Майдан: від євробюрократії до швейцарського народовладдя

Почнемо з того, що прагнення до відродження Європи в Україні було підмінене входженням до Євросоюзу (що, до речі, автоматично означає втрату державної незалежності). Проте ЄС – це скоріше антиєвропа: нівелювання етнічних культур, панування євробюрократії, «політкоректні» утиски свободи слова, проблеми з мігрантами, економічний застій.

Неправильно визначена мета призводить Євромайдан до відповідної стратегії: скарги єврокомісарам на погану місцеву владу в пошуках співчуття і захисту, заклики до дострокових президентських та парламентських виборів в рамках існуючої політичної системи. З одного боку, це викликає жорсткий опір панівної верхівки, з другого боку – якщо не змінити саму політичну систему, то це буде чергова ротація – як після  2004 року.    

Якщо справи йдуть дуже важко або ситуація заходить у глухий кут, то це виразна вказівка що «робиться щось не те». Як казав український пророк Григорій Сковорода, «Слава блаженному Богу за те, що потрібне зробив неважким, а важке – непотрібним». Теперішня діяльність Євромайдану і ООпозиції йдуть дуже важко, отже є непотрібними. Натомість рух у потрібному напрямку обов’язково піде легко. Почнемо з мети.

Ідеал Європи

У теперішньому світі європейські цінності найкраще реалізовані у Швейцарїї (лат. Confoederatio Helvetica – Конфедерація Гельветіка). Для неї властиві: реальна незалежність, найрозвиненіше у світі самоврядування, висока здатність до самозахисту,  найнадійніша валюта, розвинена економіка, високий рівень життя (третє місце в Європі за рівнем ВВП на душу населення), висока репутація у світі.

Швейцарія не входить до Євросоюзу, зате з 2004 року входить до Шенгенської угоди, тому швейцарці гармонійно поєднують політичну незалежність з можливістю вільно подорожувати більшою частиною Європи. 

Журнал The Economist назвав Швейцарію найкращим місцем для того, щоб народитися. «З'явитися на світ швейцарцем варто не тільки через багатства країни і її населення, а й з багатьох інших причин, серед яких значний рівень довіри до державних інститутів, низькі показники злочинності і навіть висока якість сімейного життя. В основі швейцарської політики лежить пряма демократія – часті референдуми, на яких громадяни можуть пропонувати поправки до конституції і накладати вето на закони, прийняті парламентаріями. Не менш важливу роль відіграє і децентралізація влади: кантони і муніципалітети, на які розділена країна, мають максимальні повноваження у вирішенні місцевих проблем, а більшість податків йдуть до місцевих бюджетів». 

Тож якщо до когось і приєднуватися, то не до проблемного Євросоюзу, а до процвітаючої Швейцарської конфедерації. А ще краще не приєднуватися, а використати досвід цього передового європейського народу для власного державотворення. Врешті-решт, Швейцарська модель – це давня і органічно притаманна  Україні модель громадянського самоврядування, відома під назвою Сокупія–Скуфія–Скіфія (звідси – копне право, коли рішення ухвалюються «купно», тобто солідарно, з орієнтацією на досягнення консенсусу).     

Швейцарська модель

Головні особливості устрою Швейцарської конфедерації можна звести до трьох пунктів.

1. Передова Конституція. Основний закон Швейцарії починається такими словами: «В ім'я Всемогутнього Бога! Ми, Швейцарський народ та кантони, усвідомлюючи свою відповідальність за світ, бажаючи відновити наш союз для зміцнення свободи та демократії, незалежності та миру в єднанні та відкритості до світу, бажаючи жити всім своїм розмаїттям в єдності, поважаючи один одного, усвідомлюючи наші спільні досягнення та нашу відповідальність за наступні покоління, та визнаючи, що лише ті залишаються вільними, хто використовує свою вільність, та що сила народу вимірюється добробутом найслабших його членів, зараз, по цьому, ми приймаємо наступну Конституцію». Чудово сказано!  

2. Нейтралітет і озброєність. «Швейцарські Збройні Сили є другою найкрупнішою армією в світі в пропорціях до розміру населення (пальма першості належить Ізраїлю). Існує навіть вираз – «Швейцарія не має армії. Швейцарія сама є армією». Мабуть, швейцарці резонно вважають, що «паперовий» нейтралітет – штука ненадійна; їм куди ближче до душі озброєний (бажано до зубів) варіант. Швейцарська ідея нейтралітету полягає в тому, що ця країна не збирається нікого атакувати, не братиме участь в так званих «поліцейських акціях» (у миротворчих місіях Швейцарія брала участь – в Боснії і Герцеговині та в Кореї), не вступить ні в які союзи і захищатиме себе сама, – а для цього потрібна потужна армія». 

3. Реальна демократія і високий рівень місцевого самоврядування, про що вже згадували вище.

Стратегія повернення до Європи

Нова стратегія України гармонійно випливає з описаних трьох пунктів «ідеальної Європи» – Швейцарської моделі.  

1. Розпочати громадянський конституційний процес і спокійно ухвалити нову Конституцію. В цьому напрямку вже проведена велика підготовча робота, тому процес не займе багато часу.

Чи передбачає це протистояння з боку влади? Ні. Враховуючи високий рівень проникності в Україні Інтернету, більшу частину цього завдання можна виконати дистанційно, як це було в Ісландії: «Щоб написати нову конституцію, народ Ісландії обрав 25 громадян з числа 522 дорослих, які не належать до жодної політичної партії, яких рекомендували як мінімум 30 громадян. Цей документ був справою рук не жменьки політиків, а був написаний в Інтернеті. Установчі засідання проводилися в реальному часі, і громадяни могли писати свої коментарі і вносити пропозиції, своїми очима спостерігаючи, як їх конституція поступово набуває форми».  

Для ефективного і прозорого здійснення конституційного процесу треба розробити відповідне програмне забезпечення. Це сприятиме підвищенню інформаційної культури населення, викличе додатковий попит на комп’ютери та їх обслуговування, послуги Інтернету, навчання комп’ютерній грамотності тощо. Українська індустрія інформаційних технологій радо підтримає цей процес.  

2. Опанування культури вогнепальної зброї. Це основа істинної Європи. Замість витрачати гроші на страйки та протести, краще вкласти їх у придбання пристойної зброї та амуніції. Це підвищить самоповагу українців, сприятиме здоровому способу життя, самодисципліні та відповідальності. Все робиться абсолютно законно. Необхідні консультації та навчання можна здійснити за допомогою Української асоціації власників зброї, Української стрілецької асоціації  та інших організацій. Просування культури зброї підтримає стрілецьке лобі, зацікавлене у зростанні попиту населення на легальну зброю. Чи буде опір влади? Навряд чи, адже це усталений законний  процес, влада від нього отримує свої прибутки. Ринок легальної зброї дозволяє тримати ситуацію під контролем. Закриття цього ринку призведе до розквіту нелегальної торгівлі зброєю і перетоку грошей у тіньовий сектор. У крайньому разі, легально тренуватися на стрільбищах можна без придбання легальної зброї.   

3. Сформувати органи центральної влади і місцевого самоврядування на основі всенародно ухваленої Конституції. Бажано, щоб право голосу мали тільки озброєні громадяни, тобто ті, що готові захищати своє волевиявлення. Після цього приступити до точного виконання рішень новосформованих органів влади, включаючи сплату податків. Тут використовуємо відомий демократичний принцип «Де представництво, там і податки», або «Ми не платимо податків, доки у владі нема наших представників» (англ. No taxation without representation – ні оподаткуванню без представництва). 

Чи буде опір влади? Скоріше всього, так. Але навряд чи щось серйозне можна зробити проти озброєного і організованого народу, переконаного у своїй правоті.

З чого почати?

Будь-яка людина доброї волі погодиться, що мирна перемога краща, ніж жорстка боротьба з невідомими наслідками. Тому лідерам Євромайдану доцільно:

1. Проголосити початок конституційного процесу і приступити до роботи згідно з викладеними вище трьома пунктами руху України до Європи. Конституційний процес  має розгортатися незалежно від дій влади.

2. Запропонувати владі мирну угоду: ви звільняєте ув’язнених громадських активістів і припиняєте переслідування, а ми припиняємо протести і організовано згортаємо київський Євромайдан, який відтепер перетворюється на всеукраїнський рух за перезаснування держави.  

3. Символом творення нової Української держави має стати жовто-блакитний прапор (сонце вгорі, вода знизу) на відміну від синьо-жовтого прапору нинішньої посткомуністичної держави.  

Символом руху до Європи має бути не прапор Євросоюзу з його до болю знайомими зірками-пентаграмами, а швейцарський (він же – козацький) малиновий прапор з білим хрестом.

Це, до речі, буде гарна підстава звернутися до Швейцарії з проханням поділитися досвідом і посприяти запровадженню в Україні стандартів та принципів Швейцарської моделі.  

Продовження - Після Майдану: другий рівень Гри