Ексглава НАТО пропонує вступ України в Альянс без окупованих Росією територій. Хороша ця пропозиція чи ні?

Про це у своєму дописі на NV пише Анатолій Амелін, співзасновник та директор економічних програм Ukrainian Institute for the Future, і зауважує, що така пропозиція – не офіційна і не від офіційної особи.

Така пропозиція – не випадкова. Однією з цілей є перевірити реакції як членів Альянсу та Росії, так і українського народу.

Про те, хороша ця пропозиція чи ні треба судити, виходячи з її наслідків. Але давайте спочатку оцінимо перспективи продовження визвольної кампанії у тому форматі, де ми є:

• не в НАТО.
• На фронті встановлено практично паритет, який не змінити без додаткових ресурсів.
• Україна критично залежить від західної фінансової допомоги (США, ЄС, МВФ). Дефіцит бюджету 2024 року – понад 40%.
• Україна критично залежить від західної військової допомоги.
• Україна перебуває виключно в тактичній рамочці (немає своєї стратегії та свого плану майбутнього).
• Розвиток подій в Україні в існуючому ключі практично повністю залежить від Заходу.

Якщо припустити, що завтра не буде військової та фінансової допомоги, події розвиватимуться за найгіршим сценарієм…

Чи може бути членом НАТО країна, яка має територіальні суперечки?

Статут НАТО не містить прямої заборони вступу до альянсу країни, яка має територіальні суперечки. Однак у статті 10 Статуту йдеться про те, що кожна країна, яка бажає стати членом НАТО, повинна бути здатна зробити свій внесок у безпеку Північноатлантичного регіону і повинна бути готова взяти на себе зобов’язання щодо Статуту. В історії НАТО були випадки, коли до альянсу вступали країни, які мали територіальні суперечки.

Наприклад, Туреччина є членом НАТО з 1952 року, попри територіальну суперечку з Грецією через Кіпр. У 2023 році до НАТО вступила Фінляндія, яка має територіальну суперечку з Росією через Карелію.

Тож теоретичні можливості для України є. Скільки часу займе процедура вступу України до НАТО?

Процедура може зайняти від кількох місяців до кількох років. Наприклад, у 2023 році Фінляндія та Швеція подали заявки на вступ до НАТО у травні, і вони були прийняті до альянсу у липні того ж року. Швидкість процедури включення нової країни до НАТО залежить від кількох факторів, включаючи:

• Готовність країни-кандидата до вступу до НАТО.
• Наявність територіальних суперечок у країни-кандидата.
• Ставлення до вступу країни-кандидата з боку інших членів НАТО.

Для включення до НАТО нової країни не потрібно 100% згоди всіх членів альянсу. Згідно зі статтею 10 Статуту НАТО, рішення про прийняття нової країни ухвалюється більшістю у 2/3 голосів усіх членів альянсу.

Це означає, що для вступу нової країни до НАТО достатньо, щоб за її прийняття проголосувало 26 із 30 членів альянсу.

І ось тут почнеться найцікавіше. Країнам потрібно буде вирішити, чи готові вони до війни на боці України у разі порушення її кордонів. Слабким місцем голосування будуть: Угорщина, Румунія, Туреччина, можливо, Німеччина, Чорногорія.

А тепер пройдімося за сценаріями та наслідками. Сценаріїв може бути безліч, але візьмемо 4 основних, які перебувають на перетині 2-х розтяжок:

1. «Україна в НАТО» – «Україна не в НАТО».

2. «Україна – суб'єкт» або «Україна не суб'єкт».

Під суб'єктом ми розуміємо здатність України самостійно визначати свою гру (мати стратегію та партнерські відносини з глобальним гравцем США).

Сценарій 1. «Жертва»

«Україна не в НАТО» та «Україна не суб'єкт». Ймовірність понад 50%. По суті, цей сценарій ми маємо сьогодні. Ми критично залежні від військової та фінансової допомоги. Майбутнє України залежить виключно від інтересів США зберегти глобальну гегемонію та інтересів Європи стримати російського варвара подалі від себе.

У цьому сценарії максимально виснажуються ресурси України. Фінансові, людські. І самі ми за всього героїзму українців звільнити свої землі не зможемо. Цей сценарій ускладнюється втомою від війни наших донорів, наших військових та громадян. І фінал цього сценарію залежить не від нас.

Сценарій 2. «Гравець»

Це сценарій на перетині полів «Україна – суб'єкт» та «Україна не в НАТО». Ймовірність до 10%. Бути суб'єктом та «Гравцем» Україна може лише в рамках глобальних інтересів США як одна з важливих постатей на глобальній шахівниці. Але для цього Україні потрібно навчитися чітко формулювати свої стратегічні цілі та стати передбачуваним договороспроможним партнером США (у можливості чого в американців сьогодні є великі сумніви).

Сценарій 3. «Вартова будка»

«Україна – член НАТО», але «Україна не суб'єкт». Ймовірність – 30%. Пам’ятаєте? Країни, які не мають своєї стратегії майбутнього, є ресурсом для країн, які її мають!

Колективний Захід зацікавлений мати від нас:

• Контрольовану буферну зону з Росією.
• Мати передих для підготовки до великої війни (для поповнення запасу озброєнь, боєприпасів).
• Не ризикувати життям своїх солдатів, віддавши це на аутсорсинг.

У цьому сценарії Захід розраховує на те, що Росія зупиниться у своїх бажаннях продовжувати терористичну діяльність. Окуповані території не будуть визнані, але «зависнуть» на невизначений термін. Україну триматимуть на плаву, «підтримуючи штани», але мови про інвестиції не буде.

Завдання України у цьому сценарії – «охоронець Європи» – «фізично розвинений хлопець, який виконує свої функції за мінімальну плату». Головним плюсом для України такого сценарію буде:

• Перепочинок для накопичення сил та ресурсів.
• Припинення смертей.
• Захист неба та відновлення авіасполучення зі світом.
• Поступове відновлення економіки в рамках контрольованих територій.

Сценарій 4. «Центр безпеки Європи»

Перетин «Україна – в НАТО» та «Україна – суб'єкт». Ймовірність – 20%. Напевно, це найбажаніший сценарій, який:

• Робить Україну важливим партнером і ЄС та США в регіоні (по суті, роль Південної Кореї у Південно-Східній Азії).
• Дає Україні не лише перепочинок, а й колосальний приплив ресурсів для відновлення економіки та побудови сильної екосистеми ОПК за моделлю Ізраїлю.
• Дає Україні приплив не лише допомоги для відновлення, але значних інвестицій (суб'єктна позиція визначає, що ми чітко розуміємо свої пріоритети, створюємо стимули для їхньої реалізації і як наслідок ми стаємо дуже цікавими для інвесторів).

В результаті ми отримуємо захист НАТО, приплив інвестицій, технологій та швидке економічне зростання. Час у цьому сценарії працює на нас, оскільки негативні події в економіці Китаю та Росії все сильніше будуть проявляти себе, створюючи для нас можливості.

Майбутнє Донбасу та Криму у цьому варіанті – це майбутнє Східної Німеччини, яка возз'єдналася таки із Західною.

Які висновки?

Нам усім потрібно адекватно оцінити сили та ресурси, які дає кожен сценарій для досягнення наших довгострокових цілей:

• Гарантії безпеки.
• Відновлення територіальної цілісності країни.
• Сильна економіка, що дає високу якість життя.

І діяти у цій логіці.

Саме з цього я ставив би саме на четвертий сценарій, ймовірність якого сьогодні – значно менше, ніж 20%.