Ігор Пастернак – українець, що вдихає надію у майбутнє дирижаблів

“Деякі діти міряли стати пожежниками чи космонавтами”, розповідає Ігор Пастернак, “а я завжди мріяв про дирижаблі”.

Ігор виріс у Львові неподалік від метеостанції. Коли йому було шість років, він переконав українських метеорологів дозволити йому запустити одну з повітряних куль, що використовувалась у метеодослідженнях. “Я був зачарований”, розповідає Ігор, “і після цього я весь час мріяв про будівництво дирижаблів”.

На фото у великому ангарі стоїть один з повітряних гігантів довжиною 120 метрів – це ведеться будівництво вантажного дирижабля під назвою Aeroscraft. Цей каркас із алюмінію та вуглеволокна представляє собою незакінчений апарат, на відміну від Death Star, який є дослідним зразком для нього.

Як стверджує Ігор, це буде новий, поліпшений вид повітряних апаратів, який зможе переносити великі вантажі в будь-яку точку Земної кулі. Причини, які призвели до того, що на сьогоднішній день таких апаратів нема, в основному зводяться до того, що ніхто довгий час не займався їх модернізацією. На даний момент Ігор вирішує проблеми та недоробки, яким більше ніж сто років.

Серйозною проблемою для повітряних апаратів є питання контролю баласту. Поки він несе корисний вантаж, все просто, він плавно рухається до призначеної мети. Але проблеми виникають тоді, коли треба забрати вантаж. Якщо не втримати його, апарат може полетіти кудись у космос. Рішенням цієї проблеми стало утримання гелію в стиснутому стані у спеціальних відсіках, і надання його дирижаблю в міру його необхідності.

Повітряні кулі, які використовують гаряче повітря, зазнають значного впливу від вітру, і навіть дирижаблі (загальний термін для всіх керованих повітряних апаратів) усе ще потребують допомоги наземної команди – хлопців з мотузками та баластом. Але якщо система контролю плавучості, розроблена Ігорем Пастернаком, буде працювати, пілот зможе керувати апаратом у всіх напрямках без зовнішньої допомоги. Тоді дирижабль зможе літати куди завгодно та приземлятися де завгодно, переносячи разом із собою дуже великий вантаж.

Реконструкція транспортування за допомогою дирижабля є не новою ідеєю, до неї постійно повертаються, в основному це збройні сили, котрі роблять такі проекти все більш реальними. Після того, як Джордж Гріффіт описав збройні дії з використанням військових повітряних куль у своєму романі “Ангел Революції”, американські війська постійно розглядають можливості транспортувальних можливостей дирижаблів. В 2005 DARPA, згідно з проектом Walrus, розпочала пошук “гібридного мегавеликого літака”, який зміг би транспортувати 500 тонн вантажу на відстані понад 20 000 кілометрів. Після цього проект Aeros Ігора Пастернака одержав найбільший свій контракт, про який він розповідав в Los Angeles Tіmes наступне: “у нас є тільки одне рішення цієї проблеми”. Але в 2010 проект Walrus був закритий.

Проте інженери з усього світу, продовжують розробляти різні способи успішного використання дирижаблів. Northrop Grumman, Lockheed і інші передові авіаційні компанії, разом з такими дрібними підприємствами як Cargolіfter та Aeros, докладають максимум зусиль для будівництва комерційного та життєздатного дирижабля.

Білл Кроудер, експерт по логістиці, котрий оглянув дослідний зразок Aeros, стежить за успіхами Ігоря Пастернака вже протягом багатьох років. Логістика – промисловий термін для бізнесу, вона займається доставкою вантажів та обладнання для потреб виробництва, продажів і т.д. Ідеї з небом, заповненим дирижаблями колосального розміру викликає у сучасних логістів здивування та легку усмішку. Фактично, повітряне судно, яке могло б літати в повітрі протягом тижнів і перевозити корисний вантаж величезних розмірів, а також використовуватися як 50-тонний кран, необхідно, скажімо, в Арктиці.

Пастернак заснував компанію Aeros в Україні в 1987 і в основному робив прості безпілотні “аеростати” невеликих розмірів. Після розпаду Радянського Союзу він перемістив компанію в США, та невдовзі став провідним підрядником Пентагона. Сьогодні Aeros – це найбільший виробник аеростатів і дирижаблів на Землі, його клієнти – уряди провідних країн світу та американське Міністерство оборони. “Я завжди мріяв побудувати Aeroscraft, і тому вкладав весь прибуток своєї компанії в це нове повітряне судно”, розповідає Ігор.

На даний момент його Aeroscraft лідирує в гонці дирижаблів. Cargolіfter збанкротував, так само, як і Advanced Technologіes Group – головна компанія Великобританії, яка намагалася відновити колишню славу дирижаблів. Локхід і Нортроп зосередилися на розробці дирижаблів, які все ще вимагають злітно-посадкової смуги, але в жодного з них немає навіть мізерних здатностей Aeroscraft.

Військово-транспортний літак Боінг C-17 (Глоубмастер) може нести 75 тонн. Наш АН-255 (“Мрія”), може перевозити до 255 тонн вантажу. Але, якщо Пастернак закінчить роботу над дослідним 200-метровим зразком Aeroscraft, він зможе перенести 500 тонн корисного вантажу куди завгодно. “Це прекрасні перспективи для сучасної логістики, я чекав чогось подібного протягом довгого часу”, говорить Кроудер.