Чому я не віддаю своїх дітей у школу: розвінчання міфів про необхідність загальноосвітньої школи

У мене викликає подив, чому розумні освічені міські жителі, особливо, ті, хто досягли кар'єрних висот і матеріальної забезпеченості, ламають своїх дітей, ув'язнюючи їх на одинадцять років в цю Систему, пише психолог Ольга Юрковська.

Так, звичайно, в минулі століття в селах Учитель був набагато більш розвинений і матеріально забезпечений, мав більш високе суспільне становище і рівень культури, ніж батьки дітей. А зараз? Дворяни й тоді не віддавали своїх дітей в школи, організовували навчання (у себе) вдома. 

Навіщо потрібна школа дитині та навіщо вона батькам?

Працюючим батькам дуже зручно здати дитину в камеру зберігання під мінімальний нагляд, втішаючи себе тим, що всі так роблять. Більш дивною виглядає позиція непрацюючих мам із забезпеченим чоловіком, яких настільки напружують власні діти, що вони навіть в групу продовженого дня віддають їх. Таке враження, що цих дітей народжували тільки як спосіб забезпечити себе матеріально, і якби була можливість здати їх в інтернат, не втрачаючи в грошах і громадській думці, то майже всі вони так би й зробили...

Дитині ж школа не потрібна практично ніколи. Я не зустрічала ще жодної дитини, яка захотіла б в кінці жовтня замість канікул продовжити ходити в школу. Так, звичайно, дитина хоче поспілкуватися або пограти з друзями, але не сидіти на уроках. Тобто, якщо забезпечити дитині комфортне спілкування поза школою, відвідування школи повністю втрачає для дитини сенс.

Школа дітей нічому не вчить

Тепер розберемо популярні громадські міфи, змушують батьків бездумно калічити власних дітей.

Міф перший: школа вчить (дає дитині знання, освіту).

Сучасні міські діти йдуть в школу, і вони вже вміючи читати, писати та рахувати. Ніякі інші знання, набуті в школі, в дорослому житті не використовуються. Шкільна програма складається з безсистемного набору фактів для заучування. Навіщо їх пам'ятати? На будь-які питання набагато краще відповість інтернет-пошуковик. Ті з дітей, які виберуть відповідну спеціалізацію, будуть вивчати фізику чи хімію заново. Решта після закінчення школи не можуть пригадати, чому ж їх вчили всі ці роки.

З огляду на те, що шкільна програма не змінювалася багато десятиліть і для неї набагато важливіше почерк дитини, ніж сліпий десяти пальцевий друк на клавіатурі комп'ютера, ніяких по-справжньому корисних знань і навичок для подальшого успіху в дорослому житті школа дитині не дає. Навіть якщо припустити, що саме цей набір фактів для заучування зі шкільного предмета дійсно дитині так необхідний, його можна дати в десять разів швидше.

Цим з успіхом займаються репетитори, за сто годин навчаючи дитину тому, чого вчителька не навчила за 10 років і тисячу годин.

Взагалі це дуже дивна система, коли тисяча годин розтягується на кілька років. Уже в інституті кожен предмет дають більшими блоками за півроку або рік. І дуже дивний метод навчання, коли діти змушені сидіти нерухомо і щось слухати.

Досвід численних батьків абітурієнтів показує, що кілька років навчання предмету – понад тисячу годин в школі плюс домашні завдання – не допомагають учневі знати предмет в обсязі, достатньому для вступу в хороший вищий навчальний заклад. В останні два шкільних роки наймається репетитор і заново навчає дитину цього предмету – як правило, ста годин достатньо, щоб опинитися поміж кращих в класі.

Я вважаю, що репетитора (або комп'ютерні програми, цікаві підручники з живим текстом, навчальні фільми, спеціалізовані гуртки та курси) можна взяти з самого початку, в 5-6-7 класі, не мордуючи дитину цією тисячею годин. А в час, що звільнився, дитина може знайти заняття до душі, ЗАМІСТЬ ШКОЛИ.

Школа заважає соціалізації дітей

Міф другий: школа потрібна для соціалізації дитини.

Соціалізація – процес засвоєння індивідом зразків поведінки, психологічних установок, соціальних норм і цінностей, знань, навичок, що дозволяють йому успішно функціонувати в суспільстві. (Вікіпедія)

Що можна вважати успіхом в суспільстві? Кого ми вважаємо успішними людьми? Як правило, успішних професіоналів, які добре заробляють своїм ремеслом. Шанованих людей, які роблять свою роботу дуже якісно та отримують за неї гідні гроші. У будь-якій сфері. Можливо, підприємців – власників бізнесу. Топ-менеджерів. Великих чиновників. Видатних громадських діячів. Популярних спортсменів, артистів, письменників.

Цих людей відрізняє в першу чергу вміння домагатися своїх цілей. Швидкість мислення. Уміння діяти. Активність. Сила волі. Завзятість. І, як правило, вони докладають багато зусиль до досягнення результату. Уміють не кидати справу на півдорозі. Відмінні комунікативні навички – переговори, продажі, публічні виступи, ефективні соціальні зв'язки. Навичка миттєво приймати рішення і діяти відразу ж. Стресостійкість. Швидка якісна робота з інформацією. Уміння концентруватися на одному, відкинувши все інше. Спостережливість. Інтуїція. Чутливість. Лідерські якості. Здатність робити вибір і нести за нього відповідальність. Щира захопленість своєю справою. І не тільки своєю справою – інтерес до життя та пізнавальна активність у них часто не гірше, ніж у дошкільнят. Уміють відмовитися від непотрібного. Уміють знайти хороших вчителів (наставників) і швидко навчитися важливого для розвитку та кар'єри. Мислять системно і легко займають метапозиції. 

Чи вчить цим якостям школа?

Скоріше навпаки. Протягом років школи, очевидно, що ні про яку щиру захопленість мова не йде. Навіть якщо учневі вдається захопитися декількома предметами, їх не можна вибрати, відмовившись від нецікавого. Їх не можна в рамках школи вивчити глибоко. Найчастіше ними захоплюються поза школою.

Досягнення результату нікого не цікавить – продзвенів дзвінок, і ти повинен залишити те, що не доробив, і йти на наступний урок. Всі 11 років дитину вчать, що результат не потрібен і не важливий. Будь-яка справа може бути кинута на півдорозі по дзвінку.

Швидкість мислення? При орієнтації на середнячків або слабких учнів? При навчанні застарілими неефективними методами? При повній інтелектуальної залежності від вчителя, коли дозволяється тільки бездумне повторення раніше озвучених фактів? Учневі з високою швидкістю мислення на уроках просто нецікаво. У кращому випадку вчитель просто не заважає йому читати під партою.

Сила волі? Активність? Система докладе всіх зусиль, щоб зробити дитину слухняною. "Будь, як усі. Не висовуйся". Це та життєва модель, яка потрібна для дорослого успіху в суспільстві?

Нагадаємо, Антоніна Ансара писала у своїй статті, що у її сина з'явилося багато часу на гуртки та розвиток, як тільки він пішов зі звичайної школи, перейшовши на іншу систему навчання.