Аналізуючи події 2023 року, командир Третього Армійського корпусу Андрій Білецький зазначає що літня кампанія 2023 року була помилковою не лише у виконанні, а й у самому задумі. Війська, «запаковані» західною технікою, кидали на штурм за лекалами класичних мануалів, які не враховували насиченість фронту засобами розвідки та мінування.
Найбільш кричущий приклад стратегічного абсурду – ситуація з інженерним обладнанням. Україна мала сотні мінних тралів Pearson – це «Мерседеси» у світі тралів, здатні долати загородження на швидкості 40-50 км/год. Проте, за свідченням Білецького, десятки цих систем місяцями припадали пилом на складах, поки дефіцитна техніка підривалася на полях, створюючи затори для ворожої артилерії. Це – результат домінування політичного тиску над військовою доцільністю.
«Цей контрнаступ був помилкою не лише у виконанні, а й у задумі. Оцінка власних сил та недооцінка сил противника була зроблена абсолютно неправильно. Політика значно домінувала над військовою логікою», – сказав він в інтерв'ю Бомбардиру.
Білецький вважає, що місце для контрнаступу (Запорізький напрямок) було обрано стратегічно правильно, оскільки успіх там міг би перетворити Крим на ізольований анклав та повернути контроль над Мелітополем і ЗАЕС. Однак була зроблена неправильна оцінка власних сил та недооцінка сил противника.
Суспільство та західні партнери очікували масштабних дій, що змусило до проведення операції. Він вважає, що замість великого наступу варто було проводити обмежені операції на багатьох напрямках для покращення загального становища та накопичення сил для оборони.
На Запорізькому напрямку командирів карали за «невідстрілювання» лімітів по планових (нединамічних) цілях, тоді як під Бахмутом артилеристи мали жорсткі ліміти у 15–20 снарядів на добу.
Через цей контрнаступ українські сили «надірвалися», що призвело до нинішнього складного стану на фронті. Він назвав контрнаступ помилкою, яку посилило те, як саме він був підготовлений і виконаний тими, хто за це відповідав, попри героїзм рядових бійців.
Паралельно з цим він згадав операцію своєї бригади на Андріївку, де завдяки ретельному плануванню кожного кроку вдалося досягти результату значно меншими силами, ніж були задіяні на півдні.
Український військовик, генерал-лейтенант у відставці, кандидат військових наук, доктор технічних наук в інтерв'ю ТСН у червні 2025 року зазначив, що ми не вчимося на власних помилках, особливо, після невдало проведеного контрнаступу 2023 року, який дозволив Росії розпочати власний наступ.
«Тоді нам треба було зупинятися і переходити в оборону. І зробити це ми мали не пізніше липня, як радили фахівці з НАТО. Я особисто про це попереджав і казав, що переходити до оборони потрібно було ще у червні. Але до порад не дослухалися. Більше того, відкрили наступ по трьох напрямках, хоча ресурсу вистачало на один. А у серпні ще додали четвертий напрямок – Херсонський. Це був помилковий підхід. Ми порушили головний принцип ведення війни – не зосередилися на головному. Тепер пожинаємо плоди – не можемо зупинити просування противника», – сказав Ігоря Романенко.
Маємо робити висновки, щоб не повторювати смертельні помилки. На жаль, це військово-політичне керівництво не зробило висновків після "контрнаступу" 2023 року, головком "умив руки" і, розцілувавшись з Зеленським, поїхав до Лондона працювати послом. Але загиблих тоді українських воїнів вже ніхто не поверне. Як можна було проводити контрнаступ без підтримки авіації, на мінні поля і добре укріплені позиції, без жодної несподіванки для ворога. Це був переломний момент війни, коли українці побачили, що влада використовує війну у своїх цілях (в тому числі й корупційних), військових безрозсудно утилізують, а надія на перемогу тане у пеклі "м'ясних штурмів". Потім і почалася примусова мобілізація та бусифікація як наслідок провальної політики військово-політичної верхівки.
Залужному таки доведеться пояснити, чому він повів людей на вірну смерть – всупереч усім правилам воєнної науки, моралі та здоровому глузду.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Коментарі
Залужному таки доведеться пояснити, чому він повів людей на вірну смерть – всупереч усім правилам воєнної науки, моралі та здоровому глузду.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Я би копав трохи глибше.
Висновки з цього матеріалу не виглядають адекватними тому, що я знаю особисто.
А ЩО Ви знаєте? Можете розказати чи тільки після війни, коли усіх утилізують?
Пане Миколо, я усі ці роки великої війни ДУЖЕ позитивно ставилася до генерала Залужного, навіть прославляла його у всіх моїх публікаціях. Але. Сьогодні мій терпець урвався. Починаю ставити питання. Навіщо було генералу Залужному у листопаді 2022 року захищати дисертацію у Ківалова (у Серьогі Ківалова! уявляєте?) Як? Захищати дисертацію під час війни! Друге питання: якщо Залужний знав, що розпіарений Зеленським "контрнаступ" не буде успішним, НАВІЩО він погодився його проводити?
На тему контрнаступу 2023 року можна писати докторську дисертацію. І назва в неї була б проста - «Як не треба воювати, маючи достатній ресурс, але недостатньо підготовлений особовий склад, погане планування, невдало обраний напрямок основного удару та недостатню гнучкість у прийнятті військових рішень». Це написав воїн Богдан Кротевич.
Згадала ще, як генерал Залужний цілувався і обнімався з Зеленським, який його звільнив з посади головнокомандувача.
ГЕНЕРАЛ, ЯКИЙ НЕ ВМІЄ КАЗАТИ "НІ"
Як може ставитись солдат, який ніколи не вчився військової справи, йти на фронт, до генерала, який все своє свідоме життя вчився воювати, але демобілізувався з армії через ВЛК у 50 років? – питає відомий правник Геннадій Друзенко, який зараз служить в ЗСУ. – Як має ставитися науковець до "доктора філософії в галузі права", який примудрився написати та захистити дисертацію, будучи головкомом воюючої країни у юридичній академії "підрахуя" Ківалова? І який – попри навчання в Британії, США, Німеччині – ніколи не зустрічав "засекречених" дисертацій у галузі права? Як має ставитися людина, що в 35 років вивчила англійську, склала IELTS та отримала диплом британського університету, до людини, яка погодилася поїхати послом до країни, мовою якою володіла на рівні радянської школи?
Друзенко нагадує, хто робив карʼєру в армії від другої половини 1990-х до 2014 року, і це точно не були найбільш талановиті, креативні, розумні та працьовиті... Він нагадує, що ми, українці, вже робили собі кумира з такого ж "гарного сільського хлопця" Віктора Ющенка в середині 2000-х.
Також він зауважує, що на відміну від Сирського Залужний має емпатію і, схоже, незаплямованиий корупцією. Але цього геть замало, аби вивести Україну з піке, в яке ми увійшли.