Авторитети зганьбилися. Партнери посварилися. Моральні лідери зіпсувалися. Міжнародне право осоромилося. Політичні еліти здулися. Сили Зла надулися. Сили Добра розкололися. Культурні еліти згорбилися. Бейбібумери озлобилися. Зумери Левіафану довірилися. «Зелені» зі своїми прогнозами помилилися.
Ярослав Романчук. Фото: Фейсбук Ярослава Романчука
Левіафанці зі своїми проєктами сталого розвитку обпеклися. Університети з моторошним марксизмом і утопічним кейнсіанством стопталися, пише у своєму дописі на Фейсбук відомий економіст Ярослав Романчук.
~3% населення, переважно VIP-розпорядники і споживачі чужого за рахунок 97% інших збагатилися. Мільйони представників малого бізнесу не витримали конкуренцію з синдикатом «Велика держава – великий бізнес» і збанкрутували.
Більшість жителів планети перетворилися на глядачів кривавої, геноцидної війни імперської Росії проти України. Від тоталітарного зла закрилися інфантильними заявами і бутафорськими мундирами.
Так, друзі, можна викинути в топку підручники з політології та політекономії останніх 50 років. Все, що там є про світовий устрій, міжнародне співробітництво, глобальну безпеку і людський розвиток, можна викинути в смітник. Не релевантно, не точно і просто помилково, зазначає автор допису і питає:
Кому ще у 2026 році незрозуміло, що ООН безглузда, безсила і марна? Вона формально існує, за інерцією, як свого часу Ліга Націй. ООН – це не про мир, не про право, не про безпеку і аж ніяк не про міжнародне співробітництво. ООН – це не про конструктивний діалог, а про трибуну для заяв. ООН вже більш як 30 років намагаються реформувати. Марно. Це породження II світової війни в умовах III світової війни – смислова, моральна, інтелектуальна порожнеча.
Кому ще у 2026 році незрозуміло, що НАТО – безплідна, безцільна, беззмістовна організація? Україна з 2014 року веде війну з тим злом, проти якого НАТО і створювалося. Чотири роки злочинна імперія, спадкоємиця радянського тоталітаризму, перебуває в режимі широкомасштабної війни проти України, а країни НАТО, включаючи його головного стейкхолдера, категорично проти того, щоб прийняти нашу країну в НАТО, щоб почати нарешті воювати проти ворога – Росії.
НАТО в її нинішньому вигляді перетворилося на міжнародний клуб з обговорення проблем безпеки в найширшому сенсі. А воювати, зброю в руках тримати, по-справжньому ворога знищувати в НАТО нікому, зазначає Романчук.
Країна, яка 60+ років тримала у своїх руках, оплачувала зі своєї кишені парасольку безпеки над Європою, сказала: «Досить. No more». Європейці ж замість того, щоб підхопити цю парасольку, запросити Україну, продовжують стогнати та скиглити «Ах, Америка нас кинула. Ах, як несправедливо».
На 2026 рік бюджет НАТО становить ~5,3 млрд євро. У 2024 р. країни ЄС витратили на оборону €343,2 млрд. На Німеччину і Францію припало 43,8% цієї суми. Оціночно бюджет проектів European Defence Agency (EDA) у 2025 р. склав €392 млрд. Італія витратила €32,7 млрд, Польща €31,9 млрд. Середні витрати на душу населення в ЄС у 2024 р. склали €686, у тому числі у Фінляндії €1140, Швеції €1073, Німеччині €1069. Ці цифри в рази менші не тільки за соціальні виплати, але й за «зелені» та енергетичні дотації.
Кому ще у 2026 році незрозуміло, що Європейський Союз у його нинішньому стані, під задушливим регуляторним тягарем acquis communautaire (понад 170 тисяч сторінок документів) – це не про розвиток, а про стагнацію, не про вигоду для малого бізнесу, а про вступ до Клубу привілейованих VIP-розпорядників і споживачів чужого.
Нам постійно говорять про ЄС як про прекрасний союз чотирьох свобод: переміщення товарів, послуг, грошей і робочої сили. А ось оцінка Європейського центрального банку кінця 2025 року: внутрішні (!) торгівельні бар'єри між країнами ЄС еквівалентні ефективному миту (тарифу) в розмірі 110% на послуги і 60% на товари. Голова ЄЦБ Крістін Лагард назвала такий рівень внутрішнього (!) протекціонізму між членами ЄС приголомшливим, вражаючим.
Серйозних політичних сил і авторитетних лідерів, які могли б зруйнувати всі ці стіни всередині, а побудувати одну систему безпеки для всієї Європи, включаючи Україну, нема.
Кому ще у 2026 році не зрозуміло, що МВФ і Світовий банк як породження перемоги над нацистською Німеччиною у II світовій війні, стали недоречними, неадекватними і непридатними для забезпечення швидкого довгострокового економічного зростання і розвитку.
Ці організації заполонили теоретики, ідеологи Держави загального інтервенціонізму. Технократи, консультанти, прихильники відірваних від реального життя моделей прогнозування непередбачуваного сіють по всьому світу псевдонаукову єресь самуельсонівського (Economics) і навіть марксистського розливу. Від них не почуєш жодного слова на підтримку економічної свободи, вільного ринку, приватної власності та малої держави.
Продовжувати вдавати, що ООН, НАТО, ЄС, МВФ/ВБ працюють ефективно – це шлях у прірву. Створення нової, якісної системи безпеки і права вільних країн, які, в першу чергу, адекватно оцінюють ризики і загрози сучасного світу – це шанс на зліт.
Так, Україна поки що недостатньо суб'єктна, щоб сидіти на рівних за столом переговорів багатих, розвинених країн. Однак є один безумовний козир, який дозволяє нам претендувати на місце за цим столом творців нової світової архітектури. Саме Україна несе левову частку тягаря захисту Європи та світу від агресивної, тоталітарної Росії. Ми, як донор безпеки, маємо право бути там, де визначаються світові правила гри принаймні західної цивілізації. У цьому наша сильна сторона, зауважує автор і наголошує, що при цьому потрібно чітко усвідомлювати, що Україна – найслабша ланка не тільки з погляду економічного розвитку, але і якості економічної політики, домінуючих у політичних та економічних колах.
Український уряд ототожнюється з Левіафаном не тому, що війна, а тому, що він за всю свою історію ніколи не намагався навіть зрозуміти (не те що впровадити) лібералізм, вільний ринок, капіталізм. Тобто те, що довело ЄС, США, Канаду, Японію до криз, до накопичення небезпечного рівня помилок, в українському уряді продовжує сприйматися як найсучасніше, найперспективніше і найякісніше.
2026-й рік на дворі. Левіафан розорить багаті та бідні країни, а Дмитро Наталуха, голова Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку, пропонує перетворити Фонд держмайна на державну корпорацію з розвитку промисловості. З його погляду, така структура буде «вирощувати» з держкомпаній національних промислових чемпіонів. Він не вірить тим, хто каже, що держава – неефективний власник.
Кабінет Міністрів на чолі з Юлією Свириденко, Мінфін на чолі з Сергієм Марченком і, звичайно ж, Данило Гетманцев, голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики, – всі вони дружно проти ФОПів, дружно за зростання податкового та регуляторного навантаження, за ПДВ, прогресивний податок на прибуток, гігантські податки на зарплату, ДКО (державні короткострокові облігації) під 15 – 17% річних, ручний курс гривні – і безмежне поле для фаворитизму, поділу бізнесу на білий і решту, дискрецію в регуляторці і виробництві, ручному режимі інвестицій і грошово-кредитного ринку. Це – прірва для України, вважає економіст.
Гірка правда 2026 року в тому, що західний світ несе Україні ту економічну політику, ту економічну ідеологію, від якої Захід втратив свою міць, постарів, і тепер намагається себе якось перезавантажити. Парадокс у тому, що близько 90% українців вважають свободу своєю головною цінністю, а за 35 років вони жодного разу не голосували за тих, хто цю саму свободу їм в економіці встановить і запустить. Політичні шарлатани, популісти та інфоцигани всі ці роки дурять українців. Україна за всю свою історію ніколи навіть до першої сотні країн не входила за рівнем економічної свободи та якістю захисту прав власності. Це означає, що Україна зберігає дух свободи, могутню силу опору Злу, дух підприємництва всупереч діям Уряду протягом 35 років.
А уявіть, що буде з країною, коли на чолі її уряду вперше в історії опиняться справжні ліберали та знавці моделі підприємницького розвитку, запитує автор допису і відповідає: Тоді Україна злетить, як ракета.
Наші інтереси:
Маємо змінювати економічну модель і цю недолугу владу. Потрібно зменшувати роль держави та кількість чиновництва біля керма.
Філон Іудей був багатим аристократом і високофункціональним корпоративним психопатом. Свої тексти він генерував як несвідоме, інстинктивне мавпування, подібно до сучасних систем штучного інтелекту...
Крах етатичної держави. 2026 рік – час глибокого переосмислення. Що оберемо – прірву чи зліт?
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Авторитети зганьбилися. Партнери посварилися. Моральні лідери зіпсувалися. Міжнародне право осоромилося. Політичні еліти здулися. Сили Зла надулися. Сили Добра розкололися. Культурні еліти згорбилися. Бейбібумери озлобилися. Зумери Левіафану довірилися. «Зелені» зі своїми прогнозами помилилися.
260111-yaroslavromanchuk-1.jpg
Левіафанці зі своїми проєктами сталого розвитку обпеклися. Університети з моторошним марксизмом і утопічним кейнсіанством стопталися, пише у своєму дописі на Фейсбук відомий економіст Ярослав Романчук.
~3% населення, переважно VIP-розпорядники і споживачі чужого за рахунок 97% інших збагатилися. Мільйони представників малого бізнесу не витримали конкуренцію з синдикатом «Велика держава – великий бізнес» і збанкрутували.
Більшість жителів планети перетворилися на глядачів кривавої, геноцидної війни імперської Росії проти України. Від тоталітарного зла закрилися інфантильними заявами і бутафорськими мундирами.
Так, друзі, можна викинути в топку підручники з політології та політекономії останніх 50 років. Все, що там є про світовий устрій, міжнародне співробітництво, глобальну безпеку і людський розвиток, можна викинути в смітник. Не релевантно, не точно і просто помилково, зазначає автор допису і питає:
Кому ще у 2026 році незрозуміло, що ООН безглузда, безсила і марна? Вона формально існує, за інерцією, як свого часу Ліга Націй. ООН – це не про мир, не про право, не про безпеку і аж ніяк не про міжнародне співробітництво. ООН – це не про конструктивний діалог, а про трибуну для заяв. ООН вже більш як 30 років намагаються реформувати. Марно. Це породження II світової війни в умовах III світової війни – смислова, моральна, інтелектуальна порожнеча.
Кому ще у 2026 році незрозуміло, що НАТО – безплідна, безцільна, беззмістовна організація? Україна з 2014 року веде війну з тим злом, проти якого НАТО і створювалося. Чотири роки злочинна імперія, спадкоємиця радянського тоталітаризму, перебуває в режимі широкомасштабної війни проти України, а країни НАТО, включаючи його головного стейкхолдера, категорично проти того, щоб прийняти нашу країну в НАТО, щоб почати нарешті воювати проти ворога – Росії.
НАТО в її нинішньому вигляді перетворилося на міжнародний клуб з обговорення проблем безпеки в найширшому сенсі. А воювати, зброю в руках тримати, по-справжньому ворога знищувати в НАТО нікому, зазначає Романчук.
Країна, яка 60+ років тримала у своїх руках, оплачувала зі своєї кишені парасольку безпеки над Європою, сказала: «Досить. No more». Європейці ж замість того, щоб підхопити цю парасольку, запросити Україну, продовжують стогнати та скиглити «Ах, Америка нас кинула. Ах, як несправедливо».
На 2026 рік бюджет НАТО становить ~5,3 млрд євро. У 2024 р. країни ЄС витратили на оборону €343,2 млрд. На Німеччину і Францію припало 43,8% цієї суми. Оціночно бюджет проектів European Defence Agency (EDA) у 2025 р. склав €392 млрд. Італія витратила €32,7 млрд, Польща €31,9 млрд. Середні витрати на душу населення в ЄС у 2024 р. склали €686, у тому числі у Фінляндії €1140, Швеції €1073, Німеччині €1069. Ці цифри в рази менші не тільки за соціальні виплати, але й за «зелені» та енергетичні дотації.
Кому ще у 2026 році незрозуміло, що Європейський Союз у його нинішньому стані, під задушливим регуляторним тягарем acquis communautaire (понад 170 тисяч сторінок документів) – це не про розвиток, а про стагнацію, не про вигоду для малого бізнесу, а про вступ до Клубу привілейованих VIP-розпорядників і споживачів чужого.
Нам постійно говорять про ЄС як про прекрасний союз чотирьох свобод: переміщення товарів, послуг, грошей і робочої сили. А ось оцінка Європейського центрального банку кінця 2025 року: внутрішні (!) торгівельні бар'єри між країнами ЄС еквівалентні ефективному миту (тарифу) в розмірі 110% на послуги і 60% на товари. Голова ЄЦБ Крістін Лагард назвала такий рівень внутрішнього (!) протекціонізму між членами ЄС приголомшливим, вражаючим.
Серйозних політичних сил і авторитетних лідерів, які могли б зруйнувати всі ці стіни всередині, а побудувати одну систему безпеки для всієї Європи, включаючи Україну, нема.
Кому ще у 2026 році не зрозуміло, що МВФ і Світовий банк як породження перемоги над нацистською Німеччиною у II світовій війні, стали недоречними, неадекватними і непридатними для забезпечення швидкого довгострокового економічного зростання і розвитку.
Ці організації заполонили теоретики, ідеологи Держави загального інтервенціонізму. Технократи, консультанти, прихильники відірваних від реального життя моделей прогнозування непередбачуваного сіють по всьому світу псевдонаукову єресь самуельсонівського (Economics) і навіть марксистського розливу. Від них не почуєш жодного слова на підтримку економічної свободи, вільного ринку, приватної власності та малої держави.
Продовжувати вдавати, що ООН, НАТО, ЄС, МВФ/ВБ працюють ефективно – це шлях у прірву. Створення нової, якісної системи безпеки і права вільних країн, які, в першу чергу, адекватно оцінюють ризики і загрози сучасного світу – це шанс на зліт.
Так, Україна поки що недостатньо суб'єктна, щоб сидіти на рівних за столом переговорів багатих, розвинених країн. Однак є один безумовний козир, який дозволяє нам претендувати на місце за цим столом творців нової світової архітектури. Саме Україна несе левову частку тягаря захисту Європи та світу від агресивної, тоталітарної Росії. Ми, як донор безпеки, маємо право бути там, де визначаються світові правила гри принаймні західної цивілізації. У цьому наша сильна сторона, зауважує автор і наголошує, що при цьому потрібно чітко усвідомлювати, що Україна – найслабша ланка не тільки з погляду економічного розвитку, але і якості економічної політики, домінуючих у політичних та економічних колах.
Український уряд ототожнюється з Левіафаном не тому, що війна, а тому, що він за всю свою історію ніколи не намагався навіть зрозуміти (не те що впровадити) лібералізм, вільний ринок, капіталізм. Тобто те, що довело ЄС, США, Канаду, Японію до криз, до накопичення небезпечного рівня помилок, в українському уряді продовжує сприйматися як найсучасніше, найперспективніше і найякісніше.
2026-й рік на дворі. Левіафан розорить багаті та бідні країни, а Дмитро Наталуха, голова Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку, пропонує перетворити Фонд держмайна на державну корпорацію з розвитку промисловості. З його погляду, така структура буде «вирощувати» з держкомпаній національних промислових чемпіонів. Він не вірить тим, хто каже, що держава – неефективний власник.
Кабінет Міністрів на чолі з Юлією Свириденко, Мінфін на чолі з Сергієм Марченком і, звичайно ж, Данило Гетманцев, голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики, – всі вони дружно проти ФОПів, дружно за зростання податкового та регуляторного навантаження, за ПДВ, прогресивний податок на прибуток, гігантські податки на зарплату, ДКО (державні короткострокові облігації) під 15 – 17% річних, ручний курс гривні – і безмежне поле для фаворитизму, поділу бізнесу на білий і решту, дискрецію в регуляторці і виробництві, ручному режимі інвестицій і грошово-кредитного ринку. Це – прірва для України, вважає економіст.
Гірка правда 2026 року в тому, що західний світ несе Україні ту економічну політику, ту економічну ідеологію, від якої Захід втратив свою міць, постарів, і тепер намагається себе якось перезавантажити. Парадокс у тому, що близько 90% українців вважають свободу своєю головною цінністю, а за 35 років вони жодного разу не голосували за тих, хто цю саму свободу їм в економіці встановить і запустить. Політичні шарлатани, популісти та інфоцигани всі ці роки дурять українців. Україна за всю свою історію ніколи навіть до першої сотні країн не входила за рівнем економічної свободи та якістю захисту прав власності. Це означає, що Україна зберігає дух свободи, могутню силу опору Злу, дух підприємництва всупереч діям Уряду протягом 35 років.
А уявіть, що буде з країною, коли на чолі її уряду вперше в історії опиняться справжні ліберали та знавці моделі підприємницького розвитку, запитує автор допису і відповідає: Тоді Україна злетить, як ракета.
Маємо змінювати економічну модель і цю недолугу владу. Потрібно зменшувати роль держави та кількість чиновництва біля керма.
Зверніть увагу
Філон Іудей з Александрії Єгипетської – фальсифікатор Євангелія, батько іудохристиянства (подкаст)