Корисний досвід початкової освіти. Як це роблять інші

Початкова школа у Швеції

Систему цінностей скандинавського суспільства формують довіра, свобода, відповідальність, взаємодопомога й партнерство. Це великою мірою визначило ідеологію скандинавської освіти і традицію її формування.

 Вивчаючи досвід Північного союзу в освіті, можна  натрапити на поняття folkeoplysning і folkbuilding. Шведи  описують це як стару традицію освіти. У буквальному перекладі це означає "народна просвіта" і "народна освіта". Освіта — для народу, об'єднуючи зусилля всіх.

У XIX столітті видатний данський філософ, педагог і священик Н.Ф.С.Грюнтвіг сформулював базову умову суспільного розвитку: доступна і загальна освіта.  Відтоді якісна освіта для всіх стала пріоритетом №1 у внутрішній політиці північноєвропейських країн.

 Це перший сигнал для нас. Саме освіта повинна стати точкою консолідації всього суспільства заради майбутнього нації. У період реформації сотні естонців, які навчалися за кордоном, повернулися на батьківщину і започаткували процес перепідготовки в школах і на різних курсах. 

Фінський досвід

Фінляндія й Естонія багато в чому подібні. Обидві освітні системи мають схожі цінності й пріоритети. Обидві країни показують добрі результати в міжнародній системі оцінювання PISA.

 Естонська реформа — свіжий приклад того, як можна за короткий час вийти з пастки патерналістського мислення й створити систему з одним з найкращих у світі результатів. 

Широка й повна автономія шкіл дає можливість учителеві творчо здійснювати процес.  При організації школи перше, на чому фокусується директор, — це створення команди.

Тут треба розуміти, що для скандинавів слово "команда" наповнене дещо іншим змістом. Це не просто співтовариство людей, які відповідають професійним стандартам. Це справжня команда однодумців, яка об'єднана загальними цінностями, поділяє цілі й готова спільно працювати над процесами й результатами.

 У процесі роботи існує єдиний формат лідерства — розподілене. Директор не одноособово ухвалює рішення, а обговорює все з колегами. 25 років фінська система освіти практикує співробітництво. І надалі цьому збираються приділити ще більше уваги.

Інновації розуміють так, що школи утримуються від копіювання, кожна створює свій унікальний підхід до освітнього процесу.

Фінський учитель працює в атмосфері найвищої довіри. Ця довіра настільки висока, що з кінця ХХ століття держава відмовилася від функції контролю та інспекції навчальних закладів.

 У Фінляндії не люблять ранжувати школи. "Фахівці фінської освіти одностайні у своєму переконанні, що школи не повинні конкурувати. …Найважливіша перевага ситуації, в якій школи не конкурують, — це можливість відкрито ділитися своїм досвідом з іншими школами й фахівцями в галузі освіти.

Саме це робить фінські школи нічним страхом для консультантів: обмін досвідом відбувається безплатно!   Зверніть увагу: відкритий обмін досягненнями абсолютно в дусі скандинавсь-кої освітньої традиції (folkeoplysning і folkbuilding), коли всім миром створюють кращий освітній простір для всіх.

 Конкуренція виключена з педагогічної парадигми — усе засновано на співробітництві.

Джерела доброякісності естонської освіти

 Лютеранська країна, в якій завжди цінувалися знання. Перший університет для вчителів відкрито 1864 року. Традиційно високий рівень письменності. 150 років тому в Естонії було 97% письменних. У 1987–1992 рр. було ухвалено рішення, куди рухатися в реформі, і від цього курсу не відхиляються донині.

Якісні програми підвищення кваліфікації. Сотні естонців, які навчалися і працювали за кордоном (Канада, США, Скандинавія), повернулися в країну і започаткували процес перепідготовки вчителів у школах і на різних курсах.

Реформа — це творчість. На момент старту реформи було дуже мало літератури естонською мовою. Багато чого довелося доходити самотужки.  Що використовували:

• експертні семінари;
• конгрес учителів;
• орієнтація на національну школу;
• експертні організаційно-діяльнісні ігри;
• модель школи 3+3+3+3;
• конкурс сценаріїв реформи — 129 проектів;
• естонські реформи — не згори.

Вони були ініційовані з середнього й нижнього рівнів освітньої системи й підтримані згори. 

Естонці суворо дотримувалися обраного курсу протягом 20 років. Використовували той самий принцип самоорганізації в суспільстві (folkeoplysning і folkbuilding), за якого відбулося об'єднання всіх зацікавлених в успішній реформі школи.

Найважливіша запорука успішності реформ — ініціація системи знизу. Ще один важливий момент, на який варто звернути увагу: це вибір Естонією основного регуляторного документа — "Навчальний план" vs "Курикулум".

 Вибір головного серед основних завдань освіти — людини з її переконаннями, світоглядом, цінностями, що формують картину світу або знання. І те й інше — важливо.

Естонія вибрала curriculum, визначивши тим самим постмодерністську стратегію розвитку системи освіти й суспільства.  Естонці, як і скандинави, чудово розуміють, що майбутнє — за суспільством, заснованим на цінностях довіри, свободи, відповідальності й партнерства.

До життя в такому суспільстві готує дітвору школа в північноєвропейських країнах. Не випадково в освітній сфері є термін "курикулярна реформа". В естонській системі освіти курикулум став основоположним інструментом формування організаційної культури в школах.

Кожна школа зобов'язана розробити свою "конституцію". І якщо в перші роки багато хто прагнув "переписати" документ, який надійшов "згори", то тепер це процес, до якого долучаються всі зацікавлені сторони: учителі, учні, батьки, громада.

Настав час об'єднати зусилля всіх, хто зацікавлений у майбутньому України. 

Зрештою, велика буква "В" у слові вчитель з'являється не з моменту отримання диплома і залежить не від кількості років, проведених в "освіті". Вона вивищується в той момент, коли ми починаємо сприймати дитину як рівноправного партнера у процесі освіти.