Корінь проблеми не в Зеленському та Міндічі – проблема в системі. Потрібно шукати не нового месію, а нову систему, нову архітектуру влади, нові стримування та противаги, які унеможливлять появу наступного електорального царя.
Геннадій Друзенко у своєму дописі на Фейсбук задує "Свинарчуків Порошенка", "любих друзів Ющенка", "плівки Мельниченка" та справу Гонгадзе часів Кучми і навіть те, як Чорноморське морське пароплавство, що на 1992 рік налічувало 255 суден, розтанули, "як роса на сонце" за одним указом Кравчука.
Президенти змінювались, першородний гріх системи влади в Україні – ні, зауважує Геннадій Друзенко. Вн називає це "електоральною монархією", яка до болю ріднить нас з нашим екзистенційним ворогом. Всенародне обрання президента – зло, яке вбиває Україну, вважає він. Навіть США – країна з тривкими та тривалими демократичними традиціями – не витримала цієї отрути і перетворилась з країни громадян на країну політичних фанатів.
Друзенко пише, що корінь проблеми не в Зеленському та Міндічі – проблема в системі, яка майже будь-кого, кого доля занесе на Банкову, розчавить, перемеле, занурить у теплу ванну і непомітно у ній зварить.
Виносіть голого короля – заносіть нововигаданого кумира. Прізвище якого насправді нічого за гамбурзьким рахунком не важить. Бо влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно. Тому у кожного президента знайдеться свій табачник, льовочкін, медведчук, балога, віра іванівна, саша-стоматолог, кононенко, свінарчук, міндіч чи єрмак. І знову народ волатиме: цей король скурвився – давайте нового!!!
Єдиний вихід з цього замкнутого кола, яке нищить Україну, – шукати не нового месію, а нову систему, нову архітектуру влади, нові стримування та противаги, які унеможливлять появу наступного електорального царя. Незалежно від того, це буде Залужний, Буданов, Порошенко, Разумков, Притула чи Кличко. Кожного з них влада розбестить, занурить у теплу ванну, оточить любими друзями та перетворить на монстра...
Після завершення війни Україні потрібний президент, який – як колись Цинциннат – прийде лише для того, аби знищити корінь зла – посаду "електорального царя" в Україні.
Тобто, на думку Друзенка, треба започаткувати та довести до доброго скутку процес конституційного редизайну країни, який завершиться перетворенням України на справжню РЕСПУБЛІКУ – країну, яка належить громадянам, а не переможцям електоральних перегонів. Бо люди такі, як є. Слабкі, грішні, егоїстичні, марнославні та мстиві. Пошук чергового президента-месії завжди завершуватиметься появою нових міндічів, цукерманів, чернишових та кілограмів американського кешу в упаковках.
"Змінюватимуться прізвища – не змінюватиметься суть. Якщо війна нічому нас не навчить, то путін хоч і помиляється, але не сильно: народи ми однозначно різні, а от державний устрій в нас просякнутий тим самим ДНК. Республіка здатна вистояти під ударами імперії. "Електоральна монархія" – навряд чи", резюмує Геннадій Друзенко.
Наші інтереси:
Розмірковуємо над новою моделлю держави. За 34 роки у так званій незалежній Україні не була побудована РЕСПУБЛІКА – держава , яка притаманна українцям. Натомість кожний президент, що приходив до влади в Україні, грає з плебсом – так само і Зеленський (роздає "вовину тисячу" замість того, щоб спрямувати гроші на потреби Армії!)
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Концепція дистиляції знань, що походить зі сфери штучного інтелекту, може стати ключем до особистої трансформації та національного відродження. Подібно до нейромережі, людина може дистилювати власне...
Мін Діч. Діагноз хронічної хвороби нинішньої влади в Україні
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Корінь проблеми не в Зеленському та Міндічі – проблема в системі. Потрібно шукати не нового месію, а нову систему, нову архітектуру влади, нові стримування та противаги, які унеможливлять появу наступного електорального царя.
25111601.jpg
Геннадій Друзенко у своєму дописі на Фейсбук задує "Свинарчуків Порошенка", "любих друзів Ющенка", "плівки Мельниченка" та справу Гонгадзе часів Кучми і навіть те, як Чорноморське морське пароплавство, що на 1992 рік налічувало 255 суден, розтанули, "як роса на сонце" за одним указом Кравчука.
Президенти змінювались, першородний гріх системи влади в Україні – ні, зауважує Геннадій Друзенко. Вн називає це "електоральною монархією", яка до болю ріднить нас з нашим екзистенційним ворогом. Всенародне обрання президента – зло, яке вбиває Україну, вважає він. Навіть США – країна з тривкими та тривалими демократичними традиціями – не витримала цієї отрути і перетворилась з країни громадян на країну політичних фанатів.
Друзенко пише, що корінь проблеми не в Зеленському та Міндічі – проблема в системі, яка майже будь-кого, кого доля занесе на Банкову, розчавить, перемеле, занурить у теплу ванну і непомітно у ній зварить.
Виносіть голого короля – заносіть нововигаданого кумира. Прізвище якого насправді нічого за гамбурзьким рахунком не важить. Бо влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно. Тому у кожного президента знайдеться свій табачник, льовочкін, медведчук, балога, віра іванівна, саша-стоматолог, кононенко, свінарчук, міндіч чи єрмак. І знову народ волатиме: цей король скурвився – давайте нового!!!
Єдиний вихід з цього замкнутого кола, яке нищить Україну, – шукати не нового месію, а нову систему, нову архітектуру влади, нові стримування та противаги, які унеможливлять появу наступного електорального царя. Незалежно від того, це буде Залужний, Буданов, Порошенко, Разумков, Притула чи Кличко. Кожного з них влада розбестить, занурить у теплу ванну, оточить любими друзями та перетворить на монстра...
Після завершення війни Україні потрібний президент, який – як колись Цинциннат – прийде лише для того, аби знищити корінь зла – посаду "електорального царя" в Україні.
Тобто, на думку Друзенка, треба започаткувати та довести до доброго скутку процес конституційного редизайну країни, який завершиться перетворенням України на справжню РЕСПУБЛІКУ – країну, яка належить громадянам, а не переможцям електоральних перегонів. Бо люди такі, як є. Слабкі, грішні, егоїстичні, марнославні та мстиві. Пошук чергового президента-месії завжди завершуватиметься появою нових міндічів, цукерманів, чернишових та кілограмів американського кешу в упаковках.
"Змінюватимуться прізвища – не змінюватиметься суть. Якщо війна нічому нас не навчить, то путін хоч і помиляється, але не сильно: народи ми однозначно різні, а от державний устрій в нас просякнутий тим самим ДНК. Республіка здатна вистояти під ударами імперії. "Електоральна монархія" – навряд чи", резюмує Геннадій Друзенко.
Розмірковуємо над новою моделлю держави. За 34 роки у так званій незалежній Україні не була побудована РЕСПУБЛІКА – держава , яка притаманна українцям. Натомість кожний президент, що приходив до влади в Україні, грає з плебсом – так само і Зеленський (роздає "вовину тисячу" замість того, щоб спрямувати гроші на потреби Армії!)
Зверніть увагу
Трипільський ультранаціоналізм: дистиляція минулого як соціальна технологія та трамплін до Золотої ери (+подкаст)