Розповіді з-під Авдіївки звучать так: "Мамо, я не знаю, чи завтра подзвоню. Росіяни виводять першу групу, ми їх розстрілюємо, виводять другу – розстрілюємо, виводять третю – розстрілюємо, виходить четверта – у нас закінчився боєкомплект"…
Про це пише Тетяна Ніколаєнко у своєму блозі на Цензор.НЕТ. Вона зазначає, що Міноборони досі не відсудило прострочену дебіторку по зброї, а в постачальники брало шарашкіни контори. Потім з’ясували, що мін в Хорватії нема, але їх можна привезти … з Камбоджі.
"Найстрашніше те, що частина світу звикла до війни в Україні", каже Зеленський.
Ні, найстрашніше, що до війни звикла частина України. Успішний контрнаступ минулої осені й повернення світла і тепла добряче нам замилили очі. Те, що сталося з Оленою Толкачовою минулого тижня – це не ексцес виконавця на якомусь третьосортному заході (керівницю патронатної служби "Янголи Азову" Олену Толкачову виставили з форуму молодих бізнесменів Young Business Club у Києві, бо їх "лякала військова форма" – прим. моя, О.К).
Це – третій тривожний дзвінок. Ми витіснили війну на лінію фронту. Так само як зробили це у 2015. І продовжуємо нормально жити.
"Ніхто не вірить у нашу перемогу так, як я. Ніхто. Ніхто", сказав Зеленський.
Вірити – мало. Ми не можемо виграти симетрично війну в Росії. Нас занадто мало.
Нам ще вчора треба було думати, що може долетіти до російських складів і заводів і робити його в Україні, зауважує Тетяна Ніколаєнко.
Ще є віра в людей? Тоді можу розповісти, як конторка одного нардепчика вже кілька місяців намагається втюхати МО шоломи, які прострілюються на випробуваннях. Металеві шоломи…
Про 8 гривень вкрадених на кожній буханці хліба, не хочете?
"Я не можу дивитися цей повтор 10-й раз" – це не лише логіка американців. Я теж не можу дивитись цей повтор. Я його дивлюсь 20 років.
Але "люди крадуть так, ніби завтра не настане".
Крадуть на боєприпасах.
Крадуть, зручно отаборившись у Чехії.
В цей час десь на сході якийсь командир вирішує невирішувану задачу – відсутні боєприпаси, які немає кому роздати.
Пару тижнів тому зняли бронь з працівників заводів ВПК. На питання, хто робитиме тоді зброю, в Генштабі відповіли: "Нам нема кому її роздавати".
"Що станеться, так це те, що ми програємо".
У нас насправді дуже легкий вибір – стати країною-легендою, яка загинула, чи країною-легендою, яка вижила. Тільки в цього немає простих рішень.
Примітка: авторка у своєму тексті використала цитати слів Зеленського, які наведені у статті журналу Time, яку зараз всі обговорюють.
Вимальовується новий поворот війни. Українців готують до розуміння необхідності змінювати правлячу верхівку.
Українців готує - а, хто саме?
Якщо прагнеш чуда - створюй його!
Коментарі
Українців готує - а, хто саме?
Якщо прагнеш чуда - створюй його!