Історія завжди вчить, але не всі роблять висновки. Радянський Союз був імперією, яка прагнула контролювати все, проте не змогла забезпечити власне населення найнеобхіднішим. Невдачі у сільському господарстві, провальні реформи та спроби «освоєння» земель стали одним із багатьох факторів, що призвели до його розпаду. Розглянемо один із найабсурдніших проєктів того часу – розвиток нечерноземної зони Московії, що став ще одним підтвердженням нездатності системи до ефективного управління.
Вітаю, вельмишановні пані та панове! Запрошую вас підписатися на мій YouTube-канал, поставити вподобайку, залишити коментар, поділитися відео та підтримати канал.
Радянський Союз протягом усього свого існування так і не зміг розв'язати проблему продовольчого забезпечення населення. Постійні аграрні реформи, що впроваджувалися ЦК КПРС, не приносили очікуваних результатів. Наприклад, грандіозна кампанія з освоєння цілинних земель у Казахстані виявилася фактично безрезультатною.
У відповідь на цей провал московські керівники вигадали нову ідею – створення «другої цілини». Цього разу об’єктом експерименту стала нечорноземна зона Московії. Брежнєв активно просував цей проєкт, стверджуючи, що проблема занепаду регіону криється не у ментальності населення, а в нібито низькій якості ґрунтів. Це парадоксальне мислення заважало їм усвідомити, чому на схожих або навіть гірших землях Білорусі, Естонії, Фінляндії чи Швеції аграрна продуктивність значно вища. Як так сталося, що естонці отримували високі врожаї на кам’янистих і піщаних землях, тоді як у центральній Московії сільське господарство занепадало?
Прихильники СРСР і досі розповідають, що його хтось навмисно зруйнував – чи то масони, чи то кліматичні катастрофи, чи, можливо, сам Горбачов. Існувала навіть популярна приказка: «По країні несеться трійка – Мішка, Райка, Перебудова». Втім, спроби Горбачова реформувати систему сприймалися як її руйнування. Дехто звинувачує Афганську війну, інші шукають інші причини.
На мою думку, однією з ключових причин розпаду СРСР стала провальна аграрна політика, спрямована на розвиток нечорнозем'я. Величезні кошти, зібрані шляхом пограбування союзних республік – Прибалтики, Білорусі, України, Молдови, Казахстану, Узбекистану – були витрачені на будівництво сотень міст, містечок і селищ із сучасною інфраструктурою. Зводили житлові будинки з централізованим опаленням, клуби, школи, магазини, прокладали дороги та комунікації. Але що ми бачимо зараз? Усі ці витрати виявилися марними: інфраструктура занепала, села спорожніли, а люди так і не навчилися ефективно працювати.
Естонці, попри гірші природні умови, створили процвітаюче сільське господарство. Тим часом усього за сто кілометрів на схід від Москви – розруха, занепад, руїни. Навіть автобусні зупинки, колись міцно збудовані, сьогодні зруйновані та покинуті. Це не випадковість, а наслідок специфічного менталітету. Тому й не дивно, що цей народ, знищивши власну країну, прийшов в Україну, несучи ту саму руйнівну логіку.
Отже, величезні ресурси було витрачено даремно, а наслідки цих безглуздих проєктів і досі видно по всій Московії. Недарма сучасні дослідники фіксують занепад міст і сіл, створених у рамках освоєння нечернозем’я. Ці поселення сьогодні мертві – занедбані, розграбовані, знищені. Вони стали пам’ятниками безглуздим ілюзіям радянської економічної політики.
Наші інтереси:
Ми досліджуємо та висвітлюємо історичні події, які вплинули на сучасний світ. Нашою метою є не просто аналіз фактів, а розуміння закономірностей, що визначають розвиток суспільств та їхніх економік. Особливу увагу ми приділяємо геополітичним процесам, ролі пропаганди, впливу менталітету на історичний розвиток народів. Ми прагнемо відкрити для вас нові перспективи та нестандартні підходи до аналізу подій, які формували світ, у якому ми живемо сьогодні.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Скромність охоплює всі сфери життя людини – від фізичного тіла й побуту до психіки та соціальних зв’язків. Вона є практичним інструментом, який запускає процес метаморфозу людини, відкриваючи шлях до...
Дурощі совка
Історія завжди вчить, але не всі роблять висновки. Радянський Союз був імперією, яка прагнула контролювати все, проте не змогла забезпечити власне населення найнеобхіднішим. Невдачі у сільському господарстві, провальні реформи та спроби «освоєння» земель стали одним із багатьох факторів, що призвели до його розпаду. Розглянемо один із найабсурдніших проєктів того часу – розвиток нечерноземної зони Московії, що став ще одним підтвердженням нездатності системи до ефективного управління.
Вітаю, вельмишановні пані та панове! Запрошую вас підписатися на мій YouTube-канал, поставити вподобайку, залишити коментар, поділитися відео та підтримати канал.
Радянський Союз протягом усього свого існування так і не зміг розв'язати проблему продовольчого забезпечення населення. Постійні аграрні реформи, що впроваджувалися ЦК КПРС, не приносили очікуваних результатів. Наприклад, грандіозна кампанія з освоєння цілинних земель у Казахстані виявилася фактично безрезультатною.
У відповідь на цей провал московські керівники вигадали нову ідею – створення «другої цілини». Цього разу об’єктом експерименту стала нечорноземна зона Московії. Брежнєв активно просував цей проєкт, стверджуючи, що проблема занепаду регіону криється не у ментальності населення, а в нібито низькій якості ґрунтів. Це парадоксальне мислення заважало їм усвідомити, чому на схожих або навіть гірших землях Білорусі, Естонії, Фінляндії чи Швеції аграрна продуктивність значно вища. Як так сталося, що естонці отримували високі врожаї на кам’янистих і піщаних землях, тоді як у центральній Московії сільське господарство занепадало?
Прихильники СРСР і досі розповідають, що його хтось навмисно зруйнував – чи то масони, чи то кліматичні катастрофи, чи, можливо, сам Горбачов. Існувала навіть популярна приказка: «По країні несеться трійка – Мішка, Райка, Перебудова». Втім, спроби Горбачова реформувати систему сприймалися як її руйнування. Дехто звинувачує Афганську війну, інші шукають інші причини.
На мою думку, однією з ключових причин розпаду СРСР стала провальна аграрна політика, спрямована на розвиток нечорнозем'я. Величезні кошти, зібрані шляхом пограбування союзних республік – Прибалтики, Білорусі, України, Молдови, Казахстану, Узбекистану – були витрачені на будівництво сотень міст, містечок і селищ із сучасною інфраструктурою. Зводили житлові будинки з централізованим опаленням, клуби, школи, магазини, прокладали дороги та комунікації. Але що ми бачимо зараз? Усі ці витрати виявилися марними: інфраструктура занепала, села спорожніли, а люди так і не навчилися ефективно працювати.
Естонці, попри гірші природні умови, створили процвітаюче сільське господарство. Тим часом усього за сто кілометрів на схід від Москви – розруха, занепад, руїни. Навіть автобусні зупинки, колись міцно збудовані, сьогодні зруйновані та покинуті. Це не випадковість, а наслідок специфічного менталітету. Тому й не дивно, що цей народ, знищивши власну країну, прийшов в Україну, несучи ту саму руйнівну логіку.
Отже, величезні ресурси було витрачено даремно, а наслідки цих безглуздих проєктів і досі видно по всій Московії. Недарма сучасні дослідники фіксують занепад міст і сіл, створених у рамках освоєння нечернозем’я. Ці поселення сьогодні мертві – занедбані, розграбовані, знищені. Вони стали пам’ятниками безглуздим ілюзіям радянської економічної політики.
Ми досліджуємо та висвітлюємо історичні події, які вплинули на сучасний світ. Нашою метою є не просто аналіз фактів, а розуміння закономірностей, що визначають розвиток суспільств та їхніх економік. Особливу увагу ми приділяємо геополітичним процесам, ролі пропаганди, впливу менталітету на історичний розвиток народів. Ми прагнемо відкрити для вас нові перспективи та нестандартні підходи до аналізу подій, які формували світ, у якому ми живемо сьогодні.
Зверніть увагу
Щасливі скромні, або Як припинити реінкарнацію і почати вічне життя – технологія Добре Знання (+аудіо)