Найбільш вражаючим щодо Естонської системи електронного уряду є не те, що вона дає можливість будь-кому подавати податкову декларацію, голосувати чи отримувати медичні рецепти – і все це буквально за кілька хвилин і з єдиного веб сайту.
Технології, які стоять за цим – розумні, але це не магія. Справжнім сюрпризом є те, що більшість країн ще досі не створили такої системи у себе.
Естонія почала планувати рух до електронного уряду в 1997 році. До 2001 року загальний вигляд системи був окреслений в магістерській дисертації Арне Анспера, програміста, який працює в невеликій Таллінській компанії Cybernetica. У нього була ідея побудувати розподілену систему, в якій урядові організації і приватні компанії могли б безпосередньо взаємодіяти в захищеній системі обміну даними.
«Ця роль була незвична для нас, але тепер є прикладом для інших», – сказав мені вчора Президент Естонії Тоомас Гендрік Ільвес, «це – розподілена система обміну інформацією, операційна шина даних». Такого роду терміни – це останнє, що я очікував почути від політика без відповідного фаху (Ільвес психолог за освітою), але Ільвес продовжив: «Ми зробили це тому, що ми були надто бідними. Ми не могли собі позволити мати центральний сервер, оскільки це коштувало б надто дорого для нас, і тоді ми зробили це за такою моделлю, яку ми назвали X-Road.»
Зрозумілою мовою X-Road – яка була розроблена, як і інші основні елементи Естонської системи електронного уряду тією ж Cybernetica, в якій працює лише 100 осіб – це система, яка керує запитами між незв’язаними комп’ютерними середовищами. І, оскільки, ці системи використовують різні технології, кожна з них потребує «адаптера» для передачі і отримання інформації в форматі, що використовує X-Road. І для захисту важливих даних, кожна система також використовує свої захищені сервери для шифрування.
Ось як побудована ця система:
Розподілена природа цієї системи робить її більш захищеною, ніж якби вона була централізованою. Така структура дає можливість використовувати наявні системи і бази даних з публічного і приватного секторів, а деякі з них існують ще з радянських часів. Плюс – така система була дешевою. «Усі експлуатаційні затрати, оплата праці, інвестиції – склали разом близько 50-60 мільйонів євро, чесно», каже Тааві Котка, заступник міністра у справах інформаційних технологій в Естонському міністерстві економіки і зв’язку.
Такі витрати майже неймовірні. Російська програма електронного уряду, яка навіть не наблизилась до Естонської в плані функціональності, коштувала більше 90 мільйонів доларів лише в минулому році. Казахстан наразі витратив близько 150 мільйонів доларів на свою програму, а вона зовсім не вражає. Тим не менше керівник Cybernetica Олівер Ваартноу підтверджує розрахунки Котки.
Іншим ключовим елементом Естонської системи електронного урядування була обов’язковість використання цифрової ідентифікації. Кожен громадянин Естонії отримав ідентифікаційну кратку з чіпом, яка дає можливість підписувати документи електронним підписом. Ідея, приваблива з точки зору зручності, але вона викликає сумніви у захисників приватності. В англомовних країнах такі люди підняли особливо великий шум. «Ми ніколи не мали ідентифікаційної системи, ми запозичили її в американців, британців, австралійців і новозеландців», каже Ільвес, і саркастично додає: «Такий шум піднімали, без особливих причин, і в країнах FVEY» — група країн, які погодились ділитись розвідданими. Ваартноу каже, що естонці не поділяють параної цих країн. «В суспільстві, де все доступно он-лайн – там є фундаментальна довіра.»
(Це не значить, що естонці не побоюються втручання уряду. «Близько половини запитів в системі – це запити поліції,» каже Ваартноу. «Але поліція несе кримінальну відповідальність за пошуки інформації про людей без чіткої на те причини.»)
На сайті державних послуг, який, згідно даних Котки, забезпечує доступ до 3000 послуг, громадяни можуть бачити, хто нещодавно отримував надані ними дані. («Моя родина успадкувала землю, і одного разу я помітив, що якісь агенти з продажу нерухомості шукали ці земельні ділянки в державному реєстрі», згадує Ваартноу. «Я зміг зв’язатись з ними, і запитати, навіщо вони це роблять.») Приватний бізнес також став постійним користувачем системи. До прикладу банки використовують деякі дані щодо сплати податків і власності для прийняття рішення щодо тих, хто хоче отримати позику. Комунальні служби і комунікаційні компанії також надають доступ до даних користувачів через систему. Так як і лікарі (ви навіть можете переглянути свої рентгенівські знімки, якщо маєте відповідне програмне забезпечення).
Естонці настільки довіряють своїй системі електронного урядування, що навіть використовують її для голосування. Близько 170 тисяч людей зробили це на парламентських виборах минулої неділі. Ваартноу каже, система голосування, розроблена Cybernetica, миттєво відокремлює так звані цифрові бюлетені від голосуючих, тому вони не можуть привести до конкретних громадян. Були деякі необґрунтовані заяви щодо фальсифікації результатів, але лише від маргінальних політиків. Це правда, що більшість естонців досі не голосують он лайн, але Катка каже, що це через те, що традиція вкидання паперового бюлетеня досі має деяке символічне значення.
Завдяки своїй мережевій природі естонська система електронного урядування може бути масштабована до безкінечності. І завдяки тому, що Естонія розробила базову структуру, інші країни мають можливість впровадити свої версії таких систем навіть швидше і більш ефективно. Тим не менше, досі лише кілька країн зробили реальні кроки для цього. Згідно Ваартноу, Азербайджан і Намібія вирішили прийняти естонську модель, і заручились допомогою своїх компаній. Також попередні зацікавлення висловила Японія. Сусідня Фінляндія погодилась поширити естонську модель на своїй території, зарезервувавши для цього 120 мільйонів євро. Але далі поширення визначного естонського досвіду зупинилось.
Очевидно, що будь-який уряд, який вирішить прийняти естонську модель, натрапить на різні технічні перешкоди, оскільки кожній його організації доведеться внести свої бази даних в мережу і розробити для всіх них адаптер, аналогічний X-road. Проте, це не є основною проблемою. «Проблемою є не масштабування, не технічні перешкоди. Проблемою є політична воля країн до впровадження цього», — каже Ільвес. «Політична воля тут визначальна.»
Це залежатиме від довіри – як громадян щодо системи управління в своїй країні, так і політиків та бюрократів щодо сили і привабливості системи. «Радикальні реформи потребують часу і дисципліни», каже Котка. «Мені здається, однією з основних запорук естонського успіху у цій сфері – є довіра політиків до інженерів на протязі всього часу розробки. Наприклад обов’язковість впровадження ID карт було важким рішенням для політиків, але вони прислухались до розробників, які казали, що це буде працювати лише за умови імперативного впровадження. Фінляндія має ту ж систему ID карт, що і ми, але в них нічого не вийшло, оскільки в них кишка тонка, щоб прийняти таке радикальнее рішення.»
Якщо б великі країни, такі як Сполучені штати, Росія чи Німеччина, створили б таку ж дружню до користувачів систему в себе – вигоди були б неймовірні. Системи на кшталт Obamacare exchanges взагалі виявились би непотрібними, оскільки страхові компанії вже б і так мали доступ до даних, які їм необхідні. Росія, яка потерпає від низьких цін на нафту, могла б легко позбутись більшості своєї армії бюрократів (102 людини на кожні 10 тисяч населення). І я зовсім не проти заповнювати свою німецьку податкову декларацію за п’ять хвилин, як це роблять естонці, використовуючи попередньо заповнені форми, доступні на урядових сайтах замість того, щоб витрачати на це години і наймати консультанта з питань оподаткування, як це робить більшість німців.
Це, однак, мав би бути світ, де і політики, і громадськість, якою вони управляють – могли відкласти в сторону ірраціональні страхи і упередження на користь здорового глузду. Естонці, а тепер і фіни мають можливість досягти цього, і це суттєво полегшить їхнє життя. Запитайте естонців про електронний уряд, і більшість з них з гордістю витягне свою ID карту і запропонує продемонструвати що це. Це має бути мрією кожного уряду.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Естонський електронний уряд як приклад для наслідування
Світ:
Найбільш вражаючим щодо Естонської системи електронного уряду є не те, що вона дає можливість будь-кому подавати податкову декларацію, голосувати чи отримувати медичні рецепти – і все це буквально за кілька хвилин і з єдиного веб сайту.
estoniya.png
Технології, які стоять за цим – розумні, але це не магія. Справжнім сюрпризом є те, що більшість країн ще досі не створили такої системи у себе.
Естонія почала планувати рух до електронного уряду в 1997 році. До 2001 року загальний вигляд системи був окреслений в магістерській дисертації Арне Анспера, програміста, який працює в невеликій Таллінській компанії Cybernetica. У нього була ідея побудувати розподілену систему, в якій урядові організації і приватні компанії могли б безпосередньо взаємодіяти в захищеній системі обміну даними.
«Ця роль була незвична для нас, але тепер є прикладом для інших», – сказав мені вчора Президент Естонії Тоомас Гендрік Ільвес, «це – розподілена система обміну інформацією, операційна шина даних». Такого роду терміни – це останнє, що я очікував почути від політика без відповідного фаху (Ільвес психолог за освітою), але Ільвес продовжив: «Ми зробили це тому, що ми були надто бідними. Ми не могли собі позволити мати центральний сервер, оскільки це коштувало б надто дорого для нас, і тоді ми зробили це за такою моделлю, яку ми назвали X-Road.»
Зрозумілою мовою X-Road – яка була розроблена, як і інші основні елементи Естонської системи електронного уряду тією ж Cybernetica, в якій працює лише 100 осіб – це система, яка керує запитами між незв’язаними комп’ютерними середовищами. І, оскільки, ці системи використовують різні технології, кожна з них потребує «адаптера» для передачі і отримання інформації в форматі, що використовує X-Road. І для захисту важливих даних, кожна система також використовує свої захищені сервери для шифрування.
Ось як побудована ця система:
Розподілена природа цієї системи робить її більш захищеною, ніж якби вона була централізованою. Така структура дає можливість використовувати наявні системи і бази даних з публічного і приватного секторів, а деякі з них існують ще з радянських часів. Плюс – така система була дешевою. «Усі експлуатаційні затрати, оплата праці, інвестиції – склали разом близько 50-60 мільйонів євро, чесно», каже Тааві Котка, заступник міністра у справах інформаційних технологій в Естонському міністерстві економіки і зв’язку.
Такі витрати майже неймовірні. Російська програма електронного уряду, яка навіть не наблизилась до Естонської в плані функціональності, коштувала більше 90 мільйонів доларів лише в минулому році. Казахстан наразі витратив близько 150 мільйонів доларів на свою програму, а вона зовсім не вражає. Тим не менше керівник Cybernetica Олівер Ваартноу підтверджує розрахунки Котки.
Іншим ключовим елементом Естонської системи електронного урядування була обов’язковість використання цифрової ідентифікації. Кожен громадянин Естонії отримав ідентифікаційну кратку з чіпом, яка дає можливість підписувати документи електронним підписом. Ідея, приваблива з точки зору зручності, але вона викликає сумніви у захисників приватності. В англомовних країнах такі люди підняли особливо великий шум. «Ми ніколи не мали ідентифікаційної системи, ми запозичили її в американців, британців, австралійців і новозеландців», каже Ільвес, і саркастично додає: «Такий шум піднімали, без особливих причин, і в країнах FVEY» — група країн, які погодились ділитись розвідданими. Ваартноу каже, що естонці не поділяють параної цих країн. «В суспільстві, де все доступно он-лайн – там є фундаментальна довіра.»
(Це не значить, що естонці не побоюються втручання уряду. «Близько половини запитів в системі – це запити поліції,» каже Ваартноу. «Але поліція несе кримінальну відповідальність за пошуки інформації про людей без чіткої на те причини.»)
На сайті державних послуг, який, згідно даних Котки, забезпечує доступ до 3000 послуг, громадяни можуть бачити, хто нещодавно отримував надані ними дані. («Моя родина успадкувала землю, і одного разу я помітив, що якісь агенти з продажу нерухомості шукали ці земельні ділянки в державному реєстрі», згадує Ваартноу. «Я зміг зв’язатись з ними, і запитати, навіщо вони це роблять.») Приватний бізнес також став постійним користувачем системи. До прикладу банки використовують деякі дані щодо сплати податків і власності для прийняття рішення щодо тих, хто хоче отримати позику. Комунальні служби і комунікаційні компанії також надають доступ до даних користувачів через систему. Так як і лікарі (ви навіть можете переглянути свої рентгенівські знімки, якщо маєте відповідне програмне забезпечення).
Естонці настільки довіряють своїй системі електронного урядування, що навіть використовують її для голосування. Близько 170 тисяч людей зробили це на парламентських виборах минулої неділі. Ваартноу каже, система голосування, розроблена Cybernetica, миттєво відокремлює так звані цифрові бюлетені від голосуючих, тому вони не можуть привести до конкретних громадян. Були деякі необґрунтовані заяви щодо фальсифікації результатів, але лише від маргінальних політиків. Це правда, що більшість естонців досі не голосують он лайн, але Катка каже, що це через те, що традиція вкидання паперового бюлетеня досі має деяке символічне значення.
Завдяки своїй мережевій природі естонська система електронного урядування може бути масштабована до безкінечності. І завдяки тому, що Естонія розробила базову структуру, інші країни мають можливість впровадити свої версії таких систем навіть швидше і більш ефективно. Тим не менше, досі лише кілька країн зробили реальні кроки для цього. Згідно Ваартноу, Азербайджан і Намібія вирішили прийняти естонську модель, і заручились допомогою своїх компаній. Також попередні зацікавлення висловила Японія. Сусідня Фінляндія погодилась поширити естонську модель на своїй території, зарезервувавши для цього 120 мільйонів євро. Але далі поширення визначного естонського досвіду зупинилось.
Очевидно, що будь-який уряд, який вирішить прийняти естонську модель, натрапить на різні технічні перешкоди, оскільки кожній його організації доведеться внести свої бази даних в мережу і розробити для всіх них адаптер, аналогічний X-road. Проте, це не є основною проблемою. «Проблемою є не масштабування, не технічні перешкоди. Проблемою є політична воля країн до впровадження цього», — каже Ільвес. «Політична воля тут визначальна.»
Це залежатиме від довіри – як громадян щодо системи управління в своїй країні, так і політиків та бюрократів щодо сили і привабливості системи. «Радикальні реформи потребують часу і дисципліни», каже Котка. «Мені здається, однією з основних запорук естонського успіху у цій сфері – є довіра політиків до інженерів на протязі всього часу розробки. Наприклад обов’язковість впровадження ID карт було важким рішенням для політиків, але вони прислухались до розробників, які казали, що це буде працювати лише за умови імперативного впровадження. Фінляндія має ту ж систему ID карт, що і ми, але в них нічого не вийшло, оскільки в них кишка тонка, щоб прийняти таке радикальнее рішення.»
Якщо б великі країни, такі як Сполучені штати, Росія чи Німеччина, створили б таку ж дружню до користувачів систему в себе – вигоди були б неймовірні. Системи на кшталт Obamacare exchanges взагалі виявились би непотрібними, оскільки страхові компанії вже б і так мали доступ до даних, які їм необхідні. Росія, яка потерпає від низьких цін на нафту, могла б легко позбутись більшості своєї армії бюрократів (102 людини на кожні 10 тисяч населення). І я зовсім не проти заповнювати свою німецьку податкову декларацію за п’ять хвилин, як це роблять естонці, використовуючи попередньо заповнені форми, доступні на урядових сайтах замість того, щоб витрачати на це години і наймати консультанта з питань оподаткування, як це робить більшість німців.
Це, однак, мав би бути світ, де і політики, і громадськість, якою вони управляють – могли відкласти в сторону ірраціональні страхи і упередження на користь здорового глузду. Естонці, а тепер і фіни мають можливість досягти цього, і це суттєво полегшить їхнє життя. Запитайте естонців про електронний уряд, і більшість з них з гордістю витягне свою ID карту і запропонує продемонструвати що це. Це має бути мрією кожного уряду.
переклад: Денис Квасов
Неймовірно, але факт.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков