Холодний розрахунок. Як Європа готується зустрічати зиму без російського газу та хто займе місце «Газпрому»

І хоча до війни Росія задовольняла майже половину потреб континенту в газі, європейці змогли знайти альтернативи. Дві третини обсягів уже вдалося замінити, заміщення дефіциту, що залишився, – питання часу. Місце Росії займуть США, Норвегія, Азербайджан, Алжир та інші держави Африки, а також країни Східного Середземномор'я (Єгипет, Ізраїль, Кіпр). А от «Газпрому» знайти інших покупців точно не вдасться, пише The Insider.

Хто займе місце Росії

США планують розширювати співпрацю з Європою: до 2030 року Штати зможуть замістити близько 90% того, що постачала Росія, – приблизно 139,5 млрд куб. м.

Азербайджан згідно з досягнутою з ЄС угодою, до 2027 року постачатиме до Європи до 20 млрд куб. м. Для досягнення таких обсягів планується розширити пропускну спроможність Трансанатолійського трубопроводу з 16 до 32 млрд куб. м, а потужність Трансадріатичного газопроводу – з 10 до 20 млрд. куб. м.. Обидва трубопроводи є частиною "Південного газотранспортного коридору", через який Азербайджан експортує газ до Європи.

Італійська Eni веде переговори з еміратською ADNOC – компанії хочуть прискорити реалізацію існуючих проектів, щоб збільшити обсяги газу на глобальному ринку.

Великі надії Європа покладала на Катар, проте традиційний ринок збуту газу для цієї країни – Південно-Східна Азія. Катар може збільшити постачання до Європи за рахунок зростання видобутку: імовірно, до 2025 року виробництво газу має зрости на 43% – з 77 до 110 млн тонн СПГ.

Німецькі енергетичні компанії RWE та Uniper близькі до укладання довгострокових угод із закупівлі скрапленого природного газу з катарського Північного родовища.  Перші поставки з родовища заплановані на 2026 рік.

До розробки цього родовища влітку 2022 року приєдналися італійська Eni та французька Total – їх частки склали 3% та 6% відповідно. У проекті також беруть участь Shell, Exxon та ConocoPhillips, видобуток із родовища має збільшити виробництво катарського газу більш ніж на 60% до 2027 року.

Оман направив інвестиції в розробку родовищ природного газу: очікується, що до 2025 року видобуток досягне 130 млн куб. м на добу. Інтерес до газових родовищ Оману виявляють і західні компанії: французька TotalEnergies у вересні підписала угоду про видобуток природного газу із міністерством енергетики Оману.

Допомогу Європі запропонувала і багата на природний газ Канада. Збільшення виробництва газу в Канаді може знизити напруженість на ринку: у 2020 році добове виробництво газу в Канаді не перевищувало 453 млн куб. м на добу, у 2021-му кілька разів перетинало цю позначку, а в березні, квітні та травні 2022 року Канада виробляла понад 480 млн на добу.

Власні запаси газу в Туреччині, з урахуванням нових відкритих родовищ, становлять 405 млрд куб. м, почати видобувати та використовувати газ уряд хоче до 2023 року. Ці обсяги будуть спрямовані на внутрішній ринок (країна споживає близько 50 млрд куб. м на рік), проте завдяки власному газу Туреччина зможе перепродавати, що зараз закуповує в інших країнах.

Раніше ми вже писали, що погрози Москви лише прискорюють зміни енергетичної політики ЄС.