Всі ми знаємо, що читати книги корисно. І одна з найпрекрасніших речей полягає у можливості під час читання відкриття зовсім неочікуваної інформації, яка знаходить поле для нових роздумів, досліджень та творчості.
Ви запитаєте, що спільного між НЛО, Бірмою та Мойсеєм? Ось і я не знаю, однак ці питання є в сюжеті книги. Але що найцікавіше, читаючи твір Еріха фон Денікіна «Боги були астронавтами», натрапив на історію про народження Мойсея, яка, дуже скидається на це, є лише плагіатом з більш давніх літературних джерел.
«Ми маємо знову почати цікавитися нашим походженням на землі. Це означає: якщо змінити кут зору, то зміниться і точка зору»
(Доктор Йоганес Фібаг – німецький геолог, науковий журналіст та письменник-уфолог)
Тора, тобто П'ятикнижжя Мойсея, є основою так званого Старого завіту в іудохристиянстві. Сам Мойсей – ключова особа в цих історіях, з якою говорив сам Бог. Однак чи існував Мойсей насправді? Це питання є як мінімум дискусійним. А ось історія про його народження схоже таки списана з більш давніх джерел.
Для початку варто зазначити, що книга «Боги були астронавтами», де була знайдена більш давня історія, яка, дуже ймовірно, і стала основою для розповіді про народження Мойсея, розглядає теорію палеоконтакту людей із прибульцями із космосу. Це тема окремої розмови. Зараз же нас цікавить саме плагіат про народження Мойсея. Цікаво, що автор вищезазначеної книги – Еріх фон Денікен, який, до слова, є віруючою людиною, дуже критично ставиться до текстів Тори. Його думки заслуговують на увагу.
1. Критичні роздуми Еріха фон Денікіна про Тору
«З читання Біблії я зробив лише один висновок: Старий Завіт малює перед нами образ Бога, який робить помилки, помиляється, вдається до відчуття розкаяння у своїх діях. Бога, здатного на криваві руйнівні діяння, але не владного над часом. Всі ці якості не можуть бути якостями Бога – вони не відповідають нашим уявленням про всезнаючу Істоту, що стоїть над світом. Старозавітний образ, яким малює його Біблія, не допомагає нам наблизитись до визначення поняття «Бог». Чи це взагалі можливо – усвідомити, що таке Бог, спираючись на Його зображення у Старому Завіті. Але саме у таке зображення люди привчені вірити як у Слово Боже» [1].
2. Справжній автор Тори
Беззаперечно, що протягом століть П’ятикнижжя Мойсеєве багато разів переписувалось, доповнювалося та змінювалося. Але є великі підстави вважати, що першоавтором даного твору був Єзекиїль.
Читаємо дослідження на цю тема в книзі «Арійський стандарт»: «Перебуваючи депортованим у Вавилоні наприкінці 6 ст. до н. е., Єзекиїл отримав доступ до давніх шумерських джерел. Привласнивши описані в них сюжети і розбавивши їх власними родоплемінними переказами, він зліпив «славну історію богообраного народу». Нині цей суперечливий плагіат виглядає очевидним блефом, хуцпою. Наприклад, достеменно відомо, що іудеї ніколи не були в Єгипетському полоні, а історія про народження Мойсея майже дослівно передерта з історії про народження сумерського Саргона, що жив тисячоліттям раніше. Свого часу цю тему зачепив Іван Франко в дослідженні «Сотворення світу», зробленому наприкінці 1904 року. А ось що про все це написав сучасний єврейський письменик і наукознавець Айзек Азімов (Isaac Asimov):
«Під керівництвом Єзекиїла вчені люди з єврейських вигнанців почали перекладати єврейські легенди та історичні спогади в письмову форму відповідно до тієї схеми історії, яка, на думку Єзекиїла й інших впливових людей, була правильною. Так народилися у своїй нинішній формі ранні книги Біблії... Перелік десяти допотопних патріархів і сам Потоп прийшли, ймовірно, прямо з древніх сумерських записів, збережених вавилонськими жерцями до днів Навуходоносора... Всі ці легенди євреї привласнили собі. Вони узяли вавилонський календар і теж його привласнили...
В історії, як ми її маємо тепер у Книзі Буття, говориться, що Авраам і його сім’я прибули в Харран з Ура халдеїв. Можливо, ця легенда відображає фактичну еміграцію з Сумера до Ханаану. Але можливо також, що книжники, які полірували і редагували єврейські легенди, не могли втриматися від того, аби продовжити своє походження аж до початку величної вавилонської цивілізації і дорівнятися в походженні й давнині зі своїми завойовниками» [2].
Тут актуально навести один прикметний факт про старозавітного бога, який обіцяв нащадкам Авраама землю, якою й так володів Авраам: «Давним-давно у Мамре відбулася одна хвилююча подія. Якось Авраам сидів при вході до свого намету, і з'явилися йому троє чоловіків. Гостинний Авраам наказав хлопцеві приготувати теля, ніжного та доброго. «І взяв олії та молока, і теля підготовленого, і поставив перед ними (гостями), а сам стояв біля них під деревом». При цьому від сина його, Ізмаїла, не сховалося, що прибульці «походили не від мешканців землі». У заповіті Авраама, що є давньоєврейським переказом, ці прибульці названі «небесними чоловіками», що спустилися з небес і знову зникли в небесах. Далі Біблія розповідає про те, як Авраам купив за 400 сиклів срібла «місце для гробу» – поле при Махпелі, навпроти Мамре, з печерою на цьому полі (Бут 23:9 і далі). Там він наказав поховати свою померлу дружину Сарру та себе. У родинній усипальниці мали спочивати також сини Авраама та Сарри — Ісаак та Яків — разом зі своїми дружинами Ребекою та Лією. Здається, все ясно, чи не так?
А тим часом нічого не зрозуміло. У П'ятій книзі Мойсеєвій, у 34-му її розділі, Господь говорить про землю, про яку він присягався Аврааму, Ісааку та Якову, але Мойсей, – так говорив Господь, – до цієї землі не ввійде. Чому досі ніхто навіть не спробував критично осмислити цю безглуздість? Як міг Бог обіцяти Авраамові землю (яку в майбутньому отримають нащадки Авраама), коли той же Авраам уже давно жив на цій землі — в Мамре?!» [1].
3. Історія народження Мойсея: прототипами послужили Саргон та Карна
3.1. Красива, але списана історія появи на світ Мойсея
Але повернімось до основної теми. «У Другій Моїсеєвій книзі, яка називається Exodus (Вихід), Мойсей відіграє головну роль. Одна людина з племені Левія взяла собі дружину з того ж племені. Ця жінка народила дитину дивовижної краси. Три місяці мати приховувала його від єгиптян, але більше приховувати не могла, «взяла кошик із тростини та осмолила його асфальтом та смолою». Від цього кошик, зрозуміло, став водонепроникним. Потім мати поклала до нього немовля і «поставила кошик у очереті біля берега річки». Зворушлива історія».
3.2. Історія Кунті та її сина Карни із «Махабхарати»
«Лише раніше вона сталася в далекій Індії. Судячи з книги Аді Пава «Махабхарати», сталося те саме. Бог Сонця запліднив незаміжню Кунті. Внаслідок такої незвичайної, невідчутної близькості Кунті народила сина, надзвичайно гарного хлопчика, обличчя якого сяяло, як сонце. Однак Кунті, яка була до народження сина незайманою, боялася розголосу і ганьби, тому вона змайструвала водонепроникну колиску, в якій таємно відправила хлопчика водою по річці. Одна добра жінка на ім'я Адошрата виловила цю колиску з води і виростила хлопчика як свого сина. Вона ж назвала його ім'ям Карна» [варто зазначити, що «Махабхарата – це давньоіндійський епос на санскриті, один із найбільших літературних творів у світі. Головна героїня цієї історії – Кунті – була матір’ю сонцесяйного Арджуни та тіткою Крішни].
3.3. Саргон І: цар, який немовлям також був рікоплавцем
«Третя історія, схожа за своїм змістом на обидві попередні, була буквально викопана з пагорба Куюджик (територія стародавньої Ніневії) професором Джорджем Смітом. Саме там у минулому столітті британські археологи виявили бібліотеку глиняних табличок ассирійського царя Ашурбаніпала і серед них – таблички з історією життя царя Саргона I (2400 р. до н. е.). У них стверджувалося, що в дитячому віці Саргона сховали в просмолений кошик із ситника, який потім віддали на волю течії Євфрату. Дивний кораблик знайшов водонос на ім'я Аккі. Зрештою, хлопчик опинився в однієї принцеси, яка замінила йому матір.
Щонайменше тисячі років відокремлює історію Мойсея від долі Саргона. А скільки років відокремлюють історію індійської дівчини Кунті від Моїсеєвої, тепер встановити неможливо» [1].
4. Хронологія Тори повна суперечностей
Роблячи короткий підсумок всього вищенаведеного, Еріх фон Денікен зазначає: «Хронологія Старого Завіту рясніє протиріччями і намагатися впорядкувати її означає приймати бажане за дійсне... Кожному відомо, що Мойсей визволив свій народ від єгипетського рабства і що Господь Бог знищив єгипетське військо. Але, як це не дивно, ні в єгипетських пам'ятниках писемності, ні в усних переказах нема свідчень про ізраїльських невільників. Не кажучи вже про кінець цілого народу чи загибель війська єгипетського фараона. Грецький історик Геродот, який чимало часу провів у Єгипті, ніколи не забував жодної дати чи якоїсь дрібниці в історії країни, але й він не обмовився ні словом про Ізраїль або про якесь єврейське коліно в єгипетському рабстві. Не знайдемо ми у Геродота і відомостей про вихід цього народу з Єгипту, не кажучи вже про те, що у Геродота нема жодних свідчень про винищення Богом єгипетського війська.
Кожен, мабуть, читав про ієрихонські труби, що зруйнували стіни старого міста. Але археологам давно і цілком достовірно відомо, що подія, розказана пророком ІЄгошуа, за часом не може бути співвіднесена з Єрихоном, містом, яке знаходиться на території сьогоднішньої Палестини.
Якби факти Святого писання збігалися з реальними фактами історії, то в відповідному місці можна було б знайти вказані в Біблії географічні об'єкти, з'єднати між собою історії, що відбувалися в різний час і в різних місцях і зрештою встановити, де поховані історичні особи, про які йдеться в Книзі. Але нічого подібного вдіяти не вдається.
Цілком очевидно, що плутанину навколо Авраама тепер уже ніколи не вдасться розплутати і впорядкувати хоч якоюсь хронологічною послідовністю. Я досі ніде не знайшов хоча б однієї переконливої відповіді на таке, наприклад, питання: навіщо Богові знадобилися трофейні прикраси? Тим більше, незрозуміло, чому йому потрібні були людські жертви. Зауважу, що я не цитую якихось окремих, тенденційно вихоплених місць зі Старого Завіту. Зовсім ні! Бог постійно спокушається прикрасами, дорогоцінним камінням, шляхетними металами, дорогими тканинами і навіть тюленячими шкурами. «Тексти, що містяться в Книгах Мойсеєвих, виникли, мабуть, у різний час і несуть на собі відбитки індивідуальностей не одного автора. У цьому питанні тлумачі згодні між собою. Крім того, в тексти Старого Завіту за десятки сотень років додали те, чого в оригіналі ніколи не було. Фанатичні прихильники ідей, викладених у Книгах Мойсеєвих. Сучасним дослідникам неймовірно складно з достатньою мірою достовірності встановити вихідний текст» [1].
Наданої інформації більш ніж достатнього для роздумів на дозвіллі. Правда робить нас сильнішими та досконалішими, адже ми творимо світ на фундаменті чесності та відкритості.
5. Література
1. КАГАНЕЦЬ І. В. Арійський Стандарт: Технологія переходу в Простір волі. – Київ-Тернопіль: Видавництво «Мандрівець», 2014. – 576 с.
2. Еріх фон Денікен «Боги були астронавтами» (нім. «Götter waren Astronauten: Beweise aus den alten Texten»). - 2004.
Наприкінці наведемо ще кілька ілюстрацій із «Махабхарати», які зображують Кунті та Карну.
Кунті та Карна
Кунті та Карна
Кунті та Карна
Наші інтереси:
Практикувати чесноту милосердя, тобто відкритість до аналізу різних джерел, навіть сумнівних.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Історія про народження Мойсея – плагіат із джерел вікової давнини
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Всі ми знаємо, що читати книги корисно. І одна з найпрекрасніших речей полягає у можливості під час читання відкриття зовсім неочікуваної інформації, яка знаходить поле для нових роздумів, досліджень та творчості.
4legendaprokogo.jpg
Зміст
Ви запитаєте, що спільного між НЛО, Бірмою та Мойсеєм? Ось і я не знаю, однак ці питання є в сюжеті книги. Але що найцікавіше, читаючи твір Еріха фон Денікіна «Боги були астронавтами», натрапив на історію про народження Мойсея, яка, дуже скидається на це, є лише плагіатом з більш давніх літературних джерел.
«Ми маємо знову почати цікавитися нашим походженням на землі. Це означає: якщо змінити кут зору, то зміниться і точка зору»
(Доктор Йоганес Фібаг – німецький геолог, науковий журналіст та письменник-уфолог)
Тора, тобто П'ятикнижжя Мойсея, є основою так званого Старого завіту в іудохристиянстві. Сам Мойсей – ключова особа в цих історіях, з якою говорив сам Бог. Однак чи існував Мойсей насправді? Це питання є як мінімум дискусійним. А ось історія про його народження схоже таки списана з більш давніх джерел.
Для початку варто зазначити, що книга «Боги були астронавтами», де була знайдена більш давня історія, яка, дуже ймовірно, і стала основою для розповіді про народження Мойсея, розглядає теорію палеоконтакту людей із прибульцями із космосу. Це тема окремої розмови. Зараз же нас цікавить саме плагіат про народження Мойсея. Цікаво, що автор вищезазначеної книги – Еріх фон Денікен, який, до слова, є віруючою людиною, дуже критично ставиться до текстів Тори. Його думки заслуговують на увагу.
1. Критичні роздуми Еріха фон Денікіна про Тору
«З читання Біблії я зробив лише один висновок: Старий Завіт малює перед нами образ Бога, який робить помилки, помиляється, вдається до відчуття розкаяння у своїх діях. Бога, здатного на криваві руйнівні діяння, але не владного над часом. Всі ці якості не можуть бути якостями Бога – вони не відповідають нашим уявленням про всезнаючу Істоту, що стоїть над світом. Старозавітний образ, яким малює його Біблія, не допомагає нам наблизитись до визначення поняття «Бог». Чи це взагалі можливо – усвідомити, що таке Бог, спираючись на Його зображення у Старому Завіті. Але саме у таке зображення люди привчені вірити як у Слово Боже» [1].
2. Справжній автор Тори
Беззаперечно, що протягом століть П’ятикнижжя Мойсеєве багато разів переписувалось, доповнювалося та змінювалося. Але є великі підстави вважати, що першоавтором даного твору був Єзекиїль.
Читаємо дослідження на цю тема в книзі «Арійський стандарт»: «Перебуваючи депортованим у Вавилоні наприкінці 6 ст. до н. е., Єзекиїл отримав доступ до давніх шумерських джерел. Привласнивши описані в них сюжети і розбавивши їх власними родоплемінними переказами, він зліпив «славну історію богообраного народу». Нині цей суперечливий плагіат виглядає очевидним блефом, хуцпою. Наприклад, достеменно відомо, що іудеї ніколи не були в Єгипетському полоні, а історія про народження Мойсея майже дослівно передерта з історії про народження сумерського Саргона, що жив тисячоліттям раніше. Свого часу цю тему зачепив Іван Франко в дослідженні «Сотворення світу», зробленому наприкінці 1904 року. А ось що про все це написав сучасний єврейський письменик і наукознавець Айзек Азімов (Isaac Asimov):
«Під керівництвом Єзекиїла вчені люди з єврейських вигнанців почали перекладати єврейські легенди та історичні спогади в письмову форму відповідно до тієї схеми історії, яка, на думку Єзекиїла й інших впливових людей, була правильною. Так народилися у своїй нинішній формі ранні книги Біблії... Перелік десяти допотопних патріархів і сам Потоп прийшли, ймовірно, прямо з древніх сумерських записів, збережених вавилонськими жерцями до днів Навуходоносора... Всі ці легенди євреї привласнили собі. Вони узяли вавилонський календар і теж його привласнили...
В історії, як ми її маємо тепер у Книзі Буття, говориться, що Авраам і його сім’я прибули в Харран з Ура халдеїв. Можливо, ця легенда відображає фактичну еміграцію з Сумера до Ханаану. Але можливо також, що книжники, які полірували і редагували єврейські легенди, не могли втриматися від того, аби продовжити своє походження аж до початку величної вавилонської цивілізації і дорівнятися в походженні й давнині зі своїми завойовниками» [2].
Тут актуально навести один прикметний факт про старозавітного бога, який обіцяв нащадкам Авраама землю, якою й так володів Авраам: «Давним-давно у Мамре відбулася одна хвилююча подія. Якось Авраам сидів при вході до свого намету, і з'явилися йому троє чоловіків. Гостинний Авраам наказав хлопцеві приготувати теля, ніжного та доброго. «І взяв олії та молока, і теля підготовленого, і поставив перед ними (гостями), а сам стояв біля них під деревом». При цьому від сина його, Ізмаїла, не сховалося, що прибульці «походили не від мешканців землі». У заповіті Авраама, що є давньоєврейським переказом, ці прибульці названі «небесними чоловіками», що спустилися з небес і знову зникли в небесах. Далі Біблія розповідає про те, як Авраам купив за 400 сиклів срібла «місце для гробу» – поле при Махпелі, навпроти Мамре, з печерою на цьому полі (Бут 23:9 і далі). Там він наказав поховати свою померлу дружину Сарру та себе. У родинній усипальниці мали спочивати також сини Авраама та Сарри — Ісаак та Яків — разом зі своїми дружинами Ребекою та Лією. Здається, все ясно, чи не так?
А тим часом нічого не зрозуміло. У П'ятій книзі Мойсеєвій, у 34-му її розділі, Господь говорить про землю, про яку він присягався Аврааму, Ісааку та Якову, але Мойсей, – так говорив Господь, – до цієї землі не ввійде. Чому досі ніхто навіть не спробував критично осмислити цю безглуздість? Як міг Бог обіцяти Авраамові землю (яку в майбутньому отримають нащадки Авраама), коли той же Авраам уже давно жив на цій землі — в Мамре?!» [1].
3. Історія народження Мойсея: прототипами послужили Саргон та Карна
3.1. Красива, але списана історія появи на світ Мойсея
Але повернімось до основної теми. «У Другій Моїсеєвій книзі, яка називається Exodus (Вихід), Мойсей відіграє головну роль. Одна людина з племені Левія взяла собі дружину з того ж племені. Ця жінка народила дитину дивовижної краси. Три місяці мати приховувала його від єгиптян, але більше приховувати не могла, «взяла кошик із тростини та осмолила його асфальтом та смолою». Від цього кошик, зрозуміло, став водонепроникним. Потім мати поклала до нього немовля і «поставила кошик у очереті біля берега річки». Зворушлива історія».
3.2. Історія Кунті та її сина Карни із «Махабхарати»
«Лише раніше вона сталася в далекій Індії. Судячи з книги Аді Пава «Махабхарати», сталося те саме. Бог Сонця запліднив незаміжню Кунті. Внаслідок такої незвичайної, невідчутної близькості Кунті народила сина, надзвичайно гарного хлопчика, обличчя якого сяяло, як сонце. Однак Кунті, яка була до народження сина незайманою, боялася розголосу і ганьби, тому вона змайструвала водонепроникну колиску, в якій таємно відправила хлопчика водою по річці. Одна добра жінка на ім'я Адошрата виловила цю колиску з води і виростила хлопчика як свого сина. Вона ж назвала його ім'ям Карна» [варто зазначити, що «Махабхарата – це давньоіндійський епос на санскриті, один із найбільших літературних творів у світі. Головна героїня цієї історії – Кунті – була матір’ю сонцесяйного Арджуни та тіткою Крішни].
3.3. Саргон І: цар, який немовлям також був рікоплавцем
«Третя історія, схожа за своїм змістом на обидві попередні, була буквально викопана з пагорба Куюджик (територія стародавньої Ніневії) професором Джорджем Смітом. Саме там у минулому столітті британські археологи виявили бібліотеку глиняних табличок ассирійського царя Ашурбаніпала і серед них – таблички з історією життя царя Саргона I (2400 р. до н. е.). У них стверджувалося, що в дитячому віці Саргона сховали в просмолений кошик із ситника, який потім віддали на волю течії Євфрату. Дивний кораблик знайшов водонос на ім'я Аккі. Зрештою, хлопчик опинився в однієї принцеси, яка замінила йому матір.
4. Хронологія Тори повна суперечностей
Роблячи короткий підсумок всього вищенаведеного, Еріх фон Денікен зазначає: «Хронологія Старого Завіту рясніє протиріччями і намагатися впорядкувати її означає приймати бажане за дійсне... Кожному відомо, що Мойсей визволив свій народ від єгипетського рабства і що Господь Бог знищив єгипетське військо. Але, як це не дивно, ні в єгипетських пам'ятниках писемності, ні в усних переказах нема свідчень про ізраїльських невільників. Не кажучи вже про кінець цілого народу чи загибель війська єгипетського фараона. Грецький історик Геродот, який чимало часу провів у Єгипті, ніколи не забував жодної дати чи якоїсь дрібниці в історії країни, але й він не обмовився ні словом про Ізраїль або про якесь єврейське коліно в єгипетському рабстві. Не знайдемо ми у Геродота і відомостей про вихід цього народу з Єгипту, не кажучи вже про те, що у Геродота нема жодних свідчень про винищення Богом єгипетського війська.
Кожен, мабуть, читав про ієрихонські труби, що зруйнували стіни старого міста. Але археологам давно і цілком достовірно відомо, що подія, розказана пророком ІЄгошуа, за часом не може бути співвіднесена з Єрихоном, містом, яке знаходиться на території сьогоднішньої Палестини.
Якби факти Святого писання збігалися з реальними фактами історії, то в відповідному місці можна було б знайти вказані в Біблії географічні об'єкти, з'єднати між собою історії, що відбувалися в різний час і в різних місцях і зрештою встановити, де поховані історичні особи, про які йдеться в Книзі. Але нічого подібного вдіяти не вдається.
Цілком очевидно, що плутанину навколо Авраама тепер уже ніколи не вдасться розплутати і впорядкувати хоч якоюсь хронологічною послідовністю. Я досі ніде не знайшов хоча б однієї переконливої відповіді на таке, наприклад, питання: навіщо Богові знадобилися трофейні прикраси? Тим більше, незрозуміло, чому йому потрібні були людські жертви. Зауважу, що я не цитую якихось окремих, тенденційно вихоплених місць зі Старого Завіту. Зовсім ні! Бог постійно спокушається прикрасами, дорогоцінним камінням, шляхетними металами, дорогими тканинами і навіть тюленячими шкурами. «Тексти, що містяться в Книгах Мойсеєвих, виникли, мабуть, у різний час і несуть на собі відбитки індивідуальностей не одного автора. У цьому питанні тлумачі згодні між собою. Крім того, в тексти Старого Завіту за десятки сотень років додали те, чого в оригіналі ніколи не було. Фанатичні прихильники ідей, викладених у Книгах Мойсеєвих. Сучасним дослідникам неймовірно складно з достатньою мірою достовірності встановити вихідний текст» [1].
Наданої інформації більш ніж достатнього для роздумів на дозвіллі. Правда робить нас сильнішими та досконалішими, адже ми творимо світ на фундаменті чесності та відкритості.
5. Література
1. КАГАНЕЦЬ І. В. Арійський Стандарт: Технологія переходу в Простір волі. – Київ-Тернопіль: Видавництво «Мандрівець», 2014. – 576 с.
2. Еріх фон Денікен «Боги були астронавтами» (нім. «Götter waren Astronauten: Beweise aus den alten Texten»). - 2004.
Наприкінці наведемо ще кілька ілюстрацій із «Махабхарати», які зображують Кунті та Карну.
Практикувати чесноту милосердя, тобто відкритість до аналізу різних джерел, навіть сумнівних.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)