Homo intelis: людиноподібні надтварини та їх ідентифікація. Історія Джеймса Феллона – просоціального психопата (+аудіо)

Аудіоверсія статті: Homo intelis: людиноподібні надтварини та їх ідентифікація

Homo sapiens і Homo intelis

У попередній статті під назвою «Політична зоологія» ми з’ясували, що серед людей живе окремий вид людиноподібних істот, які не є людьми. З погляду наукової класифікації, обидва види належать до родини «гомінід», тобто людиноподібних. Латинське «homo» (гомо) якраз і вказує на наявність більшої чи меншої подібності до людини. З погляду етимології, слово «homo» позначає людиноподібну форму, оболонку, вмістилище, дім (порівняймо з англійським home – «дім», «хата», «обитель»). Тому до роду «гомо», крім людей, відносять архантропів, палеоантропів та інших викопних тварин, а інколи й сучасних шимпанзе та бонобо.

Латинське слово sapiens («сапієнс») означає «мудрий, розумний» і вказує на те, що у згаданій вище людиноподібній формі перебуває втілена духовна сутність, спроможна діяти творчо й відповідально. Оскільки всі люди є втіленими духовними сутностями, то вони є сапієнсами. Назва біологічного виду Homo sapiens буквально означає «дім мудрості» або «носій розуму».

Латинське слово intelléctualis («інтелéктуаліс») означає «інтелектуальний» і вказує на спроможність вирішувати поставлені завдання на основі інстинктів, соціальних норм, інструкцій, стандартів, власного досвіду. Інтелект – це автомат, розум – це творчість. Тому існує термін «штучний інтелект», натомість нема терміну «штучний розум». Гомінід, які мають інтелект, але не мають розуму, логічно позначити терміном Homo intellectualis («дім інтелекту»), скорочено Homo intelis або просто «інтеліс». Терміни «гомо інтеліс» та «інтеліс» застосовуємо для позначення надтварин так само, як терміни «гомо сапієнс» і «сапієнс» для позначення людей. Врешті-решт, це усталена наукова традиція класифікації гомінід.

Психопати

Історично склалося, що першовідкривачами людиноподібного виду надтварин (Homo intelis) виявилися спеціалісти з кримінології та психіатрії, які займалися дослідженням природи злочинності. Тобто в поле зору дослідників першими потрапили «погані надтварини» – і це природно, адже найбільшу суспільну увагу привертають убивства, масштабні шахрайства та інші резонансні злочини. Так що знайомство науки з цим видом інтелектуальних гомінід почалося з їх темної сторони. Подібним чином люди можуть не звертати увагу на тигрів, доки не зіткнуться з тигром-людожером.

Оскільки поведінка «поганих надтварин» різко відрізнялася від типово людської (людяної) поведінки, то їх позначили словом «психопати». Це слово ввів у широкий обіг у 1888 році німецький психіатр Юліус Людвіг Август Кох (1841–1908). Термін «психопатія (від гелленського ψυχή – псюхе, душа і πάθος – патос, недуга) означає «психічна недуга». Тобто спочатку вважалося, що психопати – це сапієнси (люди), але з порушеною психікою. Проте згодом з’ясувалося, що в цих істот психіка здорова, просто вона інша, не-людська. Так само у них інша будова головного мозку, інша фізіологія, інші реакції на подразники, інша поведінка.

Також з’ясувалося, що «психопатів» неможливо ні вилікувати, ні перевиховати, адже їхня нелюдська поведінка – це не відхилення від людської норми, а усталена тваринна норма. Найголовніше, що у надтварин суттєво інший мозок.

Мозок надтварин

Великий внесок у дослідження специфічної будови мозку психопатів здійснив професор кафедри психології Університету Нью-Мексико доктор Кент Кіл (Kent A. Kiehl). Очолювана ним лабораторна мережа зібрала найбільшу у світі вибірку сканування мозку ув’язнених за допомогою мобільного сканера МРТ (Магнітно-резонансна томографія). У 2014 році він видав книгу «The Psychopath Whisperer: The science of those without conscience» (Шепіт психопата: наука про тих, хто не має совісті). Ця книга видана українською мовою під назвою Кент. А. Кіл. Психопати. Правдива розповідь про людей без жалю, без совісті, без каяття (Київ: Центр учбової літератури. – 2019, 2021).

Професор Кент Кіл (Kent A. Kiehl)

«У своїй науковій роботі я бачив мозок сотень психопатів, але збіг їхніх мозкових аномалій ніколи не переставав мене дивувати» – розповідає доктор Кент Кіл (с. 306). Його здивування можна зрозуміти, адже випадкові відхилення відбуваються в різних напрямках і в широкому діапазоні. Якщо ж «відхилення» має чітку форму, то це вже дещо інше. Зафіксовані відхилення мозку психопатів – це не аномалії мозку Homo sapiens, а норма мозку Homo intelis. Тож коли доктор Кіл говорить про «атрофовані ділянки мозку» у психопатів, то це треба розуміти як «еволюційно недорозвинені ділянки мозку» в порівнянні з людським мозком.

Одне слово, дослідження надтварин почалося з дослідження підгрупи носіїв агресивної і кримінальної поведінки. Проте це не означає, що такими ж агресивними є всі надтварини, в чому ми незабаром переконаємось.

У подальшому викладі будемо застосовувати термін «надтварина» для позначення людиноподібного виду Homo intelis безвідносно до стану його психіки. Якщо йдеться про зіпсованих (антисоціальних) надтварин, то застосовуємо термін «психопати». Ще є термін «соціопати» – це сапієнси, які втратили свою людяність. Проте кримінальне ядро і головний рушій антилюдських дій – це психопати. Згідно з відкритими джерелами, психопати складають близько 1% населення, а соціопати – близько 5%. Що діється насправді – наразі не відомо.

Розпізнавання поведінки

Досвідчені психіатри виявляють надтварин з дворічного чи трирічного віку шляхом візуального спостереження за їхньою поведінкою. За відсутністю іншого терміну, таких дітей називають «психопатами» або, делікатніше, «дітьми з безсердечністю та байдужістю». Проте ми вже розуміємо, що коректніше їх називати «інтелісами», адже надтварини стають психопатами внаслідок поганого виховання, кримінального оточення та інших негативних обставин. Натомість інтеліси просоціальні – це добрі помічники людей. Психопати ж антисоціальні – це вороги людей.

Для ідентифікації дорослих психопатів розроблені спеціальні опитувальники. Одним з найвідоміших є опитувальник PCL-R (Psychopathy Checklist – Revised), створений Робертом Хаером у 1991 році і модифікований у 2003 році. Цей «Перелік психопатичних рис» (ППР) прийнято вважати галузевим «золотим стандартом». Він складається з 20 пунктів, по кожному з яких можна дати оцінку 0 (риса відсутня), 1 (невідомо або частково стосується) або 2 (стосується). Максимальний бал 40. Граничним показником наявності психопатії вважається 30 у Сполучених Штатах і 25 у Великобританії. Ось заголовки згаданих 20 пунктів ППР:

1. Балакучість / поверхнева привабливість.

2. Перебільшене почуття власної значущості.

3. Потреба в психічному збудженні.

4. Патологічна брехливість.

5. Шахрайство / маніпулювання.

6. Відсутність каяття і почуття провини.

7. Поверховість афективних реакцій (душевного хвилювання).

8. Безсердечність / відсутність емпатії (співчуття).

9. Паразитичний спосіб життя.

10. Слабкий поведінковий контроль (нестримність).

11. Випадкові статеві зв’язки.

12. Проблемна поведінка в дитинстві.

13. Відсутність реалістичних цілей на майбутнє (гігантоманія).

14. Імпульсивність.

15. Безвідповідальність (у стосунках з людьми, в різних сферах життя).

16. Нездатність нести відповідальність за власні дії (невизнання власних помилок).

17. Неодноразові недовгі шлюби.

18. Підліткова делінквентність (некримінальні правопорушення).

19. Скасування умовного звільнення (тобто умовне засудження до позбавлення волі не є стримувальним фактором).

20. Різноманітність злочинної діяльності.

На основі опитувальника PCL-R розроблені онлайн-тести, зокрема українською мовою, доступні для всіх бажаючих. Так що маємо можливість перевірити на психопатію не лише знайомих, а й різних видатних політиків, чиновників, лідерів суспільної думки, модних артистів тощо. При цьому відзначимо, що, на думку самого доктора Хаера, «контрольний перелік ознак психопатії – це складний медичний інструмент для професіоналів». Діагностика вимагає підготовки і доступу до спеціального посібника з підрахунку балів.

Про всяк випадок зазначимо, що у не-психопатів теж можуть спостерігатися деякі з описаних тут ознак. На психопатію вказує їхня комплексна присутність, що виражається високим балом по шкалі від 0 до 40.

Перевагою описаного експертного методу ідентифікації психопатів є відсутність потреби в будь-якому обладнанні – досить мати відомості про поведінку досліджуваної особи. Водночас це є й недоліком, адже неможливо оперативно оцінити незнайому особу і, відповідно, передбачити її поведінку. Для цього необхідні об’єктивні методи, не залежні від експертної оцінки.

Інструментальні методи ідентифікації

Одним з перших об’єктивних методів, що дозволили виявляти психопатів, був метод електроенцефалограми (ЕЕГ). Для прикладу, погляньмо на ЕЕГ здорових людей (чорна лінія) і психопатів (сіра лінія).

Різниця електроенцефалограми (ЕЕГ) здорових людей (чорна лінія) і психопатів (сіра лінія), отримані під час реакції на звуковий «oddball-стимул» (з книги Кента Кіла «Психопати. 2021, с. 115) . По вертикалі – електричний потенціал в мікровольтах, по горизонталі – час в мілісекундах після пред’явлення звукового стимулу

Наступним суттєвим кроком ідентифікації психопатів стала функціональна магнітно-резонансна томографія (фМРТ). Цей метод ґрунтується на тому, що мозковий кровотік і активність нейронів пов’язані між собою: коли область мозку активна, приплив крові до цієї ділянки також збільшується. Слово «функціональна» означає, що для активації різних ділянок мозку досліджувані особи виконують спеціальні завдання, наприклад, з розпізнавання звуків або зображень.

Метод фМРТ дозволяє виявляти надтварин уже в дитячому віці. В одному з досліджень учені виявили, що коли діти-інтеліси розглядають перелякані обличчя, то в них не активується мигдалеподібне тіло. Тобто цей дуже важливий компонент емоційної системи мозку не бере участі в обробці мозком зображення переляканих осіб. Це вважають однією з причин того, що діти-інтеліси можуть бути надміру агресивними.

Ще одна «аномальна» ділянка мозку, виявлена в дітей-інтелісів, – це очноямково-лобова кора, яка знаходиться прямо над очима. У таких дітей під час навчальних завдань вона не виявляла активність, властиву для людських дітей. «Один з наслідків цього полягає в тому, що цих дітей, на відміну від інших, покарання нічому не вчить. Іншими словами, покарання і навіть страх покарання не обмежує вчинки цих дітей в тій мірі, в якій це властиво звичайним дітям. На дітей з безсердечністю та байдужістю не діє покарання» – розповідає Кент Кіл (с. 175–176).

Продовжуючи дослідження на основі фМРТ, група Кента Кіла врешті-решт дійшла висновку, що у психопатів відверто інша вся лімбічна і паралімбічна система головного мозку. Тобто у психопатів де-факто весь мозок влаштовано по-іншому, тож він працює не так, як у людей.

Мозок людини і психопата

Однак справжній прорив настав тоді, коли Кіл зі своїми співробітниками за допомогою максимально докладної МРТ і складного програмного забезпечення навчився визначати щільність тих чи інших ділянок мозку. Завдяки цьому він зміг порівняти щільності різних частин паралімбічної системи у здорових людей і у явних психопатів. Дослідження показали, що у психопатів помітно нижча щільність мозкової речовини.

Перевага цього методу полягає в тому, що він не потребує виконання дій досліджуваною особою, скажімо, їй уже не треба дивитися на зображення або натискати кнопку для розпізнавання характерного звуку. Це вже інструмент для цілком об’єктивного виявлення надтварин.

Інший біологічний вид

Дослідники психопатії сходяться на тому, що для неї властива тотальність, тобто цілісність усього комплексу фізичних, психічних та поведінкових проявів. У порівнянні з людьми психопати мають іншу будову мозку та інший тип поведінки – з такими нелюдськими проявами як безсовісність, безсоромність, нестримність, брехливість, безвідповідальність, безсердечність, байдужість. У психопатів значно активніше (в рази) продукування дофаміну (гормону задоволення) і значно нижче продукування адреналіну (гормону мобілізації). Дофамін виробляється нейронами – клітинами нервової системи, адреналін – наднирковими залозами. Тобто відмінність між людьми і надтваринами стосується не лише мозку, а всієї нервової та гормональної системи.

Також відомо, що психопати значно гірше розрізняють запахи та гірше відчувають власне тіло, зокрема сердечний ритм. Їхня емоційність перебуває в зародковому, нерозвиненому стані. Через таку вроджену «холоднокровність» їх ще називають «рептилоїдами». Тож не випадково, що своїй книзі про психопатів Роберт Хаер і Пол Баб'як дали красномовну назву «Змії в костюмах» (Paul Babiak and Robert D. Hare. Snakes in Suits: When Psychopaths Go to Work. – 2006, 2019). Дослідження показали, що єдина виразна емоція, яку вони можуть відчувати у відповідній ситуації, – це злість, а також прагнення помсти.

Психопати не визнають своїх помилок і не розкаюються, оскільки не знають, що це таке. Вони не піддаються перевихованню, тому після звільнення з тюрми негайно беруться за старе.

При діагностиці психопатії є лише два варіанти – «психопат» або «не-психопат». Тут нема сенсу говорити про стадійний розвиток їхньої «недуги», як це має місце при діагностиці хвороб. Фізичний комплекс психопата не набувається поступово протягом життя – він одразу ж отримується при народженні. Інше питання, в яких формах він реалізується – антисоціальних чи просоціальних.

Справжній сенс терміну «психопат»

Таким чином, у сучасному суспільстві відбувається співіснування двох біологічних видів – Гомо сапієнс («носій духу») і Гомо інтеліс («носій інтелекту»). Сапієнси є людьми – втіленими духовними сутностями, натомість інтеліси є надтваринами, тобто істотами з розвиненим інтелектом, але без духу.

Люди мають внутрішній регулятор у вигляді совісті, тому спроможні, в більшій чи меншій мірі, протистояти негативним зовнішнім впливам, зокрема поганому вихованню, кримінальному соціальному середовищу, збоченій пропаганді.

Надтварини не мають внутрішнього регулятора, тому формування їхньої психіки цілком залежить від зовнішнього впливу. Критичними є перші два-три роки життя: якщо протягом цього часу відбувається правильне «програмування», підкріплене в підлітковому віці, то в надтварин виробляється просоціальна позиція – подібно до правильно вихованих домашніх тварин. Таких добрих надтварин ми й називаємо «інтелісами». Це добрі помічники людини.

Якщо ж у психіку надтварини протягом перших двох-трьох років життя не запровадити правильні поведінкові програми, то вона з великою ймовірністю стане психопатом з усіма антисоціальними та кримінальними наслідками. Саме звідси й випливає правильне розуміння сенсу терміну «психопат». Йдеться не про психічну недугу людини, а про неправильно сформовану психіку надтварини. Психопат – це наче комп’ютер, в який завантажили зіпсовану операційну систему: хоч які потім інсталюй програми, а все одно вони будуть керуватися деструктивною ОС.

Тому, як добре відомо, психопати не підлягають жодному лікуванню чи перевихованню: єдиний спосіб захистити від них людей полягає в надійній ізоляції. «На жаль, після відсидки ними повного тюремного терміну, сучасне суспільство не має інструментів, щоб запобігти подальшим майже гарантованим злочинам з боку психопатів і захистити їхніх майбутніх жертв. А якщо врахувати, що далеко не всі злочини звичайних і серійних злочинців можуть бути розкриті, а потім доведені в суді, то багато їхніх жертв неминуче залишаться без відплати злочинцям» – пише ізраїльський психіатр Ісраель Дацковський.

Інтеліси – добрі надтварини

Чимало надтварин спокійно живуть серед людей і нормально з ними співіснують. Їх не можна називати психопатами, тому що завдяки правильному вихованню у них здорова психіка надтварини. Яскравим прикладом є історія Джеймса Феллона. Це американський вчений-нейрофізіолог, заслужений професор анатомії і нейробіології, професор психіатрії і людської поведінки Каліфорнійського університету в Ірвайні, автор книги «Психопат всередині» (The Psychopath Inside, 2013). В ході своєї роботи він з’ясував, що у нього мозок психопата, і дослідив це питання.

Професор Феллон розповідає, що на власному досвіді переконався, як сильно раннє оточення може вплинути на людину. «Коли я писав свою книгу, моя мати розповіла багато про мене. За її словами, вона ніколи не говорила мені або моєму батькові, як дивно я поводився в деякі моменти своєї юності, навіть незважаючи на те, що був цілком щасливою дитиною. Виявляється, в той час люди говорили, що я можу стати кимось на кшталт ватажка банди або дона мафії через деякі особливості моєї поведінки. Багато батьків забороняли своїм дітям гуляти зі мною. Їм було б цікаво дізнатися, яким я став: зразковий сім'янин, успішний, професіонал, ніколи не бував у вʼязниці і все таке інше.

Я запитав усіх, кого знаю, включаючи психіатрів і генетиків, які давно знайомі зі мною і знають мою поведінку, що вони думають про це. Вони вивчили всі ті дуже незвичайні речі, які я зробив за ці роки, і сказали мені: «Це психопатія». Я запитав їх, чому вони не сказали про це мені раніше, на що отримав відповідь: «А ми говорили. Ми все це тобі говорили». Я посперечався, сказав, що вони називали мене «божевільним», але мені відповіли: «Ні. Ми говорили, що ти психопат».

Я виявив, що у мене був специфічний різновид генів – «гени люті». Вони, як виявилося, є причиною агресії, жорстокості, низької емоційності та відсутності емпатії, якщо ви виросли в жорстокій обстановці. Але якщо вас виростили в дуже позитивному середовищі, то негативний ефект може проявлятися і в деяких інших генах.

Ще я спілкувався з генетиками і психіатрами, які не знали мене так довго... Вони говорили: «Почнемо з того, що ти міг взагалі не народитися». У моєї матері кілька разів був викидень, і тут мають місце якісь генетичні помилки. Крім того, мої батьки сказали, що якщо б вони не стежили за мною, я б помер ще будучи підлітком. Покінчив життя самогубством, або мене б убили, тому що я був дуже жорстоким хлопцем.

Я їм сказав: «Ну, мені якось все одно». А вони: «Це доводить, що ти психопат».

Скани мозку Джеймса Феллона (справа, позначено стрілками) та його сім’ї

... У 1970-х, коли я був докторантом, то співпрацював з психіатрами і неврологами, які стверджували, що можуть визначити можливого психопата у віці 2 або 3 років. Коли я запитав, чому вони не говорять про це батькам, вони відповідали: «Ні в якому разі не можна говорити про це будь-кому. По-перше, не можна бути впевненим на 100 відсотків; по-друге, це може зламати дитині все життя; по-третє, ЗМІ і вся його сім’я прийдуть на поріг вашого будинку з палицями та ножами» – розповідає Джеймс Феллон і продовжує:

«Я намагаюся бути хорошим хлопцем для близьких людей, але це щось на зразок гри, в яку я граю з самим собою, бо не дуже вірю в це, хоча це справжнє випробування. Стрибок від «просоціального» психопата, людини, яка знаходиться на межі і не поводиться жорстоко, до когось насправді небезпечного, не зовсім зрозумілий. Мені здається, я був захищений тому, що я був вирощений у верхівці середнього класу, мене сильно підтримували члени сім’ї. Але що трапиться, якщо я раптом втрачу сім’ю або роботу? Ким тоді я стану?

Якщо деяких людей у дитинстві ображали, то вони будуть злі, у них буде бажання помсти. Але справжньому психопату цього не потрібно. Вони просто хижаки, яким зовсім не потрібно бути злими: вони роблять все це через тотальну нестачу зв’язку з людською расою в цілому і з окремими людьми.

Первинний психопат необов’язково стане небезпечним, але якщо нам вдасться знаходити таких дітей, то ми зможемо попередити батьків, щоб вони очікували від них певної поведінки. І якщо воно проявиться, ми без проблем направимо їх до терапевта або досвідченого професіонала, захищаючи при цьому особисте життя сім’ї та дитини. На цьому етапі ми скажемо їм: не припиняйте стежити за тим, щоб вашу дитину ніколи не цькували у школі; тримайте її подалі від вуличного насильства і так далі» – радить батькам професор Феллон.

Що далі?

Як бачимо, правильно виховані надтварини можуть знайти гідне місце в людському суспільстві. Показовим прикладом є згаданий вище професор, який, за його власним визнанням, є «просоціальним психопатом», тобто добре соціалізованою надтвариною. Вочевидь, термін «психопат» йому не підходить, адже у Джеймса Феллона та йому подібних психіка цілком здорова, просто це психіка не людини, а інтеліса.

Як бачимо, запитання «Що з усім цим робити?» поставлене виразно і голосно, причому представником «гомо інтеліс». Воно потребує негайної відповіді зі сторони «гомо сапієнс», особливо в ситуації нинішнього ковідного безумства, влаштованого владними психопатами і соціопатами.

Але з чого почати? Існує відомий принцип: Якщо бажаєш щось зрозуміти – поглянь, з чого воно виникло. Тому ключове питання – звідки взялися надтварини? Про це поговоримо в наступній статті.

Продовження:

• Походження Homo intelis, або Проміжна ланка – одкровення Книги Буття.
• Як виглядає мозок психопата – інтерв'ю з інтелісом професором Джеймсом Феллоном