Герман Герінг: «націоналізм» і «соціалізм», як дві нерозривні складові німецької Націонал-соціалістичної революції

Німецькі жінки і німецькі чоловіки!

Я говорив на численних зборах про повторно покладені на мене повноваження по численних проблемах. Але сьогоднішній день для мене є чимось особливим: особливим, бо сьогодні я стою перед німцями, які щодня наполегливо працюють, або які змушені жити в страшній бідноті і які на власному досвіді пізнали, чим є націонал-соціалізм, і що означає його перемога для трудящих співвітчизників.

Мої дорогі співвітчизники!

Ми переживаємо Націонал-соціалістичну революцію. Ми підкреслюємо слово "соціалістичну", тому що багато хто говорить тільки про "націоналістичну" революцію. Що неоднозначно, а також і невірно. Це не тільки націоналізм привів до великих успіхів. Ми пишаємося, що німецький соціалізм також здобув перемогу. На жаль, сьогодні, серед нас, все ще є люди, які надто рішуче підкреслюють слово "націоналістична", а також ті, хто не бажає що-небудь знати про другу складову нашого світогляду, яка демонструє, що вони не в змозі зрозуміти і першу складову . Ті, хто не бажає усвідомити німецький соціалізм, не мають право називати себе націоналістами.

Тільки той, хто надає особливого значення німецькому соціалізму, дійсно націоналіст. Той, хто відмовляється говорити про соціалізм, хто вірить в соціалізм тільки в марксистському розумінні або для кого поняття "соціалізм" має неприємний відгомін, не розуміє найглибшого сенсу націоналізму. Він не розуміє, що націоналістом можна бути тільки коли прямо і ясно видно соціальні проблеми. І з іншого боку, соціалістом можна бути тільки коли ясно видно, що націоналізм повинен здобути перемогу, щоб захистити життєвий простір народу від зовнішніх сил.

Так само, як націоналізм захищає народ від зовнішніх сил, також і соціалізм стоїть на службі потреб народу всередині країни. Ми хочемо, щоб сильні сторони людей були реалізовані усередині нації, ще більше об'єднуючи людей у ​​міцний моноліт. Кожен співвітчизник має знову знайти відчуття того, що, навіть якщо він виявився в самому простому і самому малозначущому положенні, його життя і перспективи гарантовані. Він повинен побачити, що його власне існування нерозривно пов'язане з існуванням інших людей і, що він повинен служити своєму народові з повною самовіддачею. Якщо я хочу забезпечити, щоб у кожної людини була можливість продовжувати існування, і кожен німець міг бути діяльним, міг працювати, міг кожен раз забезпечити себе, то я також повинен працювати для забезпечення цих умов, щоб зробити це можливим в межах наших кордонів.

Ми вершили націоналістичну революцію не з почуття безплідного, застарілого квасного патріотизму, і, якщо вірніше виразитися, здійснена нами революція, була в самому вірному сенсі слова Націонал-соціалістичною революцією. Раніше, вони обидва – націоналізм і соціалізм – боролися один з одним, розділені ненавистю і безуспішною ворожнечею. Націоналізм і соціалізм перебували в опозиції: буржуазія підтримувала націоналізм, а марксисти – соціалізм. Буржуазія впала в безплідний над-патріотизм, який загубився у  пацифістському боягузтві. З іншого боку, марксистський прошарок людей, марксистський клас, не бажав що-небудь робити для Райху або народу. Між ними не було моста.

Марксистський соціалізм деградував до заклопотаності лише зарплатою і шлунком. Буржуазія довела націоналізм до безплідного квасного патріотизму. Тому обидві ідеї потрібно очистити, знову продемонструвавши їх людям в абсолютно зрозумілій формі. Націоналізм в нашому світогляді досяг вірного значення. Наш рух відвоював ідею соціалізму у боягузливих марксистів і вирвав ідею націоналізму у боягузливих буржуазних партій, кинувши обидві в плавильне горнило нашого світогляду, зробивши чіткий синтез: німецький націонал-соціалізм. Це дало підставу для перебудови нашого народу. Таким чином, ця революція була націонал-соціалістичною.

Наша ідея виросла з народу. І завдяки тому, що вона виростала з народу, ведена невідомим капралом Великої війни, ця ідея призначалася для положення кінця дроблення і ще більшого виховування єдності серед нашого народу.

Зовні Райх був слабкий, існуючи лише на папері. Всередині, народ був понівечений, кровоточив тисячами ран. Вдома боротьба переважала між партіями, представниками різних професій, верствами, класами, релігійними конфесіями. Наш Фюрер Адольф Гітлер передбачав, що Райх може вижити і стати сильним, тільки якщо буде досягнута єдність німецького народу. В цьому і полягала робота нашої партії протягом минулих 14 років: створити німецький народ із людей з протилежними інтересами, із людей різних релігійних конфесій, видів діяльності, шарів і класів.

Мої німецькі співвітчизники!

Як часто ми збиралися в цьому місці, як часто в інших місцях Німеччини, сьогодні в цьому місті, завтра в іншому! Ми мчали з місця на місце, виголошували промови, пробуджуючи дух навіть у тих, хто зневірився. До того ж, ми постійно виховували маси, тисячу разів, десятки тисяч разів говорячи: німецький народ повинен прокинутися! Ми наполегливо працювали протягом багатьох років. Сьогодні, посеред радісної перемоги, ми можемо спокійно згадати цю важку, вкрай необхідну боротьбу; ми, навіть, іноді не вірили, що можемо впоратися з нею, і все ж вона завжди вела нас до нової внутрішньої сили, до ще більшого прикладання зусиль. Рух зруйнувався, ледь виникнувши, розколовшись, все ж ще раз Рух піднявся вгору!

Який гігантський успіх, яка величезна жертовність, яка відданість! Саме тому, під час наших зборів і святкувань, які відображають потужне пробудження нашого народу, ми завжди повинні пам'ятати про тих, хто пожертвував усім, чим зміг. Більшості з них уже немає в живих. Інші покалічені, нерухомі, інших – залишили в спокої. Вони боролися, вони пожертвували всім. Їхнім єдиним девізом були – боротьба і праця! І коли червоні стверджують, що ми відтепер важливі персони, ми відповідаємо: "У нас не було часу стати важливими персонами". У нас не було часу, але ми багато працювали і боролися в безлічі боїв, які загартували нас. Ми бажаємо бути тільки трудящими на німецькому будівництві, мулярами в німецькому будівництві. У виснажливій праці і через величезну напругу, ми повільно будували, прокидаючись.

Партіям прийшов кінець! Вони тремтять від страху. Вони були боязкими, тому що вони народилися з боягузтва. Система була боягузливою і вона згинула боягузливим шляхом, тому що вона також виникла через боягузтво. Як жалюгідно вони пішли завдяки лейтенанту і двом офіцерам. Навіть не знадобилася дюжина чоловіків. Як ці «трудові вожді» зрадили трудящих! Я можу розповісти вам про це. Якби у мене були час і можливість дозволити німецькому робочому подивитися на досьє цих, так званих «вождів», у яких були численні прохання до своїх господарів для отримання допомоги, навіть коли вони самі займали найвищі пости, то він би дізнався правду про цих «вождів». Можна було б показати німецькому робочому спробу однієї поважної особи з головної червоної партії заробити вислугу до прийдешньої пенсії, в той час як він продавав німецький народ і свою Батьківщину як редактор соціал-демократичної газети. Тридцять чи сорок років пенсійної вислуги були недостатніми для цих панів. Вони хотіли почати з вісімнадцяти років, з початку їх військової служби. Саме такими були ці червоні панове! Вони втратили своїх прихильників, тому що дбали лише про себе, в меншій мірі про своїх прихильників. Ніхто не вимагав від них жити в нужді, але і вони не припускали забути про тих, для кого життя було важким. Кожен припускав, що вони будуть працювати для інших, не для себе, сподіваючись, що німцям завжди було чим зайнятися.

Ми повільно починали створювати єдність з хаосу партій. Сьогодні, ці старі партії грають лише гумористичну роль. Сьогодні, коли що-небудь говорять про конкретні політичні партії, це робить тільки оратор. Як тільки він називає конкретні партії, на зборах вибухає сміх, оскільки люди більше не відносяться до них серйозно. Хто сьогодні що-небудь знає про всі ці гумористичні партії і про політичні угруповання, що відкололися від них? Кожен сміється над цими залишками колишніх часів, дивлячись на них, як на допотопних тварин. Для багатьох є потрясінням, що такий стан речей був колись в німецькому Райху.

Тільки після того, як Адольф Гітлер заклав перші основи внутрішньої єдності, ми змогли почати думати про зміцнення Райху на міжнародному рівні. Протягом багатьох століть це було тільки надією, мрією, в Німеччині: він знову відновив єдність Райху з єдиним законом Вождя Райху. Де всі ті партійні вожді, які кілька місяців тому говорили: герр Гітлер скоро дізнається, що на півдні Великої річки його дню прийде кінець!? Цей закон досяг всього, чого жадали покоління: Райх, Вождь Райху, правлячий усіма німецькими землями. Різноманіття, унікальність, національна спадщина – все це буде збережено.

Тепер, коли Райх твердо контролює окремі землі, німецький народ повинен бути згуртованим в подібну єдність. Тепер, мої товариші по нації, ви, члени заводських осередків, є ковалями, які виковують наш німецький народ. Ви повинні працювати в своїх осередках на своїх заводах. Ви повинні постійно пояснювати, постійно виховувати, постійно намагатися дати зрозуміти вашим відірваним товаришам по нації, що для них є загрозою.

Товариші, протягом багатьох років ми боролися за німецьку душу, відвойовуючи кожну людину, перетворюючи її, звільняючи від всього бруду корумпованої системи та знову роблячи її німецьким борцем, німецькою людиною. Тепер ви повинні продовжити це і на своїх заводах. Ви безперервно повинні боротися за душу кожного німця. Ви повинні пробудити їх з летаргії, а також виховати і переконати тих, хто був введений в оману.

Безумовно, ми здобули велику перемогу, і кожна перемога має певні наслідки. Один із таких наслідків – суперництво. Ми знаємо, що є багато тих, хто дійсно не робить нам жодної глибокої підтримки, хто взагалі не володіє ніяким розумінням націонал-соціалізму, і все ж, сьогодні, вони раптово стали кращими націонал-соціалістами в окрузі. Вони розрослися як гриби. Ми повинні бути обачними і обережними! Недостатньо ні одягу, щоб стати націонал-соціалістом, ні значка, за яким ми ганялися протягом десяти років, ні привітання «Хайль Гітлер!». Одне лише серце вирішує, чи є ми націонал-соціалістами! Ми не хочемо ні бійця, ні націонал-соціаліста, по розуму! Ні, тільки тих, хто по серцю; він повинен прийти до нас, виходячи зі своїх власних почуттів і відчуттів, і стати одним з нас. Тому ми повинні дивитися ясно і прямо, з максимальною проникливістю, в їх серця, але не в їх розум і бачити, чи стали вони націонал-соціалістами. Але з іншого боку, співвітчизники, ми також повинні бути великодушними. Ми не бажаємо таїти дріб'язкову помсту. Ми, в кінці то кінців – переможці. Яка тепер різниця, якщо хтось колись назвав нас злочинцями, або коричневими бандитами, або кимось ще! Пройшли роки, і тепер вони прийшли до нас зі справжніми переконаннями. І ми також не були націонал-соціалістами від народження. Так що дозвольте нам бути великодушними, пам'ятаючи, що ми також колись думали по-іншому, і вдячні тим, хто вів нас до цієї величної мети! Чим більшою мірою ми стаємо націонал-соціалістами, тим більше сильно і вільніше ми відчуваємо це, відтепер ми можемо забути минуле і тепло протягнути руку примирення. Але з іншого боку, де були здійснені реальні злочини проти народу, там не буде жалю, а тільки помста. Це початкова умова, якщо ми хочемо пробачити інших. Велика частина повинна бути спіймана, але не всі. Ми хочемо дозволити небагатьом здатися, але ми повинні звести рахунки з багатьма, хто знає, як маніпулювати речами взад-вперед, роблячи тут і там свою роботу. Вони повинні отримати тільки помсту з безжалісною суворістю.

Це обставини, при яких ми повинні зрозуміти закон цивільної служби, оскільки все очищається, висвітлюються і відновлюється. Співвітчизники, ми не можемо цього заперечувати: це непохитний закон. Він зачіпає людину з більшою, коли це необхідно, силою. Він скидає кар'єрне просування, якщо воно було досягнуто нечесно. З тих пір, як він став непохитним, і має бути непохитним, я розпорядився, щоб ніхто, крім міністра, не міг приймати рішення щодо кар'єри підлеглого. Чи стосується це долі робочого, вантажника або держсекретаря, не має ніякої різниці. Кожного це зачіпає в рівній мірі. Ми бажаємо ясності: закон не може використовуватися ніким, хто бажає використовувати його в особистих інтересах, хто хоче звести з ким-небудь старі порахунки, будучи нещасним починаючи зі шкільних днів. Можливо, цього не станеться. Єдиний фактор – чи є людина, яка розглядається, державником або антинародником. Це єдиний фактор, який необхідно враховувати. Окремий державний службовець з чистою совістю, може гордо тримати свою голову високо. Ніщо не трапиться з ним або з будь-яким іншим службовцем. Багато хто поступив на державну службу, можливо, зовсім недавно, але правосуддя буде тут нормою. Знаючи про велику відповідальність тут, ця відповідальність також поширюється на вас, а не тільки на міністра.

Я знаю, що сьогодні з'явилися донощики, їх уже майже купа, що скаржаться на того чи іншого, головним чином внаслідок заздрості, так як такі швидше за все хотіли б захопити чиюсь роботу або тому, що їм хтось не подобається. Людей піддають остракізму, про них розводять плітки або на них доносять. Народні товариші, той, хто на кого-небудь доносить, показує свій істинний характер. Той, хто відкрито говорить: "я звинувачую", буде вислуханий, але він повинен буде довести своє звинувачення. Доносителі – це ті, хто веде свої брудні справи по ночах, за допомогою анонімних листів з наймерзеннішими видами звинувачень. Здебільшого вони засновані на брехні. Ми повинні тримати нашу державу і наш народ у чистоті. Будь-хто має право звинуватити, але якщо його звинувачення фальшиві, якщо вони брехливі, то наклеп буде покараний за законом. Якщо ми будемо слідувати цій вказівці, я впевнений, що цей закон буде благом для нашого народу, не дивлячись на всі труднощі.

Народні товариші, ми говорили про всіх тих, хто прагнув звинуватити інших, ведені заздрістю, але дозвольте мені запевнити вас, що не кожен, хто до нас сьогодні приходить, робить це із заздрості. Повірте мені: незважаючи на настирливість людей, незважаючи на всю нестримність, цих людей, завдяки Богу, незначна меншість. Інші мотиви і інші причини пояснюють поведінку тисяч і десятків тисяч тих, хто прийшов до нас. Моментами, як ви знаєте, тиск, сила були настільки нестерпні, що навряд чи багато хто зміг би що-небудь зробити, навіть якби захотіли. Це не найважливіший момент. Не забувайте ще дещо – дещо, чим ми можемо пишатися і бути щасливими: мільйони німців по всій Німеччині за ці роки поняття не мали, яким був націонал-соціалізм. Вони бачили коричневі колони, вони кожен день читали жахливі речі про ці колони в єврейській пресі, вони читали, яким нікчемним був націонал-соціалізм, вони читали, що він все руйнує, що він все трощить, що це може призвести до анархії, колапсу. Вони не знали нас.

Моментами вони ставали притупленими, щоб проявляти турботу до долі нації. В цьому не було ніякого сенсу. Все було дуже похмурим, занадто трагічним, відчай також було занадто великим. І потім, раптово, з'явився Рух, що рветься через хмари, і раптово знову з'явилося світло, і засяяло сонце. Сотні тисяч, навіть мільйони людей раптово прокинулися. Пелена спала з їхніх очей, і вони побачили щось чудове. Вони раптово побачили, як Рух, який був приниженим, оголошеним поза законом, роздробленим, взяв світло в свої руки. Вони були щасливі бачити, що настає новий світанок, який змінить все. Це була нова радість, нова надія. Віра, яка була похована, яка була втоптана в бруд, ожила. Ті, хто прибуває до нас сьогодні, кажуть: "Ми не знали про це. Звинуватьте нас в тому, що ми надто безвольні. Але ми не були нікчемними. Ми не знали. Все, про що ми тільки мріяли, що було в нашій підсвідомості, стало реальністю. Дозвольте нам бути з вами!" Число цих народних товаришів росте. Вони хороші люди, які завтра зможуть стати борцями. Ви повинні і далі будити їх, посилюючи їх почуття. Вони повинні стати великою армією, щоб одного разу Німеччина стала думати і відчувати тільки в націонал-соціалістичному дусі. Тоді єдність цих людей буде вічною!

Чоловіки і жінки заводських осередків!

Ви, звичайно ж, повинні звертатися з економічними і соціальними проблемами в свої заводські осередки. Ви, звичайно ж, повинні бути економічною опорою своїм товаришам. Але це не головне завдання! Ні, матеріальна частина – це не головна мета, а переважніше ідеали. Заводські осередки також необхідні, перш за все, для того, щоб роз'яснити німецькому робітникові, німецькому службовцю, принципи нашого світогляду; виховати їх, поки вони не стануть німецькими націонал-соціалістами. Це ваше головне завдання. Ви повинні ясно дати зрозуміти колишньому марксисту або комуністу, що праця – це ніяка не напасть, а скоріше благо.

Саме так ми і хочемо побудувати державу. Повільно, з виснажливою напругою, ми повинні знову відновити справедливу працю. Ми хочемо знову дати німецькому народові роботу, щоб він знову зміг заробити свій власний хліб. Ми ще раз хочемо заявити і продемонструвати, що людина може жити за рахунок власних зусиль, не залежачи ні від якої допомоги, не вмираючи з голоду через те, що хтось вкрав у неї право працювати. Вся нація повинна вимагати цього. З іншого боку, я вимагаю, щоб кожна людина докладала всю свою силу на службу своєму народу і своїй нації.

Народні товариші!

Багато що трапилося за минулі тижні. Ми розглянули і пізнали нові речі. За кілька вдалих тижнів, марксизм, очевидно, був зруйнований, принаймні зовні. За допомогою законів, за допомогою правил і інших подібних речей, можна зруйнувати зовнішню організацію марксизму. Але це тільки зовнішню. Держава, поліція, уряд можуть мати справу тільки з зовнішніми формами. Тим не менш, ви повинні знищити і зруйнувати марксистську ідею. Не можна зруйнувати і усунути ідею за допомогою матеріальних засобів, але швидше силою, що долає марксистську ідею, і цим є сила, що виходить від іншої ідеї, яка перевершує її – націонал-соціалістичної ідеї. Вона повинна бути чистою, більш рішучою, більш енергійною, якщо вона повинна придушити іншу світову ідею.

Так, націонал-соціалістичний світогляд розтрощив марксистське безумство. Заводські осередки повинні продовжити боротьбу з марксизмом. Ви можете робити це за допомогою думок. Сила, якої ви потребуєте, повинна бути знайдена у вашій вірі в те, що ми пропагуємо, в те, що ми робимо, в те, що ми хочемо побудувати. І, крім того, це вимагає фанатичної відданості, вірності Фюреру, який все створив, без кого не було б усього, що постає перед нашим поглядом сьогодні. Ваші сили ростуть, завдяки дисципліні. Ви можете володіти кращим місцем розташування, кращим матеріальним забезпеченням, величезною перевагою, кращим керівництвом – всім цим можна володіти, але без залізної дисципліни, все це зазнає поразки і буде зруйновано. Маленька, але дисциплінована група завжди подолає і здобуде перемогу над великим недисциплінованим натовпом. Саме тому необхідна внутрішня дисципліна, для початку внутрішня дисципліна у людини, який тоді осяє і групу, і рух, до якого він належить.

Є ще два джерела сили, які допоможуть вам привести нашу ідею до перемоги і завдати поразки іншої ідеї. Це непохитна віра в те, що Німеччина повинна жити! Німеччина буде жити тому, що ми хочемо цього, тому що це необхідно. Ця ідея дасть вам силу. І з цієї віри прибуде надія, затишок, прагнення, які завжди допомагали людині перемагати, навіть коли вона була в розпачі. Нас може оточувати морок, але поки горить наш факел надії, ніхто не буде переможений. Дія повинна викликати з цих внутрішніх джерел силу. Ви повинні нести ідею і допомогти їй здобути перемогу.

Непохитність, відданість, дисципліна, віра і надія: це опори, на яких має знаходитися наш Рух, бо цей Рух став виразником цієї потужної Ідеї.

Ми хочемо жити, і тому ми будемо жити. Перед нами є великий простір, що лежить в руїнах. Все зруйновано. Скрізь, куди б ми не глянули, підвалини підірвані, роздроблені, зламані, стали гнилими. Невеликі заходи вже були прийняті. Небагато було вичищено, тут і там починається твердий грунт, на якому можна починати будівництво. Але руйнування простягається далеко, далеко за горизонт, з опустошеннями і руїнами всюди.

Мої народні товариші, ви звикли працювати і, тому в наступаючі дні існує лише одне гасло: робота, робота і ще більше роботи для нашого народу і для нашої Батьківщини, яка повинна бути відновлена.

Візьміться за роботу, і хай благословить Бог наших робочих!

Біографічна довідка:

Ге́рман Вільге́льм Ге́рінг (нім. Hermann Wilhelm Göring; 12 січня 1893, Розенгайм, Баварія — 15 жовтня 1946, Нюрнберг, Бізонія) — німецький політичний, державний і військовий діяч часів Третього Райху, райхсміністр авіації, райхсмаршал (1940), группенфюрер СА, обергруппенфюрер СС і генерал поліції. Президент Райхстагу, міністр-президент та райхсштатгальтер Пруссії.

Найближчий соратник Адольфа Гітлера, другий після Гітлера військовий і економічний керівник Третього Райху. Як політичний уповноважений Гітлера (з 1930) та голова Райхстагу (з серпня 1932 р. і беззмінно до травня 1945 р.), відіграв активну роль у перемозі націонал-соціалістичної революції і приходу наці до влади у 1933 році. Коли президент Гінденбург призначив Гітлера канцлером і доручив йому сформувати уряд, то Герінг попри те, що продовжував залишатися головою Райхстагу, увійшов також до складу першого націонал-соціалістичного уряду, ставши міністром без портфеля, який здійснював контроль за авіапромисловістю та міністерством внутрішніх справ Пруссії.

На час приходу націонал-соціалістів до влади найважливішим у суспільстві питанням було безробіття, яке становило 30 %! За 6 років в країні було досягнуто небаченого рівня зайнятості населення – на липень 1939 року кількість безробітних становила лише 38 379 осіб. Крім того відчувалася гостра нестача вільних робочих рук.

Герман Герінг і Адольф Гітлер. Виборча кампанія 1932 року.

Історична довідка:

У своїй промові Герман Герінг неодноразово вживає назву німецької держави, як «РАЙХ». Це пов’язано з тим, що офіційною назвою Німеччини з 1933 до 1943 року залишалося «Німецький райх» (нім. Deutsches Reich), прийнятою в 1871 році з проголошенням Німецької імперії і збереженою конституцією Веймарської республіки. З 1943 року назву держави було змінено на «Великогерманский райх» (нім. Großdeutsches Reich). Однак в англомовній та російськомовній літературі після Другої світової війни набули широкого поширення інші її назви, неофіційні. Для цього були наступні причини:

• Розбіжність часових меж «Німецького» і «Великонімецького» райхів з часом існування націонал-соціалістичної Німеччини. Вживання офіційної назви, тим самим, виводить з рамок 1933-1945 рр.

• Пропагандистські, як до початку Другої світової, так і під час її. Оскільки пропаганда будь-якої держави найсильніше працює на власних громадян, то назви райху були дані різні.

Третій райх

Вперше словосполучення «Третій райх» (нім. Dritte Reich) було пущено в обіг в 1923 році. Артур Мьоллер ван ден Брук визначив «райх» як царство, неподільну державу німців, з єдиним вождем (фюрером), припускаючи, що слідом за руйнуванням перших двох райхів (Фредеріка Барбаросси і Отто фон Бісмарка) на зміну Веймарській демократії прийде третій райх, який знову з'єднає німців під єдиним керівництвом. Філософська ідея «третього рейху» перегукувалася з символізмом пророцтв Йоахіма Флорского про «Третій Завіт» і «третє» або «тисячолітнє царство» Святого Духа на землі. Ідея впала на благодатний грунт: Гітлер взяв на озброєння цей словник без змін. Деякий час термін «Третій райх» вживався в якості неофіційної самоназви німецької держави. Однак до кінця 1930-х років ставлення до цієї назви змінилося: вона було визнана небажано «монархічною» і заборонена в 1939 році.  

Фашистська і гітлерівська Німеччина

Напруження Другої світової війни змушував противників Німеччини використовувати всі засоби боротьби в пропаганді. Невдале порівняння німців з гунами, допущене кайзером в 1900 році, повторювалося десятиліттями; Німеччину називали «фашистською», «гітлерівською», «нацистською»; її союзників «посіпаками», солдат «гітлерівцями», «гітлерівським непотребом» і т. п. і т. п. (В свою чергу, націонал-соціалістична пропаганда таврувала своїх супротивників «сталінською деспотією», «англійською/американською плутократією», «євреями», «жидо-більшовицькою владою», «жидо-комісарами» і т. д. і т. п.).

Співзвуччя термінів націонал-соціалізм, соціалізм і інтернаціонал-соціалізм створювало проблеми для радянської пропаганди. Тому «націонал-соціалізм» був замінений на «нацизм», а образом «фашиста» став монстр-вбивця.

Ці назви (що вказують на походження націонал-соціалізму від італійського фашизму і особистість фюрера, відповідно) мали найбільше поширення в СРСР.

Нацистська Німеччина

Назва, що вказує на провідну партію райху, мала найбільше ходіння в англомовних ЗМІ. Значний вплив на термінологію надавала, зокрема, діяльність Черчилля, який написав, крім великої кількості промов, свою об'ємну версію Другої світової війни (в англомовних джерелах фігурує також «гітлерівська Німеччина» і «третій райх», але «фашистська Німеччина» не застосовується).

***

В україномовній літературі і публіцистиці і досі використовуються штампи радянської пропаганди, що нагально потребує визначитися з назвою Німеччини періоду 1933 – 1945 рр.

Джерела:

• Hermann Göring: Reden und Aufsätze (1941), s. 36-49.

• Архів Військово-історичного товариства «СПАДЩИНА».

• Архів НДІ Третього Райху.