І знову про «математиків» та «гуманітаріїв». Нинішня система освіти нагадує човен, в якому – латка на латці та широкий розсип різноформатних блискучих приладів-новоробів.
Проблеми суспільства мають коріння в царині освіти. Якщо звузити, то одна із фундаментальних невдач відновленої української державності – це провал освіти. Цей провал – багатошаровий, багатогранний, багатонюансний, пише Віталій Гайдукевич.
Порівнюючи нашу освіту з латаним човном, він зауважує, що деякі із надбудов на ньому – робочі й дієві, але більшість – шопопало, а в цілому плавзасіб абсурдний. Але замість проектування сучасного нового корабля, ми продовжуємо латати та надбудовувати постсовкове одоробло. І тут мова про систему, а не про чималу кількість ентузіастів, які намагаються творити дива на тлі системи.
Особливо яскраво абсурдність проявляється на випускних іспитах. Неадекват держави й клінічне нерозуміння реальності МОНом чітко видно по тому, що вони легко викидали із переліку іспитів історію, але із тою ж впертістю серед обов'язкових предметів тримають математику.
Гайдукевич вважає, що гуманітаріям і творчим спеціальностям знати тангенси, синуси й косинуси непотрібно. На його думку, не треба мучити дітей примусом до зубрьожки предмету, який їм не буде потрібен в професійному житті.
При цьому він уточнює, що вчити математику в школі потрібно, при чому в першу чергу її частину, що стосується логічного мислення. Складніші теми, котрі знадобляться в першу чергу в природничих спеціальностях, треба подавати в класах природничої направленості. А гуманітаріям, творчим класам потрібно більше викладати світоглядно-суспільні предмети.
Гайдукевич вважає, що іспит з історії слід розглядати не як предметний, а як іспит громадянської зрілості. Кожен дорослий громадянин має володіти мовою і знати історію своєї країни. При цьому не впадати в примітив, як цього року (йдеться про марку із псом Патроном і питання "якого року марка?") При цьому із варіантів відповідей лише одна очевидно потрапляє в період повномасштабної війни.
Віталій Гайдукевич наводить допис Олександра Мирошниченка, слова з якого винесено в заголовок.
Олександр Мирошниченко пише, що математику він любить і поважає. Але вважає, що гра на скрипці розвиває людину не менше, ніж математичні задачі. Тому пропонує іспит з гри на скрипці зробити обов’язковим для всіх.
"І не треба криків, що майбутнім математикам чи фізикам це перекриє дорогу до навчання. Захочуть – навчаться грати. Чи не зможуть? Оце і є основним питанням…", –завершує свій допис.
Наші інтереси:
Чи потрібен обов'язковий іспит з математики усім? Чекаю на коментарі.
Найголовнішою технологією нашого світу є технологія керованої молодості, або ж «вічного життя». Згідно з творами античних авторів, ця технологія була доступна народу гіперборіїв, який пережив Великий...
Іспит з гри на скрипці варто зробити обов'язковим для всіх (сарказм)
Категорія:
Світ:
Спецтема:
І знову про «математиків» та «гуманітаріїв». Нинішня система освіти нагадує човен, в якому – латка на латці та широкий розсип різноформатних блискучих приладів-новоробів.
20122902.jpg
Проблеми суспільства мають коріння в царині освіти. Якщо звузити, то одна із фундаментальних невдач відновленої української державності – це провал освіти. Цей провал – багатошаровий, багатогранний, багатонюансний, пише Віталій Гайдукевич.
Порівнюючи нашу освіту з латаним човном, він зауважує, що деякі із надбудов на ньому – робочі й дієві, але більшість – шопопало, а в цілому плавзасіб абсурдний. Але замість проектування сучасного нового корабля, ми продовжуємо латати та надбудовувати постсовкове одоробло. І тут мова про систему, а не про чималу кількість ентузіастів, які намагаються творити дива на тлі системи.
Особливо яскраво абсурдність проявляється на випускних іспитах. Неадекват держави й клінічне нерозуміння реальності МОНом чітко видно по тому, що вони легко викидали із переліку іспитів історію, але із тою ж впертістю серед обов'язкових предметів тримають математику.
Гайдукевич вважає, що гуманітаріям і творчим спеціальностям знати тангенси, синуси й косинуси непотрібно. На його думку, не треба мучити дітей примусом до зубрьожки предмету, який їм не буде потрібен в професійному житті.
При цьому він уточнює, що вчити математику в школі потрібно, при чому в першу чергу її частину, що стосується логічного мислення. Складніші теми, котрі знадобляться в першу чергу в природничих спеціальностях, треба подавати в класах природничої направленості. А гуманітаріям, творчим класам потрібно більше викладати світоглядно-суспільні предмети.
Гайдукевич вважає, що іспит з історії слід розглядати не як предметний, а як іспит громадянської зрілості. Кожен дорослий громадянин має володіти мовою і знати історію своєї країни. При цьому не впадати в примітив, як цього року (йдеться про марку із псом Патроном і питання "якого року марка?") При цьому із варіантів відповідей лише одна очевидно потрапляє в період повномасштабної війни.
Віталій Гайдукевич наводить допис Олександра Мирошниченка, слова з якого винесено в заголовок.
Олександр Мирошниченко пише, що математику він любить і поважає. Але вважає, що гра на скрипці розвиває людину не менше, ніж математичні задачі. Тому пропонує іспит з гри на скрипці зробити обов’язковим для всіх.
"І не треба криків, що майбутнім математикам чи фізикам це перекриє дорогу до навчання. Захочуть – навчаться грати. Чи не зможуть? Оце і є основним питанням…", –завершує свій допис.
Чи потрібен обов'язковий іспит з математики усім? Чекаю на коментарі.
Зверніть увагу
Засновник Гіперборії вічно юний Купало – Аполлон – Гермес – Ной: реконструкція міфу про перенародження світу