У сучасному світі виклики інформаційних воєн є темою для багатьох конференцій та практичних семінарів. Один з таких організував Литовський Союз Журналістів і пройшов він у Клайпеді. Про стандарти журналістики, інформаційні війни та пропаганду говорили колеги з Вільнюса, Клайпеди та Києва.
Найголовніше, на чому зупинялися спікери практичного семінару, це реальність інформаційної війни, яка йде у всьому просторі ЗМІ. І величезна роль журналістики в цьому очевидна. Едмунтас Ваітекунас (Edmundas Vaitekūnas), експерт в галузі телебачення, глибоко проаналізував сьогоднішні проблеми і розповів, як захищається в Литві простір телебачення і інтернету від впливу пропаганди в умовах постійних інформаційних воєн.
Цікавим в контексті семінару був виступ журналіста російського телеканалу «Дождь» Костянтина Егерта, який розповів, що є і чого не вистачає в журналістиці Литві та Росії.
Журналісти Скрімантас Малінаускас (Skirmantas Malinauskas), Арунас Мілашюс (Arūnas Milašius), Даріус Лукошевічюс (Darius Lukoševičius) і Едмонтас Бабенскас (Edmondas Babenskas) розповіли про свій досвід і досягнення литовської журналістики. Їх виступи мали для учасників семінару практичну користь і будувалися на конкретних прикладах. Вони звернули особливу увагу на відповідальність журналіста перед суспільством, на майбутнє своєї професії, а також ті соціальні інструменти, які є сьогодні в їх руках для протистоянь в інформаційних війнах.
Незвично живим був виступ Генрікаса Вайтікунаса (Henrikas Vaitiekūnas), викладача журналістики з Вільнюса. На головне питання: в чиїх руках завтра буде журналістика і які стандарти будуть застосовувати молоді в інформаційних війнах з пропагандою, він відповів, що молоде покоління зараз інше і має знаходити нові форми, використовувати сучасні технології.
Даініус Радзевічюс (Dainius Radzevičius), голова Литовської Спілки Журналістів, підвів підсумки дводенного практичного семінару і зробив акцент на інформаційній політиці не тільки Литви, але і навів приклади викликів для України та інших країн, з якими доводиться боротися. Головне - розуміння відповідальності журналістів за "фейкові новини" і "альтернативні факти", які дискредитують ЗМІ і самих журналістів.
Такі практичні семінари дають ґрунт для застосування досвіду та отриманих знань у подальшій роботі. Ось на які роздуми навело нас два дня спілкування з учасниками журналістського семінару в Клайпеді.
Останнім часом актуальними в боротьбі з явно вираженою пропагандою в форматі інформаційних воєн стали заборони. На сьогодні цей інструмент є найбільш оперативним, певною мірою дієвим і не дуже витратним. Але виникає і друга сторона цієї проблеми: розмови про свободу слова, демократії і бажання дізнатися: а що ж там забороняють?
Історія дезінформації та інформаційних воєн йде в далекі часи. Ще в ті часи, коли літописці, переписуючи Євангелія, намагалися як би уточнити і пояснити сучасникові біблійні тексти від Луки або інших євангелістів.
Перекладаючи на сучасні мови, перекладачі, а пізніше видавці, вносили свої коментарі або уточнюючі слова, а можливо і цілі речення, які через століття ніхто не міг відокремити від початкового тексту. Так народжувалися інформаційні вставки. Цей древній метод перекручування істини використовують невидимі воїни інформаційних воєн в своїх щохвилинних атаках. Сучасне поле бою виглядає трохи дивно: є армія нападників - сіячів брехні, пропаганди та дезінформації. Є свідомі і несвідомі розповсюджувачі і споживачі, а ще й ті, хто це все підтримує. Але головне, є велика кількість постраждалих, це ті, кого обманюють, хто з 100 слів чує 90 слів брехні і починає вірити, що єдине слово правди і є брехня. Складність сучасних інформаційних воєн в тому, що немає лінії фронту, немає видимих воїнів, які нападають або захищають. А головне, бойові дію інформаційних воєн йдуть на всіх територіях. І полоненим виявляється мирне населення, яке зомбують і змушують вірити у всяку брехню.
Зараз реагувати на всі інформаційні атаки з боку російської пропаганди - значить зайвий раз привертати увагу до пропагандистської брехні.
У нашому випадку журналістська громадськість повинна виробити алгоритм своїх дій. Потрібно більше правди, позитиву і давно забутих людських почуттів, таких як радість, оптимізм, гордість, упевненість і щастя. Прибрати з журналістських матеріалів поширення ненависті, байдужість і страх.
Цим ми зможемо перемогти в інформаційних війнах, сіючи правду і переносячи себе у простір позитивних подій. Так журналісти можуть стати воїнами, які звільнять полонених інформаційних воєн і створять середу Радощі в серцях і душах багатьох людей.
Анна і Петро Олар (Клайпеда)
Наші інтереси:
Розвиваємо стосунки Литва-Україна
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Концепція дистиляції знань, що походить зі сфери штучного інтелекту, може стати ключем до особистої трансформації та національного відродження. Подібно до нейромережі, людина може дистилювати власне...
Інформаційні війни та їх полонені...
У сучасному світі виклики інформаційних воєн є темою для багатьох конференцій та практичних семінарів. Один з таких організував Литовський Союз Журналістів і пройшов він у Клайпеді. Про стандарти журналістики, інформаційні війни та пропаганду говорили колеги з Вільнюса, Клайпеди та Києва.
img0129.jpg
Найголовніше, на чому зупинялися спікери практичного семінару, це реальність інформаційної війни, яка йде у всьому просторі ЗМІ. І величезна роль журналістики в цьому очевидна. Едмунтас Ваітекунас (Edmundas Vaitekūnas), експерт в галузі телебачення, глибоко проаналізував сьогоднішні проблеми і розповів, як захищається в Литві простір телебачення і інтернету від впливу пропаганди в умовах постійних інформаційних воєн.
Цікавим в контексті семінару був виступ журналіста російського телеканалу «Дождь» Костянтина Егерта, який розповів, що є і чого не вистачає в журналістиці Литві та Росії.
Журналісти Скрімантас Малінаускас (Skirmantas Malinauskas), Арунас Мілашюс (Arūnas Milašius), Даріус Лукошевічюс (Darius Lukoševičius) і Едмонтас Бабенскас (Edmondas Babenskas) розповіли про свій досвід і досягнення литовської журналістики. Їх виступи мали для учасників семінару практичну користь і будувалися на конкретних прикладах. Вони звернули особливу увагу на відповідальність журналіста перед суспільством, на майбутнє своєї професії, а також ті соціальні інструменти, які є сьогодні в їх руках для протистоянь в інформаційних війнах.
Незвично живим був виступ Генрікаса Вайтікунаса (Henrikas Vaitiekūnas), викладача журналістики з Вільнюса. На головне питання: в чиїх руках завтра буде журналістика і які стандарти будуть застосовувати молоді в інформаційних війнах з пропагандою, він відповів, що молоде покоління зараз інше і має знаходити нові форми, використовувати сучасні технології.
Даініус Радзевічюс (Dainius Radzevičius), голова Литовської Спілки Журналістів, підвів підсумки дводенного практичного семінару і зробив акцент на інформаційній політиці не тільки Литви, але і навів приклади викликів для України та інших країн, з якими доводиться боротися. Головне - розуміння відповідальності журналістів за "фейкові новини" і "альтернативні факти", які дискредитують ЗМІ і самих журналістів.
Такі практичні семінари дають ґрунт для застосування досвіду та отриманих знань у подальшій роботі. Ось на які роздуми навело нас два дня спілкування з учасниками журналістського семінару в Клайпеді.
Останнім часом актуальними в боротьбі з явно вираженою пропагандою в форматі інформаційних воєн стали заборони. На сьогодні цей інструмент є найбільш оперативним, певною мірою дієвим і не дуже витратним. Але виникає і друга сторона цієї проблеми: розмови про свободу слова, демократії і бажання дізнатися: а що ж там забороняють?
Історія дезінформації та інформаційних воєн йде в далекі часи. Ще в ті часи, коли літописці, переписуючи Євангелія, намагалися як би уточнити і пояснити сучасникові біблійні тексти від Луки або інших євангелістів.
Перекладаючи на сучасні мови, перекладачі, а пізніше видавці, вносили свої коментарі або уточнюючі слова, а можливо і цілі речення, які через століття ніхто не міг відокремити від початкового тексту. Так народжувалися інформаційні вставки. Цей древній метод перекручування істини використовують невидимі воїни інформаційних воєн в своїх щохвилинних атаках. Сучасне поле бою виглядає трохи дивно: є армія нападників - сіячів брехні, пропаганди та дезінформації. Є свідомі і несвідомі розповсюджувачі і споживачі, а ще й ті, хто це все підтримує. Але головне, є велика кількість постраждалих, це ті, кого обманюють, хто з 100 слів чує 90 слів брехні і починає вірити, що єдине слово правди і є брехня. Складність сучасних інформаційних воєн в тому, що немає лінії фронту, немає видимих воїнів, які нападають або захищають. А головне, бойові дію інформаційних воєн йдуть на всіх територіях. І полоненим виявляється мирне населення, яке зомбують і змушують вірити у всяку брехню.
Зараз реагувати на всі інформаційні атаки з боку російської пропаганди - значить зайвий раз привертати увагу до пропагандистської брехні.
У нашому випадку журналістська громадськість повинна виробити алгоритм своїх дій. Потрібно більше правди, позитиву і давно забутих людських почуттів, таких як радість, оптимізм, гордість, упевненість і щастя. Прибрати з журналістських матеріалів поширення ненависті, байдужість і страх.
Цим ми зможемо перемогти в інформаційних війнах, сіючи правду і переносячи себе у простір позитивних подій. Так журналісти можуть стати воїнами, які звільнять полонених інформаційних воєн і створять середу Радощі в серцях і душах багатьох людей.
Анна і Петро Олар (Клайпеда)
Розвиваємо стосунки Литва-Україна
Зверніть увагу
Трипільський ультранаціоналізм: дистиляція минулого як соціальна технологія та трамплін до Золотої ери (+подкаст)