«Влад був не з породи "гладкошерстих", але цілковито і завжди був собою. Його хлопчача протестність комусь заважала розгледіти в ньому справжні риси – глибоку людяність і порядність». за словами Савки, Кириченко почав прощатися з усіма заздалегідь і навіть писав сценарії власного похорону, але до останнього не здавався. «Нам буде дуже його бракувати».

«Кращого видавництва з нонфікшну немає. Його підбір книг ніхто з видавців – і я – не змогли би повторити». Орлова згадує Кириченка як чесну людину, що бачила світ у чорно-білих кольорах, через що йому інколи було важко в оточенні. Він дуже хотів об’єднати всіх видавців, і KyivBookFest був частиною цього великого плану.

В’ятрович наголошує, що Кириченко був серед тих, хто започаткували українську аудіокнигу. Його підтримка музикантів та фестивалів була критично важливою для розвитку української сцени в часи пресингу російського шоу-бізнесу. Зокрема, саме в садибі Кириченка у Хмелевій створювали свої перші композиції «ДахаБраха».

«Проєкти Влада — "Наш Формат", "Уніж", Хмелева, ГО "Реформація" — сформували свідомість багатьох і вплинули на тисячі людей». Мартинов зазначає, що попри розбіжності в поглядах, які інколи виникали, з роками він дедалі більше розумів логіку та візію Кириченка.

(З огляду на ваші побажання додати спогади з соцмереж): Друзенко часто згадував Кириченка як людину «пасіонарного вибуху», яка не вміла бути байдужою. Він характеризував Владислава як одного з небагатьох справжніх будівничих української ідентичності, який вкладав ресурси не в піар, а в «фундамент» — книги, освіту та армію.

Біденко стверджує, що вплив Кириченка на українську книжку є «величезним». Саме «Наш Формат» став першою книгарнею у Києві, яка принципово спеціалізувалася винятково на україномовній літературі.