Пропонуємо вашій увазі допис нашого співвітчизника, який працює готельєром у Болгарії і надсилає нам свої тамтешні пригоди. На жаль, ми не можемо опублікувати текст, який він надіслав суто до редакції. Він настільки смачний, що ми з великим жалем залишаємо його по-за матеріалом. Він сам розуміє, що у тій частині його політкоректність кульгає на усі чотири лапи, але ми сміялися до сліз. То ж хай він про це знає.
Вересень, Болгарія, місто Благоєвград, будівельний магазин.
Я, керуючий спа-готелем і директор будівельної фірми вибираємо будматеріали для ремонту готелю. Обговорюємо, сперечаємося. Розмова йде болгарською.
До нас підбігає приємного вигляду чоловік років 40 і пропонує допомогу з вибором. Почувши мій акцент, переходить на масковскій діалект. Я дивлюся на нього з подивом і питаю болгарською:
— Пане, що трапилося, ви забули болгарську мову?
Пан ніяковіє і відповідає теж болгарською:
— Ні, але я подумав, що вам буде легше говорити рідною мовою…
— Моя рідна мова українська. Якщо бажаєте, будемо говорити українською.
— Так українська мова пішла ж від російської мови.
Роблю суворе обличчя.
— Добре. Раз Ви так вважаєте, тоді Вам легко буде говорити зі мною. І переходжу на солов’їну. Починаю ставити йому запитання.
Вираз обличчя продавця змінюється і він запитує болгарською:
— Це дійсно українська мова?
— Так.
— Я нічого не зрозумів. Але мова дуже схожа на польську.
— Ви знаєте польську мову?
— Ні, не знаю. Просто працював з поляками в Німеччині і там чув.
І ось тут я роблю контрольний постріл:
— А чому Ви не вважаєте, що польська мова походить від російської?
Чоловік зніяковіло посміхається, розводить руками і знову на чистій болгарській пропонує нам допомогу у виборі товару.
Кінець жовтня, Болгарія, Розложська долина, місто Разлог, якийсь генделик.
Генделик (не пам’ятаю назву) у місті Разлог, районному центрі, Разложска долина, передгір’я гірських масивів Пірін та Ріла.
Фінансовий директор отримує якісь довідки в банку та в податковій, а я, щоб не муляти очі чиновникам, і не заважати, сиджу за столиком під парасолькою і п’ю пиво. Осінь, але на вулиці 25 градусів, краса.
В мене дзвонить телефон. Син зателефонував. Я відповідаю і розмовляю з сином кілька хвилин українською мовою.
Збоку стоїть столик, сидять два чинних, охайних, добре одягнених діда-пенсіонера, п’ють каву і воду, поважно розмовляють.
Діти та старі дуже допитливі. Після моєї розмови люб’язно запитують мене, якою чудною мовою я говорив. Мова схожа і на російську, і на болгарську, але незрозуміла. Питають болгарською мовою, потім повторюють питання російською.
Відповідаю їм болгарською, що я говорив по телефону українською мовою.
Діди підбадьорилися, і починається розмова болгарською.
— Так ти з України? (Це нормально для болгар. До будь-якого молодшого вони спокійно звертаються на «ти»).
— Так. Я живу в Україні і я громадянин України.
— У вас там громадянська війна?
— Нема в Україні громадянської війни. Ми воюємо з Росією. Вже понад 4 роки.
Цокають язиками, скрушно хитають головами і продовжують:
— Це дуже погано. Братні народи. Так не можна. Це все політики погані. Народи не винні. Треба миритися.
— Хто вам розповів цю дурість про братні народи? — питаю я.
Діди бентежаться. Мабуть моя заява зовсім не вписується в їхню картину світу.
— Ну як же так, століття разом, спільна історія, перемогли разом у війні …
Я готовий до цих аргументів, роблю ковток пива, тримаю паузу, і заявляю:
— Не пощастило нам, українцям, з братами. Росіяни виявилися нам зовсім не брати. А ось вам, болгарам, дуже пощастило з братами і ви живете з ними в мирі та злагоді.
Обидва діда дивляться на мене здивовано:
— Які брати? Немає у болгар братів. Ми окремий народ, маємо свою мову, свою віру, свою країну.
Я роблю круглі очі і питаю:
— Як нема? А Туреччина? Весь світ знає, що болгари і турки є братські народи.
Діди вибухають обуренням:
— Які нам турки брати! Ми були у турків в рабстві 500 років! Це вороги! Як ти можеш говорити таке! Ти іноземець, ти зовсім нічого не знаєш про нашу історію!
Я не здаюся:
— Ну про яке рабство ви кажете? Ви, болгари, жили разом з турками в одній імперії, дружною сім’єю народів. А зараз Болгарія окрема країна, але в Болгарії є цілі райони, де говорять тільки турецькою мовою. У болгарському парламенті засідає турецька партія — «Рух за права і свободи». У болгарській мові величезна кількість слів з турецької мови. Чим не братні народи?
Діди виявилися розумними. Дивляться зацікавлено, один з них каже:
— Цікаву аналогію ти загорнув, хлопець. Ніколи не думав, що з боку виглядає що Болгарія і Туреччина брати.
— О — кажу — це ще не все, що я маю сказати про братні стосунки болгар та турків. А уявіть собі, що Туреччина заявить про утиск турськомовного населення в Болгарії, анексує Кирджалійську область та введе війська в Разградску область. І ще Туреччина на весь світ буде розповідати про те, що в Болгарії хунта і фашизм. Що Ви на це скажете? Факти в наявності — у всіх державних установах Болгарії етнічних турків змушують говорити болгарською мовою!!! Просто жахливий геноцид!
Діди знову махають гривами, цокають язиками і просять:
— Розкажи про Україну і про війну.
Далі була годинна лекція про СРСР, голодомор, війну, депортацію кримських татар, майдан і війну 2014 — ? України з Росією.
Після моєї дуже стислої лекції ми разом скромно відсвяткували народження двох болгарсько-українських націоналістів.
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Про українську мову в Болгарії і болгарсько-турецьке братерство
Світ:
Спецтема:
Пропонуємо вашій увазі допис нашого співвітчизника, який працює готельєром у Болгарії і надсилає нам свої тамтешні пригоди. На жаль, ми не можемо опублікувати текст, який він надіслав суто до редакції. Він настільки смачний, що ми з великим жалем залишаємо його по-за матеріалом. Він сам розуміє, що у тій частині його політкоректність кульгає на усі чотири лапи, але ми сміялися до сліз. То ж хай він про це знає.
bolg.jpg
Вересень, Болгарія, місто Благоєвград, будівельний магазин.
Я, керуючий спа-готелем і директор будівельної фірми вибираємо будматеріали для ремонту готелю. Обговорюємо, сперечаємося. Розмова йде болгарською.
До нас підбігає приємного вигляду чоловік років 40 і пропонує допомогу з вибором. Почувши мій акцент, переходить на масковскій діалект. Я дивлюся на нього з подивом і питаю болгарською:
— Пане, що трапилося, ви забули болгарську мову?
Пан ніяковіє і відповідає теж болгарською:
— Ні, але я подумав, що вам буде легше говорити рідною мовою…
— Моя рідна мова українська. Якщо бажаєте, будемо говорити українською.
— Так українська мова пішла ж від російської мови.
Роблю суворе обличчя.
— Добре. Раз Ви так вважаєте, тоді Вам легко буде говорити зі мною. І переходжу на солов’їну. Починаю ставити йому запитання.
Вираз обличчя продавця змінюється і він запитує болгарською:
— Це дійсно українська мова?
— Так.
— Я нічого не зрозумів. Але мова дуже схожа на польську.
— Ви знаєте польську мову?
— Ні, не знаю. Просто працював з поляками в Німеччині і там чув.
І ось тут я роблю контрольний постріл:
— А чому Ви не вважаєте, що польська мова походить від російської?
Чоловік зніяковіло посміхається, розводить руками і знову на чистій болгарській пропонує нам допомогу у виборі товару.
Кінець жовтня, Болгарія, Розложська долина, місто Разлог, якийсь генделик.
Генделик (не пам’ятаю назву) у місті Разлог, районному центрі, Разложска долина, передгір’я гірських масивів Пірін та Ріла.
Фінансовий директор отримує якісь довідки в банку та в податковій, а я, щоб не муляти очі чиновникам, і не заважати, сиджу за столиком під парасолькою і п’ю пиво. Осінь, але на вулиці 25 градусів, краса.
В мене дзвонить телефон. Син зателефонував. Я відповідаю і розмовляю з сином кілька хвилин українською мовою.
Збоку стоїть столик, сидять два чинних, охайних, добре одягнених діда-пенсіонера, п’ють каву і воду, поважно розмовляють.
Діти та старі дуже допитливі. Після моєї розмови люб’язно запитують мене, якою чудною мовою я говорив. Мова схожа і на російську, і на болгарську, але незрозуміла. Питають болгарською мовою, потім повторюють питання російською.
Відповідаю їм болгарською, що я говорив по телефону українською мовою.
Діди підбадьорилися, і починається розмова болгарською.
— Так ти з України? (Це нормально для болгар. До будь-якого молодшого вони спокійно звертаються на «ти»).
— Так. Я живу в Україні і я громадянин України.
— У вас там громадянська війна?
— Нема в Україні громадянської війни. Ми воюємо з Росією. Вже понад 4 роки.
Цокають язиками, скрушно хитають головами і продовжують:
— Це дуже погано. Братні народи. Так не можна. Це все політики погані. Народи не винні. Треба миритися.
— Хто вам розповів цю дурість про братні народи? — питаю я.
Діди бентежаться. Мабуть моя заява зовсім не вписується в їхню картину світу.
— Ну як же так, століття разом, спільна історія, перемогли разом у війні …
Я готовий до цих аргументів, роблю ковток пива, тримаю паузу, і заявляю:
— Не пощастило нам, українцям, з братами. Росіяни виявилися нам зовсім не брати. А ось вам, болгарам, дуже пощастило з братами і ви живете з ними в мирі та злагоді.
Обидва діда дивляться на мене здивовано:
— Які брати? Немає у болгар братів. Ми окремий народ, маємо свою мову, свою віру, свою країну.
Я роблю круглі очі і питаю:
— Як нема? А Туреччина? Весь світ знає, що болгари і турки є братські народи.
Діди вибухають обуренням:
— Які нам турки брати! Ми були у турків в рабстві 500 років! Це вороги! Як ти можеш говорити таке! Ти іноземець, ти зовсім нічого не знаєш про нашу історію!
Я не здаюся:
— Ну про яке рабство ви кажете? Ви, болгари, жили разом з турками в одній імперії, дружною сім’єю народів. А зараз Болгарія окрема країна, але в Болгарії є цілі райони, де говорять тільки турецькою мовою. У болгарському парламенті засідає турецька партія — «Рух за права і свободи». У болгарській мові величезна кількість слів з турецької мови. Чим не братні народи?
Діди виявилися розумними. Дивляться зацікавлено, один з них каже:
— Цікаву аналогію ти загорнув, хлопець. Ніколи не думав, що з боку виглядає що Болгарія і Туреччина брати.
— О — кажу — це ще не все, що я маю сказати про братні стосунки болгар та турків. А уявіть собі, що Туреччина заявить про утиск турськомовного населення в Болгарії, анексує Кирджалійську область та введе війська в Разградску область. І ще Туреччина на весь світ буде розповідати про те, що в Болгарії хунта і фашизм. Що Ви на це скажете? Факти в наявності — у всіх державних установах Болгарії етнічних турків змушують говорити болгарською мовою!!! Просто жахливий геноцид!
Діди знову махають гривами, цокають язиками і просять:
— Розкажи про Україну і про війну.
Далі була годинна лекція про СРСР, голодомор, війну, депортацію кримських татар, майдан і війну 2014 — ? України з Росією.
Після моєї дуже стислої лекції ми разом скромно відсвяткували народження двох болгарсько-українських націоналістів.
Слава Україні!
Автор — пан Сергій.
Джерело
Вміти пояснити складні речі просто і невимушено.
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля