактуальнішим компонентом Гіперборійської традиції – системи знань про заснування нового світу та перехід людини до стану надлюдини. У новому епізоді...
Чому новий картридж за 3000 грн краще заправленого за 300? Психологія, яка коштує нам статків
Світ:
Знайома ситуація: картридж закінчився, ви знаєте, що його можна заправити за 300 гривень, але замість цього йдете в магазин і купуєте новий за 3000. Навіщо? Логіки нема, але в голові чітке відчуття - нове надійніше. Звідки воно береться і скільки нам коштує ця ілюзія?
vytratnyk.jpg
Зміст
Ефект новизни: коли мозок обманює гаманець
У 1960-х американські виробники зіткнулися з проблемою. Холодильники, пральні машини, автомобілі служили по 15-20 років. Люди купували раз - і забували про магазини. Треба було змінювати правила гри.
Так з'явилася концепція "запланованого старіння" і маркетинг новизни. Рекламні кампанії почали продавати не функціональність, а відчуття застарілості. Ваша техніка працює? Не важливо - вона вже не модна. Це створило психологічний патерн: нове = краще, старе = ненадійне.
Тепер цей патерн живе у нас автоматично. Навіть коли ми знаємо, що заправлений картридж друкує однаково якісно, підсвідомість шепоче: "А раптом підведе на важливому документі?"
Експеримент, який пояснює все
Психолог Дан Аріелі провів дослідження. Двом групам людей дали ідентичне вино, але одній сказали, що воно коштує 10 доларів, іншій - 90. Група з "дорогим" вином оцінила смак вище на 40%. МРТ мозку показала: центри задоволення справді активнішими. Мозок відчував більше насолоди не від вина, а від ціни.
З картриджами та іншою технікою працює так само. Новий за 3000 здається надійнішим не тому, що він кращий, а тому, що дорожчий. Ми підсвідомо шукаємо виправдання своїм витратам.
Культурний код: чому в Німеччині ремонтують, а в Україні викидають
У Німеччині працює 19000 майстерень з ремонту побутової техніки на 83 мільйони населення. В Україні до війни було близько 3000 на 40 мільйонів. Різниця не в достатку - в ставленні до речей.
Німці виросли на філософії "кваліті штатт квантіті" - якість важливіша за кількість. Відремонтована річ не соромна, а розумна. В пострадянському просторі, навпаки, ремонт асоціювався з бідністю та вимушеністю.
Війна змінює це сприйняття. Коли немає можливості поїхати в магазин або доставка коштує як сам товар, люди переосмислюють відношення до ремонту. Офісний принтер в Ірпені чи Бучі заправляють, а не міняють - не від бідності, а від прагматизму.
Ілюзія контролю і страх помилитися
Коли ви купуєте новий картридж у великому магазині, здається, що ви контролюєте ситуацію. Бренд, упаковка, чек - все знайоме і передбачуване. Якщо щось піде не так, можна повернути.
З заправкою інша історія. Потрібно знайти майстра, довірити йому техніку, покластися на його кваліфікацію. Це вимагає зусиль і створює невизначеність. Мозок не любить невизначеність і готовий платити за її уникнення.
Але ось парадокс: статистика відмов показує, що якісно заправлений картридж виходить з ладу не частіше нового сумісного. А іноді навіть рідше, бо досвідчений майстер одразу бачить зношені деталі і міняє їх.
Як перестати переплачувати за спокій
Рішення просте - знайдіть "свого" майстра. Один раз спробуйте заправку в перевіреному місці (наприклад, Витратник працює з 2002 року і обслуговує Київську область), переконайтеся, що якість друку не відрізняється, і ваш мозок переключиться.
Психологи називають це "розривом патерну". Після першого позитивного досвіду страх зникає, а економія стає очевидною. Річна економія офісу з трьома принтерами - близько 30000 гривень. Це не дрібниці.
Статусне споживання: коли картридж - це не про друк
Є ще один фактор - статус. В корпоративній культурі нові оригінальні витратники асоціюються з серйозністю компанії. Заправлені картриджі - з економією, яка може сприйматися як ознака фінансових проблем.
Але тренди змінюються. Європейські компанії публічно заявляють про політику повторного використання. Це вже не "економія від бідності", а "відповідальне споживання". IKEA, Patagonia, навіть Apple запустили програми ремонту та апгрейду замість заміни техніки.
В Україні цей тренд тільки формується, але війна прискорює процес. Коли бізнес рахує кожну гривню, розумна економія перестає бути соромною. Вона стає конкурентною перевагою.
Висновок: ціна ілюзії
Ми переплачуємо не за якість, а за психологічний комфорт. За ілюзію контролю, новизни, надійності. Але коли починаєш рахувати - 2200 гривень переплати помножити на 12 місяців, виходить 26400 на рік. Тільки на картриджах.
Додайте сюди інші категорії товарів, де діє та сама психологія - одяг, техніка, меблі. Сума стає відчутною. Питання не в тому, щоб відмовитися від нового взагалі. Питання в тому, щоб усвідомлювати, коли ви платите за функцію, а коли за емоцію.
Іноді емоція вартує своїх грошей. Але частіше - це просто звичка, яку можна змінити.
Зважені рішення.
Зверніть увагу
Куди спрямовано спис Одіна? Езотерика для героїв (подкаст)