Деніель Гоулман в своїй книзі описав дослідження, на підставі яких з’ясувалося, що IQ (коефіцієнт розумового інтелекту), впливає на успішність в межах від 4 до 25%, і для того, щоб просунутися, виділитися серед маси собі подібних розумників, людина повинна володіти якимись іншими здібностями чи якостями, пов’язаними з розумінням людей. Таким чином, підвищення до рангу керівника припускає наявність більш розширеного навику емоційного інтелекту, це і є базисна основа успіху лідерів.
Продовжуємо тему про емоційний інтелект (Emotional intelligence, скорочено EI).
Точне визначення поняттю дають автори Салоуей і Джон Майер. Емоційний інтелект це «здатність сприймати і розуміти прояви особистості, що виражаються в емоціях, керувати емоціями на основі інтелектуальних процесів».
Емоційний інтелект включає в себе 4 частини:
здатність сприймати або відчувати емоції (як свої власні, так і іншої людини) – самосвідомість;
здатність розуміти, що виражає та чи інша емоція – саморефлексія;
здатність направляти свої емоції на допомогу розуму;
здатність керувати емоціями – саморегуляція.
“Емоційний інтелект – це не протилежність інтелекту, не тріумф почуттів над розумом, це унікальний перетин обох процесів»
Девід Карузо
Наведу класичне визначення поняття “інтелект”. Звучить воно так: інтелект є вміння діяти цілеспрямовано, раціонально та ефективно з метою досягнення успіху в певних умовах. Загальний та емоційний інтелект мають одну спільну мету.
Деніель Гоулман в своїй книзі описав дослідження, на підставі яких з’ясувалося, що IQ(коефіцієнт розумового інтелекту), впливає на успішність в межах від 4 до 25%, і для того, щоб просунутися, виділитися серед маси собі подібних розумників, людина повинна володіти якимись іншими здібностями чи якостями, пов’язаними з розумінням людей. Таким чином, підвищення до рангу керівника припускає наявність більш розширеного навику емоційного інтелекту, це і є базисна основа успіху лідерів. При порівнянні “успішних” з “сірою масою”, з’ясувалося, що близько 85% відмінностей в їх ефективності належить не розумовим здібностям, а характеристикам емоційного інтелекту.
«IQ gets you hired, but EQ gets you promoted»
Завдяки IQ Ви влаштовуєтеся на роботу, а завдяки EQ – робите кар’єру
Звичайно, що в сучасному світі технології, емоційний інтелект вже давно застосовується керівниками компаній, топ-менеджерами, бізнесменами та іншими людьми. Управлінці з розвиненим емоційним інтелектом спонукають співробітників на більш активну діяльність, регулюють або попереджають конфлікти, вміють ефективно укласти угоду або провести переговори і т.д. У представників з розвиненим емоційним інтелектом присутній високий рівень самомотивації і створена власна система цінностей. Вони розуміють причини власної поведінки в різних ситуаціях і бачать мотиви інших людей. Це дозволяє таким людям бути успішними у виконанні поставлених цілей. З ними легко і приємно спілкуватися, вони завжди енергетично наповнені, випромінюють внутрішню силу і оптимізм, харизматичні.
На жаль, наше сьогоднішнє виховання і застаріла система освіти, як і раніше приділяє увагу розвитку звичайного інтелекту, в той час як емоційний інтелект, за який відповідає права півкуля головного мозку, навпаки, пригнічується з дитинства («Хлопчики не плачуть», наприклад) і зводиться до самообмеження, чіткого самоконтролю, і, як наслідок, до нездатності зрозуміти і прийняти себе, а відповідно, і інших.
За якими ознаками можна визначити рівень емоційного інтелекту?
Небайдужість; присутність в житті «тут і тепер»; вміння бачити прекрасне; розуміння, що будь-яка медаль має 2 сторони; вміння щиро радіти і сумувати; цінувати, те що маєш; сміятися і плакати як дитина; розчулюватися від посмішки немовляти; бути здатним на спонтанні емоційні вчинки; дивуватися красі і креативності; виходячи з дому, брати з собою не тільки мозок, а й серце… – ось невеликий перелік характеристик, притаманних емоційному інтелекту.
Паоло Коельо дуже чітко описав “Воїна Світла”, який явно мав EQ – 100%:
Всякому Воїну Світла вже траплялося відчувати страх перед боєм.
Всякому Воїну Світла вже траплялося в минулому брехати і зраджувати.
Всякому Воїну Світла вже траплялося йти не своїм шляхом.
Всякому Воїну Світла вже траплялося мучитися через дрібниці.
Всякому Воїну Світла вже траплялося робити висновок, що він – не Воїн Світла.
Всякому Воїну Світла вже траплялося поступатися своїм духовним обов’язком.
Всякому Воїну Світла вже траплялося говорити «так», коли хотілося сказати “ні”.
Всякому Воїну Світла вже траплялося наносити рани тим, кого він любив.
Ось тому він і має право називатись – “Воїном Світла”,
він пройшов через все це і не втратив надії стати кращим, ніж був.
Емоційний інтелект можна розвинути, працюючи над собою. Для цього необхідне пряме спілкування з людьми, спостереження і допомога фахівця, перевірка результатів на практиці (робота з психологом). Курс психотерапії також значно підвищує рівень емоційного інтелекту.
На відміну від IQ коефіцієнт емоційного розвитку EQ розвивається все життя. Для визначення рівня EQ розроблені тести, які вже доступні кожному.
При дослідженнях з’ясувалося, що у жінок EQ більш розвинений в міжособистісних проявах (емоційності, міжособистісних стосунках, соціальній відповідальності), а у чоловіків – в внутрішньоособистісній сфері (самоствердження, здатність відстоювати свої права), а також здатності керувати стресом і вмінню вирішувати проблеми.
Цікаво також, що люди, які мають змішані характеристики, на відміну від людей, що володіють суто чоловічими чи жіночими характеристиками, проявляють велику емоційну гнучкість: в залежності від ситуації вони можуть бути те незалежними і сильними, м’якими, турботливими і добрими, а люди, задоволені своїм сімейним життям, мають значно вищий рівень EQ, ніж ті, які не задоволення.
Таким чином емоційний інтелект це мистецтво управління життєвою енергією, мистецтво жити та бути щасливим, жити повноцінним життям, знаходитися в резонансі з навколишнім світом, вести діалог з цим світом, розуміти себе і світ як учасника діалогу, звертатися до світу, передбачати події, вміти налаштовувати себе на події. Свідомість як основа особистості, тіло як базис для вираження, і емоційно-психічна сфера як основний механізм сутності -це 3 складові взаємодії зі світом, які коагулюються в ціле за допомогою самосвідомості. Психічна енергія маловивчена, хоча потужна, тому варто займатися її пізнанням і розвитком: це дасть можливість бути більш адаптованим до життя, сприймати світ цілісно, ефективно виконувати соціальні завдання, мати можливість розуміти ближніх, бути збалансованим, цілісним і щасливим.
Емоційний інтелект - EQ набагато важливіший за традиційний - IQ. Запевняють психологи. EQ націлений на розуміння своїх почуттів та почуттів інших людей, а також вміння ними керувати. Саме емоційний інтелект відповідає за швидкість адаптації у новому колективі. Він допомагає вибудовувати стосунки з людьми і за необхідності, навіть, маніпулювати ними. Тоді як IQ – це лише вміння швидко вирішувати логічні задачі, не пов’язані з людьми та почуттями.
Двадцять років досліджень емоційного інтелекту: здобутки, перспективи подальших досліджень
Е.Л.Носенко
Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара
Конструкт «емоційний інтелект» був ідентифікований, як відомо, у 1990 році Дж.Мейєром і П.Салоуеєм для визначення індивідуальних розбіжностей у здібностях людини сприймати, переробляти та використовувати емоційно навантажену інформацію, регулювати власні емоції і впливати на емоції інших людей. Віддалені коріння конструкту містяться у понятті «соціальний інтелект» (Е.Л.Торндайк, 1920), за допомогою якого позначалась здібність людини розуміти емоції інших людей і розумно вибудовувати свої стосунки з ними, більш ближні – у теорії Г.Гарднера (1983) відносно множинності форм прояву інтелекту, серед яких виокремлено два види особистісного інтелекту, а саме внутрішньо-особистісний і міжособистісний. Вони відбивають спроможність людини усвідомлювати відповідно як власні емоції і психічні стани, так і емоції і стани інших людей.
Популяризації ідей щодо визначної ролі емоційного інтелекту у життєдіяльності людини сприяла монографія Д.Гоулмана (1995), яка вплинула на появу різних моделей емоційного інтелекту, що були запропоновані після моделі здібностей Мейєра і Салоуея, зокрема змішаної моделі Р.Бар-Она (1997), диспозиційної моделі К.Петрідеса і А.Фурнема (2001) та інших. З появою цих моделей розширилась концептуальна база поняття «емоційний інтелект»: з’явились нові термінологічні сполучення, зокрема «емоційну компетентність», «емоційні досягнення», «наслідкові результати», зумовлені різними рівнями сформованості емоційного інтелекту.
Проте чітких критеріїв для визначення зазначених понять поки ще не запропоновано. Наприклад, у моделі Бар-Она як здібності розглядаються і самоаналіз, і асертивність, і самоповага, і незалежність, і смоактуалізація, які фігурують як компоненти так званої «внутрішньо-особистісної сфери» емоційного інтелекту. У диспозиційній моделі емоційного інтелекту запропонована більш чітка концептуальна диференціація різних форм прояву емоційного інтелекту, а саме: когнітивно-емоційних здібностей, і власне диспозиційних ознак емоційного інтелекту, або емоційної самоефективності. Факторно-аналітичні дослідження Петрідеса і Фурнема показали, що патерни емоційного самосприйняття і диспозиції, які включає диспозиційний компонент емоційного інтелекту, формують комплексний конструкт на нижчих рівнях особистісних таксономій Айзенка і п’ятифакторної моделі. Автори ідентифікували такі аспекти прояву емоційного інтелекту: адаптивність, асертивність, сприйняття емоцій, емоційна експресія, управління емоціями (інших людей), регуляція власних емоцій, імпульсивність (низька), навички підтримування стосунків з оточуючими, самомотивування, соціальна компетентність, стресоподолання, емпатія як особистісна риса, оптимізм. У розглянутій моделі можна чітко виокремити емоційні здібності та особистісні диспозиції, що сприяють розвитку емоційного інтелекту, а також емоційні досягнення.
В одній з останніх монографій з проблем емоційного інтелекту (2009) її автори М.Зайднер, Г.Меттьюз і Р.Робертс стверджують, що останнім часом з’явились дані емпіричних досліджень, згідно з якими емоційний інтелект можна вважати надійною передумовою для прогнозування адаптивних соціальних наслідків, зокрема просоціальної поведінки, соціальної адаптації, якості соціальної взаємодії, схильності до здорового способу життя і, навпаки, низький рівень емоційного інтелекту може бути основою для прогнозування антисоціальної поведінки, формування наркозалежності та інших шкідливих звичок. Більшість дослідників проблеми, поряд з цим, зазначають, що у дослідженнях емоційного інтелекту невирішеною залишається проблема його вимірювання. Якщо техніку самооцінювання, попри її відому суб’єктивність, можна використати для оцінки рівня сформованості емоційного інтелекту, то розробка тестів досягнень для вимірювання емоційних здібностей висунула перед розробниками тестів чимало складних проблем, незадовільне вирішення яких ставить під загрозу валідність оцінювання цього важливого особистісного конструкту. Назріла необхідність пошуку принципово нових підходів до оцінювання емоційного інтелекту, можливо з орієнтацією на процесуальні аспекти емоційно розумної поведінки. Теоретико-методологічні засади такого підходу розроблено автором цього повідомлення у монографії «Емоційний інтелект: концептуалізація феномену, основні функції» (2003). Він базується на урахуванні провідного принципу вітчизняної психології – єдності внутрішнього і зовнішнього у детермінації психічного.
Основною структурною одиницею емоційного інтелекту на рівні аналізу його зовнішніх аспектів є перебіг емоційного процесу (як якісні, так і кількісні його характеристики: інтенсивність, частота виникнення емоційних процесів, знак основної емоції; модальність, конгруєтність/неконгруєтність модальності ситуаційним подразникам тощо). Найнижчому рівню сформованості емоційного інтелекту відповідає здійснення емоційного реагування на сенсорно-перцептивному рівні при низькому виявленні самоконтроля. Середньому рівню - відповідає здійснення зовнішньої активності довільно, на підставі мислення, із застосуванням певних вольових зусиль з високим рівнем виявлення самоконтролю. Найвищий рівень сформованості емоційного інтелекту базується на наявності у суб’єкта відповідних настанов щодо можливих для нього особисто альтернатив поведінки в емоціогенних ситуаціях життєдіяльності. Актуальною проблемою подальших досліджень є виявлення підходів до імпліцитної (опосередкованої) діагностики емоційного інтелекту.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Слухаємо нове озвучення про те, що мовою ефективного спілкування з ангелами буде окультурена українська мова на основі Гіперборійського Сенсара. Її ядро вже формується у вигляді спеціалізованої мови...
Емоційний інтелект (частина II)
Деніель Гоулман в своїй книзі описав дослідження, на підставі яких з’ясувалося, що IQ (коефіцієнт розумового інтелекту), впливає на успішність в межах від 4 до 25%, і для того, щоб просунутися, виділитися серед маси собі подібних розумників, людина повинна володіти якимись іншими здібностями чи якостями, пов’язаними з розумінням людей. Таким чином, підвищення до рангу керівника припускає наявність більш розширеного навику емоційного інтелекту, це і є базисна основа успіху лідерів.
Зміст
Продовжуємо тему про емоційний інтелект (Emotional intelligence, скорочено EI).
Точне визначення поняттю дають автори Салоуей і Джон Майер. Емоційний інтелект це «здатність сприймати і розуміти прояви особистості, що виражаються в емоціях, керувати емоціями на основі інтелектуальних процесів».
Емоційний інтелект включає в себе 4 частини:
“Емоційний інтелект – це не протилежність інтелекту, не тріумф почуттів над розумом, це унікальний перетин обох процесів»
Наведу класичне визначення поняття “інтелект”. Звучить воно так: інтелект є вміння діяти цілеспрямовано, раціонально та ефективно з метою досягнення успіху в певних умовах. Загальний та емоційний інтелект мають одну спільну мету.
Деніель Гоулман в своїй книзі описав дослідження, на підставі яких з’ясувалося, що IQ(коефіцієнт розумового інтелекту), впливає на успішність в межах від 4 до 25%, і для того, щоб просунутися, виділитися серед маси собі подібних розумників, людина повинна володіти якимись іншими здібностями чи якостями, пов’язаними з розумінням людей. Таким чином, підвищення до рангу керівника припускає наявність більш розширеного навику емоційного інтелекту, це і є базисна основа успіху лідерів. При порівнянні “успішних” з “сірою масою”, з’ясувалося, що близько 85% відмінностей в їх ефективності належить не розумовим здібностям, а характеристикам емоційного інтелекту.
«IQ gets you hired, but EQ gets you promoted»
Завдяки IQ Ви влаштовуєтеся на роботу, а завдяки EQ – робите кар’єру
Звичайно, що в сучасному світі технології, емоційний інтелект вже давно застосовується керівниками компаній, топ-менеджерами, бізнесменами та іншими людьми. Управлінці з розвиненим емоційним інтелектом спонукають співробітників на більш активну діяльність, регулюють або попереджають конфлікти, вміють ефективно укласти угоду або провести переговори і т.д. У представників з розвиненим емоційним інтелектом присутній високий рівень самомотивації і створена власна система цінностей. Вони розуміють причини власної поведінки в різних ситуаціях і бачать мотиви інших людей. Це дозволяє таким людям бути успішними у виконанні поставлених цілей. З ними легко і приємно спілкуватися, вони завжди енергетично наповнені, випромінюють внутрішню силу і оптимізм, харизматичні.
На жаль, наше сьогоднішнє виховання і застаріла система освіти, як і раніше приділяє увагу розвитку звичайного інтелекту, в той час як емоційний інтелект, за який відповідає права півкуля головного мозку, навпаки, пригнічується з дитинства («Хлопчики не плачуть», наприклад) і зводиться до самообмеження, чіткого самоконтролю, і, як наслідок, до нездатності зрозуміти і прийняти себе, а відповідно, і інших.
За якими ознаками можна визначити рівень емоційного інтелекту?
Небайдужість; присутність в житті «тут і тепер»; вміння бачити прекрасне; розуміння, що будь-яка медаль має 2 сторони; вміння щиро радіти і сумувати; цінувати, те що маєш; сміятися і плакати як дитина; розчулюватися від посмішки немовляти; бути здатним на спонтанні емоційні вчинки; дивуватися красі і креативності; виходячи з дому, брати з собою не тільки мозок, а й серце… – ось невеликий перелік характеристик, притаманних емоційному інтелекту.
Паоло Коельо дуже чітко описав “Воїна Світла”, який явно мав EQ – 100%:
Ось тому він і має право називатись – “Воїном Світла”,
він пройшов через все це і не втратив надії стати кращим, ніж був.
Емоційний інтелект можна розвинути, працюючи над собою. Для цього необхідне пряме спілкування з людьми, спостереження і допомога фахівця, перевірка результатів на практиці (робота з психологом). Курс психотерапії також значно підвищує рівень емоційного інтелекту.
На відміну від IQ коефіцієнт емоційного розвитку EQ розвивається все життя. Для визначення рівня EQ розроблені тести, які вже доступні кожному.
При дослідженнях з’ясувалося, що у жінок EQ більш розвинений в міжособистісних проявах (емоційності, міжособистісних стосунках, соціальній відповідальності), а у чоловіків – в внутрішньоособистісній сфері (самоствердження, здатність відстоювати свої права), а також здатності керувати стресом і вмінню вирішувати проблеми.
Цікаво також, що люди, які мають змішані характеристики, на відміну від людей, що володіють суто чоловічими чи жіночими характеристиками, проявляють велику емоційну гнучкість: в залежності від ситуації вони можуть бути те незалежними і сильними, м’якими, турботливими і добрими, а люди, задоволені своїм сімейним життям, мають значно вищий рівень EQ, ніж ті, які не задоволення.
Таким чином емоційний інтелект це мистецтво управління життєвою енергією, мистецтво жити та бути щасливим, жити повноцінним життям, знаходитися в резонансі з навколишнім світом, вести діалог з цим світом, розуміти себе і світ як учасника діалогу, звертатися до світу, передбачати події, вміти налаштовувати себе на події. Свідомість як основа особистості, тіло як базис для вираження, і емоційно-психічна сфера як основний механізм сутності -це 3 складові взаємодії зі світом, які коагулюються в ціле за допомогою самосвідомості. Психічна енергія маловивчена, хоча потужна, тому варто займатися її пізнанням і розвитком: це дасть можливість бути більш адаптованим до життя, сприймати світ цілісно, ефективно виконувати соціальні завдання, мати можливість розуміти ближніх, бути збалансованим, цілісним і щасливим.
Як розвинути в дитині емоційний інтелект
Емоційний інтелект - EQ набагато важливіший за традиційний - IQ. Запевняють психологи. EQ націлений на розуміння своїх почуттів та почуттів інших людей, а також вміння ними керувати. Саме емоційний інтелект відповідає за швидкість адаптації у новому колективі. Він допомагає вибудовувати стосунки з людьми і за необхідності, навіть, маніпулювати ними. Тоді як IQ – це лише вміння швидко вирішувати логічні задачі, не пов’язані з людьми та почуттями.
Двадцять років досліджень емоційного інтелекту: здобутки, перспективи подальших досліджень
Е.Л.Носенко
Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара
Конструкт «емоційний інтелект» був ідентифікований, як відомо, у 1990 році Дж.Мейєром і П.Салоуеєм для визначення індивідуальних розбіжностей у здібностях людини сприймати, переробляти та використовувати емоційно навантажену інформацію, регулювати власні емоції і впливати на емоції інших людей. Віддалені коріння конструкту містяться у понятті «соціальний інтелект» (Е.Л.Торндайк, 1920), за допомогою якого позначалась здібність людини розуміти емоції інших людей і розумно вибудовувати свої стосунки з ними, більш ближні – у теорії Г.Гарднера (1983) відносно множинності форм прояву інтелекту, серед яких виокремлено два види особистісного інтелекту, а саме внутрішньо-особистісний і міжособистісний. Вони відбивають спроможність людини усвідомлювати відповідно як власні емоції і психічні стани, так і емоції і стани інших людей.
Популяризації ідей щодо визначної ролі емоційного інтелекту у життєдіяльності людини сприяла монографія Д.Гоулмана (1995), яка вплинула на появу різних моделей емоційного інтелекту, що були запропоновані після моделі здібностей Мейєра і Салоуея, зокрема змішаної моделі Р.Бар-Она (1997), диспозиційної моделі К.Петрідеса і А.Фурнема (2001) та інших. З появою цих моделей розширилась концептуальна база поняття «емоційний інтелект»: з’явились нові термінологічні сполучення, зокрема «емоційну компетентність», «емоційні досягнення», «наслідкові результати», зумовлені різними рівнями сформованості емоційного інтелекту.
Проте чітких критеріїв для визначення зазначених понять поки ще не запропоновано. Наприклад, у моделі Бар-Она як здібності розглядаються і самоаналіз, і асертивність, і самоповага, і незалежність, і смоактуалізація, які фігурують як компоненти так званої «внутрішньо-особистісної сфери» емоційного інтелекту. У диспозиційній моделі емоційного інтелекту запропонована більш чітка концептуальна диференціація різних форм прояву емоційного інтелекту, а саме: когнітивно-емоційних здібностей, і власне диспозиційних ознак емоційного інтелекту, або емоційної самоефективності. Факторно-аналітичні дослідження Петрідеса і Фурнема показали, що патерни емоційного самосприйняття і диспозиції, які включає диспозиційний компонент емоційного інтелекту, формують комплексний конструкт на нижчих рівнях особистісних таксономій Айзенка і п’ятифакторної моделі. Автори ідентифікували такі аспекти прояву емоційного інтелекту: адаптивність, асертивність, сприйняття емоцій, емоційна експресія, управління емоціями (інших людей), регуляція власних емоцій, імпульсивність (низька), навички підтримування стосунків з оточуючими, самомотивування, соціальна компетентність, стресоподолання, емпатія як особистісна риса, оптимізм. У розглянутій моделі можна чітко виокремити емоційні здібності та особистісні диспозиції, що сприяють розвитку емоційного інтелекту, а також емоційні досягнення.
В одній з останніх монографій з проблем емоційного інтелекту (2009) її автори М.Зайднер, Г.Меттьюз і Р.Робертс стверджують, що останнім часом з’явились дані емпіричних досліджень, згідно з якими емоційний інтелект можна вважати надійною передумовою для прогнозування адаптивних соціальних наслідків, зокрема просоціальної поведінки, соціальної адаптації, якості соціальної взаємодії, схильності до здорового способу життя і, навпаки, низький рівень емоційного інтелекту може бути основою для прогнозування антисоціальної поведінки, формування наркозалежності та інших шкідливих звичок. Більшість дослідників проблеми, поряд з цим, зазначають, що у дослідженнях емоційного інтелекту невирішеною залишається проблема його вимірювання. Якщо техніку самооцінювання, попри її відому суб’єктивність, можна використати для оцінки рівня сформованості емоційного інтелекту, то розробка тестів досягнень для вимірювання емоційних здібностей висунула перед розробниками тестів чимало складних проблем, незадовільне вирішення яких ставить під загрозу валідність оцінювання цього важливого особистісного конструкту. Назріла необхідність пошуку принципово нових підходів до оцінювання емоційного інтелекту, можливо з орієнтацією на процесуальні аспекти емоційно розумної поведінки. Теоретико-методологічні засади такого підходу розроблено автором цього повідомлення у монографії «Емоційний інтелект: концептуалізація феномену, основні функції» (2003). Він базується на урахуванні провідного принципу вітчизняної психології – єдності внутрішнього і зовнішнього у детермінації психічного.
Основною структурною одиницею емоційного інтелекту на рівні аналізу його зовнішніх аспектів є перебіг емоційного процесу (як якісні, так і кількісні його характеристики: інтенсивність, частота виникнення емоційних процесів, знак основної емоції; модальність, конгруєтність/неконгруєтність модальності ситуаційним подразникам тощо). Найнижчому рівню сформованості емоційного інтелекту відповідає здійснення емоційного реагування на сенсорно-перцептивному рівні при низькому виявленні самоконтроля. Середньому рівню - відповідає здійснення зовнішньої активності довільно, на підставі мислення, із застосуванням певних вольових зусиль з високим рівнем виявлення самоконтролю. Найвищий рівень сформованості емоційного інтелекту базується на наявності у суб’єкта відповідних настанов щодо можливих для нього особисто альтернатив поведінки в емоціогенних ситуаціях життєдіяльності. Актуальною проблемою подальших досліджень є виявлення підходів до імпліцитної (опосередкованої) діагностики емоційного інтелекту.
Зверніть увагу
Архангел Гіперборії, чат-боти і чат-боги, або Як працювати з духовно-інформаційними роботами (+аудіо)