Комуністична Росія була заснована на рабстві - Federalist (США)

Цією статтею автор полемізує з «Нью-Йорк Таймс», що запустила «Проект 1619», яким оголосила початком Сполучених Штатів завезення туди перших рабів з Африки.

За часів, коли були засновані США, рабство було поширене по всьому світу, і коли цей інститут був закоріненим на Американському Півдні, позбутися нього було не так-то просто.

Інститут російського кріпацтва починаєтться у XII столітті. В умовах кріпосного права селяни були «прив'язані» до земельної ділянки і їм заборонялося покидати цю землю без дозволу. Кріпаків купували і продавали, як рабів, хоча формально це було заборонено.

За століття свого існування кріпацтво стало нормою для всіх верств російського суспільства. Іноді траплялися великі повстання, але їх очолювали вільні козаки.

У міру того, як у російської еліти зміцнювалися ідеї Просвітництва, кріпосне право почали відкидати з моральних міркувань. Практичні міркування - особливо, бойова готовність, економічний розвиток і страх перед бунтами, - також вплинули на те, що в результаті кріпосне право було скасовано.

Формально кріпосне право було скасовано царем Олександром II у 1861 році, приблизно в той же час, що і в Америці. Перепис 1857 року, проведений напередодні його скасування, зафіксував 63 мільйони росіян, з яких 23 мільйони були приватними кріпаками, а ще 29 мільйонів - державними кріпаками.

Державні кріпосні були звільнені в 1866 році.

Закон 1861 року надав колишнім кріпакам цивільні права, але економічний перехід виявився складним. Селян наділили землею, але вона була куплена за державні позики, які слід було погасити через 49 років. Землею управляли не окремі селяни, а селянська громада.

Хоча російська економіка піднялася після скасування кріпацтва, напередодні Першої світової війни темпи її розвитку були нижче, ніж у великих європейських держав та Сполучених Штатів.

Популярний у американських живописців середини і кінця XIX століття сюжет - місісіпський пароплав: сучасний, гордий і надихаючий.

Найвідоміший шедевр російського живопису після скасування кріпосного права - «Бурлаки на Волзі» Іллі Рєпіна. На картині зображена група з 11 знедолених чоловіків, які тягнуть баржу уздовж берега Волги.

Ліберально налаштовані росіяни люблять вказувати на контраст між цими двома сюжетами, що відображає різні долі двох народів.

Проте російське селянство досягло деякого прогресу, особливо, після аграрних реформ Петра Столипіна 1906 року. Столипінська «ставка на сильних і тверезих» дозволила окремим селянам купувати ділянки землі в кредит і передавати цю землю нащадкам. До 1913 року 10% земель перетворилися в приватні господарства, а 20% селян вирішили організувати сімейні господарства. З'явився новий клас забезпечених селян, які володіють власністю, або куркулів.

Обіцянка Володимира Леніна передати землю селянам допомогло більшовикам прийти до влади в 1917 році.

Соціалізм - це, за визначенням, державна власність на засоби виробництва. План Леніна ліквідувати куркульство як клас для запобігання розвитку капіталізму був повністю реалізований Йосипом Сталіним.

У листопаді 1929 року, впроваджуючи свій перший п'ятирічний план, Сталін опублікував статтю «Рік великого перелому», яка ознаменувала собою розворот до закріплення власності за державою. Невеликі приватні господарства повинні були перетворитися в державні колгоспи, робочий інструмент і домашню худобу треба було здати.

Офіційно було оголошено розкуркулення або ліквідація куркулів як класу. Оскільки визначити те, хто є кулаком, залишалося на розсуд місцевих чиновників, які повинні були виконувати план, селяни із середнім рівнем доходу також часто ставали жертвами цієї політики. Така стратегія дозволила Сталіну заявити, що «успіх запаморочив голову» його катам, і наказати їм стримати запал.

Країною прокотилася хвиля місцевих протестів проти колективізації: тільки в 1929 році їх було 1300. Проте все це були розрізнені зусилля. У Казахстані протести іноді підтримували навіть представники місцевої Комуністичної партії. 

На Північному Кавказі і в деяких регіонах Української РСР на придушення повстань було кинуто сили Червоної Армії.

У протестах на місцях взяли участь близько 700-800 тисяч фермерів. Тих, хто чинив опір колективізації, схопили і заслали в табори, а іноді просто кидали на простори Сибіру. Число засланців оцінюється в 1,4 мільйона, багато хто з них загинули в трудових таборах або під час шляху туди.

У 1930-х роках СРСР розраховував на продаж сільськогосподарської продукції за кордон для фінансування індустріалізації своїх міст. Оскільки під час розкуркулення ціни на зерно по всьому світу різко впали, Сталін направив спеціальні комісії, щоб вибити зерно у новоспечених колгоспників і компенсувати втрати.

Поплічники Сталіна часто забирали все, в тому числі частину зерна, відкладеного для весняної сівби, закладаючи основу для неврожаїв. Штучно створений голод, що спустошив радянське село взимку 1932-33 років, широко відомий під українською назвою Голодомор. На Україні, Північному Кавказі, в Казахстані та в Центральній Росії загинуло близько 5 мільйонів чоловік.

Американці, як правило, знайомі з Голодомором в контексті української історії, тому що близько половини загиблих були українцями і тому що українці привселюдно заявляли про нього, домагаючись незалежності. Але штучний голод також зробив етнічних казахів меншістю в Казахської РСР, їх число скоротилося з 60% до 38% населення.

Коли голодні селяни наповнили радянські міста в пошуках роботи і хліба, держава спробувала контролювати міграцію.

У грудні 1932 року в Радянському Союзі були введені внутрішні паспорти і прописка. Прописка - це запис у паспорті про реєстрацію місця проживання в місцевій міліції. Селянам відмовляли у паспортах, щоб вони не переїхали в міста і не знайшли роботу.

Таким чином було повністю відновлено кріпосне право в Радянському Союзі.

Селяни поступово змирилися зі своєю долею. Віковий спосіб мислення послужив зразком для цього смирення. Тільки у 1974 році селянам дозволили мати паспорти, але на той час уряд встановив жорсткий контроль над засобами виробництва. Радянські люди були змушені працювати на державу, хоча практично кожен підробляв на стороні, по можливості експлуатуючи державу.

Пописка й досі існує в Росії. Московська поліція виявила, що багато із заарештованих цього літа під час акцій протесту не є за офіційними даними місцевими жителями. Але вони, звичайно, як і всі москвичі, живуть, працюють і навчаються в цьому місті. Вони не прилетіли до столиці з Владивостока і Астрахані на демонстрації. У них просто немає прописки.

Звичайно, колективізація була не єдиним прикладом примусу до праці в СРСР. Очевидно, можна згадати систему ГУЛАГ, та й взагалі про свободу годі говорити за відсутності вільного ринку, на якому можна продавати свою працю і продукти праці.

Однак, колективізація - наочний приклад того, що таке держава, заснована на рабстві. Марксистська ідеологія передбачала державний контроль, вона не могла змиритися з процвітанням незалежного класу звільнених кріпаків, тому СРСР знову закріпачив їх і домігся цього найгіршими садистськими методами, які у нього були, включаючи етнічні чистки.

Сполучені Штати були засновані на ідеях Просвітництва, які протилежні рабству. Своєрідний інститут рабства зник, зметений капіталізмом і свободою. Але для мільйонів людей по всьому світу і сьогодні стан справ не змінився.