- Відвідувань: 7
- Переглядів: 7
«Гордий Донбас» заблукав між Сталіним, Гітлером і Путіним…
Світ:
Спецтема:
«Конец диктатора
В истории развития Украины день 22 июня будет записан золотыми буквами. Этот день знаменует собой начало великого освободительного похода доблестной Германской армии и ее союзников на Восток.
Двадцать четыре года над Украиной так же, как и над всем так называемым Советским Союзом, носился страшный черный призрак большевизма, угнетающий народ, уничтожавший лучших представителей человечества…»
«Донецкий Вестник», № 9, Воскресенье, 14 декабря 1941 г.
«Этот год снова принесет нам большую победу
Речь Фюрера в годовщину принятия им власти
БЕРЛИН. 30 января, в годовщину принятия власти, Вождь германского народа Адольф Гитлер произнес в Берлинском спортивном зале большую речь, осветив основные причины, вызвавшие мировую войну и выразив уверенность германского народа в победе.
Внутренняя победа национал-социализма создавалась нелегко, не как небесный дар, а, напротив, были даже тяжелые поражения, как в ноябре 1923 года.
Несмотря на это, он не потерял мужества и более, чем когда-либо, был уверен в правильности своего пути и в окончательной победе.
«Донецкий Вестник», № 11 (25), Четверг, 5 февраля 1942 г.
«ВОЖДЬ
(Ко дню 53-летия Адольфа ГИТЛЕРА – 20 апреля)
Когда по окончании последней великой мировой войны Германское государство кровоточило тысячами ран, находясь посреди сплошного хаоса, когда немецкому народу грозила опасность распада на отдельные куски, партии, классы и конфессии (вероисповедании), - выступил один человек и кликнул клич.
То, что следовало излечить, было делом социальной необходимости. То, что следовало выполнить, было задачей миллионов немецких рабочих, мечтавших тогда об Интернационале, чтобы вернуть утраченную любовь к своей родине.
Кто же другой мог все это вернуть и выполнить, как не тот, кто сам вышел из их рядов? Во время тягчайших бедствий зарождается тоска по спасителю.
Тосковали по такому руководителю, который знает, что правильно, а что фальшиво, что должно быть сделано, и сможет побороть то, что было и что еще может быть.
В АДОЛЬФЕ ГИТЛЕРЕ ВОСКРЕС ИМЕННО ТАКОЙ СПАСИТЕЛЬ ГЕРМАНИИ И ВСЕЙ ЕВРОПЫ…»
«Донецкий Вестник», № 33 (47), Четверг, 23 апреля 1942 г.
«ФЮРЕР
Нынешняя война, охватившая весь мир, ничто иное, как разряжение одной из величайших в истории суммы накопившихся потенциалов. О мощи этого разряжения можно судить по размерам и беспощадности нынешней войны и потому, что борьба эта исключат всякий компромисс, ибо осуществление идеи нового мирового порядка не допускает половинчатых решений.
На пороге новых эпох стоят творцы, в лице которых воплощаются и проводятся в жизнь новые идеи. К таким творцам и принадлежит Вождь национал-социалистической Германии. Личность его стала ярким символом мощи новой эпохи. Адольф Гитлер до мельчайших подробностей осмыслил силу мирового напряжения нашей эпохи и обрел пути к его разряжению…»
«Новая жизнь», № 25, Вторник, 22 июня 1943 г.
«КО ДНЮ РОЖДЕНИЯ ФЮРЕРА
Адольф Гитлер наш освободитель
«Бог никогда не помогает лентяям и тунеядцам. Он не помогает людям, не желающим себе помочь. Народ, помоги себе сам, тога и Господь тебя не оставит». Адольф Гитлер.
«Голос Донбасса», № 15 (72), Пятница, 16 апреля 1943 г.
«22 ИЮНЯ – ДЕНЬ НАШЕГО ОСВОБОЖДЕНИЯ
В общем венке праздников этого года день 22 июня является самым знаменательным из всех и будет являться во все времена самым значительным историческим числом, которое будет у нас в памяти. Разве мало было у нас людей, которые ожидали этого дня, ожидали войны, дабы внешней силой освободиться от большевистских оков? Бессильными были мы перед ужасным правлением Сталина и террором НКВД, возмущение охватывало нас, наши кулаки сжимались от гнева, глава наполнялись слезами, когда мы в периодические промежутки времени испытывали на себе и на наших близких волну арестов, нужды и страдания…»
«Голос Донбасса», № 24 (81), Пятница, 18 июня 1943 г.
Як бачимо, «гордий Донбас», який “порожняк нє гоніт”, з натхненням вітав Фюрера, швидко забувши, як рік-два тому так само вітав «Вождя всіх народів» - Сталіна.
Цей-таки «гордий Донбас» 5 березня 2014 року провів велелюдний мітинг під українськими прапорами з гаслом «Донбас – це Україна», а через кілька тижнів на тому самому місці махав прапорами РФ і «ДНР».
Джерело:
Євген Шкодун. Як гордий Донбас з ніжними обіймами вітав Гітлера (ФОТО). 25.03.2017 // http://prostir.co.ua/yak-gordyj-donbas-z-nizhnymy-obijmamy-vitav-gitlera-foto-23096/
Знати правду про Другу світову війну та надії українців на звільнення від більшовицької окупації.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Просто треба розрізняти два феномени:
1. Поведінка різних груп, кожна з яких підтримує своє.
2. Поведінка тієї ж самої групи пристосуванців або неспроможних до самостійного мислення.
Зазвичай одночасно присутні обидва феномени.
Більшість прихильників першого Майдану підтримали і другий Майдан, а більшість прихильників Януковича підтримали його і першого, і другого разу.
Проте завжди є пристосуванці.
НЕ можу погодитися... Типовим прикладом є Майдан-2004, коли багато з тих, хто вітав Ющенко і Тимошенко незабаром перебігли до його опонента Януковича.
Це не поширений стереотип, а наша реальність, коли Інтереси перевищують Ідеали.Цитата:<blockquote class="bb-quote-body">Взагалі цей поширений стереотип, що вчора вигукували "Слава!", а за кілька днів "Розпни!", має обмежене застосування. Тому що "Слава!" кричали одні, а "Розпни!" - їхні вороги.</blockquote>
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Коментарі
Донбас не був і не є цілісним соціальним організмом. Там одні вітали Сталіна, а інші Гітлера. Так само і зі ставленням до України.
Взагалі цей поширений стереотип, що вчора вигукували "Слава!", а за кілька днів "Розпни!", має обмежене застосування. Тому що "Слава!" кричали одні, а "Розпни!" - їхні вороги.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
НЕ можу погодитися... Типовим прикладом є Майдан-2004, коли багато з тих, хто вітав Ющенко і Тимошенко незабаром перебігли до його опонента Януковича.
Це не поширений стереотип, а наша реальність, коли Інтереси перевищують Ідеали.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Просто треба розрізняти два феномени:
1. Поведінка різних груп, кожна з яких підтримує своє.
2. Поведінка тієї ж самої групи пристосуванців або неспроможних до самостійного мислення.
Зазвичай одночасно присутні обидва феномени.
Більшість прихильників першого Майдану підтримали і другий Майдан, а більшість прихильників Януковича підтримали його і першого, і другого разу.
Проте завжди є пристосуванці.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Цікаво,Гітлера підтримували ідейні чи пристосуванці...
Вірю в те, що розумію.
Ідейні підтримали з ідейних міркувань, а пристосуванці - з меркантильних.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!