Головна загроза американському суспільству йде від корпорацій – Такер Карлсон на конференції National Conservatism (США)

Такер Карлсон (англ. Tucker Carlson) –  американський консервативний політичний коментатор, з 2016 року – ведучий вечірнього політичного ток-шоу «Tucker Carlson Tonight» на Fox News. Із 2009 року працює політичним аналітиком для Fox News. 2010 року Такер Карслон співзаснував і був першим головним редактором консервативного новинно-публіцистичного вебсайту «The Daily Caller». Автор двох книг-мемуарів «Політики, партизани та паразити: мої пригоди на кабельних новинах» (Politicians, Partisans and Parasites: My Adventures in Cable News, 2003 ) та «Корабель невдах: як егоїстичний правлячий клас веде Америку до межі революції» (Ship of Fools: How a Selfish Ruling Class is Bringing America to the Brink of Revolution, 2018).

Такер Карлсон – ключовий спікер міжнародної конференції з питань національного консерватизму, яка пройшла з 14 по 16 липня 2019 року в Вашингтоні. За його власними словами, знаходиться в опозиції до правлячих кіл як зліва, так і справа. Просуває загальнолюдські цінності, особливо питання сім’ї (сам 29 років у шлюбі, має чотирьох дітей).

На його думку, націоналізм має бути основним напрямком для існування і розвитку нації. Це логічно випливає з його визначення. Але певні правлячі кола Штатів заперечують це та поставили себе в опозицію до націоналізму. Чому? За роки своєї кар’єри, читаючи поміж рядками,  Карлсон зробив певні висновки.

Перший і найбільш шокуючий: головна загроза вашій можливості прожити життя, яке ви самі вибираєте, іде не від уряду, а від приватного сектору – корпорацій та компаній. Як доказ  цього твердження він наводить приклад із найпопулярнішим в Америці печивом «Орео», на упаковці якого написано: «Який у тебе рід?» Таким чином дітям у мізки вкладається думка (яка йде проти природи), що нема бінарного гендеру, а ти сам можеш його вибирати. Якщо ніяк не реагувати на подібні збочення, то всі основоположні  ідеї як такі можуть зникнути, і це вже відбувається. Як сказав Дж. Орвелл: «Коли ви прибираєте з мови певні слова,  ви забираєте в людей можливість оперувати певними поняттями». Тому люди, які відповідають за риторику в суспільстві, реально керують вашим розумом.

На ці процеси нема адекватного відгуку в офіційних осіб, вибраних нами. Уряд, особливо ліваки, є корумпованим  та просуває інтереси корпорацій, які є ударними силами їх політики. А у представників правих сил світогляд є застарілим.

Другий висновок Такера Карлсона, який він озвучив на конференції:  нечесність в США є дуже агресивною. Якщо вас у чомусь звинувачують, будьте певними – це саме ті речі, які роблять ваші обвинувачувачі (хлопці у чорних масках розмахують стальними киями, звинувачуючи вас у фашизмі). Нечесність є настільки агресивною, що ти починаєш сам у собі сумніватися, хоча у цієї брехні й нема реального підґрунтя. Такий метод нечесної гри  є дуже ефективним.

Тому і з’являються національні девізи на кшталт «Різноманітність – це наша сила». Так, різноманітність – це визначна риса американців, але вона не може бути тим, що тримає нашу багатонаціональну країну разом. Вона не може бути тим, за що ми будемо разом боротися у разі війни. У родині повинні бути не протилежні інтереси, а спільні. Тільки тоді вона буде нормальною міцною родиною. Так само і з державою. Тому гасла про різноманітність в кінцевому результаті можуть призвести до безладу і розколу в державі.

Третій висновок: корпорації не зацікавлені у мирному співіснуванні громадян.

Окрім доповіді на конференції, Такер ще відповідав на питання авдиторії. Одне з найцікавіших питань стосувалося Елізабет Воррен (англ. Elizabeth Ann Warren; 70 років –американська юристка і політикиня, представляє штат Массачусетс у Сенаті США з січня 2013 року. Членкиня  Демократичної партії. Бере участь у президентських виборах США 2020 року).

Стосовно пані Воррен Карлсон зауважив, що хоч він і не розділяє її політичні погляди, але у своїй книзі «Ця боротьба – наша боротьба: битва за збереження середнього класу Америки» (This Fight Is Our Fight: The Battle to Save America's Middle Class, 2017 р.) вона перша почала діалог з державою стосовно підтримання інституту сім’ї. В США зараз склалася така ситуація, що стало неможливим утримувати сім’ю на зарплату тільки одного її члена (наприклад, чоловіка, поки дружина у декретній відпустці). До того ж, ліві сили активно схвалюють аборти, бо вони урівнюють економічні права і можливості жінок та чоловіків. Необтяжені турботами  про дітей та родину, жінки можуть стати слухняними служницями глобального капіталізму. А роботодавець буде брати на роботу перш за все не того, хто відданий своїм дітям, а того, хто відданий йому.

Більшість американців насправді прагнуть буди вдома, поки ростуть їх діти (5-6 років). Тому правлячі кола повинні працювати в напрямку побудови такого суспільства, в якому один з батьків може залишатися вдома для того, щоб  виховувати своїх дітей. Якщо республіканці хочуть залучити нетрадиційних прихильників своєї партії, то варто взяти якусь нетрадиційну позицію стосовно певного питання. І чому б такою не стала просімейна позиція на користь можливості самостійного виховання власних дітей? Така теза могла би стати центром передвиборчої кампанії будь-якого кандидата у президенти: «Голосуйте за мене –  і ви зможете виростити своїх дітей!» Але корпоративна Америка не налаштована на це. Сім’я – це затримка їх швидкості у підвищенні продуктивності та більших прибутків. Вся концепція сім’ї є незручною для корпорацій.

Позиція Такера Карлсона стосовно сім`ї така: «Ми, як політики і громадяни, не маємо права бути пасивними у цих питаннях. Ми не повинні дозволяти самотнім, нещасним людям, таким як Шеріл Сандберг (головна операційна директорку Facebook), контролювати нашу соціальну політику та читати нам лекції стосовно того, як виглядає ідеальна сім`я».