Джо Байден може відправити мільйони артилерійських снарядів в Україну безплатно вже завтра – Forbes

Майже нічого з того, що Байден надав Україні, не було безплатним. Якби Байден відмовився від цієї практики, він міг би визначити всі снаряди DPICM, що залишилися на складах армії та морської піхоти США, як надлишкові – і передати їх Україні, не витративши жодного долара на їхню заміну – повідомляє американський діловий журнал «Форбс».

Півроку тому українські батареї випускали до 6 000 снарядів на день, а на деяких ділянках 600-мильної лінії фронту навіть не поступалися за інтенсивністю обстрілів російським батареям. Сьогодні українці випускають лише 2 000 снарядів на день. У той же час росіяни – під прикриттям снарядів з Північної Кореї та Ірану – випускають до 10 000 снарядів на день.

Американський закон дає президенту Байдену повноваження продавати зі знижкою або навіть дарувати будь-яке наявне озброєння, яке американські військові визнають надлишковим для своїх потреб.

Закон обмежує щорічну передачу так званих «надлишкових оборонних товарів» загальною вартістю 500 мільйонів доларів на рік. Але той самий закон не диктує, яку вартість президент може призначити для конкретного виду озброєння. Теоретично він може призначити нульову ціну за одиницю.

Байден дуже рідко використовував свої повноваження щодо України. А там, де він його використовував, останнім часом це було частиною складної «кільцевої торгівлі», коли уряд США передає надлишкову зброю третім країнам – Еквадору та Греції, наприклад, а потім заохочує ці ж країни прямо чи опосередковано передати Україні частину своїх надлишкових озброєнь.

Наприклад, Сполучені Штати запропонували Еквадору транспортні вертольоти UH-60 колишньої армії США, що дозволило Еквадору передати Україні свої надлишкові вертольоти Мі-17, а також ракетні установки та системи протиповітряної оборони. Греція отримує колишні транспортні літаки ВПС США С-130 та наземну техніку армії США за умови, що греки намагатимуться знайти надлишкове озброєння, щоб передати його українцям.

Нема жодної юридичної причини, чому Байден не міг би усунути посередника і використати свої повноваження в рамках EDA (Excess Defense Articles – Надлишок оборонних статей. – НО) безпосередньо для підтримки України. І нема жодних практичних причин, чому ця допомога не може включати артилерійські боєприпаси.

Загалом, більшість артилерійських боєприпасів на складах армії та морської піхоти США явно не є надлишковими. Дійсно, армія і морська піхота потребують усіх сучасних снарядів, які вони можуть отримати, готуючись до війни на кшталт української.

Але є важливий виняток. На зберіганні в Сполучених Штатах потенційно є чотири мільйони 155-міліметрових касетних боєприпасів подвійного призначення. Боєприпаси M483A1 і M864 DPICM розкидають відповідно 88 або 72 суббоєприпаси розміром з гранату, кожен з яких може вбити або покалічити солдата. (DPICM – Dual-purpose improved conventional munition — Удосконалений звичайний боєприпас подвійного призначення. – НО).

Всі ці снаряди є очевидними кандидатами на маркування як «надлишкові». Армія США багато років тому визначила, що ці DPICM – вироблені у великих кількостях між 1970-ми і 1990-ми роками – ненадійні та небезпечні, оскільки будь-який конкретний боєприпас має до 14 відсотків шансів не спрацювати.

Приблизно у 2017 році армія оголосила про потребу в новому касетному боєприпасі з однопроцентним показником неспрацювання. «Снаряди, які зараз є на озброєнні США, не відповідають цілям Міністерства оборони», – написав Пітер Берк, на той час головний менеджер з боєприпасів у службі.

Згідно з доповіддю 2004 року, це призвело до того, що 402 мільйони суббоєприпасів DPICM залишились не при ділі. Порахуйте самі (402:88). Це цілих 4,6 мільйона 155-міліметрових снарядів.

Адміністрація Байдена встигла відправити в Україну, під контролем органів влади, які не підпадають під дію закону EDA, невідому кількість DPICM – можливо, десятки тисяч.

Основною практикою Білого дому протягом перших двох років широкомасштабної війни Росії проти України було надання Україні зброї з американських запасів, а потім негайне заміщення наданої зброї новоствореним озброєнням.

У цьому сенсі майже нічого з того, що Байден надав Україні, не було безплатним. Це коштувало українцям частини з 75 мільярдів доларів фінансової допомоги, яку Конгрес США схвалив для України ще до того, як республіканці отримали більшість у парламенті.

Якби Байден відмовився від цієї практики, він міг би визначити всі снаряди DPICM, що залишилися на складах армії та морської піхоти США, як надлишкові – і передати їх Україні, не витративши жодного долара на їхню заміну.

Всі чотири мільйони снарядів, що залишилися, мають бути в наявності. Вистачить на роки інтенсивних бойових дій.

У законі EDA є застереження. Уся зброя має бути передана «як є, де є». Іншими словами, уряд США юридично не може оплачувати доставку.

Але ще одне застереження полягає в тому, що будь-яка зброя в Німеччині не підпадає під це правило. Байден міг би відправити ці DPICM до Німеччини на борту кількох морських кораблів, а потім оголосити їх надлишковими, перш ніж армія США висадить їх там, де українські збройні сили без проблем зможуть їх забрати.

Чому Байден досі не реалізував цей план, незрозуміло. Цілком можливо, що він вважає за краще почекати з новим фінансуванням у розмірі 60 мільярдів доларів, що дає йому більше можливостей для купівлі або навіть розробки з нуля широкого спектру озброєнь для України.

Байден може скористатися своїм повноваженням EDA і прискорити постачання мільйонів снарядів до виснажених українських батарей. Але він цього не робить.

Чому так відбувається? Підготовка до СКК «Вибори-2024»: у Демпартії США знайшли причину затримок зі зброєю для України